Микола Лыбидь "Моя капуста"
Моя капуста
Чтоб мои повылазили очи,
Я не вру: моя бабка плела,
Будто тёмной февральскою ночью
Меня мама в капусте нашла.
Я лежал, припорошенный снегом
Верещал, будто заяц-беляк,
Добавляла бабуля со смехом:
Что я чуть не замёрз, как кизяк.
Отогрелся с мороза на солнце,
Гарцевал деревянным конём,
Пока иней с капусты на сердце,
Опалило июльским огнём.
Топал я сквозь пожары и громы,
Видел смерть и кресты чужаков,
Топал в мир я, малюсенький гномик,
Из капусты в ряды чудаков.
Я сберёг в себе лёд, как и пламя,
Лёд – он против неправды и зла,
Пламя – правда, ярчайшее знамя,
Что надеждой в душе проросла.
В голове с малолетства не пусто,
Но сидит в ней, что бабка плела,
Всё ищу я нелепую эту капусту,
Где давно меня мама нашла.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото из семейного архива
Оригинал
Моя капуста
Щоб мені повилазили очі,
Не брешу, таке бабка плела,
Ніби в темінь лютневої ночі,
Мене мати в капусті знайшла.
Я лежав, припорошений снігом,
Верещав, ніби заєць-біляк,
Додавала бабуля зі сміхом,
Що я ледь на кізяк не закляк.
Відігрівся з морозу на сонці,
Гарцював дерев’яним конем,
Доки іней з капусти на серці,
Опалило червневим вогнем.
Топав я крізь пожежі і громи,
Бачив смерть і хрести чужаків,
Топав в світ я, малесенький гномик,
Із капусти в ряди диваків.
Я зберіг у собі лід і пломінь,
Лід – то проти неправди і зла,
Пломінь – правда, яскравий мій промінь,
Що в душі, як надія зросла.
В голові з малих років не пусто,
Та сидить в ній, що бабка плела,
Все шукаю ту кляту капусту,
Де колись мене мати знайшла.
Моё кредо
Неужто же плохо? – люблю я порядок,
Домашний уют, чистоту…
Я против всегда показушных парадов,
Я просто люблю красоту.
Я также люблю, чтоб всё было по-скромному,
Не нужно мне роскоши бремя,
Я больше всего уважаю скоромное,
Люблю экономить я время.
Я знаю, что делать нельзя – невозможно,
Терпеть ненавижу я подлость и зло,
Не гнул я спины ни панам, ни вельможам,
Хотя получал синяки на чело.
Люблю я улыбку, душевную песню,
И сам, если хочешь, спою,
Люблю я родные просторы,
Вот только "вождей" не терплю.
Не надо сулить «забугорного рая»,
Оставьте поля и леса,
И речку, и звон соловьиного гая,
Там жизни моей полоса.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото из семейного архива.
Оригинал
Моє кредо
Хіба це погано – любити порядок,
Домашній уют, чистоту?
Я проти завжди показушних парадів,
Я просто люблю красоту.
Я також люблю, щоб все просто і скромно,
Не треба мені викрутас,
Я більше за все поважаю скоромне,
Люблю економити час.
Я знаю в житті, що робити неможна,
Ненавиджу підлість і зло,
Не гнув я спини ні панам, ні вельможам,
Хоч мав синяки на чолі.
Люблю я усмішку і пісню душевну,
І сам заспівати люблю,
Люблю я просторі моєї держави,
От тільки «вождів» не терплю.
Не треба мені «забугорного раю»,
Залиште поля і ліса,
І річку, і дзвін солов’їного гаю,
Мого там життя полоса.
От работы кони мрут...
* * *
От работы кони мрут,
Я ж ещё живой.
С малых лет не продохнуть,
Но по сей день боевой.
Босым бегал и голодным,
Лугом коз гонял,
И козлище с крутым рогом,
В зад меня шпынял.
Бил петух же красногрудый,
В голову долбал,
Пес Сирко, ужасно лютый,
Все штаны порвал.
Задымилась вдруг дорога,
С неба гром упал.
Я от «мессеров» и к люку
Со всех ног скакал.
Покатилось сразу детство
В обелисков время.
Сердце снайпером пробито,
И с солдатом спит.
…От работы кони дохнут.
Ну а я – не конь.
Сединою годы сохнут,
Словно детства стон.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Від роботи коні дохнуть,
А я ще живий.
З малих літ не продихнути,
Й досі бойовий.
Бігав босий і голодний,
Лугом кіз ганяв,
І козлище круторогий
В зад мене шпиняв.
Півень бив червоногрудий,
В голову довбав,
Пес Сірко, до чого лютий,
Всі штанці порвав.
Задимілася дорога,
З неба грім упав.
Я від «месерів» до льоху
Зі всіх сил стрибав.
Покотилося дитинство
В обелисків мить.
Серце снайпером пробито,
Із солдатом спить.
…Від роботи коні дохнуть.
Ну, а я – не кінь.
Сивиною роки сохнуть,
Як дитинства тінь.
Дети войны
Вводится статус:
«Дети войны».
Слава солдату –
Выжили мы.
Замёрзла картошка,
Мины в полях,
Блохи в причёсках
Губы в соплях.
Топали ноги,
Нёс карапуз
Возглас победы:
«Гитлер капут!»
Статус на старость,
Дочки, сыны…
Где ж ваша радость,
Дети войны?
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
Діти війни
Вводиться статус
«Діти війни».
Дяка солдату
Вижили ми.
Мерзла картопля,
Міни в полях.
Воші в волоссях,
Губи в соплях.
Топали ноги,
Ніс карапуз
Клич перемоги:
«Гітлер капут!»
Статус на старість,
Дочки й сини.
Де ж ваша радість,
Діти війни?
Звёздное небо
* * *
Падает на белый чистый лист
Шелестом волны неслышной ночь.
Бисер слов полёт тот подчеркнёт,
Космос здесь с Душой, как мать и дочь.
Звёздное небо
Ночь. Тишина. Нет ни тучки. Ни месяца.
Лишь на бархате чёрном брильянты блестят.
Чудный шатёр жаро-птицею светится,
Из Вселенной глубинной предивные звуки летят.
Роскошна картина, достойна Творца.
И стоишь под шатром – ты застыл на бегу.
И не сразу поймёшь: ей не видно конца.
И ты с вечностью словно один наяву.
Откуда ты, волшебная метелица?
В сиянье льнёшь, выходишь с берегов.
Не знаешь веры, словно Малая Медведица.
Одна, в брильянтах развернёшь покров.
Ты – родом с Вечности, в её легендах и руках.
Живут здесь рядом птицы, звери, их Ваятель.
Из века в век стоят на сказочных путях,
Прекрасны, царственны, как их явил Создатель.
Хоть раз выйди в ночь, глянь на звёздное небо,
Душе дай коснуться вселенских глубин.
Почуй свою силу, горение, музы заветы…
Взгляни: там судьба, среди блеска «перлин».
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото из сети.
Оригинал
* * *
Падає на чистий білий лист
Шелестом нечутной хвилі ніч.
Бісер слів огранюють політ
Космос із Душею віч-на-віч.
Зоряне небо
Ніч. Тишина. Ні хмаринки. Ні місяця.
Лиш на чорному бархаті діаманти мигтять.
Шатро чарівне жар-птицею світиться,
З глибини, десь із Космосу дивні звуки летять.
Величава картина, достойна Митця.
І стоїш під шатром, дух захоплює з подиву.
Не відразу збагнеш: їй не видно кінця.
І здається – ми з вічністю лиш одні наяву.
Звідкіля ти, загадкова метелиця?
В сяйві линеш, заховала свої береги.
Віри не ймеш, як Маленька Ведмедиця.
Сама, в діамантах шатро оберта навкруги.
Ти із вічності, в її міфах й легендах.
Уживаються поряд птиці і звіри, й Боги.
З віку в вік стоять на казкових дорогах
Прекрасні й величні, як створив їх Бог.
Хоч раз вийди в ніч, глянь на зоряне небо,
Дай душі доторкнутися до космічних глибин.
Відчуй силу й наснагу, більше не треба.
Подивись: там твоя доля серед сяйва перлин.
Украинская ночь
Это стихотворение я выкладываю без перевода.
Оно - про украинскую ночь, ответ Николаю нашему Гоголю. Мне чисто интуитивно кажется, что лучше оставить его без перевода.
Если кому-то будет что-то непонятно - спрашивайте, я отвечу.
Следующие стихотворения будут снова с переводом, не переживайте!
Юлиана Лебединская
Українська ніч
Яка казкова ніч на Україні!
Ніде такої ночі не видав.
За краєвид під зорями безкрайній
Спокійно я життя б своє віддав.
Оповили і землю й небо чари,
Ще догорає смужечка зорі.
Горять в ночі, палахкотять Стожари
Й чумацький шлях на Землю позира.
І тишина… Її обняти можна
I пити, ніби воду з джерела.
І та ріка, що над рікою, схожа
Застиглого в польоті журавля.
Здається, там русалки вийшли з плесу
І плещуться, і тихо гомонять.
Лиш чутний теплий вітерець із лісу
Із ковилем довірчо розмовля.
Заводять ніжний стрекіт свій цикади,
Там жаби видають свою свірель.
Ввірвалася в ті голоси строкаті
Чиясь далека і несміла трель.
І покотилась тиша попід трави,
Зірвали ніч притихшії гаї.
Затьохкали на всі лади діброви –
То заспівали шалі солов’ї.
Падучой зіркой Всесвіт привітався
З чаруючой руладою співця,
І місяць так кокетно загойдався,
Під такт розгульній пісні солов’я.
А потім знову тихо-тихо стало,
Зарожевіла смужка вдалині…
Лиш назавжди чаруючой зосталась
Казкова мить у серці пломеніть.
Бабье лето
Бабье ты, лето –
Звёзды как мак.
Нить серебра,
Золото-злак.
Небо бездонное,
Ясная синь.
Месяца песня,
Холод росы.
Пьянит и дурманит
Лес-чародей.
Спокойствием манит
Раздолье полей.
Бабье ты, лето –
На сердце тоска,
Поздним тем цветом
Застыла в устах.
Нежности свет
Слабо блестит.
Бабье то лето
В сердце горит.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото - Юлианы Лебединской
Оригинал
Бабине літо
Бабине літо –
Зорі мов мак.
Срібная нитка.
Золото трав.
Неба бездоння,
Синь-голубінь.
Місяца пісня,
Рос холодінь.
П’янить-дурмане
Ліс-чародій.
Тишею мане
Простір полів.
Бабине літо –
Смуток в грудях,
Пізнім тим цвітом
Стиг на губах.
Ніжності світло
Тихо горить.
Бабине літо
В серці горить.
Сказочная осень
Осень – чаровница,
Осень – колдовница,
Что ты, осень, шкодишь,
Где ты меня водишь?
Осень по лесу гуляет
В золотых нарядах,
Свою сказку сочиняет
В серебристых латах.
Листья все окрасила
В пурпур и багрянец,
Бусами украсила –
Из росы тот глянец.
И серебряной косою
Ветви оплела,
Поздней красотою
Жар цветов зажгла.
Капельки-звоночки
Ставит в хороводы.
Закружила в танцах
Из лесу народы.
Воздухом душистым
Мир весь напоила.
Светом прелучистым
Звёзды озарила.
Так наколдовала
И на страже сказки
Всюду разбросала
Гномиков – опятки.
Осень – чаровница,
Осень – колдовница,
Где ты, осень, бродишь?
Вдаль меня уводишь…
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Казкова осінь
Осінь – чарівниця,
Осінь – чаклівниця,
Що ти, осінь, робиш,
Де ти мене водиш?
Лісом осінь ходить
В золотавих шатах,
Свою казку робить,
Вся в сріблястих латах.
Розквітчала листя
В пурпур і багрянець,
Кинула намиста –
Росянистий глянець.
Срібною косою
Оповила віти,
Пізньою красою
Запалила квіти.
Капельки-дзвіночки
Звела в хороводи.
Повела в таночки
Лісові народи.
Духмяним повітрям
Напоїла простір,
Чарівним горінням
Висвітлила зорі.
Так начаклувала
Й на сторожі казки
Скрізь повиставляла
Гномики-опеньки.
Осінь-чарівниця,
Осінь-чаклівниця,
Де ти, осінь, бродиш,
Що ти зі мной робиш?
Поздняя осень
Небо затянуло на рассвете,
Сеет мелкий и холодный дождь,
В каждой щели завывает ветер,
Ты проворней вихря не найдёшь.
Лист последний бьётся сиротливо.
Дуб сердито ветками скрипит,
Протянул до неба их – красиво,
Словно хочет тучи стопорить.
День – не день, и ночь ведь не настала,
Сумерки, и хмуро всё кругом.
Только в слякоти огнём сияла
Ягода-рябина под дождём.
И как дар тому огню святому
Даже чуть смягчился дух смерчей.
И на радость там всему живому
Мокрый зачирикал воробей.
А наутро выглянуло солнце.
Заблестели травы от росы.
И простую песню на оконце
Шлют ребенку серые «певцы».
В этой песне – расставанье с лесом,
Радость наступающего дня.
А ещё – как неотступно следом
Близится метелица-зима.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото - Юлианы Лебединской
Оригинал
Пізня осінь
Небо затягнуло спозаранку,
Сіє дощ, холодний і дрібний,
Вітер продуває кожну шпарку,
Кручений, завихрений, стрімкий.
Лист останній б’ється сиротливо.
Дуб сердито вітами скрипить,
Простягнув до неба їх сміливо,
Ніби хоче хмари зупинить.
День не день, і ніч ще не настала,
Сутінки, похмуро все кругом.
Лиш в тій сльоті пломенем світила
Горобина, вимита дощем.
І як дар вогню тому святому
Навіть злагоднішав вітерець.
І на радість там всьому живому
Мокрий зачирікав горобець.
А на ранок виглянуло сонце.
Зазоріли трави на росі.
І нехитру пісню у віконце
Шлють дитині сірі горобці.
В їхнім співі – прощавання з літом.
Радість наступаючого дня.
Та ще те, як невідступно слідом
Ближчає хурделиця-зима.
Лесное озеро
Тишиной опутано,
Воздухом медовым,
Лесом всем укутано
Спряталось в дуброве.
Тут дубы с берёзками
Засмотрелись в воду.
Верба же мечтательно
Кажет красу рода.
Серебристы ниточки
Паучки развесили.
С бахромою кисточки
Над водой навесили.
Радуга цветная
Берег расцветила.
«Пика-свечка» насыпная
Тишь здесь сохранила.
Бирюзою раскатилась
Ряска нежнолистая.
И грозою раструсилась
Тученька пушистая.
Зазвенели капельки
По зеркальной глади.
В такт малёчки-крапинки
Вальс танцуют – рады.
И загадочною сказкой
Бисер живописный
Феей-синеглазкой
Блещет в роще жизни.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Лісове озеро
Оповите тишею,
Медовим повітрям,
Лісовою тишею
Сховалось під віттям
Тут дуби з берізками
Задивились в воду.
І верба замріяно
Демонструє вроду.
Сріблистії ниточки
Павучок розвісив.
Бахромисті китички
Над водой повисли.
Різнобарвна райдуга
Уквітчала берег.
Списом-свічечкою куча
Тишу зберігає.
Розсипалась бірюзой
Ніжнолиста ряска.
Прокотилася грозой
Набіжавша хмарка.
Задзвеніли капельки
По дзеркальній гладі.
Під ту музику мальки
Вальс танцюють радо.
Загадковою казкою
Мальовничий бісер
Синьоокою феєю
Процвітає в лісі.
Опята
Закружили в хороводе
Пенёчки-звоночки.
И запели в нежной ноте
Грибочки-веночки.
Мы лесные опенёчки,
Росистые ножки,
Оседлали мы пенёчки,
Колючие рожки.
Мы укрылися в траве
Под листвой осенней.
Встали рано по росе
Дивным ожерельем.
Мы – глоток воды живой,
Солнца поцелуй.
Мы от Мавки от лесной
В дар вам – попируй!
Мы лесные опенёчки,
Росистые ножки,
Оседлали мы пенёчки,
Колючие рожки.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
Опеньки
Закружили в хороводі
Пеньочки-дзвіночки.
Заспівали ніжній ноті
Грибочки-віночки.
Ми ліснії опеньочки,
Росистії ніжки,
Осідлали ми пеньочки,
Колючії ріжки.
Заховалися ми в травах
Під пожовклим листям.
Піднялися зранку в росах
Чарівним намистом.
Ми ковток води живої,
Сонця поцілунок,
Ми від Мавки лісової
Прощальний дарунок.
Ми ліснії опеньочки,
Росистії ніжки,
Осідлали ми пеньочки,
Колючії ріжки.
Рождение дня
Росистая заря,
Сияет спелым манго.
Волшебная пора –
Лучистая фаланга.
Притихла природа,
Очарована чудом –
В златые ворота
Скачут лошади цугом.
Солнце, всё в короне,
Мчит на колеснице.
Шлёт земле в поклоне
Лучики-десницы.
Откатилась ночь,
Гаснут звёзды в небе.
Мчится со всех ног
День новейший по планете.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото - Юлианы Лебединской
Оригинал
Народження дня
Росяниста зоря,
Сяють крила фламінго.
Незбагненна пора –
Промениста фаланга.
Притихла природа,
Зачарована чудом –
В золоті ворота
Скачуть коні цугом.
Сонце, все в короні,
Мчить на колісниці.
Шле землі в поклоні
Промені-десниці.
Відкотилася ніч,
Гаснуть зіроньки в небі.
І біжить зі всіх ніг
Новий день по планеті.
Снег
Искрится звёздочками снег
И под ногами – рип да скрип.
Ковром пушистым на ночлег
Слетел и всё вокруг накрыл.
Он весь – Вселенной глубина,
Исконная он чистота.
Звенит над миром тишина
Нерукотворна красота.
Природы-мамы сын ретив,
Проказник он и шалунишка,
Летит, дороги не спросив,
Алмазов блеск – его пальтишко.
То белым вальсом веселит,
Снежинки-бусинки подарит.
То грозно джазом зазвенит
И в исступленьи «кашу варит».
Природы верный амулет
Он царь и раб её же воли.
Приходит к нам он много лет,
Посланец будто своей доли.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской.
Фото Юлианы Лебединской.
Оригинал
Сніг
Іскриться зіроньками сніг
І під ногами – рип да скрип.
М’якою ковдрою до ніг
Злетів і все навкруг накрив.
Він весь – космічна глибина
І споконвічна чистота.
Дзвеніть над світом тишина,
Нерукотворна красота.
Природи-матері дитя,
Він – пустун і розбишака,
Летить дороги не пита,
Блиск алмазів – його шапка.
То білим вальсом звеселить,
Сніжинки-бісер подарує.
То грізно джазом загремить,
І у нестямі завирує.
Природи вірний оберіг,
Він цар і раб по її волі.
Приходе він до нас щорік,
Як посланець своєї долі.
Первый снег
Первый снег, первый снег
Льётся с неба нежным светом.
Первый снег, первый снег
Сребрит берёзки на рассвете.
Первый снег, первый снег
Лёг на тополя, как пух.
Первый снег, первый снег
Словно лета пьяный дух.
Первый снег, первый снег,
Раскраснелись щёки, губы.
Первый снег, первый снег
Нам накинул снова шубы.
Первый снег, первый снег
Пылью белой пал на веки.
Первый снег, первый снег
Он и мы – одни на свете.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Перший сніг
Перший сніг, перший сніг
Лине з неба ніжним світлом.
Перший сніг, перший сніг
Уквітчав берізки сріблом.
Перший сніг, перший сніг
На тополі ліг, мов пух.
Перший сніг, перший сніг
Ніби з літа п’яний дух.
Перший сніг, перший сніг
Розчервонів щоки й губи.
Перший сніг, перший сніг
Нам накинув пухкі шуби.
Перший сніг, перший сніг
Впав порошею на вії.
Перший сніг, перший сніг
Він і ми – одні на світі.
Гроза
По туго натянутым струнам
Гром выбивает свой марш.
Приветствия шлёт он Перунам
Странниц небесных левый демарш.
Ревёт водопад Ниагары,
Машины – не видно колес.
А в небе сверкают Стожары,
И стонет напуганный лес.
И копья впиваются в воду,
Кипит и бушует она.
А бульки танцуют ламбаду,
Стеклом будто ходит стена.
И ливень стихает внезапно,
Промчался грозе в унисон.
И в воздухе только лишь сладко
Так долго плескался озон.
И радуга встала, как мостик,
Как путь от земли до небес.
Где тучи лишь тёмненький хвостик,
Где множество чудных чудес.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Гроза
По туго натягнутим струнам
Грім вибиває свій марш.
Шле привітання Перунам
Блискавок лівий демарш.
Реве водоспад Ніагари,
Машини – не видно коліс.
А в небі шугають Стожари,
І стогне наляканий ліс.
Списи впинаються у воду,
Кипить і вирує вона.
Бульки танцюють ламбаду,
Як скло колихає стіна.
Злива затихла раптово,
Промчала грозі в унісон.
Тільки в повітрі медово
Ще довго плескався озон.
Райдуга стала як мостик,
Як шлях від землі до небес.
Де лиш тучі темний хвостик,
Де сила-силенна чудес.
Ливень
Зашумело вдалеке, зарокотало.
Земля небо в губы мокрые лобзала,
От истомы жгучей застонала
И горячими руками обнимала.
Разорвала небо блискавица,
Падала стрелою мокрой птица.
Напряженно зазвенели струны,
Торжеством полился звук подлунный.
Билась вся земля в святом экстазе,
Замирала в бешеном оргазме.
Небо омывало её груди,
Разрывало жары-смерти путы.
Утомлённая, без сил она лежала,
Счастлива была и небу улыбалась.
И блестели в косах диаманты,
И глаза сверкали, как смарагды.
Зашумело вдалеке, отрокотало.
Земля небо нежным взглядом провожала,
На прощанье радугой ласкала,
«До свидания, любимая!» - шептала.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Злива
Зашуміло вдалині, зарокотало.
Земля небо в мокрі губи цілувала,
Від жагучої знемоги застогнала
І гарячими руками обіймала.
Розірвала небо блискавиця,
Падала стрілою мокра птиця.
І напружено дзвеніли струни,
Торжества лилися дивні звуки.
Билася земля в святім екстазі,
Завмирала в буйному оргазмі.
Небо обмивало її груди,
Розривало спеки-смерті пути.
Стомлена, знесилена лежала
І щаслива небу посміхалась.
Блискотіли в косах діаманти,
Променіли очі, як смарагди.
Зашуміло вдалині, відрокотало.
Земля небо ніжним зором проводжала,
І веселка наостаннє приласкала,
«До побачення, кохана!» - прошептала.
Ветер
Сердито ветер разговор ведёт,
И в ярости он листья рвёт.
То за околицу куда-нибудь пойдёт
То вдруг вернётся и как заорёт.
Налетит, словно коршун, на тучи,
Растрясёт их холодным дождём.
Сам замёрзнет и в хату заскочит,
Угостится горячим борщом.
Отдохнёт он – и снова за дело,
В жгут закрутит и лист, и песок.
Доберётся до тёплого тела,
Засмеётся, подастся в лесок.
Затрещат и застонут деревья,
И не видно, где небо, земля.
Заплутает в уборе берёзки-царевны
И затихнет вдруг, словно дитя.
Горделивый, забудет свой норов,
Приласкает берёзка его.
Тишина воцарится над бором –
Отдохнёт пускай светлость его.
Станет утром на милом пороге,
И прошепчет красотке: прощай…
И помчит по бескрайней дороге
Щёголь-Ветер, гуляка-буян.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
Вітер
Щось сердито розказує вітер,
В злості листя зриває з дерев,
То кудись за околицю піде,
То поверне й підніме свій рев.
Налетить, ніби коршун, на хмари,
Розтрясе їх холодним дощем.
Сам замерзне, заскоче до хати.
Приготститься гарячим борщем.
Відпочине – і знову за діло,
В жгут закрутить і лист, і пісок.
Добереться до теплого тіла,
Загогоче й подасться в лісок.
Затріщать, заволають дерева,
І не видно, де небо й земля.
Заблукає у шатах берези
І затихне, немов немовля.
Горделивий, забуде свій норов,
Приласкає берізка його.
Тишина запанує над бором –
Хай спочине величність його.
Стане зранку на милім порозі,
Прошепоче красуні: бувай…
І помчить по безмежній дорозі
Красень-Вітер, гуляка-буян.
Золотом лучистым растворился день...
* * *
Золотом лучистым растворился день,
Словно диамантами расцветилась степь.
А в низинах балками в молоке туман,
И к земле подносится сказочный дурман.
Плавится, как свечечка, выгорает синь,
Жаром опускается термояд с вышин.
Чуточку колышет листья ветерок,
И витает в воздухе лета «куполок».
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Променистим золотом розчинився день,
Ніби діамантами розквітчався степ.
У низинах балками в молоці туман,
А з землі підноситься чарівний дурман.
Плавиться, як свічечка, вигорає синь.
Жаром опускається термояда вись.
Ледь колише листячко тихий вітерець,
А в повітрі плаває літа маківець.
Март
То капель, то мороз,
То зима, то весна.
Первый радостный дождь,
Снова радость тепла.
Синь глубокого неба
Зачарует твой взгляд.
А синичкина флейта
Кличет душу да в пляс.
Воробьи на парадах
Задирают хвосты.
И выводят рулады
Секси-мяу-коты.
Бархат возле снега
Шлёт улыбку нам…
А в фате и с песней в неге
Кружится весна.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Березень
То мороз, то відлига,
То зима, то весна.
Перша радісна злива,
Перша ніжність тепла.
Глибина синя неба
Зачаровує зір.
А синичкина флейта
Кличе душу в політ.
Горобці на парадах
Задирають хвости.
І виводять рулади
Сексуальні коти.
Оксамит поруч зі снігом
Шле усмішку всім нам…
У фаті, з чистим співом,
Закружляла весна.
Весенние воют коты...
* * *
Мокрынь и на земле, и в небе,
То – помесь снега и воды.
Деревья чёрные, как паруса на скрепе
Средь туч плывут, словно плоты.
Ярится вода и грохочет,
Стоит какофонии звук.
И ветер-разбойник хохочет
И зонт вырывает из рук.
Вокруг стало всё «виртуальное»,
Попрятались все, как кроты.
Лишь мокрые, сверх-сексуальные
Весенние воют коты!
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Мокрінь на землі і в повітрі,
Мішанина із снігу й води.
І чорні дерева-вітрила
Пливуть серед хмар, як плоти.
Буяє вода і грохоче,
Стоїть какофонії звук.
І вітер-розбійник хохоче
І рве парасольку із рук.
Навкруг все якесь віртуальне.
Сховалися всі, як кроти.
Лиш мокрі та вкрай сексуальні
Кричать березневі коти.
Осенний ноктюрн
Люблю я осени гравюры,
Лесов мечтательный эстамп.
Когда волшебные ноктюрны
Летят с багряного листа.
Замолкли птичие рулады,
Пропали в небе журавли.
Овиты росами опята,
Сребристый иней – царь травы.
Полёт певучей паутинки,
Душиста запахом земля.
Последние цветы-картинки
Горят аккордами тепла
Как молоко, тумана сгусток,
Ярится пламенем заря.
И навевает нежность с грустью,
Прощаясь, золота пора.
Под звуки скрипки и валторны
Плывёт Вселенной глубина.
Вослед волшебные ноктюрны
Летят с багряного листа.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Осінній ноктюрн
Люблю я осені гравюри,
Лісів замріяний естамп.
Коли чаруючи ноктюрни
Летять з багряного листа.
Замовкли птахів виребеньки,
Пропали в небі журавлі.
Сповиті росами опеньки,
Сріблястий іней на траві.
Політ співучий павутинки,
Духмяні пахощі землі.
Останні квіти, як вуглинки
Горять акордами тепла.
Як молоко, туману згусток,
Буяє пломенем зоря.
І навиває ніжний смуток
Прощальна в золоті пора.
Під звуки скрипки і валтарни
Пливе космічна глибина.
Услід чаруючи ноктюрни
Летять з багряного листа.
Кто это на небе?
Этот стих у меня получилось перевести, как "белый". Без особой рифмы, но с сохранением размера и духа оригинала.
* * *
Кто это на небе
Завернулся в тучки?
Выглянет из шубы,
Как играя в прятки.
То надует щёки,
То зальётся смехом,
То – в бока руками,
Зачарует песней.
Выкрутит он тучку
И по мокрым струнам
За одну минутку
Пронесётся с шумом.
Радугу расстелет
От земли до неба.
Малышам весёлым
От себя привет шлёт.
Затанцуют тучки,
Прочь отбросят шубки.
Заиграют дети в прятки,
Покраснеют губки.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Хто там на небі
Загорнувся в хмарки?
Визирне із шуби,
Ніби грає в жмурки.
То надує щоки,
То заллється сміхом,
То руками в боки -
Зачарує співом.
Викруте хмаринку
І по мокрим струнам
За одну хвилинку
Пронесеться з шумом.
Вистеле веселку
Від землі до неба.
І малят веселих
Привіта від себе.
Затанцюють хмарки,
Геть відкинуть шубки.
Діти грають в жмурки,
Червоніють губки.
Ах, юность...
* * *
Ах, юность, что уверена в себе до дури,
Ей всё подвластно, даже Неба Воля…
Увы, но жизнь, бывает, так потурит,
Что только молча скрутишься от боли.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Юність – самонадіяна до дурі,
Їй все підвладно, навіть Вища Доля…
Нажаль, життя, буває, так потуре,
Що тільки мовчки зігнешься від болю.
Травинка
Вот зелёная травинка,
Хрупкая и нежная,
Лёгкая пушинка,
Песнь земная вечная.
Она и накормит,
Она и подлечит,
Одарит красотою,
Зачарует навечно.
Раскинется лугом,
Пробьёт даже камень.
И с тихеньким стуком
Зерно разметает.
...И вновь прорастает,
Вся хрупкая, нежная.
Над миром витает
Земная песня вечная.
Травинка накормит,
Травинка подлечит
Одарит красотою,
Зачарует собою.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Травинка
Зелена травинка,
Тендітна і ніжна,
Легенька пушинка,
Землі вічна пісня.
Вона і годує,
Вона і лікує,
Красу подарує,
Навік зачарує.
Розкинеться лугом,
Проб’є і каміння.
Тихесеньким стуком
Розкине насіння.
...І знов прорастає,
Тендітна і ніжна,
Над світом лунає
Землі жива пісня.
Травинка годує,
Травинка лікує.
Красою дарує,
Собою чарує.
Диковинка в небе
Что за диво дивное
Между звёзд блуждает?
И корабликом оно
В облачках летает.
То сребристым Колобком
Катит-поспешает.
Нежным тихим голоском
Песню напевает.
Добрый вечер Козерогу
Тихо пожелает.
И на звёздную дорогу
Дальше выступает.
Погостит у Водолея,
С Рыбой поиграет.
Эх, досугу – мало время,
Долгий путь пусть согревает.
А от Овна и Тельца
Близнецы скрывали
И счастливого конца
Хором пожелали.
А с клешнями вылез Рак,
За бока хватает.
Тут и Львиный грозный рявк
Страху нагоняет.
Как зоря, красотка Дева
Терем отпирает.
Поднесёт вам мёда-пива,
И откушать приглашает.
Здесь качаются Весы,
Напевают: «Баю-бай».
Веселы все и трезвы,
Поскорее спать давай!
И внезапно Скорпион
Жало выпирает.
Только – что здесь? Колобок
В Серпик вырастает.
Стрелы выпустил Стрелец,
Радуга играет.
Где начало, где конец?
Всё судьба петляет.
Лодка, Серпик, Колобок
В небе проплывают.
Как где лягут на бочок,
Вид свой поменяют.
С давних лет про это диво
Люди-звери знали.
Люди же его красиво
Месяцем прозвали.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Дивина на небі
Що за дивна дивина
Між зірок блукає?
Малим човником вона
В хмароньках шугає.
То сріблястим Колобком
Котить-поспішає,
Ніжним тихим голоском
Пісеньку співає.
Добрий вечір Козерогу
Стиха побажає.
І на зоряну дорогу
Далі вирушає.
Погостить у Водолія,
З Рибами пограє.
Мало часу на дозвілля,
Довгий шлях зігріє.
А від Овена й Тільця
Близнюки сховали
І щасливого кінця
Хором побажали.
Із клішнями виліз Рак,
За боки хапає.
Тут і Лева грізний рик
Страху наганяє.
Як зоря, красуня Діва
Терем відчиняє.
Піднесе вам меду-пива,
За стіл привічає.
Колихаються Терези,
«Баю-бай» співають.
Всі веселі і тверезі
Спатоньки лягають.
Де не взявся Скорпіон,
Жало висуває.
Тільки що це? Колобок
В Серпик виростає.
Стріли випустив Стрілець,
Райдуга заграла…
Де початок, де кінець?
Доля закружляла.
Човник, Серпик, Колобок
В небі пропливають.
Як де ляжуть на бочок,
Вид свій поміняють.
З давнини ту дивину
Люди й звіри знали.
Ну, а люди дивину
Місяцем прозвали.
Деревья все черны и голы...
* * *
Деревья все черны и голы,
Душа промокшая, но – скачет.
Завоет дико ветер в поле,
А дождь тоскливо плачет.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Дерева чорні, голі,
Душа промокла скаче.
Завиє вітер в полі,
А дощ тужливо плаче.
Молоденький Месяц...
* * *
Молоденький Месяц
Бодается с тучкой,
Топочет на месте,
Сучит смешной ножкой.
Он рожками вперёд
Упёрся в тучку лобиком,
Где силы те берёт?
Трясёт коротким хвостиком.
Разбросал он тученьку
На маленькие тучки.
Не одну минуточку –
Бодался всю ночку.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Молоденький Місяць
Бодається з хмаркою,
Тупотить на місці,
Смішно сіпа ніжкою.
Ріжками наперед
Вперся в хмарку лобиком,
Де і сили бере?
Аж тріпоче хвостиком.
Розкидав хмаринку
На дрібні хмариночки.
Не одну хвилинку,
Бодався всю ніченьку.
Ай, какой же умный Месяц...
* * *
Ай, какой же умный Месяц,
Там, где ночка, там и он.
То над Африкою светит,
То в Европе в доску свой.
И мотается по небу,
И нигде не опоздает.
Видно, так вот и потребно,
Так сам Бог заповедает.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Ай, який розумний Місяць,
Там, де нічка, там і він.
То над Африкою світе,
То в Європі в доску свій.
І мотається по небі,
Не запізниться ніде.
Мабуть, так воно і треба,
Богом так заведено.
О, как же ночью небо всё сверкало...
* * *
О, как же ночью небо всё сверкало,
Зигзаги молний яростно плясали.
Полнеба фейерверком высветляло,
И как в экстазе демоны скакали.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
О, як вночі там небо палахтіло,
Які зигзаги блискавок гасали,
Півнеба фейєрверком висвітляло,
Немов в екстазі демони скакали.
Май
То дожди, то солнце –
Божий дар с небес.
Льётся к нам в оконце
Ароматов шлейф.
То теплынь, то холодом
Бьет черёмух цвет.
И лучом сиреневым
Заискрился свет.
Вишня белой пеною
Повстречала гром.
Радугой весеннею
Зазвенел наш дом.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Травень
То дощі, то сонечко,
Божий дар з небес.
Лине у віконечко
Ароматів плес.
То теплинь, то холодом
Дме черемхи цвіт.
Весь бузовим променем
Заіскрився світ.
Вишня білой піною
Привітала грім.
Задзвенів веселкою
Наш весняний дім.
За окном у меня цветет сакура...
* * *
За окном у меня цветет сакура,
В белой пене балуют хрущи.
С неба падает Месяца аура
На волшебные с блеском кусты.
Снимает усталость небесная сила,
Душа утомлённая здесь отдыхает.
И где бы по свету меня не носило,
Сакура всё же не отпускает.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
У мене за вікном цвіте сакура.
У білій піні бавляться хрущі,
Спадає з неба Місяця аура
На ці чарівні з виблиском кущі.
Знімає втому тут небесна сила,
Відпочиває стомлена душа.
І де б мене по світу не носило,
Сакура нікуди не відпуска.
Космос
Темная энергия,
Темная материя,
Зазеркалья мир,
И безумья час.
Чары симметрии,
Дали фантазии,
Здесь безмятежность,
Точкою – вечность.
Монстры Галактики,
И квазары, и карлики.
Чудо планета,
Квантов тенета.
Между звёздами жаркими,
Между дырами чёрными
Дерзкий затеял забег
Микрочеловек.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
Космос
Темна енергія,
Темна матерія,
Світ задзеркалля,
Час божевілля.
Чари симетрії,
Фентезі обрії.
Поруч безмежність,
Крапкою вічність.
Монстри Галактики,
Квазари, карлики.
Диво планети,
Квантів тенети.
Серед жару зірок,
Серед чорних дірок
Мчиться тендітна
Мікролюдина.
Дона
Есть собака у меня,
Золотистая пантера.
Добрая-я… нежна, мила,
И умна словно гетера.
Разговариваю с ней,
Как с тобой, вот, светик.
Что скажу – понятно ей,
Жаль лишь – не ответит.
Преданней друга, поверь мне,
Ты не найдёшь в целом свете.
Отступает всегда напряженье
В кареглазом её рассвете.
Эти глаза-доверие,
То грустят, то смеются о чем…
А вокруг люди-звери,
Хоть не в доме родном.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото из семейного архива
Оригинал
Дона
Є собака у мене,
Золотава пантера.
Добра, лагідна, мила,
Ще й розумна до того.
Розмовляю я з нею,
Як з тобою, ось, друже.
Вона все розуміє,
Жаль нічого не скаже.
Найвірнішого друга
Не знайти в цілім світі.
Геть зникає напруга
В кареокому світлі.
Оці очі нрайливі,
То сумні, то веселі…
А навкруг люди-звіри,
Хоч не в рідній оселі.
Дети – большая боль наша...
* * *
Дети – большая боль наша,
Голой пульсации нерв.
Наших тревог метастазы,
Веры, надежды резерв.
Дети – рывок в наше завтра,
Мечт и фантазий полет.
Рвутся бесстрашно, азартно
В новый невиданный свет.
С ужасом, завистью старость
Юности смотрит вослед…
Всяк на Земле – уникальность,
Всяк оставляет свой след.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Діти – біль нашого часу,
Голий пульсуючий нерв.
Наших тривог метастази,
Віри й надії резерв.
Діти – ривок у майбутнє,
Мрій та фантазій політ.
Рветься нове покоління
В новий небачений світ.
З жахом і заздрістю старість
Дивиться юності вслід…
Кожен Землі особистість,
Всяк залишає свій слід.
Глаза закрою – вижу свой Донец...
* * *
Глаза закрою – вижу свой Донец,
Раскидистые вербы грезят над водою,
Величественный храм и куполов венец,
Венчает вечность с верою святою.
Ушла под воду юности пора,
Сорвали церковь, порубили вербы,
И где цвели ромашками поля,
Там вместо церкви мреет гребля.
Но всё же редко в мареве зари,
Когда – лишь тишина, как дар Судьбы,
Услышишь звон – прозрачный, не спугни,
Восстанет из воды вершина вербы…
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото из интернета.
По ссылке - ещё много красивых снимков Северского Донца: https://vsegda-pomnim.com/reki/4892-reka-severskij-donec-64-foto.html
Оригинал
* * *
Закрию очі й бачу свій Дінець,
Розлогі верби мріють над водою,
Велична церква, куполів вінець,
Вінчає вічність з вірою святою.
Пішла під воду юності пора,
Зірвали церкву, порубали верби.
І де цвіли ромашками поля,
Замісто церкви бовваніє гребля.
Та іноді у мареві зорі,
Коли панує Богом дана тиша,
Почуєш дзвін, тихий і прозорий,
Постане із води верби вершина…
Фейерверк звездопада...
* * *
Фейерверк звездопада,
Богом выбранный путь
Между звёзд каравана
Никуда не свернуть.
Летят в бездну армады
В небывалой броне.
И сгорают петарды
В том холодном огне.
И мгновения отблеск,
Там, где небо, земля,
Там наш первый источник,
Там начало бытья…
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Фейєрверк зіркопаду,
Богом вибраний шлях
Між зірок каравану
На космічних полях.
Летять в прірву армади
В небувалій броні.
Там згорають петарди
У холонім вогні.
Той миттєвості відблиск,
Там де небо й земля,
Наша перша колиска,
Наш початок життя.
Бублички...
* * *
Как ни крути, прекрасны были бублички,
Душисты и вкусны…
Скажите мне – где сгинули бараночки
И дырочки от них?
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
Що не кажіть, а гарні були бублички,
Духмяні та смачні…
Допоможіть – де згинули бараночки
І їхні дірочки?
Первая любовь
Луч – солнца дар,
Первый, дрожащий.
Маковый жар,
Степью горящий.
Парами бродят
В небе барашки,
Чарами манят
Маги-ромашки.
Красная рута, младо весна,
Радуга в небе, раскидистый дуб,
Руки в руках жаром огня,
Птицею сердце, касание губ.
Звёздные сонеты,
Тихие, тревожные,
Нежные рассветы,
Румяно-невозможные.
Светит надежда,
Солнышка дар.
Теплее одежды
Маковый жар.
Красная рута, младо весна,
Радуга в небе, раскидистый дуб,
Руки в руках жаром огня,
Птицею сердце, касание губ.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото из семейного архива
Оригинал
Перше кохання
Сонячний промінь,
Перший, тремтливий.
Маковий пломінь,
Степом розлитий.
Парами бродять
В небі барашки,
Чарами манять
Маги-ромашки.
Рута червона, перша весна,
В небі веселка, шатами дуб,
Руки у руки жаром вогню,
Птахою серце, губи до губ.
Зоряний танок,
Тихий, тривожний,
Ніжний світанок,
Рожевощокий.
Світить надія,
Сонячний промінь.
Гріє, як мрія,
Маковий пломінь.
Рута червона, перша весна,
В небі веселка, шатами дуб,
Руки у руки жаром вогню,
Птахою серце, губи до губ.
Незабываемое
Молоком облита
Яблоня в саду.
Пчёлами увита,
Словно дочь – в фату.
Ветерок разносит
Мёда аромат.
Губоньки щекочет
Стан - но не девчат.
Синь бездонья неба
Плещется в глазах…
И стоят у неба
Древо, дева, ах…
Доля обвенчала,
Словно свистнул кнут.
Возле ног постлала
В будущее путь.
Он подарит радость,
Кинет и в беду…
И напомнит юность
Яблоня в цвету.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Незабутнє
Молоком облита
Яблуня в саду,
Бджолами повита,
Як дівча в фату.
Вітерець розносе
Меду аромат.
Губоньки лоскоче
І не дівочий стан.
Синь безодні неба
Хвилею в очах…
І стоять край неба
Яблуня й дівча.
Доля обвінчала,
Ніби вбила цвях,
Біля ніг поклала
У майбутнє шлях.
Подарує радість,
Кине і в біду…
Нагадає юність
Яблуня в цвіту.
Холодный июнь
* * *
Июнь – а холодина,
Хоть надевай кожух.
Собою тучи всё задвинут,
И ветер выбивает дух.
Возможно – Божья кара,
Иль козни Сатаны.
Но для людей настали
Потопа снова дни.
Поймите же, людишки,
То Космоса сигнал.
И подаёт Всевышний
Нам свой последний знак.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
* * *
В червні – холоднеча,
Хоч одягай кожух.
Чорні сунуть тучі,
Вітер забиває дух.
Чи то Божа кара,
Чи витвір Сатани,
Для людей настали
Передпотопні дні.
Зрозумій, Людино,
Це Космосу сигнал.
Подає Всевишній
Нам свій останній знак.
Пьяная морока
* * *
Тёмная ночка. Дождик идёт.
Даже луны не видно.
Пляшут пузырики день напролёт,
Мокро везде и противно.
Через силу чел бредёт
И под нос бормочет.
Загогулины плетёт,
Ноги пьяно мочит.
Ливень хлещет. Ну и пусть!
Море по колено.
За штаны хватает куст,
Лупит в лоб полено.
Слышно дальше под дождём
Хлюп-хлюп одиноко.
Так до дома доползёт
Пьяная морока.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Оригинал
*** Темна нiчка. Дощ iде, Мiсяця не видно. Пляшуть бульби на водi, Мокро i противно.
Через силу хтось бреде, Щось пiд нiс бормоче, Загогулини плете, П'янi ноги моче.
Дощ полоще. Ну i що? Море по колiна. За штани деруть кущi, В лоба б'є полiно.
Чутно далi пiд дощем Похлюпали кроки. Так до хати й доповзе П'яна ця морока.
Кошечка и щенок
Сегодня, 28 февраля, когда я выкладываю очередное стихотворение, папин день рождения. Ему бы исполнилось 88 лет.
И так совпало, что сейчас подошла очередь стиха, можно сказать, семейного и очень милого - про наших животных. Кошечку Чипу и собаку Дону.
* * *
В комнату, где кошечка,
Принесли щенка.
Миленькая мордочка,
Лапонька крепка.
Закачалась симпатюля,
Приоткрыла ротик.
И лизнула вмиг кицюлю
Язычком прям в носик.
Кошка фыркнула сердито,
Лапкой чистит носик.
А щенок играться хочет,
Аж трясётся хвостик.
Так росли и подрастали
Кошечка с собачкой.
Никогда не возникали
Между ними драчки.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото из семейного архива
Оригинал
*** У кiмнату до кiшечки Принесли щенятко. Симпатична мордашечка На товстеньких лапках.
Захиталась симпатюля, Ледь вiдкрила ротик I лизнула враз кицюлю Язичком у носик.
Кицька чмихнула сердито, Лапкой чисте носик. А щенятко хоче гратись, Аж трiпоче хвостик.
Так росли i пiдростали Кiшечка й собачка. I нiколи не ставала Помiж ними сварка.
Вареники с клубникой
О, с клубникою варенички,
Вкус их интересный
В них и пламя горит семечка,
Дух земли извечный
В них фонтанчики дождя
Перелив синицы.
Сок свежайший – для тебя
С девственной криницы.
С ними лето на столе
С отсверком лучистым.
Вот вареник принесли
Праздником клубничным.
Перевод с украинского Юлианы Лебединской
Фото Юлианы Лебединской
Оригинал
Вареники з полуниць Вареники з полуниць, Смак їх специфiчний. В них i полум'я зiрниць, Дух землi одвiчний.
В них фонтанчики дощу, Перелив синицi. Соком свiжим пригощу З чистої криницi.
З ними лiто на столi Променистим сяйвом. Вареники подали Полуничним святом.
Спасибо за чтение
Вернуться к книге