Гранатове зернятко

Анотація

Цей екземпляр книги 2026 року БЕЗКОШТОВНИЙ і не може ніким використовуватися для продажу.

©Усі права належать Ганні Рось.

Ілюстрації автора в обробці ШІ від ChatGPT4.

В електронних книгарнях можна зустріти платну версію 2019 року випуску з обкладинкою Видавництва Андронум.

Казка «Гранатове зернятко» познайомить вас з прекрасною принцесою, господинею величезної оранжереї і любителькою тварин. Принцеса не сидить, склавши руки, у неї завжди багато турбот і вона досягає великих успіхів. Заздрість злої пані призводить до нещастя. Хто буде тим героєм, який врятує принцесу? Які небезпеки йому належить подолати і яка нагорода чекає його в кінці подорожі – читайте і дивіться яскраві ілюстрації від авторки та ШІ від ChatGPT4.

Оранжерея

Звичайно, поки принцеса була маленька, всі троянди росли у великих глиняних горщиках. Але коли принцесі виповнилося дев’ять років, вона сказала татові-королю, що її троянди вимагають нової великої оранжереї. Король, звичайно, хотів догодити своїй улюбленій дочці і наказав скликати кращих зодчих[1] для розробки проекту оранжереї і її якнайшвидшого будівництва.

Принцеса Флорида сказала, що вибирати проект буде сама. Вона переглянула всі запропоновані малюнки, але тільки один привернув її увагу. У цій намальованій оранжереї внизу були кам'яні гроти, а склепіння були прозорими, двоярусними, з якогось матеріалу, схожого на скло.

- Чий це малюнок? - запитала принцеса.

Назустріч їй вийшов досить молодий чоловік, який трохи кульгав і спирався на тростину.

- Мій, ваша високість, - відповів зодчий.

- Містер Ленц, - представив його придворний.

- А що це за камін в оранжереї? - запитала принцеса.

- Ваша високість, оранжерея повинна опалюватися камінами в холодну пору року, а взимку додатково тепле повітря буде надходити з котельні. Крім того, в літній час через виходи в гротах буде забезпечуватися провітрювання оранжереї, а один грот буде виходити прямо до моря. Морська вода буде використовуватися для функціонування фонтану в центрі оранжереї. При цьому рух повітря з гротів буде забезпечувати квіти свіжістю морських фонтанів, - розповідав зодчий Ленц.

- Мені подобається ваша оранжерея. Вам треба врахувати, що оранжерея повинна при необхідності легко розширюватися, що в ній повинні бути місця для виведення птахів, які будуть жити в оранжереї і вільно там літати. Крім того, навколо оранжереї повинна бути широка тропа, по якій будуть скакати мої конячки, поні та лами. А ще для них потрібна нова стайня. Не забудьте!

- Звичайно, - відповів зодчий Ленц, схиливши голову.

- Приступайте до роботи негайно, - наказав король.

[1] Будівельників, архітекторів

Маленька принцеса

У далекій, далекій північній країні Дарленд жила маленька принцеса. Їй було всього дев'ять, але вона була така розвинена дівчинка, у неї було стільки турбот, стільки занять і планів, що вона цілий день, з ранку до самого вечора невпинно працювала. Матері у принцеси не було, а її батько, король, душі не чув в своїй дочці.

- Відпочинь, моя принцесо! - раз у раз просив король.

- Ваша величність, я дуже зайнята, мені ніколи відпочивати, - зазвичай відповідала принцеса і утікала по справах.

«Чим же маленька дівчинка займалася весь день?» - подумаєте ви. Ну, заняття іноземною мовою, ну, уроки етикету для прийому іноземних послів, ну, заняття бальними танцями.

Чим же ще займатися принцесі? А ось чим. Про це дедалі.

Коли народилася маленька принцеса, з далекої жаркої країни перський цар направив королю у подарунок десять кущів прекрасних троянд.

Одна троянда сорту Флорида, що поєднувала бурштиновий, персиковий і рожевий кольори так сподобалася королю, що він до імені дочки додав назву троянди. Тепер повне ім'я принцеси було - Марія Северина Флорида. Але близькі звали її просто - принцеса Флорида.

Лист до Персії

Увечері, коли принцеса пішла в кабінет побажати батькові «На добраніч», вона побачила, що він пише листа своєму давньому другу правителю Персії. Це було дуже доречно.

- Ваша величність, для нової оранжереї нам знадобиться багато родючої землі, але її у нас мало. І потрібне нове насіння, нові квіти, кущі та дерева.

- Добре, принцесо Флорида, - батько погладив її по голові. - Яка ти в мене розумна дівчинка! Ось якби твоя мати бачила тебе, як ти на неї схожа! - з гіркотою сказав король.

- Ваша величність, я обіцяю, що ніколи не залишу вас, - Флорида поцілувала батька в щоку.

- Не хвилюйся, донечко, будуть у тебе і нові квіти для оранжереї, і дерева, і птахи, і риби, - запевнив її король.

- Ой, спасибі, тато, за ідею. Ми зробимо ще й акваріуми з рибками! - зраділа Флорида. - Завтра ж скажу Ленцу, щоб він і акваріуми розмістив!

Добрий ранок

Вранці принцеса Флорида встала, як завжди, коли сонце піднялося над морем і висвітлило країну Дарленл та гори на півночі. Вона підбігла до високого вікна їх родового замку і глянула на вершини гір.

Шапки білого снігу на вершинах переливалися золотисто-блакитними відблисками. Флорида розмріялася, вона представила, як серед снігового царства виростає оазис, зелений острів з райськими птахами. Їй здалося, що вона почула їх веселе щебетання.

- Ваша високість, ваша усмішка чарівна, про щось мрієте? - запитала Габі, простягаючи м'які тапочки Флориді.

Габі було близько тридцяти п'яти років, не дивлячись на це, вона була найкращою подругою Флориди. Габі жила в їх замку давно. Колись Габі показувала пам'ятки далекої Персії молодому королю і його красуні-дружині королеві Марії Луїзі. Королева так подружилася з Габі, перекладачкою і екскурсоводом, що запросила Габі поїхати з ними в їх далеку північну країну. Габі просто не змогла відмовити Марії Луїзі. Коли молода королева вмирала від важких пологів вона попросила ніколи не залишати її маленьку принцесу. Габі не могла порушити дане нею слово, з тих пір вона жила в північному замку і в деякому сенсі замінила Флориді мати.

Флорида взула капці, обняла Габі.

- Підемо, моя красуня, - сказала Габі, - вмиємося, укладемо волосся, потім поснідаєш.

*

Учитель французького вже з'явився до сніданку.

- Сьогодні ви вивчаєте предмети посуду, назви страв і фруктів, - сказала Габі.

- Я без тебе снідати не буду, Габі, - сказала Флорида.

- Підемо, підемо, моя принцесо, - посміхнулася Габі.

Початок будівництва оранжереї

Після сніданку, занять французьким, географією, астрономією, співом і танцями, Флорида поспішила на майданчик, де зодчий Ленц вибрав місце на південних схилах для розміщення оранжереї. Підготовка фундаменту йшла повним ходом. Незабаром повинні були прибути кілька торгових суден з матеріалами для оранжереї, серед яких найбільшу цінність представляло особливе пластичне прозоре скло для зводу оранжереї.

- Містер Ленц, містер Ленц, - покликала Флорида.

- Слухаю вас, ваша високість, - відповів Ленц, прямуючи до принцеси.

- Містер Ленц, ви повинні ще розмістити в оранжереї акваріуми для риб, - не вгамовувалася Флорида.

- Слухаю, - відповів Ленц, роблячи начерки в своїх паперах.

*

Дні проходили непомітно. Прибулий флот привіз не тільки сучасний будівельний матеріал для оранжереї, а й торф, кокосову стружку, добрива. Працівники виносили з палуби саджанці дерев, кущів, квітів, а також клітки з дивовижними птахами з яскравим оперенням, акваріуми з різнокольоровими декоративними рибками.

Дві білосніжні альпаки з м'якою та легкою шерстю вже стояли на березі. Флорида підійшла до них. Звичайно, принцеса дуже любила квіти, але дві живі перелякані істоти відразу оволоділи її увагою. Вони були трохи вище одного метру. Альпаки тихенько гули, ніби хтось муркотів по нотах.

- Чого вони гудуть? - запитала Флорида.

- Це альпаки, близькі родичі ваших лам. А гулом вони так виражають свої почуття - занепокоєння, страх, зацікавленість або нудьгу, - відповів зодчий Ленц, який спостерігав за розвантаженням будівельних матеріалів.

- Ходімо, малеча, знайомитися, не бійтеся, - принцеса погладила одну з альпакак, - тут вас ніхто не образить. Ходімо до лам, я вас познайомлю. А як їх звати? - запитала Флорида у капітана, який розмовляв з Ленцем.

- Як назвете, ваша високість, так і буде, - відповів капітан з доброю посмішкою.

- Дівчинку я назву Аллі, а хлопчика - Пако, - придумала принцеса, - Аллі, Пако, пішли.

Конюх взяв за вуздечку тварин і повів їх в загін.

Нові друзі

Поки оранжерея не була побудована, все неспокійне господарство розмістили в королівському палаці. У просторому залі для танців поставили саджанці у великих горщиках, квіти і акваріуми з рибками.

Флорида після обов'язкових уроків, призначених будь-якій принцесі, бігла до стайні, де виділили невелике приміщення для пухнастих альпаків. Вона допомагала їх годувати, доглядати за ними і водила їх на прогулянку по новій тропі, розміченій містером Ленцем.

Іноді Флорида разом з Габі сідали на коней і скакали по широкій тропі, весело сміючись. Принцеса була відмінною наїзницею і король дуже пишався грацією юної вершниці.

А іноді Габі і Флорида брали на прогулянки ослика Шаггі. Він був такий кумедний, з м'якою ворсистою шерстю, що дозволяла не мерзнути йому в суворому кліматі. І анітрохи не впертий, він слухняно крокував по тропі, а коли хтось з його супутниць втомлювався, то із задоволенням віз їх на спині, при цьому ворушачи своїми довгими вухами.

Останні приготування

Під час прогулянок Флорида бачила, як будуються гроти, як вони поступово з'єднуються прозорими куполами, як над ними росте другий ярус куполів, призначених для крон дерев. Будівництво просувалося день за днем, робочі дуже поспішали закінчити роботи за період короткого північного літа.

І ось, нарешті, оранжерея була побудована. Кращі флористи з'їхалися, щоб скомпонувати клумби, розсадити дерева і кущі. Головне місце в композиції, звичайно ж, відводилося трояндам. Одні з них вилися, як ліани і обвивали круглі арки альтанок, інші стелилися по галявині, створюючи біло-рожевий килим. Треті росли красивим кущем, схожим на великий букет, що видавав дивовижний тонкий аромат.

Нарешті, всі троянди, в тому числі, подаровані при народженні принцеси, були посаджені, пальми розкинули гілки в другому ярусі, фонтан розкидав бризки морської води.

Відкриття оранжереї було призначено на останній день літа. Король був так захоплений творінням архітектора Ленца та ідеями своєї дочки, що до відкриття оранжереї послав запрошення в усі довколишні королівства і до свого друга правителя Персії

Сад принцеси Флориди

До призначеного дня всі гості з'їжджалися в замок короля. Їм виділяли кімнати з видом на море або на гірські вершини, вкриті шапками снігу.

Одного ранку гості почули звуки трембіт і ріжків, що зазивали на свято. Королівські музиканти були одягнені в нарядні вишиті костюми і намагалися сурмити якомога сильніше.

Принцеса Флорида була сама схожа на троянду. Її плаття, яке поєднувало блідо-зелений і рожевий кольори, дуже йшло до її кучерявого темно-русявого волосся.

*

Запрошені вже зібралися в танцювальній залі. Вже ніщо не нагадувало про присутність величезного числа квіткових горщиків, оскільки всі квіти вже були посаджені. Нарядні відвідувачі в нетерпінні очікували короля і принцесу.

- Його величність, король Дарлендський і його дочка, принцеса Марія Северина Флорида, - голосно оголосив дворецький на ім'я Батлер, коли король з дочкою увійшли до зали.

Запрошені та придворні вклонилися їм. Пройшовши кілька метрів, король зупинився.

- Дорогі гості, - сказав він, - буду небагатослівний, всі запрошуються на відкриття зеленого оазису, прошу слідувати за нами.

Король подав витягнуту руку принцесі, і вони разом очолили ходу. Минувши кілька залів палацу, вони зупинилися перед дверима зі сріблястими візерунками.

Дворецький широко відчинив двері, і Флорида побачила під аркою з білих троянд надпис «Сад принцеси Флориди, королеви троянд».

Тепер це вже була не оранжерея, а справжній королівський сад, який зустрічав гостей бризками дивовижного фонтану.

Захоплені гості раз у раз зойкали: «Ах! Чудово! Неповторно!». Сад був розбитий так, що з саду троянд відвідувачі переходили в сад витончених азалій, з нього в сад красенів-клематисів, далі в сад орхідей, потім в сад осінніх квітів і так далі.

Звичайно, гості не могли помилуватися весняними квітами - ліліями, півоніями, тюльпанами оскільки вони вже заснули до наступної весни, але для них теж було відведено гідне місце в саду.

Запрошені були в захваті. Слід враховувати, що зодчий Ленц забезпечив кожній рослині і клумбі індивідуальний полив і освітлення. Вогники на гнучких провідниках, схожих на стебла рослин, грайливо звивалися, освітлюючи бутони. За всією цією системою доглядали нові найняті королем садівники.

На гілках дерев гості бачили яскравих птахів, деякі з них злякано сиділи, думаючи, куди б сховатися, а інші, сміливіші, виспівували свої трелі, не звертаючи уваги на відвідувачів.

Гості вітали принцесу, як іменинницю. Зодчий Ленц теж був героєм дня. Дехто з королів замислювався запросити його до себе спорудити що-небудь таке, щоб здивувати своїх сусідів.

Пані Гера

Тільки одна пані на святі не була рада, хоча ретельно приховувала свою ненависть і до принцеси, і до її саду. Це була стара пані Гера Фру. Вона колись мріяла видати свою дочку заміж за короля, батька Флориди, але він одружився на Марії Луїзі.

«Нічого, - думала стара Гера, - мати твою винищила, і тебе занапащу».

Пані Фру була власницею багатої ферми з розведення коней. Коли принцесі Флориді сповнилося сім років, пані Гера надіслала їй в подарунок красивого молодого скакуна. Вона спеціально вибрала для подарунка коня з норовом в надії, що маленька принцеса розіб'ється на ньому, але її надії не виправдалися.

При знайомстві кінь, з'ївши цукор, запропонований Флоридою, понюхав її і схилився на переднє коліно, даючи принцесі сісти в сідло.

- Ти такий привітний, я буду кликати тебе Френдлі, - сказала Флорида.

- Обережно, принцесо, - попередив конюх, - кінь норовливий.

Але Френдлі став справжнім другом Флориди.

Жодного разу він не виявив свій норов по відношенню до дівчинки.

Коли принцеса заходила в стайню і підходила до стійла Френдлі, він помітно радів, тряс головою з боку в бік, якби вітаючи Флориду.

А вона давала йому солодкі шматочки цукру, а іноді булку або навіть цукерку.

*

Задум пані Гери не був втілений, але ось дочка її розбилася, впавши з коня, коли той помчав до обриву. Прокляття матері передалося на її власну дочку. Це ще більше посилило ненависть старої Гери до принцеси. «Почекай, - думала вона, оглядаючи сад з усіма гостями, - і сад твій засохне, і ти засохнеш, як троянда».

Вечірній сюрприз

Після огляду саду Флориди гостей запросили на королівський обід, який плавно переріс у вечерю. Королівські кухарі постаралися на славу. На запрошених чекала така кількість страв, що вони просто не могли відірватися від столу. Королівські танцюристи і співаки розважали гостей до сутінків.

Коли, здавалося, що святкова програма завершена, запрошених чекав ще один сюрприз. Їх знову повели в сад Флориди.

Увечері сад був висвітлений безліччю різнокольорових вогників. Він придбав казковий вигляд. Тепер погляди гостей спрямовувалися до великих акваріумів, де серед різноманітних водних рослин плавали переливчасті різнобарвні рибки.

Наступного дня гості роз'їжджалися з купою приємних вражень і від прекрасних квітів, і від виблискуючого вогнями нічного саду, і від сукні принцеси, і від смачного частування.

Ласощі для друзів

Клопоти були позаду, можна було трохи розслабитися. Вранці принцеса, взувши тапочки, як завжди подані їй турботливою Габі, запитала:

- Габі, а підемо з тобою разом в сад?

- Із задоволенням, - відповіла Габі, - тільки уроки на першому місці. У принцеси сьогодні уроки астрономії, історії королівства, а також малювання і музики.

Флорида слухняно пішла вмиватися.

Після занять, сидячи за обідом, Флорида сказала Габі:

- Не забудь, будь ласка, взяти фрукти для альпаків і хліба лебедям.

Слуга почув вказівку принцеси і виніс кошик з частуваннями. Габі взяла кошик, і вони вирушили в сад.

- Провідаємо Аллі і Пако, - сказала Флорида, прямуючи до далеких гротів, де згідно з планом зодчого Ленца розміщувалася в центральному величезному гроті стайня, а в невеликому правому гроті був загінчик для альпаків і в такому ж невеликому лівому гроті - зимовий будиночок для лебедів.

Центральний грот з двох боків оточували невеликі озера. Ліве озеро було лебедине. Вийшовши зі свого грота, лебеді прямували поплавати в солоному озері, вода в якому була на кілька градусів вища, ніж в море, з яким озеро поєднувалося невеликою протокою.

Праве озерце за задумом Ленца мало бути літньою купальнею для принцеси, але літній сезон вже закінчився і Флорида мріяла про наступне літо і про те, як вона буде плавати зі своїм другом, дельфіном Вайтом. Таке ім'я Флорида дала йому за широку білу смугу від горла до самого хвоста. Ви не подумайте, що Вайт теж жив в якомусь басейні. Ні, він плавав у відкритому морі, але Флориду він знав, оскільки вона його доволі часто годувала скумбрією під час літніх прогулянок по морю. Вайт не боявся наближатися до їх невеликого прогулянкового судна, був дуже грайливий і показував такі акробатичні трюки, від яких Флорида заливалася радісним сміхом і кидала дельфіну чергову рибку в якості заохочення.

*

- Аллі, Пако, - покликала Флорида своїх чотириногих друзів, коли вони прийшли в правий грот.

Тварини стрепенулися і радісно вибігли до Флориди. Своїми пухнастими мордочками вони тикали в щоки дівчинки, а Пако примудрився навіть лизнути шию Флориди язиком.

- Пако, Пако, не хулігань, - наказав конюх.

Радісні альпаки весело замуркотіли, побачивши в руках Габі кошик з частуваннями. Аллі підбігла до кошика і Габі негайно простягла їй морквину, поки Аллі не встигла навести в кошику порядок, вірніше безлад.

Флорида підійшла до кошика і стала пригощати метушливих тварин смачними фруктами, залишками від королівських частувань, приготованих для гостей.

- Ходімо на прогулянку, - сказала Флорида, коли альпаки наситилися.

Вона надягла альпакам вуздечки і вони, вийшовши з грота до моря, попрямували до лебединого озера.

Прогулянка по тропі

Дув легкий вітерець. Хвиляста шерсть альпаків, здавалося, як річка розходилася на безліч струмочків.

- Габі, а альпаки не змерзнуть взимку? - запитала Флорида.

- Що ти, дитинко, - відповіла ласкаво Габі, - між волосками шерсті прошарки повітря, в такий шубі не замерзнеш, до того ж в гроті вони будуть захищені від холодних північних вітрів. Та вони ще й тобі дадуть вовни на шапочку та шарф.

- Дивись, Габі, білі лебеді схилили голови один до одного, вони помирилися? - запитала принцеса.

- Звичайно, Флорида, це вірні птиці і з'єднуються на все життя, як вони можуть довго сердитися?

- Дивись, а он чорні обіймаються шийками. А ось мій Сван зі своїм синочком! - Флорида показала на двох лебедів, що випливали із-за острівця. - Давай швидше хліб, - попросила принцеса, - будемо їх годувати.

Лебідь, якого Флорида назвала Сваном, був дуже турботливим батьком, він всюди кликав з собою підростаючого сина і раз у раз повчав його. Лебеді підпливли до Флориди, вона кинула їм шматочок хлібу. Сван схвально дав знак своєму синочку і той негайно накинувся на хліб. Він їв з великим апетитом.

- Ненаситний Глаттон! - сміялась Флорида. - Сван, Сван, йди я і тобі дам, йди мій хороший.

Тут інші лебеді звернули увагу, що частування роздають без них, і кинулися в бік Флориди. Один білий лебідь бив крилами по воді, щоб прискорити свій хід. Всі поспішали, на озері піднявся такий ґвалт! Флорида заливалася веселим сміхом, ламаючи шматочки хлібу і кидаючи їх цим довгошиїм красеням. Аллі і Пако, здавалося, трохи ревнували і теж намагалися вихопити хліб з рук Флориди.

- Все з'їли, все, більше немає! Пливіть, - скомандувала принцеса, - підемо на пагорб, Габі, помахаємо нашому дельфінчикові Вайту, - попросила вона.

Взявши за вуздечки альпаків, дівчинка зі своєю вірною Габі попрямували на пагорб подивитися на море, чи не пустує там дельфін. Вайта на горизонті не було.

В саду

Після прогулянки Флорида і Габі завели альпаків в їх затишний грот і попрямували в сад.

- Дивись, моя принцесо, цим азаліям, по-моєму, подобається в твоєму саду. Але запам'ятай, поливати їх можна тільки холодною водою, можна в неї додати кілька крапель оцту або лимона. А ще взимку на ґрунт можна покласти кілька шматочків льоду. Вони охолодять рослину і одночасно її поллють, - розповідала Габі.

- Так поливаються всі квіти? - запитала Флорида.

- Ну що ти, люба. Ось, наприклад, твої улюблені троянди краще поливати дощовою або річковою водою, а холодну воду вони не люблять. А для поливу орхідей застосовується тільки дистильована або кип'ячена вода.

Флорида дивилася на Габі здивованими очима.

- А ти знаєш, що у роз є плоди? - продовжувала Габі. - І що в них міститься велика кількість вітаміну «С» і що їх можна сушити і заварювати чай?

- Габі, а звідки ти це все знаєш? - запитала Флорида.

- Моя бабуся любила квіти і багато чому мене вчила, - відповіла Габі. - А знаєш, моя принцесо, адже королева квітів повинна все знати про квіти, принаймні, про ті, що ростуть в королівському саду. По-моєму, настав час тобі брати уроки з квітникарства у наших садівників.

- Так, так, Габі, - Флорида заплескала в долоні, - я буду вчитися і все знати про квіти, адже вони такі красиві!

Турботлива господиня саду

Час йшов. Зима змінила осінь, а потім весна прогнала геть зиму. Флорида старанно займалася вивченням особливостей квітів.

Вона не тільки запам'ятовувала, як вирощувати квіти, але і сама поливала, підрізала, розсаджувала і удобрювала їх.

Не забувала вона, звичайно, і про своїх улюбленців, про ласуна Френдлі, про Аллі і Пако, ослика Шаггі, дельфіна Вайта, лебедів Свана з його синком та інших друзів, але в саду троянд Флорида проводила дуже багато часу.

Так непомітно пролетіли три роки, сад Флориди розцвів, заграв усіма барвами літа, що вже минало.

Кущі троянд розрослися і рясно цвіли, наповнюючи весь сад чудовим ароматом. Ліани клематисів завивали альтанки і покривали їх яскравими квітами. Стрункі гладіолуси росли вище і вище, відкриваючи нові квіти на своєму стеблі.

Сад був дуже гарний, один зал красивіше іншого. Флорида вклала в нього багато праці. Їй вже виповнилося дванадцять. Вона підросла і ставала дуже схожа на свою матір-красуню.

Відчай короля

- Принцесо моя, щось ти мені сьогодні не подобаєшся, - якось сказала Габі, - якась ти бліда. Тобі погано?

- У мене трохи паморочиться голова, - відповіла принцеса.

- Піди ляж, полежи, дорогенька, - попросила Габі.

В інший час Флорида нізащо не погодилася б прилягти вдень, коли стільки турбот, але сьогодні вона слухняно пішла до себе в покої.

Увечері принцеса не вийшла до вечері і король серйозно занепокоївся здоров'ям дочки. Він велів королівським лікарям вилікувати принцесу.

Доктори, оглянувши Флориду, не знайшли у неї ніяких симптомів хвороб, крім слабкості, і приписали принцесі спокій і свіже повітря.

Принцеса згасала день за днем. Вона все менше виходила в сад і Габі приносила в покої принцеси букети троянд, зрізані садівником. Габі дуже засмучувалася з приводу слабкості принцеси, а король просто прийшов у відчай. Він скликав консиліум лікарів з сусідніх королівств, але вони тільки розводили руками.

Одного разу Габі попросилася на прийом до короля.

- Ваша величність, - сказала вона, - я знаю, як допомогти принцесі Флориді.

- Лікарі не можуть їй допомогти, - сумно сказав король, - чим же ти, Габі, їй допоможеш?

- Я знаю, що їй потрібні гранатові зернятка. Моя бабуся дуже багато знала про рослини, про їх чудодійну силу. Гранат - саме те, що нам треба. А ще - наша віра і молитва за принцесу Флориду.

- Що це за гранат? - запитав король. - Де його взяти?

- Гранати ростуть в південних країнах, треба негайно направити туди флот, - сказала Габі.

- Але це неможливо! - в розпачі закричав король. - Наближається зима, і льоди розчавлять флот.

- Доручіть це якомусь сміливцю, - попросила Габі, йдучи з приймальні короля.

Пошук сміливця

Вранці король зібрав капітанів свого флоту і запитав:

- Чи є серед вас сміливці, здатні негайно попрямувати в південні країни?

Капітани коливалися. Один з них неголосно відповів:

- Ваша величність, адже це ж вірна смерть. Льоди не пропустять кораблі.

Король покинув свою морську гвардію і пішов по стежці, що вела навколо саду Флориди. Гірка сльоза котилася по його щоці.

Коли король наблизився до моря, то побачив самотнього рибалку, що зловив три рибки. Король швидко змахнув сльозу.

- Добрий день, ваша величність, - привітав короля рибалка.

- Що, невеликий улов? - запитав король.

- А нам більше не треба, мені і матері вистачить до завтра, - відповів рибалка.

- А де твій батько? - запитав король.

- Він загинув торік у льодах, його корабель був розчавлений, - по-військовому відчеканив рибалка.

- Так ти син відважного капітана Феллона? Ти помічник капітана, розжалуваний до матроса за втрату судна?

- Так, ваша величність, - відповів рибалка.

- А ти б міг негайно попрямувати до південних країн, щоб привезти дорогоцінний вантаж? - запитав король.

- Я готовий, ваша величність! Моя команда відважних матросів скучила по морю і по подвигам, - рапортував рибалка, - але у мене є мати, вона стара, про неї нікому подбати.

- Призначаю тебе капітаном. Відпливайте негайно, капітан Борд, на фрегаті Флорентина. Про матір вашу подбають.

Мандрівка

Наступного ранку фрегат Флорентина вже був далеко від Дарленда, капітан Борд з відважною командою пливли назустріч пригодам.

Мати капітана Борда поселили в будинку для прислуги при палаці і проявляли до неї підвищену увагу і турботу.

Флорида часто сиділа біля вікна, милуючись прекрасними вирощеними нею трояндами. Їх тонкий аромат, здавалося, давав їй силу і бажання боротися з недугою, але цього було недостатньо, щоб подолати таку хитру недугу.

Габі взагалі вважала, що це чаклунські чари. Вона посилено молилася за принцесу, дбала про неї і всіляко оберігала.

- Принцесо, треба вірити, треба боротися, - просила Габі. - Ти у мене сильна, ми переможемо.

А відважна команда капітана Борда, подолавши десятки перешкод, негоду і переслідування морських піратів, наближалася до південного порту, де можна було купити дорогоцінні гранати.

*

Прибувши в порт, капітан сам попрямував на велику торгову площу, де продавці пропонували безліч товару, пшеницю, прянощі, шовки, тютюн, екзотичні фрукти, дивовижних тварин і птахів. Загалом, тут можна було знайти все, чого душа побажає. Але капітана не цікавило нічого, крім доручення короля.

- Завантажте запас води на зворотній шлях, - доручив він помічникові, - будьте готові вирушати в дорогу негайно.

Помічник взяв з собою кілька матросів, ще троє матросів пішли з капітаном, розглядаючи товар на торгових рядах.

Капітан Борд почув:

- Фініки, солодкі фініки!

- Гранати, соковиті гранати! - продавці один перед іншим вихваляли свій товар.

Капітан вибрав найбільш вподобані йому гранати. Два матроса взяли по ящику стиглих гранатів і понесли на корабель.

- А чи можна купити дерево, на якому ростуть гранати? - поцікавився капітан у продавця.

- Мохмед, - продавець покликав юнака-помічника, - принеси пану гранатове дерево.

Юнак швидко кудись втік і через хвилину вже тримав в руках два горщика з молодими саджанцями гранатів.

- Я беру два, - сказав капітан і розплатився з продавцем.

Постоявши в порту, поки не настав попутний вітер, фрегат Флорентина відправився у зворотну подорож. Три вітрила надувалися від вітру, і капітан Борд радів сонячній погоді і хорошій швидкості.

Наступного дня вітер все ще супроводжував фрегат. Було сонячно. На палубі стояли в горщиках саджанці гранатів.

Раптом в лівий борт фрегата щось сильно вдарило.

Величезна акула атакувала судно. Один горщик з саджанцем впав і розбився, другий впав прямо в море і акула тут же на нього накинулася.

- У трюмі є тунець, викиньте його акулі, - скомандував капітан, - нехай їсть і залишить фрегат в спокої!

Два матроси відразу ж кинулися виконувати доручення. Вони витягли на палубу кілька великих тунців і скинули акулі. Хижачка відразу почала хапати рибу. З'ївши одну, вона пливла на глибину за дугою, потім за третьою, а фрегат тим часом відпливав далі і далі.

Шторм

На п'ятий день подорожі погода зовсім зіпсувалася. Темні хмари збиралися на горизонті.

- Згорнути вітрила! - скомандував капітан. - Задраїти люки!

Матроси злагоджено і швидко виконували команди, кожен знав, яку дію він повинен виконувати.

Фрегат сміливо плив вперед назустріч небезпеці. Шторм був дуже страшним. Корабель, як тріску кидало по хвилях, величезні хвилі раз у раз накривали судно, одна щогла вже була переламана, а друга вирвана і плавала десь в морі. Корабель натрапив правим бортом на підводну скелю і вода ринула в трюм. Ящики з гранатами спливли і були винесені водою в море.

Кілька гранатів було в капітанській каюті. Капітан, який весь час стояв на капітанському містку, кинувся в каюту і поклав вцілілі гранати в свою куртку.

Три години команда мужньо боролася зі стихією за збереження фрегата і за своє життя. Капітан сам стояв біля керма і вів свій корабель до рідного Дарленду.

Коли шторм ущух, моряки побачили завдані збитки. З трищоглового вітрильника фрегат перетворився в однощогловий. І хоча матроси абияк заклали пробоїну в правому трюмі, але ящики дорогоцінних гранатів були втрачені.

Хід фрегата значно зменшився, а при вході в холодні північні води і зовсім уповільнився. Крижини плавали на шляху судна, і морякам доводилося навіть відштовхувати їх довгими баграми.

Капітан направив фрегат до найближчого острова. У зручній бухті судно кинуло якір. Вигин скелі був укриттям від вітрів, але холодні крижини оточували корабель з боку моря.

Команда висадилася на берег. Капітан наказав винести провізію і готуватися до пішого переходу до рідної землі.

Купка відважних

Цілий тиждень моряки провели на острові, поки море не замерзло так, що по ньому можна було йти. Нарешті команда, залишивши корабель, рушила в дорогу. Вершини гір Дарленда виднілися попереду. До землі було близько п'яти кілометрів, але пройти їх було дуже нелегко. Сильний північний вітер пронизував до кісток, заметіль насипала замети, до того ж боцман корабля отримав поранення від щогли і був дуже слабкий.

Увечері, бачачи свою замерзлу команду, капітан прийняв рішення зупинитися на нічліг. Вони розвели невеликий вогонь, зігріли їжу. Боцман Стен був зовсім поганий, у нього був жар. Ліків у команди не було, все забрав шторм.

Моряки випили гарячого вина, щоб зігрітися. Капітан подивився на боцмана і прийняв рішення. Взявши один дорогоцінний гранат, що зберігався в куртці, він половину відламав боцману, а частину, що залишилася простягнув морякам для зміцнення сил.

Ніхто з них ніколи не пробував такий дивовижний фрукт. Кожен взяв по кілька зерняток, а боцману капітан видавлював сік граната і давав пити невеликими ковтками. Вкрившись ковдрами, моряки провели ніч в морі. Під ранок вони відчули бадьорість.

- Готуйте носилки для боцмана, - скомандував капітан.

- Не треба, сам дійду, - відповів Стен, - мені вже легше.

Перекусивши, моряки вирушили в дорогу. Тільки до вечора вони дійшли до порту. Доглядач маяка побачив групу замерзлих, втомлених людей, що наближалися до берегу.

- Йдуть, йдуть, - закричав доглядач і почав бити в невеликий дзвін, що висів на маяку.

Зустріч команди

Звук від дзвонів рознісся по окрузі. Почувши його, наступний дзвонар бив у свій дзвін, потім дзвін підхопили церковні дзвони. Сотні дзвонів і дзвіночків дзвонили по королівству. Це означало, що в королівстві відбувається якась значна подія.

На берег виїхали карети, послані королем, щоб забрати замерзлих моряків. Всіх сміливців король наказав візникам розвести по рідних домівках, де вони зможуть зустрітися з близькими і обігрітися. А капітана Борда було наказано доставити до палацу.

Прибувши до палацу, капітан попрямував до короля. Біля дверей зали його перша зустріла Габі.

Капітан глянув у великі змучені допитливі очі молодої жінки.

- Привезли? - тихо шепнула Габі.

- Так, - махнув головою капітан.

Габі радісно пішла за ним. Король вже чекав капітана.

- Ваша величність, ваше завдання виконано, - звітував капітан. - Вантаж доставлений. Частина вантажу втрачена в дорозі.

Капітан діставав зі своєї куртки чотири вцілілих граната. Габі вже стояла поруч.

- Беріть, Габі, бачу, як вам не терпиться, - сказав король, - капітан Борд, за відвагу і хоробрість вас і вашу команду буде нагороджено медалями «За мужність», вам присвоєно чин адмірала королівського флоту.

- Служу Дарленду, - відрапортував капітан.

- Вам пожалувана садиба при палаці, - продовжував король, - ступайте, грійтесь, відпочивайте. Вас там чекає ваша матінка.

Поки король розмовляв з капітаном, Габі вже бігла до своєї улюблениці принцеси. Бліда Флорида лежала на ліжку, рука її безсило звисала.

Чудодійні зернятка

Габі почала швидко чистити гранат і по зернятку давати Флориді. Принцеса з'їла одне зернятко, один пальчик її поворухнувся, від другого зернятка поворухнувся інший пальчик.

Габі давала Флориді зернятко за зернятком, щічки принцеси порожевіли, вона набиралася сил від прекрасних яскравих зерняток, схожих на дорогоцінні камінці.

Перед сном король зайшов в спальню дочки. Принцеса дивилася на нього й усміхалася.

- Донечко моя, - король кинувся до принцеси, обійняв і поцілував її, - тобі краще? Ці зернятка тобі допомагають?

Король був щасливий, у нього була надія на швидке одужання Флориди.

Вранці принцеса вже сама тримала тарілку і з задоволенням їла солодкі зерна граната.

- Флорида, дай мені трохи насіння граната. Давай спробуємо їх виростити самі, - попросила Габі.

*

Після вмивання принцеса пішла в кабінет до батька, щоб привітати його. Король, побачивши дочку, дуже зрадів.

- Моя принцесо, який я радий, який я радий!

Здавалося, що очі його стали трохи вологими від почуттів.

- Ваша величність, пропоную сьогодні прогулянку по саду, - сказала Флорида.

- Так, люба, - відповів король, - але, прошу тебе, почекай з уроками, ти вже досягла таких успіхів, що можеш зробити перерву, поки не зміцнієш.

- Добре, батько, - Флорида схилила голову.

Народні гуляння

Король викликав до себе кого Батлера і наказав доручити дзвонити в дзвони і збирати народ. Рівно о дванадцятій годині дня король вийшов до підданих. Палацова площа була вся заповнена народом.

- На честь одужання принцеси Флориди, - сказав король, - оголошується свято. Вулицями поїдуть підводи, навантажені частуваннями.

- Браво! Браво! Слава королю! Слава принцесі! - загудів народ.

- Крім того, - продовжував король, - кожна дівчина отримає квіти із саду принцеси Флориди! Кожна дитина отримає королівські солодощі.

- Слава королю! Слава принцесі! - продовжував народ.

*

Під час прогулянки по саду Флорида показувала садівникам, які квіти зрізати для подарунків дівчатам. Флорида їхала на старому доброму ослику Шаггі, оскільки Габі побоювалася, якби принцеса не втомилася.

Флорида в супроводі короля і своєї улюбленої Габі об'їхала весь сад, адже вона так скучила за своїми квітами.

Треба сказати, що принцесу супроводжував також зодчий Ленц і запрошений відважний капітан Борд, а також його вірна команда. Тільки боцману Стену лікарі не дозволили вставати з ліжка.

Матроси, які бували в різних країнах і бачили немало, теж захоплювалися садом принцеси, оскільки він був дійсно прекрасний.

Наступного дня повні підводи, завантажені усякою їжею, попрямували вулицями королівства. Королівські слуги роздавали щедрі частування народу. Слідом садівники роздавали квіти всім дівчатам, яких вони зустрічали, а кондитери пригощали солодощами дітей. Всі були щасливі і задоволені.

Друзі Флориди

Минав день за днем. Принцеса одужала і навесні повернулася до своїх звичайних турбот в саду, а також до відвідування своїх улюблених друзів. Скакун Френдлі підріс і перетворився в розумного, слухняного коня. Він завжди радісно зустрічав Флориду і, отримуючи цукор, задоволено пирхав.

Лебідь Сван вже не плавав зі своїм синочком, оскільки син його підріс і перетворився в прекрасного гордого лебедя, який вже сам виховував своїх діток.

Аллі і Пако теж підросли, але побачивши Флориду, вони забували, що вони дорослі, солідні альпаки, і вели себе, як неслухняні діти, раз у раз тикаючи носами в щоки Флориди і спустошуючи кошики з фруктами.

А дельфін Вайт припливав вже рідше, він дуже переймався залицянням до своєї молодої подружки.

Ослик Шаггі тепер був з принцесою постійно, він допомагав в саду перевозити кошики з торфом, квіткові горщики, баки з кип'яченою водою для орхідей та інші тяжкості.

*

Одного разу, коли в королівстві Дарленд проводили свято квітів, адмірал Борд і Габі оголосили про свої заручини. Флорида була дуже рада за Габі, яка полюбила відважного капітана з першої хвилини їх зустрічі, коли він замерзлий, обвітрений північними вітрами шепнув їй «Так» на запитання про гранати.

Габі з тих пір і вдень і вночі думала про Борда, а молодий адмірал намагався частіше бувати в саду, щоб як би ненароком зустрітися очима з Габі.

Нові рослини саду

Минуло ще п'ять років. Флорида розцвіла, як троянда, і перетворилася в красиву молоду дівчину. Вона, як і раніше, займалася садом. Але тепер в саду був новий зал - в ньому цвіли кущі гранатового дерева. Це Габі виростила кущики з зерняток гранатів, які їла Флорида, щоб одужати.

Тепер це були вже великі кущі, на яких красувалися великі, яскраві, червоно-оранжеві квітки у формі дзвону. Дозрілі плоди розтріскувалися прямо на гілках, але зерна при цьому не висипалися. Флориду це дуже тішило. Коли опадало листя на кущах гранатового дерева, гранати залишалися на голих гілках і це було дуже незвично.

Багато садівників дивувалися, як це в північній країні можна вирощувати такі гранати, адже це тропічна рослина. Але секрет був, по-перше, в чудовій оранжереї зодчого Ленца, а по-друге, в незвичайній працьовитості принцеси і в її турботі про рослини.

А вирощені в саду гранати принцеса роздавала всім дітям королівства, щоб вони росли здоровими та сильними.

А ти любиш солодкі гранатові зернята?

Всім дітям на замітку

Слово автора

Дорогі мої читачі, я сподіваюся, що вам сподобалася казка про маленьку працьовиту принцесу Флориду та її друзів, про відважного капітана Борда і морські подорожі.

Може ви не помітили, але ми з вами вивчили кілька англійських слів. Ви пам'ятаєте, як звуть маленького ослика принцеси? Правильно, його звуть Шаггі. Англійською SHAGGY означає волохатий, кошлатий. Адже ослик живе в північній країні і тому у нього дуже тепла і кудлата шерсть.

А лебедя звуть Сван. SWAN – це в перекладі лебідь. Саме американці називають лебедя Сван (через букву «а»).

А синка лебедя звуть Глаттон. Слово GLUTTON англійською означає ненажеру. Ви пам'ятаєте, Глаттон дуже ненажерливий.

Принцеса назвала дельфіна Вайт, тому що у нього широка біла смуга від горла до самого хвоста. WHITE означає білий.

А коня принцеса назвала Френдлі за його дружелюбність. FRIENDLY перекладається як доброзичливий, дружелюбний.

А ви пам'ятаєте ім'я дворецького? Його звуть Батлер. Англійською BUTLER і є дворецький.

Дуже цікаве ім'я у капітана Борда. BOARD в перекладі означає дошку, борт. Борт - це бокова стінка судна. Ви пам'ятаєте, як кричать: «Людина за бортом!», коли хтось впаде у воду. На борту - значить, на кораблі. А якщо кораблі підходять близько один до одного, то торкаються борт до борту. Тепер ви зрозуміли, чому у капітана таке ім'я - Борд.

А чудова країна, де живе принцеса, називається Дарленд. LAND – це земля. DARLIND – дорогий. Ось і вийшла країна Дарленд.

Щасливих вам казкових подорожей!

Ваша Ганна Рось