Про Дашу та Машу

Глава 1

Ця книга БЕЗКОШТОВНА і не може ніким використовуватись для продажу.

©Усі права належать Ганні Рось.

Ілюстрації автора в обробці ШІ від ChatGPT4.

Ганна Рось

Про Дашу та Машу

(для дітей 6-10 років)

Даша жила з батьками в невеликому селищі поблизу річки. У неї був брат Бориско. Він був на два роки молодший за Дашу. Батьки Даші працювали на залізниці, мама працювала провідником і часто бувала у від'їзді.

Бабуся Ліза, яка жила з ними, брала на себе всі турботи про дітей. Вона завжди прагнула приготувати щось смачненьке для онуків, враховуючи їх скромний сімейний дохід.

То бабуся спече смачні оладки, то пиріжки з картоплею. Харчувалися вони скромно, суп та каша - їжа наша. Але діти завжди були ситі і задоволені.

А просту їжу бабуся приправляла доброю казкою. Бабуся Ліза була гарна оповідачка.

Останнім часом в їхньому селищі почали рости, як гриби, великі будинки. Це городяни купували землю і будували заміське житло.

Один такий будинок виріс і біля будиночка Дашиної сім'ї. І в один з днів у цей будинок в'їхала сім'я: мама, тато і шестирічна дочка. Дівчинку звали Маша. Маша і Даша були ровесницями і дуже швидко подружилися.

Дівчата часто зустрічалися на вулиці, у пісочниці.

Маша виносила великий кульок з відерцями, лопатками та іншими пластмасовими формочками і вони «пекли» пісочні пироги або будували піщані замки, які Бориско дуже швидко ламав.

*

Якось раз діти прокинулися від сильного гуркоту. Десь неподалік стріляли. Обличчя дорослих були похмурими, а бабуся раз у раз витирала гірку сльозу.

- Бабусю, а що це стріляє? - запитала Даша.

- Ох, діточки, краще вам цього не знати, - відповіла бабуся Ліза.

Даша бачила, як сім'ї з кожним днем важче і важче зводити кінці з кінцями. Продуктів в магазині стало мало, та й дорого було їх купувати. Але бабуся незмінно варила свої смачні супи і ситні каші.

*

Якось вранці Даша побачила, що до подружки Маші приїхала бабуся, а батьки Маші виїхали кудись далеко за продуктами.

- Дашо, привіт! - крикнула Маша з ганку свого будинку. - А до мене бабуся Лариса приїхала! Я сьогодні гуляти не піду чекай мене завтра. Сьогодні я бабусі буду показувати будинок.

*

Минуло кілька днів, а Маша так і не вийшла на вулицю. «Чому Маша не виходить гуляти? - турбувалася Даша. - Може, вона захворіла? Або бабуся її не пускає».

Понудьгувавши ще годинку, Даша наважилася піти у двір до Маші, добре, що паркан вони ще не побудували.

Даша піднялася на ганок і несміливо постукала в двері. Двері були не замкнені.

Бабуся зустріла Дашу на порозі, тримаючи в руках тарілку з гарячою кашею.

- Ти, напевно, подружка Маші? - запитала бабуся, - проходь, проходь, зовсім не знаю, що робити з Машею, нічого не їсть вона, я їй і манну кашу зварила, і бульйончик курячий - нічого не їсть, - причитала бабуся, - розбалувала її мати всякими делікатесами, салатами та тортиками, ось і не їсть нічого. Може, ти умовиш її поїсти?

Бабуся відкрила двері в кімнату Маші і Даша побачила на дивані слабку, бліду дівчинку.

- Даша! - зраділа Маша.

Даша кинулася до Маші і обняла її.

- Машенько, прошу тебе, покуштуй бабусиної кашки, і ми будемо гуляти з тобою, - попросила Даша, - ти ж зовсім ослабла.

Бабуся простягнула Даші ложку і тарілку з кашею. Даша знала, як годувати дітей, адже вона часто годувала свого братика Бориска.

Даша набрала ложку каші і простягнула її Маші. Маша відкрила рот і проковтнула кашу.

- От молодець, давай ще! Бачиш, яку бабуся Лариса тобі смачну кашку зварила, - хвалила Даша, набираючи повну ложку.

Поївши каші, Маша попросила:

- Бабусю, а чай з лимоном є?

- Звичайно є, дитинко, - зраділа бабуся та поспішила на кухню готувати дівчаткам чай.

Випивши чаю, Маша попросила:

- Дашо, подай мені о-о-он ту ляльку і собі вибери, давай пограємо.

Даша повернула очі в ту сторону, куди показувала Маша і тільки тепер помітила, що вся стіна в кімнаті Маші заставлена іграшками. Їх було більше, ніж в їх місцевому магазині.

Чого тут тільки не було! Лялькові будиночки, посуд, гойдалки, дитяча гітара, коляски з ляльками, величезний ведмідь, конячка-качалка, кубики, фарби, в цілому, все, про що тільки могла мріяти Даша. Очі у Даші розбіглися.

- Яку ляльку? - уточнила вона.

- Он ту, близько піаніно! А собі можеш взяти он ту ляльку з рожевим волоссям.

- А можна я візьму цього пупса? Він так схожий на справжню дитину! - Даша ніколи не бачила такої ляльки.

- Бери, бери. Сідай на ліжко до мене.

*

Дівчатка грали близько двох годин. Бабуся Лариса була рада, що Даша зайшла до них у гості. У неї в духовці вже підрум’янилися пиріжки, коли Даша зазбиралася додому.

- Ти йдеш, Дашенько? - запитала бабуся.

- Та мені вже пора, напевно, Бориско без мене занудьгував. Машо, слухайся бабусю, добре їж, а завтра виходь на вулицю, будемо гуляти.

- Так завтра вона ще слабка буде, а ось ти приходь до нас завтра ще грати, почекай, зараз я тобі пиріжків дам з собою. Вони з вишнями, я привезла з собою баночку вишень у власному соку. Пиріжки гарячі ще, не обпечіться, а рушник завтра повернеш.

- Дякую, - сказала Даша та пригорнула до себе гарячі, ароматні духові пиріжки і побігла додому.

*

Вдома Дашу зустріли Бориско і бабуся.

- Щось ти загулялася, Дашенько, - сказала бабуся, - геть, Бориско зовсім занудьгував. Хто тебе пригостив пиріжками?

- Бабуся Лариса, це Машина бабуся. Беріть, пригощайтеся. Бабусю, я була у Маші, вона нічого не їла і зовсім ослабла. Ой, бабусю, скільки іграшок у Маші! - Дашу переповнювали почуття, вона поспішала поділитися новинами з рідними.

*

Минуло кілька днів. Маша набиралася сил, вона почала їсти просту їжу, яку їй готувала бабуся Лариса.

В один сонячний день Маша вийшла на майданчик до пісочниці.

- Привіт, Дашо, привіт, Бориско! - зраділа Маша, побачивши своїх друзів.

- Ура, ура, - закричав Бориско, правда, букву «р» він ще не вимовляв.

- Здрастуй, Машо, як добре, що ти прийшла! Давай робити пісочні пиріжки, а Бориско буде їх розвозити на своїй машинці лялькам.

- Давай!

Діти стали грати в пісочниці, як раптом почули сильний гуркіт важких гусениць.

- Побігли до нас ховатися! - крикнула Даша, схопивши за руку Бориску.

Діти щосили помчали до дому. На порозі їх уже чекала бабуся Ліза і вони всі разом спустилися в татову майстерню на нижньому поверсі.

*

Шум незабаром затих, діти піднялися в будинок. Вони дуже хотіли пити після швидкого бігу.

- А де твої іграшки? - поцікавилася Маша.

- У мене одна лялька, - тихо відповіла Даша.

- Одна? - здивувалася Маша. - І вона тобі не набридла?

- Ні, я її люблю, адже вона моя подруга.

- Покажи, - попросила Маша.

Даша взяла свою ляльку і дала Маші. У ляльки були акуратно заплетені коси, замість сукні у ляльки був вишитий сарафан. Візерунок був просто чудовий. Маша, як заворожена дивилася на лялькове вбрання.

- А звідки у неї такий сарафан? - запитала Маша.

- Я вишила, - відповіла Даша.

Маша здивовано підняла брови.

- Ти вмієш вишивати?

- Так, і шити теж, - відповіла Даша, - коли на вулиці дощ або холодно, я з клаптів шию ляльці наряди, а іноді і вишиваю їх.

- А хто тебе навчив? - запитала Маша.

- Бабуся Ліза, - гордо відповіла Даша.

- А покажи мені ще наряди ляльки. А як звуть твою ляльку? - запитала Маша.

- Її звуть Ліза, як бабусю, - відповіла Даша і почала показувати зшиті нею сукні, шапочки, штанці для ляльки.

- Так, - сказала Маша, - от би мені так навчитися!

- А хочеш, я тобі покажу, як вишивати «хрестиком»? - запропонувала Даша.

- Дуже хочу, - відповіла Маша.

Даша взяла канву для вишивання, набір ниток муліне, голки, наперсток і почала навчати Машу. Дівчатка засиділися за рукоділлям до вечора.

Увечері в двері постукали.

- Чи не у вас моя Машенька? - запитала бабуся Лариса бабусю Лізу.

- У нас, у нас, засиділися рукодільниці.

Маша вийшла в коридор, стала взуватися і була горда тим, що бабуся Ліза теж зарахувала її до рукодільниць. І нехай вишивати у неї виходило ще якось нерівно, але їй так хотілося теж вишити ляльці на сукні такі ж чудові візерунки.

*

Вдома Маша розповіла бабусі, що у Даші і Бориска всього три іграшки: м'яч, Борискова машинка та Машина лялька. Але які у ляльки чудові наряди!

- І правильно, - сказала бабуся Лариса, - а то тебе батьки розбалували, іграшок гора, а тобі все нудно. А про їжу я взагалі мовчу, - бурчала бабуся, - мало не ослабла ти, навчили тебе їсти тістечка, морозиво, ось ти і не хотіла їсти здорову їжу.

- А що таке «здорова їжа»? - запитала Маша.

- Здорова їжа, вона для здоров'я. Це їжа проста, селянська, каші, картопля, борщ, пироги. Від такої їжі тільки здоров'я і сили набираєшся.

- Бабусю, а що там, на кухні так смачно пахне? Здорова їжа? - запитала Маша.

- Звичайно здорова, - засміялася бабуся, - сьогодні у нас щавлевий борщ. Зголодніла, мабуть, майстриня. Ну, підемо, підемо, годувати тебе буду.

- Бабусю, а можна, я завтра ще піду до Даші? - запитала Маша.

- Піди, піди. Даша дівчинка хороша, рукодільниця, хоч і мала. Від неї і сама навчишся чогось.

Маша сиділа за столом, із задоволенням наминала бабусин зелений борщ і мріяла про вишитий сарафан для своєї ляльки.