Поезії весна під місяцем

Весна приходить не одразуВесна приходить не одразуВесна приходить не одразу —вона не гримить дверима,не кричить, що вже тут.Вона спершу —у тріщині льоду,де вода наважується текти.Вона — у повітрі, яке ще холодне,але вже пахне землею,наче хтось перевернув сторінку світу.Дерева стоять мовчки, наче не вірять,що біль відступає.Але всередині —соки вже рухаються,як кров після довгого сну.І люди такі ж.Зовні — ті самі,втомлені, стримані,але десь глибше —вже тріскає лід.Весна не питає дозволу.Вона просто приходитьу найслабше місце і робить його живим.І одного ранку ти прокидаєшся —і вже не та сама людина.Бо навіть якщо світ ще сірий —у тобі вже зеленіє.Весна приходит не сразу —она не стучит в двери,не говорит, что уже здесь.Она сперва — в трещине льда,где вода осмеливается течь.Она — в воздухе, ещё холодном,но уже пахнущем землёй,словно кто-то перевернул страницу мира.Деревья стоят молча,словно…