Песик, кіт та карантин. Частина 2

1

Ми прокинулися рано,

В хаті гамір, гавкіт, шум,

То за Умкою кіт біга

По дивану, по полу.

Утікає Умка швидко:

- Гав-гав-гав! – кричить. – Спасіть!

Від отого розбишаки,

Що за мною крізь біжить.

- Що за гонки? – каже тато, -

Чом кіт носиться зрання?

Ти такий пес-охоронець,

Що лякаєшся кота?

Мама йде із кухні в ванну

І сміється на ходу:

- Випив Умка молоко все,

Не дісталося коту!

Мурчик так йому помстився,

Щоб не брав добра його,

Ось так друг, мовляв, жаднюга,

Не залишив нічого.

Та сховався пес за татка:

- Гав! Сваритися не слід,

Я поласував, натомість,

Хочеш, я віддам обід?

Ти не ображайся, друже,

Що хлебтав я молоко,

Що я трішки не помітив -

Закінчилося воно.

Подобрішав кіт:

- Ну, ладно!

Завтра сам тобі я дам

Молока, а ще сметани,

А сосиску – пополам!

- А чого такий ти добрий? –

Умка щиро запитав.

- Знаєш, я шматок котлети

У тебе натомість взяв!

- Ти котлетку з’їв?

- Та трошки.

Умці вже не привикати.

- Ладно, друже, я котлети

Сам тобі хотів віддати.

- Значить мир?

- І спокій! Отже

Будемо завжди дружити!

- Разом бігати та гратись,

Повсякчас усім ділитись.

Подивилась я на брата:

- Олівці твої я брала,

І лінійку, і в альбомі

Трішки я помалювала.

Каже Юра:

- Ладно, Віро,

Головне, що ти призналась,

Я вже бачив ті малюнки,

Гарно ти намалювала!

А я брав твої цукерки,

А іще носив шкарпетки.

- А я брала м’яч футбольний,

А іще твої ракетки.

- Значить – мир, і все забуто?

Олівці бери, як хочеш.

- Ой, спасибі, брате милий,

Олівці візьму охоче.

А тобі в альбом для марок

Я новеньку подарую,

Коли ти такий привітний,

То радію і люблю я!

В домі мир, і спокій, тиша,

Тато сам собі працює,

З братом ми їмо цукерки,

Мама страви вже готує.

Добре пахне у квартирі,

Мабуть, буде щось смачненьке.

Будуть сирники з вершками,

Або з яблучним варенням.

*

Ми сиділи на дивані,

Раптом дзвоник в наші двері,

Ми всі справи покидали

Та мчимо гуртом, сім’єю.

Навіть Умка, навіть котик

Всі новини хочуть знати,

Хто це дзвонить рано вранці,

Хто це заважає спати.

На порозі гостів двоє –

Дядько Орест, дочка Галя,

В дядька Ореста в руці щось,

Що накрито покривалом.

- Добрий ранок, - каже тато, -

Прошу вас, заходьте в хату,

Чим зарадити вам? Хто там

Заховавсь під покривалом.

- Добрі люди, виручайте,

Ми увесь час та роботі,

Та сумує наш папуга, -

Каже дядько, - от турбота!

- Добре, добре, - каже мама, -

Нам папугу залишайте,

Напоїмо, нагодуймо,

Буде все гаразд – давайте.

Бо у вас роботи вдосталь,

А тепер на карантині,

Ваші руки золотенькі

Людям, ой, як необхідні.

- Не кажіть, сусідко, правда,

Хворі люди нас турбують,

На швидкій ми поспішаймо

До усіх, хто потребує.

Ось вам їжа для малого,

Там горіхи та зернятка.

- Добре, добре, - каже тато, -

Буде все у нас в порядку.

2

Татко в хату вніс папугу

На комод собі поставив,

Ми відкрили покривало –

Дивне диво в хаті стало.

В клітці цій був зелененький,

Сам папуга з жовтим лобом,

З пір’ям синім коло ока,

Та гриз палку сильним дзьобом.

Поглядав на нас зненацька,

Та дзвіночок мацав трохи,

Потім сам сказав: - Хороший,

Кеша гарний та хороший.

Ми сміялися з малечі,

І не видно, ніби, вуха.

- Це папуга, що говорить!?

Він розмови наші слухав!?

Кіт на стіл заскочив також,

І йому цікаво стало,

Хто усю забрав увагу?

Що за птах такий яскравий?

- Гав-гав-гав, - озвався Умка,

Поруч бігає кругами:

- Чом мене не помічають?

Я малий у хаті самий!

- Ну, тепер вже цирк у хаті

Умка, Мурчик та папуга, -

Каже мама, - та дружіть всі,

Щоб не ображали друга!

Сплигнув кіт, пішли із другом

І на кріслі уляглися,

І зненацька підглядають,

Що за дивовижна птиця.

Радий Юра і я рада,

Ще ніколи не вбачала,

Щоб у хаті жив папуга,

Буде радості чимало!

А папуга знай, стрибає,

По драбинці залізає,

То подзвонить у дзвіночок,

А то іграшками грає.

Все уміє, і веселий!

Щастя в нього – в домі люди,

Хазяї хай на роботі -

Сумувати сам не буде.

*

- Діти! Снідати давайте!

Стигнуть сирники з вершками! -

Мама кличе, ми спішимо, -

Треба догодити мамі.

- Ой, як смачно! – дуже легко

Страви мами вихваляти,

Бо готує дуже смачно,

Мама вміє готувати!

- Не забудь, Юрко, уроки

Треба ще тобі повчити,

І розкази почитати,

І таблицю повторити.

Брат сідає за уроки,

По складах і я читаю,

Пес і Мурчик собі в кріслі

Розляглися та дрімають.

Тихо в домі, мама шиє,

Татко сам собі працює,

А папуга ходить в клітці

З ноги на ногу танцює.

3

- Все, - сказав татусь, - достатньо,

Треба в парку розім'ятись,

Умко, нумо, прокидайся,

Йду с тобою прогулятись!

Умка радий, аж стрибає,

Що йому час приділяють.

Каже мама:

- Купиш яблук,

Їх папуги полюбляють!

- Ми хотімо свіжі фрукти!

- Буде й вам, само собою,

Дайте в щічки поцілую,

Дорогі мої обоє.

- Ще зірви кульбабку в парку!

Вітаміни геть потрібні.

- Їсти будемо кульбабки?

- Це корисні вітаміни?

Та сміється мама жваво:

- То кульбабка для папуги!

Вам салатик з моркви й сиру

На вечерю приготую.

- Гав-гав-гав, - вже квапить Умка,

Татко трохи поспішає:

- Поводок взяв, сітку, гроші, -

Вголос тато промовляє.

Татусеві несу маску.

- Ой спасибі, доню, - каже, -

Як не ти, то вже забув би,

Бо без неї вийшов майже.

І Юрко теж поспішає,

Подає він рукавички:

- Гроші брати знадобляться.

- Їх забув було з незвички.

*

Ми зітхнули – от щасливі,

Йдуть до парку погуляти,

Ми засиділися в хаті –

До віконця хоч припасти.

Он у парку Умка грає,

Хорта біга довгонога.

А це що? Швидка у дворі,

Комусь їде допомога?

Біля нашого під’їзду

Зупинилася, чекає,

Лікарі, немов в скафандрах,

І дід Вова шкандибає.

Захворів дідусь, бо маску,

Не хотів чомусь носити,

Ще у масках хто - сміявся,

Мов, ті маски носять діти!

А тепер, слабкий та хворий

Потребує допомоги,

Ледь живий и душить кашель

Очі сповнені тривоги.

Ось забрали діда, їде

У лікарню лікуватись,

То такий страшенний вірус,

Треба пильно захищатись!

Я питаю: - Повернеться

Хворий дід з лікарні тої?

- Та хтозна, чи оклигає, -

Каже мама, - дуже хворий.

- Як хворіють! Як хворіють! -

Знов папуга розмовляє.

Він занадто вже розумний,

Все свої слова встромляє.

- Всі без масок! Всі без масок! –

Знов вигукує папуга, -

Містом вже гуляє вірус!

Інфікує для недуги.

- Звідки він слова ті знає? –

Ми у мами запитали.

- То господарі удома

Про проблеми розмовляли.

- А вони в костюмах ходять?

- А працюють забагато?

- А чи ліків вистачає?

- А хворіє чи бригада?

- Ой, хворіє їх багато,

Треба одяг спеціальний,

Недостатньо бо халата,

Маску, щит універсальний.

Зараз лікарі – герої,

Та усі з передової -

Водії, медбрат, медсестри,

Санітар – і той є воїн.

Б’ються на смерть із чумою

Двадцять першого століття,

Дай нам, Боже Милосердний,

Пережити лихоліття.

- Дядько Орест теж герой є?

Героїня тьотя Галя?

- Ну а як же, так, звичайно, -

Мама сіла та зітхає.

*

Чуємо - дзвонять у двері,

Відчинили, бачу Умку,

На руках сидить у татка,

Й виривається щодуху.

- Лапи мити, нумо, Умко,

Що то сталося в під’їзді?

Миють сходи, вікна, двері,

По всьому під’їзду бризки.

- Діда Вову на швидкій вже

Відвезли кудись, лікують,

Мабуть, то коронавірус,

Раз усе дезінфікують.

- Шкода діда, не берігся,

Наді мною теж сміявся

Через маску, рукавички,

У лікарню сам подався.

- Треба пильно берегтися,

Краще – то сидіти вдома,

То обов’язок та послух

Що нам посланий від Бога.

- Нам сам Бог послав хвороби?

- Він хвороби попускає.

- А навіщо?

- Задля чого?

Він же людство полюбляє.

- Люди бо планету мучать,

І повітря забруднили,

Засмітили океани,

Зла багато учинили.

- А тепер на карантині, -

Тато каже, – диво стало -

І в індійській Джаландхарі

Вранці гори сніжні встали.

За забрудненим повітрям

Їх ніколи не вбачали,

Гімалайськії вершини

Ніби з небуття повстали.

- А в Венеції в каналах

Білі лебеді кружляють,

Води майже стали чисті,

Що і рибки там пірнають.

- Ніби карантин на користь,

Бо повітря стало чисте,

Дихає жива планета

І святкує урочисто.

4

День новий. І завтра свято –

День Христова воскресіння!

Будемо пекти ми паски,

Мама знає, мама вміє.

Зверху збитими вершками,

Будемо їх прикрашати,

Потім сипати присипку,

А ще - яйця фарбувати.

*

Мама тісто замісила

І воно уже підходить,

Навіть Умці все цікаво,

Поруч Мурчик чомусь бродить.

Всі чекають, коли паски

Підростуть, немовби шпилі,

Підрум'яняться в духовці,

Пустять дух по всій квартирі.

В домі прибрано, святково,

В блюді крашанки красиві,

Ми з Юрком їх прикрашали

Такі радісні, щасливі.

*

Татко перервав роботу,

Щоб вершки солодкі збити,

Каже: - Пастир призиває,

Щоб до церкви не ходити.

Бо як скупчення народу,

Можуть люди захворіти,

Всіх священик просить в свято

Трохи вдома посидіти.

- Послух виконаємо щиро,

Вдома будемо, як треба.

Ми помолимося разом,

Пошлемо слова до неба.

Щоб Господь простив гріхи нам,

Боронив міста та села,

Щоби дітки не хворіли

І батьки були веселі.

Щоб був мир на всій планеті

Щоби щез коронавірус,

Щоб Земля собі раділа,

Щоби люди мали віру.

Дощик землю поливав щоб,

Щоби Бог врожай дав добрий,

Хліб рясний щоб був у полі,

І щоб зоряним був обрій.

Щоби райдуга на небі,

Поруч сонце, сліпий дощик,

Щоби щастя на планеті,

Паска щоб, святковий кошик.

*

Ми вершками прикрашали

Паски, їх багато було,

Зверху сипали присипку,

Шоколад ще не забули.

Вийшли пасочки гарненькі

І немов церковні бані,

Їх ми завтра рознесемо

Бабі Зої, тітці Валі.

Не забудемо рознести

Діду Федору та Мані,

І, звичайно, занесемо

Дядьку Оресту і Галі.

В телевізорі хай служба,

І звучать церковні дзвони,

Хай в оселях буде свято,

Хай Господь усіх боронить.

*

Вечір, тиша, ані звуку,

В кріслі котик і собака

І лягають в свої ліжка

І хлоп’ята, і дівчата.

Спить папуга в своїй клітці,

Охопила його втома,

Сплять батьки в своїй постелі,

Добре як, коли всі вдома!

Я дивлюся – в небі зорі,

Мабуть, я теж буду спати.

Вдома тихо, всі здорові.

Завтра свято! Завтра свято!