Перевод. М. Далін. Для урочистих подій

Глава 1– Але ж і холоднеча у вашому морзі, – каже клієнт. Нервово всміхається, щулиться мерзлякувато.Зображую милу посмішку. Клієнтам маємо всміхатися, корпоративне правило – всюди відеокамери, за нами спостерігають, чи ми усміхаємося. Нехай собі дивляться. Я усміхаюсь. Так, голубе мій, дійсно, холоднеча. Адже морг. У теплі мертве гниє, ти не знав? Під моєю зеленою уніформою – два светри, тому здаюся тобі гладкою. А я – худюща.Худюща господарка смерті. Тут у нас усе – не те, чим здається. Я посміхаюсь.– Ви обрали, так?Він не обрав. Даю йому спокій. Охота ж йому тинятися нашим льодовником, серед люстер і лез яскравого світла. Деякі збоченці валандаються тут і по сорок хвилин; вже зуб із зубом не зведуть, губи посиніли, а все ще розглядають. Запах вдихають. Навіть мацають.– Агов, добродію! Торкати не треба! – і всміхаюсь.Зніяковів. Приймає руку. Перед його носом висить плакат, де написано…