Про кохання

ЯнголТвій янгол не спить у тебе на плечі,І навіть не дивиться з хмари,Твій янгол любить погарячіш:Пітбулів, метал, гітари…Твій янгол навряд чи колись літав,А крила були б – то б викинув,Або на потертий байк поміняв,Та зверху «ракету» випросив.Твій янгол – далекий, як Єрусалем,-Півроку буває зайнятий.З місця зірватися – без проблем,А потім шість місяців – у пам'яті?Відстань між вами свідомість рвеІ космічним холодом дмухає.Але янгол всередині все ж живеІ тебе вечорами слухає…Ти каву п'єш, він поруч сидить,Мовчки дивиться, посміхається.І хоч по ночах за кордоном спить,Але поруч все ж прокидається.Мить і зникне. І знову немає ніде,Більше миті тобі не довірено…Він начепить німб і кудись піде,Адже в янголів справ неміряно...ЗимаСніжною кашею, крижаними калюжами мчимо швидше до дому, до гарячого чаю. Не ми містом гуляємо і в кафе сидимо теж не ми, не ти руку тримаєш, не я тебе обійм…