Новий друг

Глава 1

У вересні Вірочка пішла в школу. Річі сидів удома і нудьгував, виглядаючи у вікно. Потім Вірочка приходила зі школи, обідала, і вони разом йшли гуляти у двір.

*

- Привіт, Барсику, тяв-тяв! - зрадів Річі, побачивши Барсика біля під'їзду.

- А де Нічка? - відразу запитав кіт Барсик. - Чого її не видно?

- Вона залишилася в селі, - відповів песик.

- В селі? - з-під ганку виповз Колько. - А чого?

- Там роботи багато, - Річі почухав потилицю. - Мишей сила-силенна, - перебільшив він.

- Мишей? - підповз вужик. - Вони такі смачні, - облизався він.

- А далеко село? - по-діловому запитав їжачок.

- Ногами не дійти, на машині треба.

- Шкода, - сказав вужик, - хто мене візьме в машину?

- Чому, наш тато може, - розхрабрився Річі. - Місця всім вистачить.

- Усім? - з надією подивився Колько.

- Всім! - впевнено відповів песик. - Тільки треба Вірочку попросити, а вона татка умовить. А ми скоро поїдемо картоплю копати, ось вас і відвеземо, - запевнив песик. - А ти, Барсику, не хочеш в село? - запитав він.

- У мене і тут молоко не переводиться, - облизався Барсик. - А що ж Нічка там робить? Все мишей їсть? - запитав він.

- Ні, вона там головний щуролов на селі, - впевнено відповів щеня.

- Щуролов? - здивувалися відразу всі троє друзів.

- Так, вона придушила о-о-ось такого щура, - Річі розсунув лапи, показуючи, який величезний був щур.

- Ось це так! - прицмокнув Барсик. - Ай да Нічка. А з вигляду не скажеш, така тендітна, добра. Або ти жартуєш над нами? – примружив він око.

- Чиста правда! - образився Річі. - Запитайте у Вірочки, якщо мені не вірите.

- Так, життя в селі! - із захопленням сказав їжачок. - Тут тобі - миші, тут тобі - коники, тут тобі ..., - він задумався.

- Гусениці, - підказав вужик.

- Суцільний обід! - потер лапки їжачок.

- Так і розтовстіти можна, - хихикнув Барсик.

Всі подивилися на Барсика.

- Деякі і тут не голодують, - ввічливо зауважив Колько.

- А у Нічки там є друзі? - поцікавився кіт. - Або вона весь час на чергуванні?

- Там друзі ослик, кіт Шустрик, його мама Шуня! - радісно згадував Річі.

- Ослик? В селі? - здивувався Барсик. - Я ослика тільки в цирку бачив. Так це цирковий ослик?

- Ні, він молодий. Він сільський. Але такий розумний і вихований! - песик повертів хвостом. - А ще він сміливий! Одного разу на нас напала ціла зграя гусей, - згадав Річі. - Ослик я-ак побіжить! Всіх гусей розігнав.

- А ти що? - запитав Колько.

Всі подивилися на Річі. Пес не розгубився:

- Я я-ак загавкав. Га-ав, га-ав!

- Так ми тобі й повірили, - посміхнувся кіт. - Ти тільки мяу-мяу, ой перепрошую, - вибачився він, - ти тільки тяв-тяв.

- А хто на Барбоса нападав? - заступився за нього вужик.

- А я не сперечаюся, Річі сміливий, - поправився кіт.

- Ви тоді удвох я-ак дали Барбосу! А Колько його я-ак поколов голками! - розійшовся вужик.

Всі подивилися на вужика. Він завжди такий спокійний і мовчазний раптом розговорився.

- Вужику, пригощайся молоком, - згадав Барсик про блюдечко молока.

- Дякую, - сказав вужик. - У мене в горлі пересохло.

- Колько, пригощайся, - запросив кіт.

- Дякую, - відповів їжачок.

*

У вихідні тато, як і обіцяв, зібрався їхати до бабусі Марусі копати картоплю.

- Тату, візьми мене, - попросила Вірочка. - І Річі!

- У мене велике прання, я не поїду, - сказала мама. - Треба, поки сонечко білизну висушити, а то задощить - де її сушити.

- Мамо, ми самі впораємося, я буду татові допомагати, - пообіцяла Вірочка.

- Стрибайте в машину, - скомандував тато.

Вірочка біля під'їзду побачила Колька і вужика.

- Тато, давай їх візьмемо в село, ну давай, - просила дочка.

- Тільки в багажник, - погодився тато.

- Залазьте в багажник, - шепнув Річі друзям, підставляючи ящик.

- Поїхали! - сказав тато, зачинивши багажник і двері.

*

Так їжачок і вужик опинилися в селі.

- Ой, у нас їжачок завівся, - зраділа бабуся Маруся. - Тепер на городі порядок буде. Їжачки і слимаків їдять, і комах, і гусениць.

- Бабусю, це ми привезли їжачка з міста, - сказала Вірочка.

- От і добре! Тут йому роздолля буде, не те, що в місті! І мені веселіше.

А вужик вирішив бабусі не потрапляти на очі. Він знав, що багато людей недолюблюють плазунів. Тому він відразу в траву, до струмочка і до річки, в очерети. А там їжі! І жаби, і рибкою можна поласувати.

*

Почувши, що у сусідів з'явився їжачок, ослик прийшов до них подивитися на нового мешканця, а заодно і познайомитися.

- Привіт, я Ося! - сказав він.

- А я Колько, - відповів їжачок. - Мене так всі звуть. А я тебе знаю, нам Річі розповідав, який ти сміливий.

- Я? - здивувався ослик.

- Ага, - кивнув їжачок.

Ослик підняв догори брови. «Коли це я був сміливий? Якось і не помітив», - подумав він.

- Здрастуй, ослику! - прибіг Річі. - Тяв-тяв!

- Ти надовго? - запитав Ося.

- На вихідні, - відповів Річі. - Картоплю копати. Ви вже познайомилися? - запитав він у Колька.

- Уже, - він розвів лапками.

- Ти приходь до нас у двір, ми сусіди, - запросив ослик. - У нас навіть хвіртка не закривається, тому що ми дружимо.

- Можна, - сказав їжачок. - Тільки я ввечері. Зараз треба обстежити город бабусі Марусі, чи немає там шкідників.

- Увечері ще краще, - погодився ослик. - Я теж хочу допомогти картоплю возити.

«Він і справді розумний і добрий, - подумав їжачок. - Ось, допомогти прийшов. Працьовитий. Ех, добре в селі!» - їжачок потягнувся і пішов в город.

*

- Я готовий копати картоплю, - сказав тато, переодягнувшись і взявши лопату.

- А я допомагати! - зголосилася Вірочка.

- На тобі, внучко, сумки, збирай картоплю, та в кошик носи. А ослик картоплю перевезе.

- Іа-іа! - закивав ослик. Він дуже любив попрацювати в дружній компанії.

Шустрик сидів на груші і бачив усіх. «Їжачок, - подумав він. - У Осі новий друг. Але це і добре. Ослик не буде нудьгувати, коли ми з Нічкою сидимо на дереві. А день сьогодні хороший! Може і мені допомогти їм картоплю збирати? Але їх так багато. Гаразд, подрімаю і піду», - вирішив він і примружив очі. Шустрик сам не помітив, як солодко заснув на сонечку.

*

Увечері їжачок пішов в гості до ослика.

- Ось тут у сараї ми і живемо. Ще Маня, коза бабусі Гані. Тут місця багато. Ти як захочеш, приходь погрітися або просто так, поговорити.

- Дякую, - сказав їжачок. - Добре тут у вас, затишно. А де коза?

- Її бабуся Ганя доїти пішла.

- Втомився? - поцікавився їжачок.

- Анітрохи! Ще завтра піду допомагати возити картоплю.

- А у бабусі Марусі багато яблук, я їх так люблю. Я і тобі приніс, ось пригощайся, - запропонував Колько.

- У нас теж багато яблук, до самої зими в саду валяються, приходь, збирай, - запросив ослик. - Я тебе теж зараз пригощу чимось смачненьким. Дід Семен пригостив кукурудзою, бабуся Ганя зварила, бери качан, - подав Ося.

- Дякую, - сказав їжачок і відкусив зернятка. - Солодка!

- Я ж казав! Ти, напевно, в місті ніколи не їв такого, - припустив ослик.

- У місті кукурудза не росте. Яблуні бувають. Але таких соковитих і смачних, як тут, яблук немає, - закивав їжачок. - А у вас теж повні кошики картоплі?

- Так, вчора тато Тетянки копав. Я йому допомагав, - з гордістю сказав ослик.

- Ти молодець, - похвалив його Колько. - Чи не сидиш без діла.

- А ти молоко любиш? - раптом запитав Ося.

- Дуже! - відверто відповів їжачок.

- Бабуся тебе пригостить, - пообіцяв ослик. - Козячим, Маняшиним.

- Ех, добре! - їжачок оперся на сіно. - Як я раніше без села жив! Я тільки зараз жити починаю.

- Так тут же працювати треба, - зауважив ослик.

- Мені робота не в тягар, а в радість. Завтра ваш город перевірю, чи немає слимаків.

- Спасибі тобі, друже, - подякував Ося.

«Друг, він назвав мене другом, - в душі зрадів їжачок. - Який я щасливий! І живу в селі і новий друг у мене! - їжачок відкусив кілька зерняток кукурудзи. - Добре!" - подумав він.