Темрява

Глава 1

Початок

Темрява, вечірня примара з минулого та танці краплин дощу на даху. Хотілося навстіж відчинити балкон, впустити холод не лише, щоб охолодити розум, але у заповнити кожний куток кімнати. Не хотілося жити, хотілося просто зникнути, як сигнал в старому бабусиному телевізорі, коли екран припиняє злагоджено працювати. Принаймні хотілося заснути, політати уві сні, віднайти душевний спокій.

Натомість довелося бачити неприємні сни:

«Як завжди довкола було сіро та прісно. Місце перебування було визначене і знайоме, але деталі були сплутані. Завжи місце складалося з невеликих частин різних міст, будинків, ніби підсвідомість ділила весь досвід на пазли і хаотична ліпила докупи кожної ночі. Картина цієї ночі здивувала. Поєднання будинку тітки, дому, магазину, бабусиного будинку, школи було занадто лаконічним і оминало критичне мислення. Хоча навряд варто говорити про критичне мислення уві сні.

Страх увійти в приміщення, переслідування людини в морозильній камері, не можливість заховатися та зачинити двері, натяки на канібалізм.»

Уява гарно погралася. Прокинулася вона з черговим головним болем та небажанням боротися з труднощами.

Останнім часом вона помітила закономірність: «Якщо Амелія хоче чогось хорошого і уявляє це, то воно оминає її, доля штовхає на коліна і змушує роздивлятися в глибину її нутра. Яка там глибина і що знаходиться на самому дні? Вона не знаю. Кожного разу по різному. Але відчуття збільшення концентрації туманності та чадного газу стає все більша. Якщо ж дівчина думає про погане, но все нейтрально. Але коли вона стає зовсім індиферентною до всього, то світ пропускає яскраві проміння в її прірву.»

Дехто рекомендує уявляти гору і придивитися до неї, знайти своє місце на тій горі. Але не видно гори. Вона бачить лише прірву, яка гіпнотизує, шепоче таємниці.

Багато роздумів, як і завжди. Їх важко позбутися, вони є центром її особистості, надають координати діям. Останнім часом вони посідають провідне місце в формуванні емоційного клімату. Але це не завадить їй ніколи отримати максимально поживний, калорійний сніданок. Наповнивши шлунок більшою половиною добового раціону, вона прийнялася за роботу, яка не несе жодного розвитку та прибутку протягом місяця. Чомусь саме в найбільш скрутне становище фінансове положення стає дедалі гіршим. Страшенно гнітить почуття відповідальності за майбутнє, хочеться докорінно змінити становище, але навколишні умови життя повертають до клятої реальності. Роздуми перериваються бульканням води, чашка наповнюється ароматною кавою, нервова система починає повноцінно прокидатися. Залишилося відчинити вікно і впустити свіже повітря: прохолодне, вранішнє, з нотками весняного цвіту. Амелія обожнює ранкове та нічне повітря.

Дві години промайнули непомітно, як і вся буденність, що затягується в сірий непримітний клубок. Ще через годину через вікно долинув запах цигарки з банановою капсулою і це сколихнуло її минулий досвіт. Знову захотілося відчути легке запаморочення, в’язкість м’язів, заспокоєння – отримати седативний ефект.

Минуло 4 роки відколи сталося трагедія, яка вирвала з дівочого серця надію в доброту та гармонію. Пожежа знищила її сім’ю. Якщо смерть власного батька не торкнулася жодної струн душі, то зникнення матусі, молодшого братика та сестри зіграло мелодію «Похорон ляльки - «Дитячий альбом» - П. І. Чайковський». Відтоді життя стало прісним.

Голос будильника розігнав туман минулих спогадів. Час зайнятися фізичними вправами, наповнити легені киснем. Два роки тому її бездумне знаходження в пошуковій системі, Goodgle, дало мотивацію.Зокрема, вона знайшла статтю BBC, в якій зазначалося, що в результаті систематичних занятьзбільшуються в розмірах синапси - місця контакту нейронів. Клітин в мозку стає більше, і між ними виникають нові зв'язки – саме це було для неї головною метою життя з самого дитинства. Різноманітні асани йоги, біг на велику дистанцію, відвідування залу стали ліками від ментальних колючих процесів. До того ж в спортивному залі було чудове оточення людей, з якими вона могла вжитися в роль веселої та безтурботної дівчини. Настання карантину залишило мало варіантів. Довелося знаходити відео в YouTube, мотивуватися самостійно.

Стукіт в двері став раптовим та ставив дедалі гучнішим. Ніхто сьогодні не мав приходити, вона нікого не запрошувала протягом місяцю додому та й посиденьки – не її пристрасть.

- Хто там? – грізно, але по-жіночому вирвалося запитання з уст дівчини.

- Відчиняй! Нам є про що поговорити… чуєш? – знайомий голос змусив все її тіло вкритися гусячою шкірою. Вона не змогла відповісти. Їй забракло повітря.