Пес Барбос кн.5. Раз Дід Мороз, два Дід Мороз

Анотація

Цей екземпляр книги 2026 року БЕЗКОШТОВНИЙ і не може ніким використовуватись для продажу.

©Усі права належать Ганні Рось.

Ілюстрації автора в співробітництві з ШІ від ChatGPT4.

В електронних книгарнях можна зустріти платну версію 2020 року випуску з обкладинкою Видавництва Андронум.

Перед вами п'ята книга з серії «Пес Барбос йде по сліду». Це сама незвичайна новорічна книга. Ялинка запалює свої вогні, до малюків на свято приходить веселий Дід Мороз. А якщо їх два? Хто з них справжній? Прочитавши книгу, ви дізнаєтеся, як лісові мешканці зустрічали Новий рік і хто оберігав спокій в лісі. Також ви дізнаєтеся, хто проспав Новий рік і які чудеса трапляються в новорічну ніч. Ще ви побачите безліч яскравих ілюстрацій і знайдете шість нових новорічних пісень.

Зручніше сідайте у ялинки і занурюйтесь у світ новорічної казки. Щасливого свята!

Завтра канікули

Наближалося свято Новий рік, а разом з ним і зимові канікули. А який Новий рік без ялинки, Діда Мороза з подарунками і без великого святкового концерту!

У шкільному актовому залі стояла велика ялинка, обвішана цукерками, іграшками, гірляндами, блискучим дощиком і різнокольоровими ліхтариками, зробленими руками учнів.

У лісовій школі зібралося багато народу - учні та їх батьки, вчителі та запрошені гості. Починався концерт. Першокласники повинні були виступати на сцені, тому вони дуже хвилювалися, особливо Мишко, адже йому виступати першим.

На святково прикрашену сцену вийшов директор школи, Олень Оленевич.

- Дорогі малята і гості! Ось і закінчилася ще одна навчальна чверть, попереду зимові канікули. Наші учні добре потрудилися, отримали нові знання, а тепер можна трошки відпочити. Діточки підготували концерт для наших гостей.

У залі пролунали оплески.

- Передноворічний святковий концерт починається! На сцену виходить наш першокласник Мишко. Підтримаємо його оплесками!

Всі заплескали в долоні, особливо друзі-першокласники.

- Давай, Мишко! Тримайся! - сказав їжачок.

На сцену піднявся Мишко. Він почав жонглювати яблуками.

У Мишка дуже спритно виходило. Коли його номер закінчився, то всі йому аплодували.

- Молодець! - кричала йому Совуша, а Мишко радісно посміхався.

Він помітив в кінці актового залу свою маму і дуже радів, що вона бачила його виступ.

На сцену піднявся Олень Оленевич:

- Дякую, Мишко. Ось, в нашій школі з'явився власний цирковий артист. А тепер виступає хор наших першокласників. Прошу, малюки.

Першокласники піднялися на сцену і заспівали:

Зібралися сьогодні в школі,

Співаємо свої пісні,

Крокує свято по планеті,

Його чекали довго ми!

Канікули настануть скоро,

Пригоди ждуть неподалік,

Ми любимо не відпочинок,

А справжнє свято - Новий рік!

Ялинка світиться вогнями,

А ми співаємо для вас,

Хай заметіль собі кружляє,

Та Дід Мороз прийде до нас!

Чекали ми чудове свято,

Де нас очікують дива,

Хай будуть жарти, буде радість,

І хоровод, і маскарад!

Вся школа підспівувала малюкам:

- Хай будуть жарти, буде радість, і хоровод, і маскарад!

- Браво! - кричали глядачі.

Шкільний концерт тривав недовго, адже попереду малят чекав хоровод навколо новорічної ялинки.

*

Ошатна ялинка сяяла різнокольоровими вогниками і іграшками. Ці іграшки повісили самі учні.

Після концерту діти стали водити хороводи, кличучи: «Дідусю Морозе!». А Дід Мороз незабаром з'явився з великим мішком подарунків. Їжачок перший побачив Діда Мороза і відкрив рота від подиву. Мишко побачив здивованого їжачка, він ще не знав, що прийшов Дід Мороз, тому що його не було видно за ялинкою.

- Дід Мороз! - кричали діти.

- Здрастуйте, малята! - сказав Дід Мороз. - Нарешті, я до вас добрався з цілим мішком подарунків.

- Ура! - кричали діти.

Мишко, нарешті, побачив Діда Мороза. Він відразу заусміхався. Звичайно, він впізнав свого татка, хоча на ньому була червона шуба, шапка і біла борода. Совуша теж впізнала тата ведмедика. А маленький мишеня вирішив, що прийшов справжній Дід Мороз. Він був у захваті.

- Пі-пі! - кричав мишеня. - Дідусь Мороз приніс подарунки!

- Хто заспіває або затанцює для Дідуся Мороза, той отримає подарунок, - сказав Дід Мороз. - Я зараз загадаю загадку, хто ж її відгадає? Слухайте, діти. В сірій шубці гострий ніс, дуже довгий сірий хвіст. Дуже верткий хлопченя, то маленький ...

- Мишеня! - засміявся мишеня.

- Молодець, отримуй шматочок сала, - сказав Дід Мороз.

- Дякую, я так його люблю! - зрадів мишеня.

- Друга загадка. У неї великі очі, що не сплять півночі, а свій розум не ховає, все на світі вона знає!

- Сова, - засміялася Совуша.

- Совуші в подарунок новий бант! - сказав Дід Мороз.

- Спасибі! Ось мама зрадіє, - мала взяла подарунок.

Дуже весело проводили малюки час із Дідом Морозом. Енотик грав на барабані для дідуся, зайчатка стрибали, хто далі, їжачок Йойо з сестрою Йоїчкою співали, а Мишко крутив обруч. Всім Дід Мороз подарував подарунки, а потім вони всі разом водили хороводи біля ялинки. Малюки залишилися дуже задоволені шкільним новорічним святом. А Мишко дуже пишався своїм татом, який на один день став Дідом Морозом.

Перше завдання

Поки в школі малюки святкували і веселилися, кіт Матрос ішов на своє перше самостійне завдання. Ех, як йому хотілося б самому зловити вовка, зв'язати його і доставити в поліцейську дільницю! А поліцейський пес Полкан виніс би йому подяку, а він би відповів: «Служу вітчизні!», саме так, як сказала бабуся Барбоса. Кіт Матрос так розмріявся, що й не помітив, як зовсім близько підібрався до Оленячого острову.

Кіт представив, що він великий сильний сніговий барс. Він озирнувся по сторонах, уважно розглядаючи місцевість. Раптом неподалік кіт помітив сліди. Це були сліди зовсім не від копит оленів, які жили на цьому острові. Це були сліди вовка! Удача! Кіт Матрос напав на слід!

Все ще представляючи себе сніжним барсом, кіт приміряв слід своєю лапою. Його лапа була значно менше сліду вовка, але, як для сніжного барса - в самий раз. Кіт Матрос став пробиратися по сліду, намагаючись йти рівно слід у слід. Ззаду залишалися дивні відбитки - велика лапа вовка і в ній маленький слід кігтів кота.

Раптово зовсім недалеко Матрос побачив Сірого, який зачаївся в стіжку сіна. Поруч стояло маленьке дурне оленя. Вовк непомітно підкидав сіна, щоб оленятко підійшло ближче до стогу і тоді вовк схопив би його. Напасти відкрито він не наважувався, бо неподалік паслися олень і самка, мама оленяти.

"Що ж робити? - захвилювався кіт. - Ще трохи, і вовк дотягнеться до маленького оленяти». Покликати оленів - видати себе, та й вовк в цей час може схопити оленятко і втекти. Кіт озирнувся навколо. Він побачив велику суху гілку, нахилену до землі. Він схопив її і потягнув. Гілка голосно хруснула, мале оленятко злякалося, відскочило і побігло до батьків. Олені насторожилися, обвели поглядом ліс. Олень сказав:

- Малятко, не ходи, будь поруч.

Розсерджений вовк заскреготав зубами і гострим поглядом подивився в бік, де впала гілка. Помітивши кота, вовк тихо пішов до нього:

- Що ти, Матросе, гілки ламаєш? Чай, не ведмідь.

- Я це, я перечепився, - відповів кіт.

- Що шукаєш тут?

- Човен шукаю, господареві треба повернути, - здогадався відповісти кіт Матрос.

- Човен я давно на човнову станцію відвіз, - сказав неправду вовк.

- На станцію? - здивувався кіт. Він знав, що човен знайшли в затоці.

- Ти, коте Матросе, тепер при господарі живеш або на вільних хлібах? - вовк примружив око.

- Я кіт сам по собі, - відповів Матрос. - Де хочу, там і гуляю.

- Хочеш, я тебе полювати навчу? - запитав Сірий.

- Ми, коти, полюємо виключно на мишей. Але мишей нашого лісу я не ображаю. Так що, Сірий, ти сам полюй, а мені на човнову станцію треба.

- Навіщо? - запитав вовк.

- У журналі розписатися. Човен взяв - човен здав, - сказав Матрос і пішов в сторону річки.

- Так, не вийде з тебе справжнього лісового розбійника, - подивився йому услід вовк.

Пастка

Кіт Матрос зовсім не збирався йти з оленячого острова, поки вовк залишався тут. Йому треба було терміново попередити дорослих оленів, що на острові вовк, а потім вже вирушати в поліцію за підкріпленням, щоб зловити вовка.

Кіт відійшов віддалік і побачив двох підростаючих оленят. Вони тупцювали навколо берези, на якій висіла яскрава зірка.

- Ой, зірочка з неба впала! - сказав один оленятко.

- Ні, це не з неба, - відповів його брат.

- А звідки? - здивувався оленя.

- Так це зірка з новорічної ялинки!

- А чому вона на березі? - знову здивувався оленя.

- Дійсно, чому вона на березі? - задумався брат.

Тут до оленяток підійшов кіт Матрос.

- Обережно! - попередив він. - На зірочку милуєтеся, а що під ногами - не бачите. А тут яма.

- Яма? - оленята подивилися під ноги і тільки тепер помітили, що під ногами була вирита яма, замаскована зверху гілками.

- Ой! Ми могли впасти! - злякався оленя.

- Спасибі тобі, котику, що попередив, - подякував брат. - Так ця зірочка просто відволікала увагу, щоб ми потрапили в яму?

- Саме так. Ви зараз біжіть до дорослих, скажіть, що на острові вовк.

- Вовк!? - в один голос запитали оленята.

- А він дуже страшний? - поцікавився один малий.

- Страшніше не придумаєш, - відповів кіт. - Ви будьте з дорослими, а я за підмогою. Все зрозуміли?

- Все, - невпевнено сказали оленята і помчали до батьків.

Кіт попрямував до містка, щоб перейти річку і далі по дорозі дістатися до поліцейської дільниці.

Зіпсоване полювання

Оленята щодуху помчали до батьків. Олені мирно жували сіно біля годівниці.

- Що ви так мчите, малюки? - здивувалася мама. - За вами хтось гнався?

- Там, там, там яма! Там висіла зірка, а ми на неї дивилися, - перебиваючи один одного, розповідали захекані малюки. - Мало не впали в яму!

- Яка зірка? - здивувався тато-олень.

- На березі, - відповів оленя. - А кіт сказав йти до батьків.

- Він сказав, що вовк прийшов! - додав брат.

- Вовк на острові? - захвилювалася мама. - Діти, всі до мене, не відходьте від мене і бабусі.

- Кіт приведе поліцію, - сказав малюк.

- Значить, не даремно гілки тріщали в лісі, - сказала бабуся.

- Тримайтеся разом, - сказав тато-олень, - я перевірю, що там таке.

Олень обійшов острів. Він уважно розглядав сліди на снігу. Побачивши біля стіжка розкидане сіно і величезні вовчі сліди, олень відразу зрозумів, як близька до загибелі була довірлива мала донечка. Тільки щасливий випадок допоміг їй залишитися живою. Так думав олень. Але ми з вами, діточки, знаємо, що це заслуга кота Матроса.

Далі олень побачив зірку на березі і побачив вириту яму і прикриту гілками. Тут були сліди кота і оленят. «Спасибі коту, - подумав олень, - напевно, це він попередив оленят».

- Мр-р-р, - хрипко заревів на весь острів олень. - Мр-р-р.

Він став задніми ногами заривати яму. Хто посмів на його території влаштовувати пастки для малюків!

- Мр-р-р, - знову грізно заревів він.

Потрапив би йому зараз вовк, він би його підкинув своїми рогами, та й жбурнув би в ополонку.

Вовк це відчув, тому що рев оленя був страшний. «Треба міняти місце, - подумав вовк, сидячи в густих заростях. - Не пощастило з полюванням, а вдача була так близько. Так хотілося поласувати молодою олениною, але до розлюченого оленя краще не потрапляти».

Вовк позадкував назад до річки, збираючись перебратися на інший берег. «Нічого, нічого, - думав вовк, - скоро Новий рік, буде свято, я обов'язково посмакую якимось солоденьким дурненьким малюком».

Початок канікул

Пес Дунай отримав від Полкана рознарядку на всі зимові канікули в поселення на лісовій галявині, де жили наші першокласники. Жителям лісової галявини це дуже сподобалося, адже вони були спокійні за дітей, коли ті були з Дунаєм. Пса всі запрошували ночувати в їх домівки, а щоб не сваритися, малюки намалювали графік, коли і у кого ночує Дунай.

У перший день канікул всі малюки зібралися на галявині, щоб обговорити, як відзначати Новий рік.

- Треба прикрасити ялинку, - запропонував Мишко.

- Яку ж нам вибрати ялинку? - задумався єнотик.

- Чого довго думати, - сказала Совуша. - Ось вона, ялинка, пухнаста красуня.

- Точно! - зрадів Зая.

- Я приніс яблука, - сказав Єноша. - Ми їх повісимо на ялинку, вона стане святковою.

- А у мене цукерки, їх теж можна повісити на ялинку! - запропонував Мишко.

- А у нас вдома є вогники! Ми зараз принесемо, - старші брати Заї побігли додому за вогниками.

- Я можу на ялинку повісити свій бант, у мене їх тепер два, - сказала Совуша.

- Не треба, - відповів Мишко, - бант не треба. Краще принеси зірку на верхівку.

- Звичайно! У нас є зайва зірка! - зраділа Совуша. - Зараз принесу!

- Ми пропонуємо зліпити сніговика! - сказав Йойо.

- Я принесу відро для нього, синє підійде? - запитала Йоїчка.

- Підійде, - відповів Мишко.

- А я принесу морквину для його носа, тато виростив багато моркви, вистачить і сніговику! - Зая побіг слідом за братами, щоб взяти морквину.

Робота на лісовій галявині закипіла. Почали з прикраси ялинки. Єнотик повісив яблука, Мишко - зірку, яку принесла Совуша. Потім повісили на ялинку вогники і прикрасили її цукерками ведмедика. Ялинка вийшла дуже гарна і святкова.

- Ось і Новий рік можна зустрічати, - сказала Совуша.

- А про сніговика забули? - запитав Йойо. - Я вже зліпив один сніжний ком.

- А я зліпила кома поменше, - посміхалася Йоїчка.

- Це буде голова, він маленький. Я зараз зліплю найбільший нижній ком, - сказав Мишко і взявся за роботу.

- А де ми поставимо сніговика? - запитав зайчик.

- Звичайно, біля ялинки, - відповіла Совуша, - і будемо навколо них водити хороводи, навколо ялинки і сніговика.

*

Мишко прикотив самий великий сніжний ком і встановив близько ялинки, потім він підняв наверх другий ком, а над ним розмістив самий верхній маленький ком, який буде головою.

- Це гілочки для рук, - сказав Єнотик і встромив в сніг гілки, знайдені під деревом.

- Мишко, одягни на голову відро! - попросила Йоїчка.

- Собі? - запитав Мишко і всі малюки розсміялися.

- Сніговику! - відповіла, посміхаючись, Йоїчка.

- І морквину, - Зая подав яскраву оранжеву моркву.

- А очі і рот з чого будуть? - запитала Йоїчка.

- Треба подумати, - замислився ведмедик.

- Рот можна зробити з ягід горобини, - підказала Совуша.

- А очі з жолудів, я бачив під дубом, - запропонував Дунай. - Я зараз принесу.

*

Нарешті, все було готово до зустрічі Нового року. Ялинка красувалася прикрасами і червоними яблуками, сніговик стояв поруч, ніби охороняв лісову красуню.

- А як ви думаєте? Вночі до нас прийде Дід Мороз? - запитав Йойо.

- Дід Мороз вже приходив на свято, - сказав Зая. - Хіба він прийде вдруге?

- Звичайно, прийде, на Новий рік завжди приходить Дід Мороз і дарує подарунки, - посміхнувся єнотик, - тільки його треба голосно покликати, щоб він почув, що його звуть.

- Ура! - зрадів Зая. - Цікаво, що він нам принесе в подарунок?

- Головне - не подарунок, головне, щоб Дід Мороз прийшов до нас, - сказала розумна Совуша.

- Поки не настав Новий рік, давайте грати в сніжки! - запропонували брати-зайчики.

- Давайте! - підтримали ідею їжачки.

- Стривайте! Стривайте! Треба відійти від ялинки, щоб не збити яблука, цукерки або вогники, - зауважила Совуша.

- Побігли до гірки! - покликав єнотик.

- Побігли! Побігли! - погодилися друзі і помчали до гірки. Дунай побіг з ними. З цими малюками він згадав дитинство і став трішечки першокласником.

Облава

Добравшись до поліцейської дільниці, захеканий кіт Матрос доповів псу Полкану, що на Оленячому острові він бачив вовка.

- Я за підмогою, - сказав кіт. - Одному мені з ним не впоратися.

- А ти оленів попередив? - запитав Полкан.

- Звичайно, попередив, - відповів кіт Матрос.

- Добре, Рексе, підміни Дуная на Лісовій галявині, мені буде спокійніше, раптом вовк туди вирушить. А ти, Барбосе, захопи з собою Дуная і прямуйте на Оленячий острів.

- Слухаю, - відповів Рекс.

*

Прибувши на Оленячий острів, кіт Матрос показав псам, де він бачив вовка. Барбос і Дунай взяли слід і стали обстежувати весь острів. Вони обійшли всі куточки острова, сліди вовка обірвалися біля річки. Вона ще не вся була скута льодом, тільки по краю, а в центрі була ополонка.

- По мілководдю пробрався, - сказав Барбос. - Зараз поговоримо з оленями, відпустимо кота і підемо за річку шукати сліди.

- Добре, - коротко відповів Дунай.

Біля стіжків стояв кіт Матрос і олені.

- Вовк пішов за річку, затаївся десь. Будьте уважні, не відпускайте оленят, він може повернутися, - попередив Барбос.

До кота підійшла мама-олень.

- Спасибі вам, - подякувала вона кота. - Якби ви не злякали вовка, точно він вкрав би оленятко.

- Це мій обов'язок, - зашарівся кіт Матрос.

- Це вам подарунок від нас, - бабуся-олень поставила круглий тюк сіна, пов'язаний стрічкою.

- Ну, що ви, не треба, - засоромився кіт, йому ніхто ніколи не дарував подарунків, навіть непотрібних.

- Ні, ні, візьміть, - сказала мама-олень. - Знадобиться в господарстві. Ми знаємо, коти сіна не їдять, але на ньому м'яко спати.

- Дякую, - махнув головою кіт.

- Бери, бери, стане в нагоді, - прошепотів йому Барбос. - Уваж оленів.

- Ми від щирого серця, - сказала бабуся.

Осторонь радісно посміхалися малюки-оленята.

- Приходьте ще до нас! - запросили вони кота Матроса.

- Прийду, - пообіцяв кіт, - я влітку часто буду у вас на річці.

- Будемо раді, - відповів олень.

*

Попрощавшись з оленями, Барбос сказав Матросу:

- Ти йди, відпочинь, зігрійся, а ми з Дунаєм підемо шукати слід.

- Може, і я з вами? - з надією запитав кіт.

- Ні, ми самі, нам на довгих ногах треба багато обійти. Увечері зустрінемося у Полкана.

- Добре, - погодився кіт. - Тільки куди я з цим сіном? - задумався він.

- Якщо воно тобі не потрібне, подаруєш ягняті. Він дуже любить сіно.

- Ягняті, так ягняті, - погодився кіт. - Може хтось стане щасливим в Новий рік.

План операції

Увечері всі зібралися в поліцейській дільниці.

- Ми з Дунаєм знайшли сліди на протилежному березі, але вовк сліди плутав, вони знову привели до річки, - сказав Барбос.

- Заліг десь в лісі, чекає Новий рік, - вирішив Полкан. - У новорічну ніч готовність номер один.

- Є готовність номер один, - відповіли всі.

- Тобі, коте Матросе, подяка, що оленів попередив і за малих оленят, - сказав Полкан.

- Так я нічого не зробив, - засоромився кіт.

- Зробив, зробив. Молодець. Подарунок, - Полкан кивнув на згорток сіна, - отримав заслужено.

- Та, я сіно не їм, Барбос сказав - для ягняти.

- Для тебе, Матросе, на Новорічну ніч спеціальне доручення. Підеш в морське поселення до бабусі Барбоса. Якраз подарунок передаси свій. Залишайся в поселенні. Якщо раптом туди нагряне вовк, відразу нам скажеш.

- Слухаюся, - відповів кіт Матрос.

Він дуже пишався, що йому дали нове доручення.

- А ми всі будемо чекати вовка в іншому місці. Недарма він близько Оленячого острова крутився. Там поруч Лісова поляна. Напевно сподівається під час хороводу зловити когось з малюків. Вони будуть вночі навколо ялинки танцювати, Сірий розраховує, що його не чекатимуть на святі. Хоче скористатися темрявою і схопити малюка, - міркував Полкан.

За свій багаторічний термін служби в поліції він навчився безпомилково прораховувати ходи злочинців.

- А ми його будемо чекати, - продовжував Полкан. – Дунай хай водить хороводи з малюками. А ми, Барбос, Рекс і я, будемо сидіти в засідці по колу, навколо новорічної ялинки. Завдання зрозуміле? - запитав Полкан.

- Зрозуміле, - відповіли всі.

- Мені б в засідку, - мрійливо сказав Дунай.

- У тебе відповідальне завдання. Посуди сам, не мені ж або Рексу хороводи водити. Так нас вовк відразу побачить і піде в інше місце малюків ловити.

Дунай винувато шморгнув носом.

- Твоя засідка біля ялинки. Стрибай, співай, веселися з малюками, а як тільки побачиш вовка, стань у нього ззаду, щоб йому відступати було нікуди, - повчав Полкан. - Якщо заявиться Сірий, візьмемо його в оточення. Нікуди не дінеться голубчику, зловимо, як миленького.

- А який сигнал до наступу? - запитав кіт.

- Який сигнал? - перепитав Полкан. - Дивимося в обидва ока і діємо відповідно до обставин. А сигнал потрібен ... Ось вам новорічний сигнал - «Снігуронька прийшла!»

- Снігуронька прийшла, - повторив кіт.

- А тобі навіщо? - посміхнуся Барбос.

- Знадобиться, - задумливо сказав кіт.

Шаль для бабусі

Персик і Зефір увечері пішли спати в комору.

- Сьогодні остання ніч старого року. Завтра вже вночі новий рік настане. Люди ялинки ставлять. Дід Мороз подарунки дарує, - сказав ягня.

- Ой, - стрепенувся кошеня.

- Що? - запитав Персик.

- У нас немає подарунка для бабусі Розі. Вона добра. Вона мене взяла в дім.

- І мене вона взяла в дім, - сказав Персик. - Так, треба бабусі Розі щось обов'язково подарувати.

- Що ж їй можна подарувати? - задумався Зефір.

Ягня і кошеня обвели поглядом комору.

- Корито не подаруєш, воно у неї вже є, - зітхнув Персик.

- Відро не подаруєш, його вже подарував козел Озя, - у відповідь йому сказав кошеня.

- А сіно подарувала тітка Найда, - засумував ягня. - І це не для бабусі подарували, а для мене.

- Напевно, ми в коморі нічого не знайдемо, тут вже все подаровано, - сказав засмучений кошеня.

Раптом кошеня зрадів:

- Придумав! Давай я подарую бабусі тебе, а ти подаруєш мене?

- Я подарую бабусі тебе, а ти подаруєш мене? - повторив задумливо Персик. - Але мені здається, що бабуся вже подарувала собі мене і тебе.

- Тоді давай подаруємо нас дідусеві, - не вгамовувався кошеня.

- Думаю, дідусь не зрадіє, - сказав ягня.

- Чи не зрадіє? - перепитав кошеня. - Чому?

- Для дідуся ми зайвий клопіт, він же не купуватиме мені сіно або не бігатиме за молоком в супермаркет для тебе.

- Не буде? - шмигнув носом кошеня. - Як же бути?

Ягня і кошеня звісили ноги з сіна і сиділи мовчки, думаючи, що ж подарувати бабусі Розі.

Раптом ягня запитав:

- А ти вмієш в'язати спицями?

- В'язати? - перепитав від несподіванки кошеня. - Спицями?

- Або гачком можна, - сказав Персик.

- Або гачком? Ні, не вмію, - відповів Зефір.

- Погано, - зітхнув ягня. - Я хотів дати своїй шерсті бабусі на шаль, а ти б пов'язав її. Бабусі було б тепло взимку.

- Шерсті? На шаль? Я не вмію в'язати, але я можу її валяти.

- Валяти? - недовірливо запитав Персик. - Ти впевнений?

Кошеня ствердно махнув головою.

- Гаразд, бери ножиці на стіні, стрижи шерсть, - погодився ягня.

Спільними зусиллями вони зістригли трохи вовни у ягняти. Кошеня розклав її на пакунку сіна і став топтати лапками. Гострі кігтики сплітали шерсть, і вона перетворювалася в тонке ажурне полотно.

Ягня спостерігав за роботою кошеняти:

- Гарно! - сказав він і позіхнув. - Можна я трошки полежу? - запитав Персик.

- Поспи, я сам затопчу, - дозволив кошеня.

Ягня приліг на сіно, закрив очі, і відразу солодко-солодко заснув. А кошеня всю ніч валяв шаль для бабусі. Шаль вийшла тепла, тонка, мереживна.

Вранці ягня ахнув:

- Яка краса! От молодець! Ура! У нас є подарунок! Підемо дарувати бабусі!

*

Коли бабуся побачила шаль, то здивувалася, як два малюки могли виткати таку чудову шаль. А коли бабуся приміряла на шию цю шаль, то сказала:

- Чарівна шаль! Дякую, мої любі!

Персик і Зефір були щасливі, адже бабусі сподобався їхній подарунок.

*

Цілий день проспав кошеня в коморі, згорнувшись клубочком. Тільки після обіду він вийшов з комори і випив блюдечко молочка, налитого бабусею.

Гість на порозі

Вечоріло. Бабуся наділа шаль і вийшла на вулицю, щоб покликати малюків в будинок.

Несподівано на порозі з'явився гість. Це був кіт Матрос. Він поставив у дворі згорток сіна і маленьку, маленьку ялинку в горщику.

- Ялинка! - зраділи діти.

- Здрастуйте, бабусю Розі, - привітався кіт Матрос. - Це вам ялинка. А сіно - ягняті.

- Здрастуй, Матросе. І іграшки на ялинці? - запитала бабуся.

- Це я горобинові ягоди повісив замість іграшок. Сильно маленька ялинка, тільки ягоди і можна повісити. Але вона виросте велика, у дворі можна посадити, як сніг зійде.

- Обов'язково посадимо таку красуню. А ти де Новий рік святкуєш, Матросе? - запитала бабуся Розі.

- Я ще не вирішив, - зам'явся кіт.

- Так залишайся з нами! - запросила його бабуся Розі.

- Спасибі! Я із задоволенням! - зрадів кіт. Він ще ніколи не відзначав Новий рік в сім'ї за святковим столом.

- Заноси ялинку в дім! - скомандувала бабуся. - Будемо з ялинкою Новий рік зустрічати. Персику і Зефіре, віднесіть сіно в комору, замкніть двері і заходьте в дім.

- Зараз, бабусю! Зраділи малюки.

*

Кіт Матрос заніс ялинку в хату і поставив коло святкового столу з частуваннями. В хаті було тепло, затишно, пахло пряниками і котлетами. На столі стояв гарячий самовар і малинове варення.

Скоро прибігли малюки.

- Бабусю, я хочу навколо ялинки водити хоровод із Зефіром. Можна? - запитав Персик.

- Ну, звичайно, дорогі. Танцюйте, співайте, - дозволила бабуся.

- Маленькій ялинці холодно узимку, - співали діти. - З лісу принесли ми у дім ялинку. Іграшки повісили, стали танцювати, весело, весело Новий рік стрічати!

*

Персик так був радий святу, що забув у коморі своє блюдечко з зернятками. Миші оточили блюдце.

- Зернятка! - зраділи діти.

- Частування на всю новорічну ніч, - задоволена мама-миша набивала свій кошик смачними апетитними зернятками. - І зерно, і кукурудза, і насіння! Ось наїдяться!

- Пі-пі-пі, - раділи малюки.

Хоровод

На вулиці стало сутеніти. На лісовій галявині малюки водили хороводи навколо ошатної ялинки.

- Де ж Мишко? - переживала Совуша.

А Мишка все не було.

- Піду, покличу Мишка, - сказала вона і полетіла до будинку, де жили ведмеді.

Сова постукала у двері. Михайло Михайлович, тато-ведмідь, відкрив двері.

- З новим роком! - сказала Совуша. - А де Мишко? Ми всі зібралися біля ялинки, чекаємо його.

- А Мишко приліг відпочити і заснув, - тато розвів лапи. - Не знаю, чи прокинеться до Нового року, а будити його шкода.

- Спить? - задумалася Совуша. - Ну так, звичайно, всі ведмеді лягають спати взимку. Солодких снів Мишкові і вам, Михайле Михайловичу, - побажала сова і відправилася водити хороводи разом з іншими малюками.

*

- Совуша прийшла! - вигукнула Йоїчка. - А де Мишко?

- Він спить. Добре, що він встиг нарядити ялинку, а то б ще раніше на уроці заснув.

- Спить? - здивувалися зайчата.

- Так, адже ведмеді засинають взимку. Але я сподівалася, що Мишко засне після Нового року, - зітхнула Совуша.

- Як же йому Дід Мороз подарує подарунок? - запитав єнотик.

- Ми скажемо Діду Морозу залишити подарунок для Мишка, а потім його передамо, - придумав їжачок.

- Тільки треба, щоб той, хто буде передавати подарунок, його не з'їв аж, поки не прокинеться Мишко, - зауважила Совуша.

- Якщо йому передадуть морквину, то зайчикам не давати на зберігання! - сказав їжачок.

- А якщо йому передадуть ягоди, то їжачкам не давати на зберігання! - засміялися зайчики. - А єнотику не можна давати на зберігання горіхи!

- Я сама буду зберігати подарунок від Діда Мороза для Мишка. Мама не з'їсть і я точно не з'їм чужий подарунок, - пообіцяла Совуша.

- Давайте водити хороводи! - покликав їжачок.

- Давайте, адже скоро Новий рік, - погодився єнотик.

Малюки взялися за руки і затягли свою пісню:

Канікули настануть скоро,

Пригоди ждуть неподалік,

Ми любимо не відпочинок,

А справжнє свято - Новий рік!

Дід Мороз йде по лісі

Вже сутеніло. Дід Мороз поспішав обійти всі будинки, всі ялинки, навколо яких зібралися малюки. Він якраз поспішав до малюків на лісову галявину і зайшов на Оленячий острів.

- Здрастуйте, оленята! - привітався Дід Мороз.

- Здрастуйте, Діду Морозе! - зраділи оленята.

- Хто подарунки вам приніс? Це Дідусь ...

- Мороз! - сміялися оленята.

- Але спочатку треба привітати прихід Нового року, заспівати пісню, - сказав Дід Мороз.

- А у нас на ялинці немає іграшок, - засумував оленя.

- Зате у вас є зірочка на березі! - Дід Мороз торкнувся зірочки своїм посохом, і зірочка засяяла, висвітлюючи все навколо.

- Ура! - зраділи оленята.

- Будемо водити хоровод навколо берези! - сказав дідусь і заспівав пісню.

Веселимось у берізки,

Бо сьогодні Новий рік!

Дід Мороз прийшов у гості

Подаруночки приніс.

Він морквину подарує,

На ялиночку шари,

Дід Мороз дарує радість

І дива для дітвори.

Дід Мороз повісив на берізку п'ять різнокольорових кульок і висипав оленятам цілий мішок соковитої моркви.

- Ура! - зраділи оленята. - Дякуємо, Діду Морозе!

- Пригощайтеся, малюки, а мені треба поспішати на ялинку до інших дітлахів.

Дід Мороз з мішком

Малюки на лісовій галявині водили хороводи. На небі зійшов місяць.

- Треба кликати Діда Мороза, - сказала Совуша.

- Діду Морозе! - закричали всі разом малюки. - Діду Морозе!

З-за смереки вийшов Дід Мороз.

- Чую, чую, - сказав він.

- Дід Мороз! - зраділи діти.

Совуші Дід Мороз здався трохи дивним.

- Діти, - сказав Дід Мороз, - давайте гратися в хованки.

- В хованки? - здивувалися малюки.

- Ви будете ховатися, а Дідусь Мороз вас буде шукати, - уточнив Дід Мороз.

- А як же хоровод навколо ялинки? - запитала розумна Совуша.

- Хоровод потім, коли я вас всіх зберу, - відповів Дід Мороз.

- А збирати ви будете всіх в цей мішок? - уточнила Совуша.

- Ага, - посміхнувся вовк. - Це так весело!

- Дідусю, - сказав пес Дунай, - може, ви забули новорічні пісні і тому не хочете водити хороводи?

- Ні, ні, не забув, - відповів Дід Мороз. - Я все пам'ятаю.

У лісі народилася,

У затишку росла,

Струнка та зелененька,

Ялиночка була.

Дід Мороз зупинився, згадуючи пісню. Потім він продовжив:

Сіренький зайчик боягуз

Під гілочками спав,

А часом вовк, сердитий вовк

Підтюпцем пробігав.

- Дідусь, а які ви знаєте загадки? - запитала Совуша.

- Загадки? - Дід Мороз почухав потилицю. - Висить груша, не можна з'їсти, - згадав він.

- Це новорічна іграшка, - сказав їжачок і всі малюки засміялися.

- Дідусь Мороз, а коли ви будете дарувати подарунки? - запитав єнотик.

- Може, у вас і подарунків немає? - підтримав його пес Дунай.

- Є, є, повний мішок, - відповів Дід Мороз.

Дід Мороз в облозі

Поки малюки розпитували незвичайного Діда Мороза, ніхто не помітив, як з лісу вийшов ще один Дід Мороз. І тільки Йоїчка, яка дивилася в бік, звідки вийшов Дід Мороз, сказала:

- Раз Дід Мороз, два Дід Мороз.

Всі малюки обернулися і побачили Дідуся Мороза.

- Дід Мороз прийшов! - закричали вони.

- Здрастуйте, малята, любі мої! - привітав малюків Дід Мороз. - Я бачу, тут хтось перевдягнувся Дідом Морозом?

- Я - справжній Дід Мороз, а ти переодягнений, - сказав перший Дід Мороз.

- Ось тобі й маєш! А я хотів тобі подарунок подарувати. Зараз прийде Снігуронька і скаже, хто з нас справжній, - відповів другий Дід Мороз. - Давайте її покличемо, малята. Снігуронька!

- Снігуронька! - підхопили діти. - Снігуронька!

З лісу вийшла Снігуронька.

- Снігуронька прийшла! - крикнув Дунай.

- Мила Снігуронько, скажи, хто з нас справжній Дід Мороз? - запитав другий Дід Мороз.

- Зараз вгадаю, - посміхнулася Снігуронька. - По-перше, Дідусь Мороз знає пісеньку про Новий рік, по-друге, він знає багато-багато загадок, по-третє, в мішку у справжнього Діда Мороза подарунки для малюків, а у несправжнього мішок сіна.

Перший Дід Мороз зрозумів, що зараз викриють його хитрість, тому що він не знає ніяких пісень, крім «Сіренький зайчик боягуз», він зовсім не знає багато загадок і головне - у нього повний мішок сіна, тому що він хотів замість сіна в мішок посадити малюків і вкрасти їх. Шапка з нього впала і всі побачили вовка в шубі Діда Мороза.

- Вовк? - здивувався зайчисько.

Вовк хотів було кинутися навтьоки, але його оточили троє псів. Барбос ощирився, а Рекс навіть грізно гарчав. З-за ялинки вийшов Полкан.

- Здавайся, Сірий, - сказав він. - Гру закінчено. Треба було вчити пісні та загадки, якщо хотів бути Дідом Морозом. Давай лапи.

Вовк кинув мішок і простягнув лапи вперед. Полкан надів йому наручники.

- Всіх з Новим роком! Продовжуйте свято! - сказав Полкан.

*

- Я так і знала, що перший Дід Мороз несправжній, - зауважила Совуша.

- Зате тепер у нас є справжній Дід Мороз і Снігуронька! - посміхнулася Йоїчка.

Снігуронька відкрила мішок, який залишив вовк.

- Як я і казала - запашне сіно для овець, - сказала вона.

- Зав'яжи його, онучко, ми віднесемо його вівцям в отару, нехай поласують на Новий рік. Малюки, підемо водити хороводи навколо ялинки! Співайте разом зі мною! Ялинка вбирається раз на рік в ошатне, казкове вбрання.

Малюки підхопили пісню:

Ялинка вбирається раз на рік

В ошатне, казкове вбрання.

Взимку приходить Новий рік

І собою радує малят.

Дід Мороз приходить раз на рік,

Дуже ми цей день чекаємо.

- Діду Морозе, до нас приходь! -

Гучно у ялиночки звемо.

Дід Мороз, Снігуронька, малюки,

І великий дружній хоровод!

Подарунки дарить на Новий рік -

Добрий і чудовий Дід Мороз!

Поводивши хороводи з малюками, подарувавши всім подарунки, Дід Мороз зі Снігуронькою вирушили вітати інших дітлахів, адже у них стільки роботи в новорічну ніч!

Новорічна ніч у Розі

Дід Мороз і Снігуронька не забули в цю новорічну ніч і про домівку бабусі Розі.

- Онучко, - сказав Дід Мороз, - я піду на ферму, де живе отара овець, віднесу частування для маленьких ягняток, а ти піди он у ту хатинку, бачиш, вогники горять у віконці. Там теж малюки чекають подарунків від Діда Мороза. Віднеси їм, онучко, подарунки, а то мені ніяк не встигнути, ще нам йти до мишенят на Новий рік.

- Добре, дідусю, - з радістю погодилася Снігуронька і відправилася до хати бабусі Розі.

*

- Тут-тук, - пролунав стук у віконце.

- Дід Мороз!? - очі Персика округлилися. - Дід Мороз!

- Дід Мороз? - перепитав кошеня Зефір.

Бабуся Розі відкрила двері:

- Ой, Снігуронька! Проходь, дорога, в дім, - запросила бабуся.

- Здрастуйте у вашій оселі! - привіталася Снігуронька.

- Снігуронька! Снігуронька! - зраділи діти.

- Тут чи живуть хороші слухняні дітлахи? - запитала Снігуронька.

- Тут, тут вони живуть, - сказала бабуся Розі. - Ось мої помічники - Персик і Зефір.

- Ну, раз помічники, отримуйте подарунки! Персику - кукурудзи мішечок, Зефіру - баночку сметани. Бабусі теж подарунок - рукавички, а гостю вашому Матросу - ключик.

- Дякуємо, Снігуронько! - дякували усі гостю.

- Сідай з нами, Снігуронько, чай пити, - запросила бабуся Розі.

- Нема коли нам з Дідусем Морозом чай пити - роботи багато, ще не всіх діточок обійшли. Ось хоровод поводимо з Персиком і Зефіром у ялинки, і піду я до інших малюків.

Снігуронька, ягня і кошеня водили хоровод навколо маленької ялинки, подарованої Матросом. Снігуронька запросила кота Матроса теж водити хоровод. Малюки Персик і Зефір були щасливі, всі співали зі Снігуронькою:

Стукає хай щастя в кожен дім,

Всюди хай живе добро.

Там, де діляться своїм теплом,

В домі завжди тихо і тепло.

А дива трапляються в Новий рік,

У житті буває навпаки,

Тільки, як у грудях добре серце,

То тоді трапляються казки.

В доброму домі, де мир живе,

Не знайти солоних сліз,

І тоді дарує Дід Мороз

Щастя і любові цілий віз.

*

Після хороводу Снігуронька пішла.

- Давайте пити малиновий чай з тістечками, - запросила всіх за стіл бабуся Розі.

Зефір непомітно поглядав на кота Матроса.

- А звідки цей ключик? - запитав у Матроса Персик, дивлячись на подарунок від Діда Мороза.

- Не знаю, сувенір, напевно, - відповів кіт.

- Я поділюся з вами своєю сметаною, у мене її багато, - сказав Зефір коту Матросу.

Кіт Матрос йому відразу сподобався. «От би мати такого друга, - мріяв кошеня. - От би Дід Мороз подарував мені друга, звичайно, не рахуючи Персика».

*

За вікном почало світати. Дідусь Барбоса прийшов з чергування.

- О, так у нас гості! Здрастуй, Матросе! Я бачу, бабусю, ти не нудьгувала.

- Здрастуйте, - відповів кіт Матрос. - Я, напевно, піду, мені пора. Не буду вам заважати, - почав збиратися кіт.

- Куди ти підеш, дома у тебе немає, - сказав дідусь, - а у нас в коморі місця, хоч відбавляй, живи собі.

- Ви дозволяєте? - запитав Матрос з надією.

- Звичайно, дозволяю. Будете з Зефіром комору від мишей вартувати і нам користь, і вам домівка, - сказав дідусь.

- Спасибі! - не вірив своєму щастю кіт.

У нього буде свій дім!

- Підемо спати, - покликав Матроса Персик.

- Ми і комору тобі покажемо, - пообіцяв Зефір.

*

Матросу в коморі сподобалося. Тут було сухо і тепло.

Персик і Зефір вляглися на сіно внизу, а кіт Матрос стрибнув наверх. Він приліг і став дивитися у вікно.

«Добре, - думав кіт, - яке щастя! У мене є дім! Так ось про що співала Снігуронька! Тільки, як у грудях добре серце, то тоді трапляються казки. Це добре серце у бабусі і у дідуся, ось вони і дали притулок нам у себе. Так, це справжнє диво!»

- Матросе, ти не спиш? - запитав Персик.

- Ні, - відповів кіт.

Ягня сів на сіно:

- Давайте приміряємо, може, Снігуронька подарувала тобі ключ від комори?

Кошеня теж присів:

- Давайте!

Кіт Матрос зістрибнув зверху і простягнув ключ ягняті. Персик пішов до дверей, вставив ключ в замкову щілину і повернув.

- Підходить! - сказав ягня.

- Підходить!? - здивувалися Зефір і Матрос.

- Вона знала, - прошепотів Персик.

- Хто? - запитали Зефір і Матрос.

- Снігуронька все знала.

- Це диво, - розкрив секрет Матрос. - Пам'ятаєте? А дива трапляються в Новий рік!

- Диво! - повторив слідом кошеня.

Ягня взяв мотузку зі столу, простягнув у верхнє кільце ключа і зав'язав вузлик.

- Одягни на шию, - сказав він коту.

- Навіщо? - запитав Матрос.

- Це талісман, згадка про диво, - відповів Персик.

- І двері можна відімкнути, якщо треба, - сказав кошеня і позіхнув.

Щасливі і втомлені, вони залізли на сіно і солодко заснули. А Зефір перед сном подумав: «І мені Дід Мороз ще одного друга послав, це диво». Він згорнувся клубочком і солодко задрімав.

Мишачий Новий рік

Ви не замислилися, а чому ж мишеня-першокласник не прийшов на святкову ялинку до друзів на лісову галявину? Справа в тому, що всі миші, що живуть в лісі і найближчих селищах, домовилися відсвяткувати Новий рік разом. Вони задумали зробити свій мишачий бенкет.

Миші вирішили зібратися біля старого пня, саме того, під яким була норка сімейства мишеняти-першокласника. У разі небезпеки всі миші могли сховатися в їх великий норі.

До великого пня прямували і миші, які жили в коморі бабусі Розі. Тепер вони йшли на свято не з порожніми руками, а з повним кошиком зерняток. І все завдяки тому, що Персик забув з'їсти свої зернятка на блюдечку.

Всі частування миші зібрали в дві великі коробки. У них було справжнє свято з купою ласощів, пшеничних зерен, насіння, хлібних кірок і кукурудзи.

Мишенята нарядили одну з ялинок, які росли біля пня. Миші по черзі забиралися на пень, як на сцену, і співали пісеньки. Коли усі виступили, вони стали водити хороводи навколо ялинки.

- Здрастуйте, мишенята, - привітався з ними Дід Мороз.

- Здрастуйте, пі-пі-пі, - зраділи миші.

Маленькі мишенята, які народилися в цьому році, ще ніколи не бачили Діда Мороза. Вони з цікавістю розглядали його, а дехто, навіть, чіпав його шубу.

- Ставайте у велике коло, будемо співати, - сказав Дідусь Мороз.

Мишенята взялися за лапки і стали співати з Дідом Морозом:

Миші водять хоровод,

Де ялинка і пиріг,

Дід Мороз прийшов у гості -

То є свято Новий рік!

Ми сиділи взимку в нірках,

Бо лякала хуга ліс,

Ми боялися морозу

І ховали сірий ніс.

А сьогодні Новий рік,

Миші водять хоровод,

Дід Мороз прийшов у гості -

То є краща із пригод!

Ми ялинку прикрашали -

Горобину на гілки,

І танцюють коло неї

Наші милі малюки.

Бо сьогодні Новий рік,

Миші водять хоровод,

Дід Мороз прийшов у гості -

То є краща із пригод!

- А тепер, мишенята, становіться за подарунками! Тільки один за одним, подарунків всім вистачить! - сказав Дід Мороз.

Всі малюки та їхні батьки отримали від Діда Мороза пакуночки з сиром і сухариками.

- Спасибі, Діду Морозе! - дякували вони. - Приходь до нас ще!

- До наступного року, малята! Радійте, танцюйте і співайте, а мені пора, - попрощався Дід Мороз і поїхав до інших діточок.

Веселі канікули

Чудова новорічна ніч завершилася. Але ж попереду цілі канікули! А на вулиці лежить білий пухнастий сніг, світить сонечко і кружляють іскристі сніжинки!

Вранці всі малюки вийшли кататися на санях. Вони забиралися на гору, сідали по три-чотири малюки на санчата, а пес Дунай впрягався в сані і мчав з гори. Малюки весело сміялися, котячись з гірки.

- Тримайтеся міцніше! - кричав Дунай. - Попереду купина!

Дунай весело перестрибнув купину, а санчата, наїхавши на неї, перекинулися на бік. Всі сміялися, піднімаючись і обтрушуючи сніг.

А ось Совуші було не до сміху, коли сани переверталися і усі виявлялися в заметі, а Совуша нижче всіх.

- Караул! Випустіть мене! - кричала Совуша. - Обережно, бант!

- Добре, що Мишко спить, а то він нас розчавив би, - жартував їжачок.

- Без Мишка погано, - сумувала Совуша. - Нехай йому сняться хороші сни!

*

А Мишко в цей час спав у своєму ліжечку.

Накрившись теплою ковдрою, він бачив захоплюючі сни.

Сон Мишка

Мишко спав дуже довго. Він спав день, два, тиждень. Йому нікуди було поспішати. Все одно навесні прокидаються всі ведмеді. Навесні він обов'язково прокинеться, а поки можна подивитися чудові сни.

А сни Мишку снилися дивовижні. Спочатку йому приснився цирк. Він не просто жонглював яблуками або крутив обручі. Він був повітряним акробатом!

Під куполом цирку, де сяяли різнокольорові вогні, був натягнутий канат. Мишко їздив по ньому на одноколісному велосипеді. Зовсім такому, як у мами, тільки дитячому. Мишко впевнено їхав, тримаючи рівновагу, то до одного стовпа, то до іншого.

Глядачі дотримували тишу і дуже хвилювалися. А коли Мишко спустився по стовпу вниз і став на арені цирку, йому голосно аплодували. Глядачі кричали: «Браво! Молодець!» А Мишко посміхався і кланявся їм.

Несподівано на арену вийшов Дід Мороз. Він теж плескав Мишкові, а потім подарував солодкі медові стільники. Він так любив медові стільники! Як це Дідусь Мороз вгадав, що він про них мріяв!?

Мишко подякував Діду Морозу за подарунок.

- А чи є у тебе якісь бажання? - запитав Дід Мороз. - Я виконаю будь-яке твоє бажання.

- Я хотів би зустрітися з Великою Ведмедицею, щоб вона передала мамі медові стільники від мене.

- Я їду додому, в Лапландію, - сказав Дід Мороз. - Поїхали зі мною. Мої олені потім відвезуть тебе до Великої Ведмедиці.

- Дякую, Діду Морозе! - зрадів Мишко. - Я поїду з вами.

Дід Мороз і Мишко вийшли з цирку. На вулиці вже стояла оленяча упряжка з дзвіночками. Ззаду були сани, усі у візерунках і позолоті.

Мишко з Дідом Морозом сіли в сани, олені понесли їх по вулицях великого міста, потім повз лісу і їх річки. Над морем сани піднялися в небо, ніби олені їх несли по невидимій дорозі. Кругом в небі сяяли зірки. Мишко дивився на всі боки і захоплювався.

Опинившись над Лапландією, де жив Дідусь Мороз, олені опустилися на землю і побігли в ліс, до будинку, де весь рік жив Дід Мороз.

- Може, гостюватимеш у мене? - запитав Дід Мороз, встаючи із саней.

- Дякую, Діду Морозе, але я поспішаю передати подарунок мамі. Вона на гастролях і я хочу, щоб вона отримала від мене привіт і подарунок, - відповів малюк.

- Ну ладно, їдь, але на зворотному шляху чекаю тебе в гості.

- Обов'язково заїду, - пообіцяв Мишко.

*

Олені понесли Мишка до зірок, все далі і далі. Малюк побачив вдалині сузір'я Великої Ведмедиці. Він бачив три зірки, з'єднані з чотирма зірками. Все сузір'я нагадувало йому ківш, яким тато набирав воду у відрі і давав йому пити.

Олені несли Мишка ближче і ближче до сузір'я. Нарешті, вони зупинилися. Мишко вийшов з саней і пішов по зоряній доріжці. Назустріч йому йшла біла ведмедиця.

- Здрастуйте, - сказав Мишко.

- Здрастуй, малюк, - відповіла ведмедиця.

- А чи не могли б ви передати привіт моїй мамі і ось цей подарунок - медові стільники, - запитав ведмедик.

- Привіт я передати можу, а стільники ти з'їси сам. Тобі треба чимось підкріпитися на зворотному шляху. А мама твоя і привіту буде рада, вже я-то знаю! - сказала, усміхаючись, Велика Ведмедиця.

- Буде рада? - перепитав Мишко.

- Звичайно! - засміялася ведмедиця. - Мамі важливо, що ти її пам'ятаєш.

- Дякую вам, - відповів Мишко. - Вітаю вас з Новим роком!

- Дякую, малятко. Щасливої дороги!

Мишко знову сів у сани і олені помчали його в Лапландію. Мишко смоктав солодкі медові стільники. «Збулася мрія, - думав малюк. - Я зустрівся з Великою Ведмедицею! Яке чудове свято Новий рік!»

«Дзінь-дзень, здінь-дзень», - дзвеніли дзвіночки на оленячій упряжці. Мишко задрімав в санях. Йому снився дім, мама, тато, друзі. Снився Новий рік, хоровод навколо ялинки з Дідом Морозом, і пісня:

А дива трапляються в Новий рік,

Дід-Морозу пишуть дітлахи листи,

Мрії всі збуваються в Новий рік,

Коли поруч казка, мама, тато, ти!

Дід Мороз приходить в Новий рік,

Водить хороводи від душі,

І сміються весело малюки.

Бо свята приносять радощі.

Подарунки дарить всім Дід Мороз,

Диво під ялинку може принести.

Мрії всі збуваються в Новий рік,

Коли поруч казка, мама, тато, ти!

Малюкам на замітку

Слово автора

Найдивовижніше свято, безсумнівно, Новий рік. Всі малюки чекають цей день, коли засяють гірлянди на ялинках і в гості до них прийде веселий Дід Мороз. Хто не зустрів Діда Мороза вночі, той, прокинувшись рано вранці, поспішає до новорічної ялинки подивитися, що ж їм залишив в подарунок добрий Дідусь Мороз.

Друзі, вам сподобалася незвичайна подорож маленького Мишка? Чудеса збуваються в Новий рік! Бажаю вам веселих свят і щасливих канікул.

Я сподіваюся, що ви вивчите всі новорічні пісні, які є в цій книзі. Співайте на здоров'я!

Пригоди тривають!

ДАЛІ БУДЕ

НА ПОЧАТОК