Дзеркальце для рибки

Глава 1

Ця книга БЕЗКОШТОВНА і не може ніким використовуватись для продажу.

©Усі права належать Ганні Рось.

Ілюстрації автора в обробці ШІ від ChatGPT4.

Ганна Рось

Дзеркальце для рибки

(казка для 4-8 років)

Жила була дівчинка Маргариточка. На все літо вона приїжджала в гості до бабусі в сільський будиночок з садом біля озера. А в саду у бабусі цвіли маргаритки - улюблені квіточки дівчинки. І були у Маргарити друзі - кішка Сніжинка, качечка Мандаринка, овечка Ярушка, півник Петрушка. А ще в саду жив мураха, він поспішав, поспішав кудись і його прозвали Поспішайком. А в озері жила рибка, маленька така, Манюсею назвали.

Зібралася якось Маргарита з бабусею на ринок, кошик з лози приготувала для покупок, дала овечці травички, півничку зерняток, качечці жовточок, кішечці налила молочка і каже:

- Кішечка Сніжинка, ми з бабусею йдемо на базар, а ти залишаєшся за старшу, дивись за господарством, щоб ніхто не пустував.

- Мур, мур, - відповіла кішка, куштуючи молочко, - не хвилюйся, Маргариточка, пригляну.

Пішли бабуся з Маргаритою, а кішка по дому господинею гуляє, на віконце стрибне - квіточки нюхає, м'ячик знайшла - закотила під ліжко, побачила дощечку - кігтики поточила.

Підійшла кішка до дзеркала, а там її відображення. Понюхала кішка його і відображення її понюхало, лапкою подряпала по дзеркалу, і відображення подряпало. Зрозуміла кішка Сніжинка, що це її відображення.

Дивиться, милується: ах, які рожеві вушка, ах, який рожевий носик, ах, який блакитний бантик на шийці. Ось яка красуня!

Вийшла кішка на вулицю і говорить півничку:

- А я себе в дзеркалі побачила! І бантик свій бачила, і вушка! А ти бачив своє відображення?

- Я не бачив себе в дзеркалі, та де мені дзеркало взяти? Господиня, як в будинок увійду, віником жене.

Задумався півник Петрушка, пішов шукати, як себе побачити. Ходив, ходив, немає дзеркальця у дворі. Злетів півник на паркан, закричав:

- Ку-ку-рі-ку!

Дивиться півник, а у віконці його відображення. Пір'ячка жовті, зелені, сині, гребінець червоний, ай да красень!

Ходить Петруша по двору, кукурікає. Овечка травичку жувала і каже:

- Чого ти, півнику, розкукурікався?

- Я своє відображення у віконці побачив! Як в дзеркалі! Пір'ячко жовті, зелені, сині, гребінець червоний, ай да красень! А ти, Ярушка, бачила своє відображення? - запитав півник.

- Ні-і -і, - замекала овечка.

Спантеличена овечка, ходить по двору, дзеркальце шукає. І в траві шукала, і на стежці шукала - ніде немає.

Через калюжу овечка переступала і побачила в ній своє відображення.

- Ось моє дзеркальце, бе-бе. Ах, яка я, вівця, красуня, шерстка шовковиста, за вушками косички! Бе-бе-бе!

- Чого кричиш, Ярушка? - запитав мураха, поспішаючи з паличкою для будівництва будинку.

- А я себе, як в дзеркальці побачила! Шерстка шовковиста, за вушками косички! А ти себе бачив? - запитала овечка.

Задумався мураха: «А я своє відображення не бачив. А який я?»

Перейнявся мурашка, поспішав, поспішав, все дзеркальце шукав в садку, нічого не знайшов.

Так втомився мураха, що підійшов до куща полуниці роси з листочка випити. Дивиться, а там мураха.

- Це ж я! - зрадів мураха, - Ось моє дзеркальце! Щічки руді, вусики чорні. Ай, да, красень!

Побачила мурашку з озера рибка. запитує:

- Чому радієш, Поспішайко?

- А я себе в люстерко побачив. І щічки, і вусики. А ти себе бачила?

- Ні, - відповідає рибка, - Попливу, пошукаю дзеркальце.

*

Плавала рибка, плавала, ніяк не знаходить дзеркальця. Зустріла рибка в озері велику щуку, хотіла в її оці своє відображення побачити, так щука трохи рибку не з'їла, ледве від неї упливла.

Припливла рибка до бережку, а там сидять кішечка Сніжинка, півник Петрушка, овечка Ярушка та мураха Поспішайко.

- Ох, не знайшла я дзеркальця в озері, - скаржиться їм рибка, мало не плаче.

Задумалися друзі, як рибці допомогти, як же їй побачити своє відображення?

Каже овечка:

- А давайте її віднесемо до калюжі, рибка і побачить своє відображення.

- Що ти, - каже мураха, - її по повітрю не можна носити, - вона ж у воді дихає, - я їй принесу крапельку роси, вона і побачить себе.

Побіг Поспішайко до куща полунички, взяв росинку з листочка, та тільки не доніс її, випарувалася крапелька на сонечку.

- Що ж робити? - задумалися друзі.

Тут припливла качечка Мандаринка, та не сама, а з яскравим, ошатним каченям.

- Що ви такі сумні? - запитала качечка.

Кішка Сніжинка відповідає:

- Я побачила своє відображення в хазяйському дзеркалі, півник Петрушка - у віконці, овечка Ярушка - в калюжі, мураха Поспішайко - в крапельці роси, а рибка своє відображення не бачила, немає у неї дзеркальця.

- А ти своє відображення бачила? - в свою чергу запитала качечку овечка Ярушка.

- А чого мені шукати дзеркальце? Я кожен день своє відображення бачу в озері, як в дзеркалі. А подивіться на відображення мого дружка.

Всі глянули на гладь озера і побачили відображення не тільки качечки Мандаринки, але і її дружка. Пір'ячко його переливаються, грудка фіолетова, бочок золотий з чорно-білими смужками, хвостик помаранчевий, дзьобик малиновий. Ось так красень!

- А як же рибці Манюсі побачити відображення? Вона в озері плаває, а відображення не бачить, - запитав півник Петрушка.

- Простіше простого, - відповіла Мандаринка, - нехай рибка вистрибне з води і побачить себе.

Почула рибка, хвостиком від води відштовхнулася і вистрибнула. Рибці так сподобалося своє відображення, що вона стрибала ще і ще, і милувалася собою: черевце сріблясте, спинка чорна, бочок блакитно-золотий, плавнички блакитні. Ах, яка красуня!

Друзі дивилися, як рибка вистрибує з води і весело сміялися.

Тут і Маргариточка з бабусею прийшли з ринку. А в кошику частування для друзів. Дивиться дівчинка, а її друзі на бережку озера. Пішла до них Маргариточка і побачила, як рибка Манюся з води вистрибує. Друзі сміються і Маргарита розсміялася.

А ви бачили коли-небудь, як рибки з води вистрибують?