Мишка-норушка Рване вушко

Глава 1

Цей екземпляр книги 2026 року БЕЗКОШТОВНИЙ і не може ніким використовуватись для продажу.

©Усі права належать Ганні Рось.

Ілюстрації автора.

В електронних книгарнях можна зустріти платну версію 2020 року випуску з обкладинкою від Видавництва Андронум.

Мишка-норушка Рване вушко

У однієї мами-мишки народилися три дочки-мишки, одна біленька і дві сіреньких. Коли мишки трохи підросли, стала мама їх вчити, як зернятка лущити, як шубку чистити, як запаси на зиму збирати, як від ворогів рятуватися.

Каже мама-мишка:

- Дочки, ви з нори не вилізайте, поки я не перевірю, що виходити безпечно, а то великий кіт прийде, цап-царап і з'їсть вас. Запам'ятали?

- Запам'ятали! Пі-пі, - кажуть мишки.

- А якщо кіт прийде до нори і буде вас чекати, то треба до іншого виходу бігти. Все зрозуміли? - запитала мама-мишка.

- Все зрозуміли! Пі-пі, - відповідають мишки.

- Ви посидьте в норі, а я піду, принесу вам соковитих ягід поласувати, - каже мама, - з нори ані кроку!

- Пі-пі, ані кроку, - повторюють мишки.

*

Сиділи вони в норі, чистили шубки. Особливо старалася біла мишка, адже шубка у неї біла, особливого догляду вимагає. А одна з сірих мишок шубку швидко почистила, зерняток поїла, сидить, сумує.

- Чого сумуєш, - каже їй друга сіра мишка, - візьми підлогу підмети.

- Чого її мести? - запитує мишка. - У нас без того чисто. Піду краще подивлюся, де там наша мама.

- Мама нам говорила в норі сидіти, - нагадала біла мишка.

- А я одним оком гляну, - каже непосидюча сіра мишка.

Пішла вона до виходу, носик з нори висунула, не бачить маму-мишку. Вона ще й вушка висунула, нікого не бачити.

Вилізла мишка на вулицю, дивиться, кіт спить під кущем, білий такий, пухнастий, прямо як біла мишка. «А кіт м'який?» - подумала непосидюча мишка і підібралася ближче до кота.

Дві мишки-сестрички визирають з нори:

- Ай - ай - ай, що ж робить неслухняна мишка! Ай - ай - ай, маму не слухалася!

Махають їй мишки лапками: йди до нори скоріше. А непосидюча мишка лапкою взяла та й помацала вуса у кота. Кіт очі прочинив, лапою хлоп, трохи мишку не впіймав.

Вивернулась мишка, від страху сама не своя, давай до нори бігти, а кіт за нею. Мишка до нори, а кіт кігті випустив, та не спіймав мишку, тільки вушко порвав.

*

Повернулася мама з ягодами, через запасний вхід увійшла.

- А чому у нашого порога кіт лежить? - питає. - Ви з нори виходили?

- Виходили, - зізналася зітхнувши маленька непосидюча мишка.

Глянула на неї мама, а вушко у мишки рване. Давай мама вушко рване лікувати, соком помазала і соломкою пов'язочку зробила. Поклали мишку в ліжечко, ягодами годували.

Всім було шкода мишку. А біла мишка, щоб розвеселити сестричку станцювала їй мишачий танець. І дуже в неї вправно виходило. Мишки їй плескали лапками-долоньками.

*

Через три дні вушко зажило. Зняла мама пов'язку, а кінчик вушка не зрісся.

- Буду тепер тебе називати «рване вушко», - сказала мама-мишка. - Дітки, сьогодні піду бурячка солодкого пошукаю, а ви з нори нікуди не ходіть, мене дочекайтеся. Все зрозуміли?

- Все зрозуміли! Пі-пі, - відповідають мишки.

Пішла мишка, сидять сестрички в норі, нудьгують.

- Давайте я навчу вас танцювати, - запропонувала біла мишка, - дивіться, лапку вгору, стали на носочки і покрутилися.

Стали мишки крутитися, сіренька мишка впала, а Рване вушко так закрутилася, що зупинитися не може.

- Стій, стій! - кричить їй біла мишка.

А Рване вушко за хвостик зачепилася, обкрутився хвостик навколо мишки, зв'язав її, впала вона. Розкрутили мишки хвостик сестричці, допомогли встати.

- Не хочу я танцювати, - каже Рване вушко, - щось мами довго немає. Піду, пошукаю маму.

- Не ходи, мама заборонила, - кажуть сестрички.

*

А непосиді не сидиться, носик з нори висунула - немає кота. Вилізла мишка з нори. Дивиться, на ганку хазяйської хати стоїть банка, а на дні банки зернятка пшеничні. «Смачні, напевно!» - мрійливо подумала мишка. «Треба спробувати», - вирішила вона і спритно стрибнула в банку. Їсть зернятка, смачні, стиглі, за щічки набиває, щоб сестричкам принести.

А мишки з нори дивляться, лапками махають, мовляв, йди додому, мама скоро прийде.

*

Вийшла з хати бабуся, винесла коту блюдечко молока. Побачила мишка Рване вушко бабусю, злякалася, хоче вистрибнути з банки, а банка висока, стрибає мишка, а повний живіт заважає.

А бабуся кличе:

- Сніжок, Сніжок! Йди молочко пити!

Бачить мишка - кіт з-за рогу хати з'явився. Вона скоріше стриб- стриб, насилу вистрибнула, і бігти до нори. А кіт мишку побачив і за нею. Ось-ось наздожене. Прошмигнула мишка в нору, ледве втекла. А Сніжок пішов пити молоко з блюдечка.

*

Прийшла мама-мишка додому.

- Чого ви такі перелякані? - питає. - Знову Рване вушко щось накоїла?

А мишка Рване вушко мовчить, у неї за щоками пшеничні зернятка.

- Чого щоки роздула? - запитує мама-мишка.

Поплескала мишка дочку по щічках, зернятка і випали.

- Що ти зерняток принесла - це добре, - сказала мама, - а то, що не слухаєш, погано. Ну та ладно, бачу, ви підросли, підемо завтра на екскурсію, в хазяйську комору.

- А що там? - запитали мишки.

- Там багато чого, побачите. Але найголовніше - туди бабуся Валя з віником ходить, а ще страшний кіт Сніжок і треба бути дуже обережними.

- Я боюся кота, - запищала біла мишка.

- Треба вчитися від нього тікати, бути моторною - сказала мама.

- Я не люблю тікати, я люблю танцювати, - запхикала біла мишка, адже вона була великою боягузкою.

- Чи не хникай, - сказала мама, - пригощайтеся солодким бурячком, з комори.

*

Наступного дня мишка-мама повела дочок в хазяйську комору. Мишка Рване вушко йшла слідом за мамою, вона нічого не боялася, з цікавістю розглядала банки з молоком, кошики з морквою, картоплею, бурячками. Скільки смачного було у бабусі Валі в коморі! «Та тут можна цілий рік харчуватися», - думала мишка.

А біла мишка дуже боялася, вона нічого не бачила навколо, тільки тримала за лапку свою сіру сестричку і тремтіла.

Раптово на порозі комори з'явився білий Сніжок.

- Ой-ой! - закричала від страху біла мишка.

Сніжок почув звуки, побачив мишей і зробив великий стрибок. Мишки побігли врозтіч. Біла мишка сховалася під ящик, а хвостик заховати забула. Кіт лапою почав витягати білу мишку з-під ящика. Мишка Рване вушко побачила, що кіт ось-ось витягне мишку, і вирішила, що треба рятувати сестричку.

Вона вискочила з свого укриття і побігла прямо на Сніжка. Кіт здивувався, що миші так зухвало бігають, відпустив хвостик білої мишки і погнався за Рваним вушком.

В цей час сіра сестричка і мама-мишка підхопили білу мишку за лапки і побігли з нею в нірку. А мишка Рване вушко в коморі тікала від кота. Мишка на полицю - кіт на полицю, мишка в кошик - кіт в кошик, мишка за банку - кіт за банку. Ганявся Сніжок за мишкою, а вона спритна така, ухиляється, не дає піймати себе. Всю комору перевернули і раптом ...

Одна скляна банка з пшоном впала на підлогу і розбилася. Бабуся Валя почула шум, відкрила комору, а там повний безлад.

- Сніжок, це ти тут накоїв? - запитала бабуся.

Сніжок подивився на неї відданими очима.

- Ну, звичайно, не ти, це все миші, - бабуся погладила Сніжка.

*

Мишка Рване вушко скористалася хвилиною і в дірочку вискочила. Прибігла вона в нірку, а мама обіймає її і каже:

- Ти така хоробра, Рване вушко , ти така молодець, врятувала білу мишку.

- Я для неї станцюю танець, - сказала біла мишка.

Лапку вгору, на носочки і давай кружляти. А сіренька сестричка принесла насіння Рваному вушку, пригощає.

Коли біла мишка закінчила свій танець, мама сказала:

- Скоро холодатиме, треба запасати зернятка на зиму, лягайте спати зараз, а ввечері, коли відлетять птахи, підемо на поле зернятка шукати.

*

Коли сонечко стало сідати за обрій, мишки вилізли з нори, і мама їх повела на велике поле. Пшеницю вже скосили комбайни, урожай зібрали, але жменьки зернят то тут, то там траплялися в полі.

- Скільки зерняток! - раділи мишенята.

- Будемо робити свою коморку, вириємо ямку і будемо зносити в неї зернятка, допомагайте, - командувала мама.

Мишки разом вирили ямку і стали бігати кругом по полю, набивати щічки зернятками, а потім висипати їх у ямку.

Зерен набралася ціла гірка. Радісно було мишкам - запаси на зиму, на голодний день знадобляться. Потім мама показала, як засипати зернятка зверху землею, щоб птахи їх не знайшли і не з'їли всі припаси. Коли мишки закінчили роботу, стало зовсім темно.

- Поспішаймо додому, мишенятка, пізно вже, - квапила мама.

І раптом мишки почули ляскіт крил і голос:

- У-у! У-у!

- Сова! Біжимо швидше ховатися, біла мишка, чи не відставай! - закликала мама.

Але біла мишка так боялася, що від страху не могла бігти.

- У-у! - кричала сова, кліпаючи величезними очима.

- Я її відволічу, - сказала мишка Рване вушко і побігла далі, кажучи: «Пі-пі, пі-пі».

Величезна сова полетіла за мишкою.

- Пі-пі, - кликала її мишка.

Мама з сірою мишкою підхопили білу боягузку і повели додому. «У-у!» - чули вони вдалечині.

*

Опинившись в норі, мишки не могли дочекатися хоробру мишку Рване вушко. Йшов час, а Рване вушко не приходила. Мама-мишка крадькома витирала сльозу: «Де ж моя мишка? Де ж моя хоробра дівчинка? » - переживала вона.

Коли мишки зовсім втратили надію побачити Рване вушко, раптом хтось зашурхотів «шкряб-шкряб».

- Хто ж це? - подумали мишки.

Тут в нірку влізла відважна Рване вушко з повними щоками зерна. Зерняток було так багато, що мишка сама не могла їх вийняти. Поплескала мама-мишка дочку по щічках, зернятка і випали. Сміються мишки, обіймаються.

- Як же ти від сови втекла? - запитала мама-мишка.

- А я під камінь забігла, причаїлася, трохи дихала, сова і полетіла. А під каменем я знайшла зернятка - цілу гору, - розповідала Рване вушко.

- Молодець! - хвалила мама.

- Пі-пі, пі-пі-пі, - закрутилася в танці біла мишка. - Хоробра, хоробра Рване вушко! Пі-пі, пі-пі-пі!

Мама обняла своїх дочок і сказала:

- Розумниці ви мої! Красуні! Поїжте моркви і спати. А завтра підемо за яблуками, в саду у бабусі Валі багато нападало! Дозріли, смачні, солодкі!

Мишки ще ніколи не бачили яблук і не пробували їх.

«Що це таке - яблуко?» - думала сіра мишка, засинаючи.

«Яблуко! - мріяла біла мишка, позіхаючи. - Напевно, воно схоже на солодке кукурудзяне зернятко».

«Завтра за яблуками, - думала в цей час мишка Рване вушко, зручно вкладаючись у своє ліжко, - наберемо яблук цілу гору, тільки б Сніжок не прийшов, а то знову доведеться захищати моїх сестер», - подумала вона, закриваючи очі.

*

Рано вранці мама будила своїх мишок:

- Прокидайтеся, крихти. Підемо раніше, поки Сніжок спить.

Мишки вскочили, вмили очі і вишикувалися одна за однією йти за мамою в сад.

- Тс! - мама-мишка приклала пальця до губ. - Пішли! - покликала вона.

Всі мишки тихенько попрямували за мамою. Останньою була біленька мишка, адже вона боялася всього нового і незвіданого.

Мама вела дочок по вузькій доріжці уздовж високої трави і раптово перед ними виникло щось величезне, кругле, як місяць, тільки червоного кольору.

- Яблуко! - сказала мама, відкушуючи шматочок. - Пробуйте, - запросила вона.

Мишки обережно спробували яблуко. Воно було соковите, солодке і трохи хрустке.

- Смачно! - похвалила біла мишка.

- Сік тече по вусах, - засміялася сіра сестричка.

- Тут стільки яблук! Нам все не унести! - раділа великої кількості яблук Рване вушко, пережовуючи шматочок яблука.

- Тс! - нагадала мама-мишка.

- А я хочу ото, жовте, - сказала сіра мишка і побігла до розбитого жовтого яблука, яке лежало неподалік.

Вона відкусила шматочок яблука:

- Ідіть сюди, - покликала вона, - це ще солодше!

Мама і Рване вушко пішли до неї спробувати яблуко, а біла мишка забарилася. Вона ніяк не могла відірватися від соковитого першого яблука.

Коли вона черговий раз відкусила шматочок, раптово перед нею з'явився чийсь довгий ніс, за ним два чорних, як намистини очі, а зверху замість м'якого хутра стирчало безліч голок.

- Пі-і-і, пі-і-і, - від страху задрижала біла мишка.

Мишка Рване вушко кинулася на допомогу сестрі. Вона підбігла до їжачка і махнула перед ним своїм довгим сірим хвостом, а мама і сіра мишка схопили білу мишку і помчали додому в нору.

Їжачок сторопів від такого нахабства. «Та як сміє ця миша махати хвостом переді мною, ось я її навчу!» - розлютився він і побіг за мишкою.

Півгодини ганявся їжачок за моторною бешкетницею. А вона, то під листочок сховається, то за гілочку, то за каменем причаїться. Втомився їжачок, вирішив яблуко посмакувати. Сів під яблуню, тільки чути хрускіт соковитого ароматного яблука: хрум-хрум, хрум-хрум.

Мишка Рване вушко вийшла зі своєї засідки, вибрала велике соковите яблуко і покотила його до нори.

*

А вдома мама і сестри вже переймалися в очікуванні.

- Де ж Рване вушко? Чого її так довго немає? Невже їжачок її наздогнав? - переживають.

Раптом чують: шкряб-шкряб.

- Рване вушко прийшла! - зраділи вони і кинулися до входу.

А там сюрприз - велике червоне яблуко, а з-за нього визирає ніс і радісна усмішка.

- Рване вушко ! Мишка моя! - зраділа мама і кинулася обіймати дочку.

- Яке величезне яблуко! - в захваті пищала біла мишка. - Пі-пі!

- У нас буде бенкет! - раділа сіра сестричка.

*

Цілий тиждень їли мишки це велике соковите яблуко, а потім одного ранку знову тихенько один за одним на носочках пішли в сад за яблуком. Тільки в саду вони вирішили яблука не їсти, раптом їжак прийде або ще який-небудь звір. Вони вибрали соковите яблуко і покотили його до нори.

- Мамо, а яблука зріють цілий рік? - запитала вдома біла мишка.

- Ні, дочко, тільки восени. Осінь - пора збору врожаю. Треба запасати на зиму повні коморки, тому що взимку сніг, хуртовина, холод, носа з нори не висунеш.

- Сніг? А який він? - здивувалася сіра мишка, уважно слухаючи розповідь матері.

- Він білий, біліше нашої білої мишки, - відповіла миша.

- Біліше за мене? - здивувалася біла мишка, розглядаючи свою шерсть.

- Поки його мало, він легкий, як пушинка, - продовжила мама, - а коли його багато, то він важкий, як камінь. Нору завалить, що не виберешся. Поки тепло будемо запасатися їжею. Скоро за буковими горішками підемо.

Мишка Рване вушко теж прислухалася до розповіді мами-мишки. «Скоро за буковими горішками, - повторила вона слова матері, - люблю пригоди!»

*

Одного тихого вересневого ранку, за звичкою дуже рано, як тільки зійшло сонечко, миші вирушили «на полювання», так сказала мама-миша. Насправді полювали вони тільки за їжею, щоб поласувати самим і зробити запаси.

Вони прийшли до старого величезному бука, що ріс на височини. Під деревом серед опалого листя валялося безліч горішків. Неподалік працювала білка, роблячи запаси на зиму. За нею стежила хитра сойка і раз у раз викопувала горішки, заховані білкою. Білка перехитрила злодюжку і зробила вигляд, що закопує горішок, а сама забрала його, щоб переховати в інше місце. Сойка за звичкою стала шукати горішок, а горішка немає. Нічого не могла зрозуміти птаха, куди подівся горішок. А білка вже його в інше місце закопала.

- Тс, - сказала мишка-мати. - Ми горішки закопувати не будемо. Набивайте повні щічки, все додому понесемо.

- А можна спробувати? - запитала сіра мишка.

- Можна. Ми спочатку наїмося досхочу, а потім додому підемо. Сидіть тут, я принесу горішків.

Мишки залишилися сидіти в укритті, а мама, поглядаючи, чим зайнята сойка, швидко-швидко набила повні щоки і принесла горішки дочкам.

- Смачні! - зраділа біла мишка, розкушуючи горішок.

- Сойка не відлітає, - сказала мама. - Її слід побоюватися. Не знаю, чи вдасться вам набрати горішків. Може сойка полетить, треба зачекати.

*

Горішки були з'їдені, а сойка все слідкувала за білкою.

- Так ми до вечора просидимо в укритті через сойку, - бурчала мама-миша.

- Я придумала, - сказала Рване вушко. - Я відверну її увагу, а ви набивайте щоки і біжіть додому.

- Це небезпечно, Рване вушко . Сойка птаха розумна і швидка, - сумнівалася мама-миша. - Раптом наздожене тебе.

- Чи не наздожене, запевнила Рване вушко. Я захопила пшеничних зерняток, буду її відволікати.

- Добре, - погодилася мама. - Тільки ти обережно.

- Не хвилюйся, мамо, - посміхнулася Рване вушко.

*

Мишка Рване вушко вибігла з укриття і зашаруділа по листю. Сойка відразу звернула увагу на шурхіт і кинулася полювати за мишею. Раптом вона побачила кілька зерняток пшениці. Сойка вирішувала - далі переслідувати мишку або їсти смачні зернятка. Звичайно, вона вибрала апетитні зернятка. Коли сойка склювала останню зернину, мишка Рване вушко знову зашаруділа по траві і знову насипала кілька зерняток пшениці. Сойка знову клювала зернятка.

Так мишка Рване вушко грала з сойкою, поки мама-миша з сіренькою і біленькою мишками не набили повні щоки горішків.

Помітивши, що мама і сестри попрямували додому, мишка Рване вушко хотіла віддати сойці останні зернятка, щоб набрати горішків за щічки і піти за сестрами, але от лихо - пшеничні зернятка закінчилися. Білка помітила, що сойка шукає мишку очима, щоб погнатися за нею.

Поки мишка відволікала сойку зернятками, білка встигла запасти багато горішків, тому білочка вирішила допомогти невдасі-мишці. Білка закопала горіх, і сойка кинулася його відкопувати. Потім білочка виконала свій фокус з горішком, обдуривши сойку. Та довго розкопувала ґрунт в пошуках горішка.

А мишка Рване вушко, поки була зайнята сойка, набила повні щоки горішків і помчала додому.

*

- Шкряб-шкряб, - почули миші звичний звук.

- Рване вушко! - зраділи сестри.

- Мишка моя! Відважна мишка моя! - мама кинулася обіймати дочку.

Горішків було у Рваного вушка за щоками так багато, що мамі довелося постукати по щічках.

- Ого, який врожай! - похвалила сіра мишка.

- Я станцюю танець для нашої сестрички! - крикнула біла мишка і кинулася в танок. - Пі-пі, пі-пі-пі! Пі-пі, пі-пі-пі!

Всі сміялися, дивлячись на білу мишку.

- Як же тобі вдалося втекти від сойки? - запитала, нарешті, мама-миша.

- Мені білочка допомогла, вона відвернула увагу сойки, поки я набивала щічки. Чи не така я смілива, мамо.

- Ні, звичайно смілива, ти стільки разів рятувала сестричку і виручала нас у важкій ситуації, дорога Рване вушко. Але це добре, що ти не зазналася, що ти така ж добра і турботлива.

Мама обняла дочок.

- Будьте завжди такими ж дружними, - сказала вона.

- Мамо, ти не турбуйся, я завжди буду захищати сестер, - пообіцяла мишка Рване вушко.

- А я буду танцювати для вас, - посміхнулася біла мишка.

- А я, а я, - задумалась сіра мишка. - А я просто буду вас любити і піклуватися про вас.

- Любі мої, - розплакалася мама, - ходімо пити чай з пирогом з горішками, сіра мишка спекла, - запросила вона.

- До чаю треба м'яти нарвати, - сказала Рване вушко. - Чекайте мене тут.

- Там же Сніжок у дворі, - попередила мама-миша.

- Не хвилюйтеся, я з ним розберуся, - сказала мишка і шмигнула за двері.

- Ось непосида, - сказала мама-миша, ставлячи чайник на піч.

Через кілька хвилин повернулася Рване вушко.

- Сніжок спить на сонечку, бабуся Валя нагодувала його сметаною, він об'ївся, на мене і не глянув, - доповіла мишка, ламаючи м'яту в маленький чайник.

Мама-миша залила м'яту окропом, по нірці рознісся аромат свіжозвареної м'яти. Сіра мишка вже різала м'який пиріг до чаю, прикрашений горішками.

- Добре, коли всі вдома, - сказала мама.

*

Так жили мишки, раділи сонечку, збирали зернятка, горішки, насіння і заповнювали комори. Мама змінювала в норі підстилку на нову, запашну, з сухого сіна.

А потім пішли осінні дощі. Мишки сиділи вдома, тільки зрідка висували ніс з нори, щоб перевірити, чи не потече вода до нори. Але все було добре, бабуся зробила канавку і вся вода стікала в сад, де росли яблуні.

*

Вночі у норі горів залишок свічечки, висвітлюючи все навколо. Мама принесла цей шматочок з комори бабусі Валі. Бабусі стара маленька свічечка вже не потрібна, а мишкам в нагоді.

Навіть в дощову погоду у мишок знаходилося багато занять - іноді мама читала їм казки, потім вони чистили свою шерстку, іноді шили подушки і набивали їх м'яким пухом, який мама запасла ще влітку, коли відцвіли білі квіти анемони у бабусі в саду і їх верхівки вкрилися м'яким легким пухом. Ось цим пухом вони набили матраци, ковдри, а тепер і подушки. На м'яких теплих ліжечках так солодко спалося під стукіт крапель дощу.

*

Потім дощі закінчилися, подув холодний вітер, переносячи опале листя в саду з місця на місце.

Мама-миша вийшла на поріг нори повернулася з новиною:

- Перші сніжинки летять. Зима прийшла.

- Сніжинки? - стрепенулися мишки. - Побігли, подивимося!

Вони вибігли на поріг і побачили, як з неба летять білі-білі мереживні сніжинки. Рване вушко виставила лапку і їй на долоню впала легка сніжинка.

- Красива! - із захопленням сказала сіра мишка-сестричка.

- Холодна, - зауважила мишка Рване вушко.

- Ой, побігли в хатку, а то змерзнемо! - покликала біла мишка.

*

Через годину мишка Рване вушко знову вийшла на поріг нори. Снігу нападало багато, двері ледве відкрилися. «Так нас завалить снігом, - подумала мишка, - як же ми тоді вийдемо? Треба розчистити вхід ». Вона взяла невелику лопатку і стала відгортати сніг від порога. Мишка працювала так швидко і захоплено, що не помітила, як на порозі з'явився Сніжок.

- Мяу! - сказав він і хотів схопити мишку.

Але відважна мишка не розгубилася, вона ляснула лопатою Сніжка і скоріше в нору, та двері міцніше замкнула.

А Сніжок образився, ось вже не чекав від миші такого. Покружляв Сніжок навколо нори, подряпав лапкою, та додому пішов грітися, там бабуся Валя пирогів з м'ясом напекла, смачні напевно.

*

А мишки в нірці давай розпитувати сестричку, як вона сніг розгрібала і як від кота тікала.

- Хоробра! - із захопленням на неї дивилася біла мишка.

- Спритна! - хвалила сіра сестричка.

А мишка Рване вушко відповіла їм:

- Я просто кмітлива, - і засміялася, а з нею і її сестри.

А мама-миша дивилася на дочок і примовляла:

- Любі мої - сіренька, біленька і Рване вушко .

*

Одного разу, в холодний зимовий день мама-мишка кудись стала збиратися. Вона поставила в порозі кошик і каже дочкам:

- Піду в поле нашу комору відвідати, де ми влітку зернятка заховали, наберу зерен, а ви мене чекайте вдома, нікуди не ходіть.

- Мамо, залишайся вдома з сестрами, - сказала Рване вушко, - а я збігаю, принесу зерняток.

- Це небезпечно, - відповіла мама, - взимку лисиці полюють на мишей.

- Я боюся, - запхикала біла мишка, - раптом маму лисиця зловить, як ми тоді без мами? Пі-пі-пі, - жалібно пищала вона.

- Мамо, ну будь ласка, дозволь мені принести пшеничних зерняток, - наполягала мишка Рване вушко.

- А як же лисиця? - сумнівалася мама. - Вона така хитра!

- Я від неї втечу, - впевнено сказала Рване вушко. - Лисиця хитра, а я хитріша!

Мама-миша насилу погодилася.

- Тільки не бери, - каже, - великий кошик, маленька ти, незручно з ним. Ось, візьми торбинку на плече, з нею зручніше.

- Добре, і торбинку одягну і кошик візьму - стане в нагоді, - загадково посміхнулася Рване вушко. - Чекайте мене вдома, - сказала вона і зникла за дверима.

*

Снігу на вулиці було багато, півметра висотою. Але всередині, під снігом, польові миші проробили багато ходів, так що зверху не було видно, коли мишки бігали під снігом.

Довго бігла по снігових тунелях Рване вушко, поки не прийшла прямо до їх комори, яку заховали вони з мамою і сестрами. А щоб позначити коморку, вони тут шматочок вуглинки залишили, чорний такий, яким бабуся Валя грубку топить.

Відсунула мишка вугіллячко і давай швидко набивати торбинку зернятками, а потім ще й щічки набила, тільки не повністю, не встигла вона. Раптово пролунав страшний хрускіт снігу. Це лисиця почула шурхіт під снігом, та пірнула прямо в замет, щоб мишку схопити. Тільки не вдалося їй. Кмітлива мишка швидко кошиком накрилася. Лиса замість мишки кошик витягла.

Не зрозуміла лисиця, що трапилося. Що за кошик? Куди її обід подівся?

А мишка Рване вушко за торбинку і додому бігти. Лиса її наздоганяти кинулася. Чує шурхіт під снігом, а мишки не бачить. Пірнала ще пару разів лисиця в замет, щоб мишку схопити, та не так сталося, як гадалося. Рване вушко дуже спритна і бігає швидко.

А до села, де була хата бабусі Валі, лисиця підходити побоялася. Там собаки, чого доброго, ще шубку порвуть, клопоту не оберешся. Так і пішла лисиця в ліс полювати, поживу шукати.

*

А Рване вушко принесла повну торбу зерняток в норку. Сестри раді частуванню, а мама радіє, що мишка жива-здорова повернулася.

- Тільки кошик лисиця забрала, - скаржиться мишка Рване вушко.

Мама її погладила по голові:

- Мишка наша, дорога наша. Що без кошика прийшла - не страшно. Ми новий сплетемо. Вербові гілочки я запасла, новий краще за попередній буде.

- Мама, навчи нас плести кошики, - попросила сіра мишка.

- Ось зернятка пересиплю, пообідаємо і будемо плести, - пообіцяла мишка-мама.

- А ти розповіси нам про лисицю? - запитала сестричку біла мишка.

- Розповім, - посміхнулася Рване вушко. - Вона руда і швидка, але я прудка.

- Прудка - це яка? - запитала сіра сестричка.

- Прудка - це моторна, - мама погладила по голові мишку Рване вушко. - Ідіть я вас обійму, мої красуні - біленька, сіренька і відважна.

*

Ось така вона хоробра мишка-норушка Рване вушко.

Сюрприз далі.

А тепер, малята, вам мій подарунок. Це размальовка. Подивіться уважно, як, використовуючи кола, намалювати мишку. Коли ви замалюєте круги, то додайте кілька деталей - рот, вуса, білі цятки на очах і носі, пальці на лапках, можете намалювати травичку на березі, листочки на полуниці в кошику, можете навіть намалювати сонечко в небі. Ви можете зафарбовувати голову, тулуб, лапки, вушка мишеняти різними кольорами і отримаєте багато кумедних мишенят.

Я теж розмалювала цю картинку. Подивіться, який у мене вийшов мишеня.

Треба придумати йому ім'я. Може, він стане героєм нової казки. Як ви думаєте?

Ваша Ганна Рось

ДАЛІ БУДЕ