Собор

Глава 1"Нас можна знищити, але не зламати.Нас можна розвоплотити, але ми повернемось.Ви можете обілгати нас перед людьми – ми більше не торкнемося цього бруду".З напису на могилі невідомих лицарів Ордену Покрови.1. Не так вже просто розповісти цю історію. Правду кажучи – я не знаю, з чого почати.2. Коли я дивився на Вас у залі суду, мій магістре, я почувався Петром при ватрі біля синедріону: не те, щоб зрадник, але ж і не вірний до смерти. Нас звинувачували в усіх можливих гріхах – від єреси і державної зради до чаклунства і розпусти. І як переконливо говорили свідки! Воістину, диявол – майстер фактів. Якби я не був одним з Ордену – я б повірив усьому. Але я пам'ятав – братів, які віддавали останній сухпай дітям у звільнених селищах; сестру, яка все брала на руки кошеня, маленьку смішну грудку шерсті, на дворі напівзруйнованого храму; холод, ожеледь, вітер і кров Зимового…