Хто розфарбував каченя

Глава 1

Ця книга БЕЗКОШТОВНА і не може ніким використовуватись для продажу. ©Усі права належать Ганні Рось. Ілюстрації автора.

У однієї качечки, що мешкала в місцевому ставку, народилося абсолютно біле каченя.

«Ох, ох, ох, - зітхала качечка, - як же ти будеш жити, коли ти такий білий?».

*

Каченя трішки підріс, він грав зі своїми темненькими сестрами-качечками.

- Давай грати в хованки! - говорили качечки, і каченя що було сил плив до очерету ховатися.

Сховається він за купину, а качечки його все-одно знаходять, сховається він за кущики, а качечка кричить: «Бачу, бачу».

Він же був такий білий, що його відразу було видно в заростях.

Сидить качечка-мама, мало не плаче. Поруч пропливав лебідь-шипун.

- Кіорр-кіорр, чого зажурилася, сусідко, - запитує.

А качечка каже:

- У мене каченя зовсім білий, як йому жити? Он, сестри підростуть, розлетяться, хто з ним захоче водитися? Зловлять його мисливці, він і в заростях сховатися не зможе.

- Я теж білий, - відповів лебідь-шипун, - не скаржуся. Мені кажуть - який гарний! А давай я твоєму синочку трохи дам фарби на ніс, він буде теж гарний.

Лебідь підкликав до себе білого каченя, потерся носом об його ніс, і ніс каченяти став яскраво-малиновим.

Сумує качечка, а тут гоголь пропливає, запитує:

- Кра-кра, чого, качечко, сумуєш?

- Так каченя у мене білий, як йому жити в ставку?

- А я йому на голові смужку зелену намалюю, ось пір'ячкам торкнуся. Ах, який гарний! - сказав гоголь, дивлячись на каченятка, і поплив далі.

Качка подивилася на свого каченя і продовжувала сумувати.

- Карр-карр, чого зажурилася, сусідко, - запитала жовта чапля, що гуляла на бережку.

- Так каченя у мене білий, чи не сховається в заростях, - відповіла качечка.

Жовта чапля каже:

- Я йому боки крильцями жовтими потру, у мене жовтої фарби багато!

Потерла жовта чапля каченя, стали його грудка і боки жовтими, а мама-качка все сумує і сумує.

*

Прилетів одуд.

- Уп-уп-уп, що ти, качечко, невесела? - питає.

- Каченя у мене білий, - відповідає качечка - не уживеться в ставку.

- Який же він білий? - каже одуд, - а я з ним смужками поділюся, чорно-білими. Їх у мене багато!

Потер одуд каченя і на ньому вималювалися смужечки. Гарний!

А строкатий голуб з дерева спостерігав, як білого каченятка розфарбовували. Підлетів до бережку, сів на гілку, каже:

- Гуу-гу-гу, качечко, я твоєму каченяті шийку пофарбую в фіолетовий колір, ось красень буде!

Пофарбував строкатий голуб шийку каченяті, качка дивиться, не впізнає свого каченя, навіть розгубилася.

*

Тут і голуба рибалочка прилетіла, каже:

- Піік - піік, що ви без мене каченя розфарбували? Я йому сині смужки на крильцях намалюю! І хвостик розмалюю!

Вона потерла крильце каченяти своїми синьо-блакитними крилами.

- Стій, стій! - зупинив її самець іволги, підлітаючи до компанії, - хвостик золотистий я розмалюю! Ось красень, ось красень! Фю-Тіу-Ліу, - заспівав він від радості.

*

Качечка дивиться на свого каченя, очам не вірить. Такий яскравий, такий чудовий!

- Ледве встигла, - сказала маленька малинівка, - дайте мені йому щічки мандаринові зробити!

Малинівка почала швидко фарбувати пір'ячко каченяті на щічках, примовляючи:

- Цик-цик, цик-цик. Чудово!

*

Качка підпливла до свого каченяти, він був справжній красень. Всі птахи дивилися на каченя і говорили:

- Дивовижно! Красень!

- Це мандариновий каченя, - сказала сова, яка з дерева спостерігала, як фарбували білого каченятка.

- Мандаринка! Каченя-мандаринка, - кричали птахи і плескали крилами.

*

Мама-качечка поправила каченяті пір'ячко на грудях і сказала:

- Просто красень! Дякую вам, сусіди дорогі!

Мандариновий каченя був дуже задоволений, адже мама-качка тепер їм пишалася.

З тих пір всі каченята качки-мандаринки мають таке яскраве пір’ячко.