Два півники, два півники - в переказі Ганни Рось

Частина 1

Два півники, два півники горох молотили.

Дві курочки- чубарочки до млина носили.

Цап меле, цап меле, коза насипає.

А маленьке козенятко на скрипочці грає.

Танцюй, танцюй, козуленько,

ніженьками туп-туп.

Татусенько з матусею,

принесуть нам круп, круп.

А вовчок-сірячок з лісу виглядає,

та на біле козенятко скоса поглядає:

- Вони разом веселяться, радісно танцюють,

Я сиджу самотній в лісі і собі сумую.

Я б хотів потанцювати

і на скрипочці пограти,

Ще б горох помолотити,

по хатах всім розносити.

- Ми не пустимо тебе,

бо ти вовк зубатий,

Сиди в лісі, небораче,

не ходи до хати.

Ми танцюємо без тебе,

Цап колотить хлоп-хлоп.

І козлики, і кізочки

ніженьками гоп-гоп.

- То мій дядько помилився – козеняточок з’їв,

А я добрий, волохатий, народився я таким.

Ну хоча б потанцювати в своє коло ви пустіть

Придивіться ви до мене та одразу не женіть.

- Коли, вовче, любиш працю,

то давай-но попрацюй,

Коли любиш танцювати,

так – іди собі танцюй!

Танцюй, танцюй, матусенько,

ріжками стук-стук,

А вовчок-сірячок

Горох меле хруп-хруп.

Танцюй, танцюй, козуленько,

ніженьками туп-туп.

А вовчок-сірячок

ніжками гуп-гуп.

Як маленькі – то гарненькі,

всі танцюють разом,

Підростуть,стають чубаті,

змінюються з часом.

Щоб росли і не ставали сірими вовками

Треба щоб маленькі діти разом танцювали.

Частина 2

Вже увечері до лісу

повертався вовк малий,

а старий вовк здивувався:

- Чом щасливий ти такий?

Розкажи мені, бешкетник,

що робив ти, де ти був,

може ти мені старому

попоїсти щось здобув?

- Я, дідусю, у селі був

і горох там молотив,

кукурудзу і пшеницю

до млина іще носив.

Пиріжки ми смакували,

потім разом танцювали,

я розучував гопак

і притопував ось так.

- Ну дурний ти, вовчий сину,

нащо у село ходив,

ти би хочби каченятка

діду їсти прихопив.

Краще б приклад брав із дядька,

той ягняточок ловив,

а ще курочку смачненьку

він додому приносив.

А ти лагідний та добрий,

не годишся нікуди.

У кого такий удався,

ще накличеш нам біди.

Розумій, малий невдахо,

ти робив усе не так –

треба було їх хапати,

не здогнали би ніяк.

- Я не буду їх ловити

і до лісу приносити,

буду їх оберігати,

буду ще допомагати.

- Неслухняний ти і впертий,

можна з голоду померти.

На вечерю їж горіх,

геть іди з очей моїх!

Пішов вовче-неборака

і сумує бідолаха:

- Я не хочу бути злим,

народився я таким.

Йшов вовчок по лісі, бачить -

там ягнятко гірко плаче,

він у лісі заблукав

і тихенько сумував.

- Не лякайся мене, хлопче,

тебе зараз відведу,

і стежинку до хатинки

незабаром я знайду.

Вовк повів мале ягнятко

і казки розповідав,

вивів до села малечу,

його мамі передав.

У селі усі радіють –

відшукалося ягня,

мати з таточком щасливі

– не згубилося маля.

І давай всі танцювати,

ніженьками гоп-гоп,

і півники, і кізочки,

і ягнятка топ-топ.

Танцюй, танцюй, ягняточко,

ніженьками туп-туп.

А вовчок-сірячок

ніжками гуп-гуп.

Коли дружимо так гарно - час не гаймо марно,

разом легко працювати і у колі танцювати.

Будемо і далі жити - міцно всі дружити,

всі усміхнені, красиві - ми такі щасливі!