Спогади Андіони

Вступ

В далекому дитинстві я жила в Гофості. У мене крім баб Клари, з якою я жила, була мати, яка жила в Лавелоді з моїм вітчимом.

А я навчалася «розуму» у Фанарихи та її чоловіка, який давав загадки і я їх розгадувала. А Фанариха вчила мене магії.. З цього все і почалося…

Мене викрала Анжеліка Гидос, щоб я віддала їй магію і вона «розвращала» мене зі своїм Мужом. Я була три роки в полоні доки мене не визволили три мушкетери Гофосту. Їх звали: найстаршого- Феодосій, середнього-Портос, наймолодшого-Араміс. Вони розгромили замок, вбили мужа а от Анжеліка втекла.

Я подружилася з мушкетерами. Анжеліка, як я дізналася пізніше, втекла у Польщу до свого першого кохання Саймона Алора. А я була вільна, правда вже «займана», але мене прийняли назад у родину. Я і далі жила в баб Клари. Я зустріла ще двох дівчат з якими згодом подружилася, їх звали Аріона і Деміда.

Я жила в Гофості до вісьми років, далі вчилася у Фанарихи, дала мушкетерську присягу, що як виросту-буду мушкетеркою.

Та цим дівочим мріям не судилося збутися…

Життя в Лавелоді

…З Лавелоду повернулася мати щоб забрати мене жити до себе і вітчима. Чому вітчим? Тому що не рідний батько. А хто рідний батько? Мати мені не казала. І от я в Лавелоді. Похмуре містечко де я була обречена на страждання. Вітчим возненавидів мене з першого погляду, як я з’явилася на порозі його дому. Він бив мене, кричав. А ще його служник-Люцифер робив мені пекельні діла, які губили мене зсередини. Я страждала і плакала. Люцифер був магом і магією доводим мене до відчаю і депресії.

Та коли мені виповнилося дванадцять і Арнольд помер, то Люцифер пішов на мирову. Бачу згодом Люцифер закохався в Герду-відьмочку вигнанку з Гофосту (за те, що та навела повінь на місто).

У Люцифера і Герди був великий роман. Я навіть привітала їх коли вони одружилися. Да, обоє негідники тож пара вийшла з них хороша. Разом вони зробили сина. Я ще бачила у видіння їх дорослого сина який мав свого сина.

У Люцифера є вірний «пес», управитель його загарбаних земель. Його звати Муровей. А той його Муровей зрадив його і Люцифер звільнив його. І пішов Муровей працювати звичайним двірником, щоб хоч якось себе прокормити. А Люцифер був багатий тому що мав уже аж цілих чотири ділянки, де все було йому підконтрольне.

На цьому він зупинився і більше нікого не порабощав. Я подарувала йому біле кошеня в знак примирення і в знак його старання виправитися. Між нами встановився дивний теплий зв'язок і я подумала чи не закохалася в нього, проте коли я стала проявляти знаки уваги до нього-він мене отшив і скоро я забула про свої наміри.

І все ввійшло в свою череду. Я навчалася в Академії Наук 204 паралельно зі школою. Там я подружилася з Анастасією Рудовою. Ми дружили до самого закінчення Академії, де потім вона вийшла заміж за Андо Запо-сільського фермера села Мавро…

Знайомство з Бабаєм

А я закінчивши Академію зовсім випадково наткнулася на Бабая. Наша зустріч була банальною. Я ішла по вулиці і тут на мене нападає Бабай, щоб полякати як чергову жертву, але бачачи що я не боюся питає: «Чого ти мене не боїшся?». Я:»Ну може тому що я не з лякливих». Бабай: «Та ні річ не в цьому. Ти моя суджена. Шаман дав мені цю силу і сказав що тільки суджена не боятиметься мене». Я: «І що тепер?» Бабай: «Я поцілую, якщо сподобається то будем зустрічатися, а як ні-то прощай». Я: «Гаразд, адже парі я люблю тож згодна». Він поцілував мене пристрасно так що губи аж пекло потім. Бабай радісно: «Ти моя!». Я: «Да я твоя, бо закохалася в тебе». Бабай: «А я в тебе закохався». Я: «Ну тоді до зустрічі Бабай» Він: «до зустрічі моя кохана».

Ми зустрічалися кожних кілька днів. Гуляли, говорили і ще більше закохувалися.

Я дозволила Бабаю ласкати мої груди і лоно. Ми доводили один одного руками до оргазму. Бабай: «Колись я женюся на тобі і візьму твоє лоно своїм жезлом любові». Я: «Да так і буде. Я бачила у видінні про майбутнє нас одруженими».

Моя бабка і мати були проти того що я зустрічаюся з Бабаєм, але нічого не могли вдіяти бо я була незворушна у рішенні іти до кінця у коханні з Бабаєм.

А Бабай згодом вирішив перестати бути Бабаєм, а бути тільки Андрієм. Заради мене, як каже, бо я добра і він не буде робити зла а лиш добро. Зміни в ньому мені сподобалися, бо він став ніжним і люблячим другом та коханцем.

А я ще не закінчила школу і мені було чотирнадцять, коли його зустріла. А це було моє перше кохання-справжнє сильне, відкрите і вічне. Я не зустрічалася ні з ким іншим, бо вже обіцяна Бабаю всім тілом і душею.

У відьомському товаристві

Гуляючи я наткнулася на відьомське кубло яким заправляє Нора Снонедгі. Було мені тоді п'ятнадцять років, коли Нора почала вчити мене магії, як розвивати свої чаклунські сили, вчила заклинань, історії магії, користуванням різними травами.

У неї було багато учениць і багато відьмочок приходило до неї на шабаш. На одному з таких шабашів була і я. там було весело. У мене є голубий браслет: символ Нориної «угрупировки» відьом.а ще у мене є мій відьомський талісман у вигляді золотої підвіски круглої а всередині дерево мудрості-так каже моя подруга і вчителька Нора.

До неї у відьмочки приєдналася відома письменниця Сирії-Дебора Гаркмесс, а також сестра Бабая-Узабелка-моя найкраща подруга якій я «подражала»

Дивне знайомство

Мені було14 і я вчилася в школі 26. Ходила в клас на уроки. І от одного разу стикнулася з чоловіком. Вірніше я охороняла одну клієнтку Лоєн, вона сиділа і чергувала в їдальні а він ішов мимо і привітався з нею. Він привернув мою увагу тим, що був у чорному костюмі з чорною палкою в руці. Я тоді мала наказ від свого керівника що вже не буду охороняти Лоєн. Мені сказали що тепер я буду охороняти Ромео. Я почала взнавати хто ж цей таємничий чоловік який привернув мою увагу. Так і виявилося, що він той Ромео якого мені поручили охороняти. Він працює у тій школі він начальник, хазяїн тої школи. «Нічого собі, буду охороняти велике цабе!»-подумалось мені.

А до того мені двічі снилася таємна кімната, яка має бути в школі. Я її шукала і виявилося що це володіння Ромео. Коли я спустилася туди, то впізнала таємну кімнату зі снів, хоч деякі відмінності були але без сумніву то була саме вона.

Тоді я вперше заговорила з Ромео. Я прийшла, представилась і сказала що мені поручили його охороняти. Він сказав що я ще замала його охороняти. Тож я пішла ні з чим, він відмовив скористатися моїми послугами..

Але згодом він сам зі мною зв’язався, приславши мені через керівника записку з проханням зустрітися. Я прийшла і він сказав що згоден на те, щоб я його охороняла. Так почалася наша дружба…

Сутички з ворогами

Ромео мав ворогів, сестер Мішель і Єбрагімну. Саме від них я мала його охороняти. Десь за рік нашої дружби вони напали на нас. Виснажлива боротьба тривала рік. Я захищала Ромео, але це не завжди виходило.

Вони постійно робили випади, а ми з Ромео об’єднували зусилля, бороли їх. Коли отримували перемогу а коли й поразку.

Я взнала що Єбрагімна в молодості була коханою Ромео, але потім Ромео покинув її, бо вона вчинила зло а він був за добро. Тоді вона вийшла заміж за його брата Лодорфа із-за грошей що в нього були і яких вона тоді жадала а ще щоб бути ближче до Ромео.

В останній битві в Єбрагімної та Мішель було забрано магічні сили, але не стратив він Єбрагімну, бо не міг таку прикрість зробити брату.

Коронація Роберто Сларімова

Ромео почав співпрацювати з Норою, я порадила йому її. Нора в усьому нам допомагала, виконувала важливі доручення. Навіть коли Єбрагімна розбила Норину відьомську армію-вона все одно залишилася з нами і надавала нам допомогу.

Одного разу Нора провела нас усіх в Сирію через портал ,що у підвалі її дому на коронацію чаклунського світу. Коронували Роберто-нашу людину.

Єбрагімна і Мішель сподівалися що коронують їхню людину, щоб почалися заворушенні і щоб знищити Ромео. А Єбрагімна пішла війно на Ромео, коли зрозуміла що я серйозний суперник. Вона дружила з Ромео до війни, але розсердилася що він зі мною нерозлийвода і вирішила знищити його.

Я, як вірна подруга Ромео змогла дати відсіч Єбрагімні і Мішель, а Ромео став ще ближчий до мене, адже зрозумів що я його душа і ніхто не розлучить нас бо ми по один бік добра і справедливості.

Єбрагімна згодом щиро покаялася. Ромео каже, що читав її думки і вона сказала правду. Тож він її пробачив і знов став з нею дружити. Але мені більше довіряє, бо я довела йому свою вірність.

Розкриття таємниці

А Бабай став радником Ромео, він приносить йому інформацію.

Ромео розповів мені, що він Ангел і мене також хрестив в Ангела, тож тепер я його підопічна, яку він буде всього обучати. Він сказав , що моя хресна то його подруга Мередіт. Після того як я взнала що Мередіт моя хресна, я почала з нею спілкуватися, хтіла подружитися але зв'язок не вдалося встановити такий як я би того хотіла бо для неї найкращою подругою була лиш Єбрагімна. І хоч вона дбала про мене, але вона була їй важливішою.

А у мене почала проявлятися ауритична сила (читання енергетики людини через її емоції).

Я сказала про це Ромео і він вчив мене як користуватися цією силою і як розвивати. Я все робила як він сказав. У мене виходило. Я непогана учениця. Він вчив мене і про Бога, адже Ангели служать Господу Саваофу.

Могутній маг Зік

Коли мені виповнилося16, то у нас намітився новий ворог. Його звали Зік. Це прибічник Арнольда. Ми довго не знали хто Зік тому що він міг ховатися в тілі будь-кого зі школи. Арнольд-мій біологічний папаша віддав наказ Зіку знищити мене, адже я йому була непотрібна і хоч він помер а його маг дотримав свого слова.

Ми з Ромео думали що то його робочий, а я висунула ідею ро те що це моя бабка. Вона вела себе підозріло і так як вона не дуже любила Ромео, то запросто могла бути Зіком. Але ми її провірили і виявилося що це не вона.

Єдиний на кого ми не подумали , то це директор школи. А то був директор!! Зік магією хотів посварити нас з Ромео. Ромео хоч і був стійкий але одного разу піддався магії і ми посварилися. Мені було так погано. Тоді у мене вперше заболіло серце. Через тиждень ми помирилися, він вибачився і я також і ми один одному пробачили.

Зік ще довго ховався і тікав коли ми вичислили його особистість. Але Ромео його врешті піймав і Зіка стратили після суда на Небесах. Зік, доречі і мене атакував магією але я успішно долала його випади. Я можу пишатися перемогою тому що доклала усіх зусиль в боротьбі з магом.

У Зіка також були люди в школі. Це емпатка Тіра, вона намагалася прочитати мої думки і мурукун Муровей-той, що колись працював на Люцифера (гад гада знайшов, треба ж було мурукуну найти собі нового хазяїна для темних справ)

На весіллі в Узабелки

А моя подруга Узабелка виходить заміж за Рона Гузбида. Дійство відбувається на вулиці. Усі столи застелені білою скатертиною. На весіллі було багато гостей, половна гостей точно з Сирії, звідки був її чоловік.

Я неподалік грала у футбол. Обожнюю футбол! І тут до мене підходить Ромео: «Любиш футбол?» Я: «Обожнюю». Він: «Грай, тільки не шуми». Я: «Ати любиш подорожувати?» Він: «Ну так, люблю подорожувати. Нещодавно в Греції був. Ну іди, обійму тебе». Я підійшла і він обійняв. Добре що ми з другом такі близькі ,тому й обнімаємося.

Потім я спустилася у підвальчик до кавалера що манив мене на святі і я піддалася його чарівності. В тому підвалі ми цілувалися, а згодом і кохалися. Опісля я вийшла наружу окремо від нього щоб ніхто не знав чим я там займалася. Чомусь стало стидно за насолоду яку я іспитала.

От прийшла на свято Норка і я підійшла до неї поговорити. Потім всі вітали Узабелку і я також. Вона була щаслива.

Моя практика

А Ромео вчив мене допомагати людям. Він казав що і як робити і як розположити до себе підопічного, яка потрібна допомогла підопічному і як йому допомогти.

Якось ми гуляли удвох і ходили допомагали підопічним. Він вчив мене на практиці як це робити ,адже теорії було уже предостатньо записано в зошиті. І одному чоловікові я допомогла, вправивши переламану ногу. Звичайно, як це робити мені показав Ромео і я відчула себе корисною і велич охопила мене від того, що вийшло зробити таку складну операцію з першого разу. Я була рада що ми вдвох допомагаєм людям, адже про це й була моя мрія.

Якось я вмовила одного професора щоб він не стрибав з даху. Іншим разом я рятувала дівчину від переслідувачів які були демонами..

Одного разу я приникла в одне приміщення і визволила хлопця з дівчиною в бою на мечах. На мечах битися мене теж навчив Ромео.

Мені подобається допомагати людям, в цьому м з Ромео схожі, а вірніше з моїм рідним батьком як я взнала від нього. Він називає мене донькою а я його батьком.

Нещодавно я допомогла відьмі Маші. Я вчила її розкривати в собі сили і розвивати їх. Хороша дівчина, молодша за мене на кілька років. Трохи повчила її вона вже була готова відьмувати самостійно.

Марвін-заворушник із Сирії

Нещодавно в нас почалися заворушення в Сирії і ці заворушники прийшли до нас в Лавелод. А цих заворушників очолював Марвін. У Марвіна була супер маска завдяки якій він був могутній (вона давала йому доступ до усіх магічних сил Всесвіту, він міг їх забирати в будь-кого і користуватися багатьма силами одночасно) і неуязвимий(маска давала йому здатність до регенерації).

На нас напав мужик з ножом і хтів прирізати нас з Ромео, але Ромео увернувся, бо відчув його присутність і злі наміри. Він звалив злодія, допитав і вибив йому два зуба. Да, видовище з кров’ю не найкраще і це я вперше таке побачила в своєму житті хоча і не злякалася, бо ніколи не була з лякливих.

Через два місяці люди Ромео вистежили Марвіна і піймали. В той же день провели над над ним суд. Вирок був таким: забрати маску на подальші дослідження а згодом ліквідацію, стерти пам'ять арештанту і зробити звичайним смертним. Ніхто більше не зміг би використати маску для злого умислу, так як її зберігатимуть на Небесах і її охоронятимуть Херувими в кімнаті для архітектурних знахідок. В той вимірі не мають доступу ні люди ані чаклуни, тому що Бог ніколи б не допустив щоб Його Царство розвратили.

Я на власні очі бачила як склалося життя Марвіна після того як він став смертним, тому що він поселився жити в перший під’їзд мого дому. Він женився на рижоволосій Клеопатрі, вони поселилися на перший поверх разом зі своєю чорною маленькою собачкою..

Душевна бесіда

Ми з Ромео зібралися як завжди у його володіннях, тільки на цей раз не для уроку а для простої родинної бесіди.

Спочатку він розповів мені, як колись він поборов контрабандистів. Це була його перша самостійна вилазка. Пригода підліткового віку, а вірніше йому тоді виповнилося лиш 18років.

-А ще помню випадок, що відбувся тут у дворі школи. Хочеш розкажу?

-Хочу. Люблю слухати про твої героїчні подвиги, батьку.

-Одна жінка просила милостиню біля школи, а один перехожий образив її назвавши п’яною, а я якраз проходив мимо і почув це. Тоді я взяв того мужика за шиворот і врізав йому добряче, змусивши просити в жінки пробачення. І знаєш що, доню, він так попросив в неї пробачення. Ото нелюд! Який жах, усі ішли мимо і ніхто не заступився за цю бідолашну.

-Ти правильно вчинив батьку, давши йому прочуханку. Нехай знає, що неможна ображати жінок. Ото бувають люди черстві.

-А хочеш розкажу про мою сім’ю?

-Давай, я давно хотіла щось почути про твою сім’ю.

-У мене троє дочок: старша Айше, середня Окодні, молодша Ірон. І вже маю п’ять внуків. А ще у мене є дача ,де ми з моєю Тохре доглядаємо огород, відпочиваємо і купаємося в басейні який я недавно купив.

-Я люблю тебе, батьку! -І я люблю тебе, доню.

У нас була гарна душевна розмова, де ми говорили про наші сім’ї, про майбутнє, про мрії та сподівання, про друзів і Бога також говорили.

Шпики нападають

А одного разу я бачу як троє мужиків ідуть до батька в підвал і один остається назовні. Я розумію що батьку загрожує небезпека. І щоб пройти до нього мені довелося наважитися віддубасити того, хто стояв на шухері.

У мене це вийшло і поки я билася назовні, батько бився з ними всередині. Я боялася якби ті бугаї не покалічили його бо вони були великі і добре накачані. Проте він з ними впорався. Вони вийшли невредимі і я подумала що вони його вбили, але коли вони поїхали то я зійшла вниз і побачила що з ним усе добре.

-Як ти їх ловко вложив!-сказала я з почуттям захоплення

-Я внушив їм щоб передали своєму хазяїну, що вбити мене не вдасться тож хай здається на милість.

-А я побила того, що був назовні.

-Молодець доню, так тримати. Ми обнялися і тоді сіли обговорити наші подальші дії для перемоги над ворогом.

Вирішили що я стану шпигувати в тилу врага і доноситиму йому. Що я і робила доволі довгий час і не безрезультатно. Я накопала багато важливої інформації яка нам потім допомогла. Мене навіть не запідозрили, адже я робила все чітко за інструкціями батька.

Видіння майбутнього

Я потрапила у видіннях в майбутнє і бачила яка я буду в майбутньому і з майбутнім чоловіком, брюнетом. А ще бачила що буде з моєю родиною.

Майбутнє… я повернулася здалека у квартиру, де колись жила з мамою. А коли я глянула з вікна, то побачила що немає будинків навпроти-один лиш асфальт і уцілівший сусідній будинок. Була якась катастрофа, так сказала мені власниця квартири. А де ж ділася моя мати? Та жінка дала мені її адресу але більше нічого не сказала.

А потім я пішла відвідати свою улюблену школу26, де колись вчилася. Там нічого не змінилося, лиш за новим корпусом ліс і міст через річку. Я зустрілася з Ромео, він сидів на лавочці біля мосту. Я підійшла до нього і ми говорили.

Потім я відвідала парк Лесі Українки, де бачу нові атракціони майбутнього. Там я зустрілася з коханим. Бабай: «Я кохаю тебе» і поцілував мене в губи, після чого обняв. І повів мене до себе в квартиру.

Ці видіння про майбутнє я отримала усі відразу в одну ніч. Добре що я отримала їх, так же легше, коли знаєш свою долю і тоді не треба нічого боятися. А оскільки майбутнє було прекрасним то і турбуватися не було про що.

На Небесах

Я потрапила на небеса…

І ось бачу: туман і дома з дерева серед туману. Я літаю кругом і дивлюся, що і небо і земля з хмар і туман замість повітря.

Бачу Ангелів і вони мені кажуть, що в мене будуть випробування в яких Ромео може мені допомагати.

Потім я полетіла і бачу Ромео серед серафимів. Він каже: «Що вже наліталася?» Я : «Ні, ще маю тут справи».

І полетіла… Залетіла і ось бачу стіл стоїть. А там Ісус Христос. І Він сказав мені : «все буде в тебе добре, тільки не гріши». Втішена я полетіла далі.

По дорозі побачила Господа Саваофа і попросила в нього терпіння і смирення. Бог сказав : «Дам, тільки слухайся Мене».

І тут я злетіла з небес на землю, а дальше непамятаю що було, бо мені почорніло в очах. Таке от небесне Царство Боже, куди людям нема доступу і тому там благоговійна атмосфера, бо Бог освячує небеса. Там дім Його і храм і всі Ангели служать Йому а серафими виспівають хвалу з арфами та органом.

Зустріч з дідусем

Іду до батька і бачу батько з кимось й потискає йому руку. Я підходжу до нього і питаю: «Ти не зайнятий?» Він: « Ні, познайомся. Це мій батько». Батько Ромео: «Ромео мені про тебе розказував. Можеш кликати мене дядько Реманаус». Потім дядько Реманаус пішов і ми з батько залишилися самі.

-Для мене честь познайомитися з твоїм татом. Дякую що познайомив нас.

-Нема за що, я просто хотів щоб ти знала свою родину.

-І твоя сестра мені тітка.

-Добре, так і повинно бути. Ді, ти вже доросла і я радий що ти не цураєшся свого покликання. Так тримати, іди впевнено до своєї мети і знай що я завжди поруч і завжди підтримаю. Ти тільки не сходь зі стежки добра і я тоді обов’язково тобою пишатимуся. Ти моя дочка, спадкоємиця, тож повинна бути сильно і не здаватися. Бо якщо здасишся то дуже засмутиш мене, а я хочу щоб ти мене тішила, тож не слухай дурних людей і не відходь від добра. Найбільше всього я хочу щоб ти була щаслива, а щаслива ти будеш тоді коли житимеш за Божими заповідями і слухатимешся мене-свого ангела охоронця.

-Буду слухатися, батьку, не переживай. Ти будеш мною пишатися, обіцяю

-Знаю, адже ти моя дочка.

Потім він пішов у підвал. А перед ти як зайти у підвал ніжно глянув на мене і це підбадьорило мене і стало тепло на душі. Я люблю батька а він мене, ми однодумці і я стала одною з небагатьох кому він довіряє в усьому.

Наступний раз коли ми говорили, то він запропонував святкувати Новий Рік разом. І цей Новий Рік ми таки зустріли удвох.

А на мій день народження він подарував мені іграшкового коника, про кого я мріяла з дитинства. Я на радощах сильно обняла його руками за спину, а він мене. Це один з яскравих періодів які я часто згадую.

Наша перша розлука

І ось настав день, коли батько сказав що йому потрібно вирушити у невелику подорож на місяць, щоб допомогти одній людині. Пам’ятаю як він збирав все у машину, а я просила його не їхати бо як я буду тут без нього. А він відповів : «Я скоро вернуся. Не переживай».

Нам предстояла довга розлука і я почала сумувати за ним одразу як він поїхав.

Моя мати дізнавшись, що я знаю щ він мій рідний батько, не хотіла мене до нього пускати спустя місяць по його поверненню. Тож я ще тиждень його не бачила. А потім наважилася а таємну зустріч. Потім ще на одну. Але про другу вона взнала, але я сказала що вона немає права не давати мені бачитися з рідним батьком. І ще що він тепер мене офіційно мене всиновив. Як вона це взнала, то зрозуміла що тепер нічого не вдіє і почала мене до нього пускати. Я дуже рада що ми з батьком знову разом.

Але його очка Окодні і ревнива жена Ромео не прийняли мене в сім’ю і питалися всячески витурити мене з його життя. Вони навіть скликали сімейну раду щоб виступити проти мене, але вони програли ,адже більшість мене підтримали.

Безцінні настанови

Батько, як ми зустрілися в четвертий рік нашої дружби повторив зі мною матеріал вивченого у попередні роки. Ось короткий виклад:

-Ти повинна мати віру та надію. І любов, яка найбільша з поміж них. Коли користуєшся чаклунськими силами чи взагалі робиш щось важливе, то будь в рівновазі і постійно зосереджена на ділі яке робиш.

Постійно тренуй сили, щоб вони розвивалися. Але іноді роби перерив, щоб вони могли відпочити і знов працювати а не виснажитися.

Не зациклюйся на проблемах.

Щоб перемогти ворога треба знати його слабкі місця, а також добре знати на що він здатен і що може предприняти, щоб потім обхитрити його і бути на крок попереду.

Будь непрониклива і завжди май компромат.

Не піддавайся провокаціям і роби зовсім протилежне ніж очікує від тебе ворог, а для цього треба знати його наміри і мотив.

Будь зріла-май витримку, рішучість і неперемінливість.

Керуйся Біблією приймаючи важливі рішення.

Не забувай свою справжню натуру і для чого ти призначена. Ти призначена для добра і відновлення справедливості-пам’ятай це!

Тримай себе у святості. Не піддавайся спокусі, щоб потім не розплачуватися за неї.

Живи в мирі, любові та послуху і Бог винагородить тебе за твої старання.

Прикладай старання і май терпіння, щоб досягнути своєї мети.

І я стараюся все це виконувати, хоч буває іноді важко.

Про Ангелів

А ще батько розповідав мені про Ангелів. Про дев’ять небес і яка категорія на якому небі керує. Готував мене в 25років(ангельське повноліття) стати однією з них. Підніматися на Небо і битися на мечах: усе це я робитиму. Допомагатиму людям і про це буде вестися моя Ангельська трудова книжка, де записуватиметься кому і як я помогла. А на мечах, який мені колись видадуть, буду битися з демонами. Батько розповідав як вести себе на небі та землі відповідно до Ангельського статусу. Його батько , мій дідусь є Ангелом Престол. А ми з батьком Ангели-охоронці поки що, тому що всі з цього починають(але потім у безсмерті ми виберемо до якої категорії ангелів хочем належати і нас в них причислять опісля підготовки). У кожного Ангела є своя група, категорія і розряд. Розряд-це міць чаклунських сил. Груп є три (як і розрядів) :1-підлеглі ; 2-їх боси; 3-боси їх босів. Є сім Архангелів по кожному на одне Небо, окрім третього неба-де є дім Господа та Його храм і дев’ятого-так Херувими, які охороняють цілий вимір, над ними нема боса з тих пір як Люцифер-їх десниця упав в немилість. Категорії теж є три:1-малі доручення; 2-середні доручення; 3-великі доручення. У кожного Ангела є своя скринька-сейф і у мене є ключ від своєї їчейки. Ангели на Небі мають іншу подобу, ніж на землі тож наші тіла з батьком тимчасові і у безсмерті ми будем виглядати зовсім інакше…усе інше не скажу так як правила забороняють, тож я блюду «кодекс мовчання».

Моє повноліття

І ось я святкую 18-ти річчя. Я прийшла до батька. Я святкувала своє повноліття з батьком як і хотіла. Батько подарував мені брошку з 9-ма камінчиками. Я ще сказала що це дев’ять Небес…

Після мого дня народження пройшло два місяці, як батько пішов на пенсію і переїхав жити на дачу. Ми бачилися лише три рази до того, к Ангели заборонили йому зі мною бачитися під предлогом забирання крил в батька. Батько з ними згідний, бо хоче щоб я закалялася і стала як він, а тому він має бути на відстані щоб не було спокуси мені допомагати і рішати проблеми замість мене.

Я спочатку не хотіла з цим погоджуватися, бо дуже хочу щоб він був поруч, бо як тільки но я обрела його і ось через чотири роки розлука.

Потім я зрозуміла що Ангелам краще знати, тож я вже змирилася. Колись ми будем разом жити і батько писав що так і буде. А зараз я буду досягати духовних вершин, щоб батько пишався мною, коли ми вже будем жити разом.

Прощальний лист

Пам’ятаю як я ридала цілий вечір, коли дньом зайшовши до батька у підвал, знайшла там прощальний лист і іграшкового ведмедика.(Теда, як я його назвала, бо батько так порадив у листі і йому воно дійсно підходить).

Ось зміст цього листа: «Доню, я прощаюся з тобою листом, щоб без болю і розчарувань. Ото дарую іграшкового ведмедика на згадку про мене. Ну що, може назвеш його Тедом? А що, гарне ім’я! Подивися яке воно гарне те ведмежа, якраз для тебе. Я не забуду тебе і ти не забувай. Хай буде сила в тобі, яку я в тобі бачу, бо вона тобі допоможе усе подолати, навіть нашу розлуку. Збережи сяйво що є в тобі, бо я вірю що ти добра і це сяйво твоя справжня натура. Старайся вберегти це сяйво, а більшого я й не чекаю від тебе. Усе буде добре, тільки не забувай моїх наставлень і дотримуйся їх.

Ми з тобою одна сила і мені добре від усвідомлення того, що ніщо інше уже немає значення, адже ми з тобою друзі які йдуть пліч-о-пліч.

У мене є мрія, що колись ми ще провернемо багато добрих справ. Ді, я люблю тебе і сумуватиму за тобою. Ти завжди житимеш у моєму серці, хіба що тільки розчаруєш мене і я тоді перестану вірити в тебе і любити тебе ,а так я твій друг».

Я плакала, коли читала це послання. Це зараз я уже ставлюся до цього спокійніше, а раніше не могла читати цей лист так щоб не впадати у невимовну тугу за батьком, адже я сильно його люблю і мені без нього погано.

Спочатку я не уявляла як буду справлятися, але тепер у мене вже виходить справлятися самій. Так що батько правий, що я маю з усім справлятися сама, щоб показати що я гідна його роду і гідна зватися його дочкою. Я покажу на що здатна і нехай ніхто не сумнівається що я рідна дочка Ромео Лямуса!

Заложники

А ось Бабай залишився зі мною поруч. Одного разу мені снився сон, що Ангели можуть його забрати в мене, але як виявилося пізніше, це все приснилося мені бо я боялася його втратити.

…Нас з мамою викрали. Мати була просто поруч, а викрасти хотіли мене. Я стала свідком вбивства і тепер мене вистежили й піймали. Потім вони її відпустили, бо їм потрібна була не вона а я. їй щось підсипали щоб вона забула викрадачів і що взагалі була викрадена.

Мене тримали в замку, я не знала як вийти звідти, бо тим замком керував чорт, який не давав мені втекти. Але одного разу чорт був менш пильний і ключі від виходу залишив на столі. От тоді я й втекла.

Побігла до коханого і він втішив мене поцілунками. Потім Бабайзнайшов їх і залякав, після чого я більше їх не бачила, адже Бабай добряче їх прилякнув, щоб ті не сміли більше мене чіпати.

Життя друзів і знайомих

А до нас у Лавелод повернулася Узабелка-сестра Бабая і моя найкраща подруга.

Вона приїхала зі своєю родиною. Ми з нею дружимо як раніше і відстань не змінила наших відносин. Пройшло три роки і ось вона знову тут, але уже з двома дітьми.

А Нора поїхала жити в Сирію і залишилася свою дочку Рататуй головною над відьмами в Лавелоді.

Тож коли одна подруга поїхала, приїхала інша: без друзів не залишуся. А зброєносець мого батька досі працює в школі і продовжує справи які вони вели разом. Зоря вірний друг мого батька, тож він його ніколи не зрадить і ідеї тата в забуття не підуть. Проте я б з ним не дружила, бо Зоря бабій , а це поганий приклад для інших служителів батька. Тато намагався його виправити але даремно-Зоря надто пристрасний до жінок.

Ну, а я вершу правосуддя. У ці місяці, що я живу без батька, звела одну пару6 це було і неважко бо вони були друзі. Це моя перша пара яку я звела! У мене виходить як у батька, це супер! Я рада змінам у собі, бо я змінилася на краще і збираюся брати ще більші висоти.

Сімейні розборки

Я уже розповідала раніше, що бабка не дуже любить мого батька.

Це історія минулого. У моєї матері був зв'язок з татом ще до Арнольда. Вийшла за Арнольда, коли була уже вагітна мною. Арнольд мріяв про матір і тому погодився прийняти її з чужою дитиною. Я дізналася правду нещодавно, тепер мені предстоїть зробити відповідні аналізи і довести що батько мій кровний родич. Моя бабка взнала про зв'язок мого батька з матір’ю і їй це не сподобалася, оскільки вона симпатизувала Арнольду. І тоді вона вичитала моя матір за те, що та завагітніла від випадкового коханця. І сказала моїй матері: «Ти знаєш що мені зробила!», про це мені розповіла мама коли я була дорослою. Вона хотіла щоб я була дочкою Арнольда а не Ромео. Все пішло не по її плану і вона казилася.

А я рада що я не Арнольдова дочка, бо бути дочкою Ромео-це честь для мене, бо рід Ромео благородний і я одна з Лямусів і це круто!

І ось одного разу моя бабка вирішила позбавити Ромео батьківських прав і вона подала на нього в суд.

Я була в суді, бо мене питали з ким я хочу лишитися. Я, звичайно, відповіла що з батьком.

Але це процес він програв і я була змушена поїхати з бабкою.проте він не здавався і подав на апеляцію. Тож справу продовжили. Вдруге він уже виграв і я поїхала з ним. О, він вийшов із кабінету, посміхнувся мені і тоді я зрозуміла що він виграв. Потім він підійшов до мене і обняв міцно за плечі. Яка я рада була в ту мить, відчуваючи любов і обійми його широкої душі.

Він: «Ну що їдемо до мене?» Я: «Так». І ми поїхали. Я поїхала жити до нього. Думаю якби не ця процесія я би залишилася жити з мамою, а я так мріяла жити з татом і от моя мрія збулася.

Да, я пожила трохи в нього але скучила за мамою і попросила батька щоб він пустив мене пожити з мамою і він пустив. З моєю мамою у нього нормальні стосунки, тож з моїми відвідинами немає проблем.

Я була б не проти щоб мій батько женився на матері колись, як його дружина помре і щоб він не був одинокий, тож хай живе з моєю матір’ю коли захоче.

Наш зв'язок

А я маю абсолютну силу з батьком, тож в нас з ним є телепатичний зв'язок. Ми можемо на відстані відчувати емоції один одного. А також можемо зв’язуватися один з одним в снах.

Мій батько живе на дачі зі своєю родиною. Я позашлюбна дочка, але любить він мене як рідну. Я бачуся з ним у снах, ми пишемо один одному листи, але це зовсім не те як би ми були разом.

Один період я відчувала що він сердиться на мене і навіть у снах він казав мені про це емоціями. Це тому що в одному листі я поставила під сумнів наказ Ангелів. Він відписав мені і сказав , що за непокору в мене можуть або забрати крила тож побажав мені розвинути в собі смирення і терпіння (щоб я дочекалася часу коли ми знову будем жити разом).

Потім він мене пробачив, бо я відчула що він перестав на мене сердитися. Просто від великої туги я забула, як небезпечно противитися Ангелам.

Батько правий, що мені слід зі смиренням перенести усе що мені випаде на долю і чекати того заповітного часу, коли ми будем знову разом. Хоч якби не було важко я повинна вийти переможцем і тоді Бог здійснить усі мої заповітні мрії.

У пошуках роботи

Я почала шукати роботу, бо треба було за щось жити. Коли батько ще не йшов на пенсію, то платив матері за моє утримання, але Ангели заборонили йому це робити, коли він пішов на пенсію. Тож я мусіла шукати роботу, щоб ми малищо їсти і чим платити за комуналку.

Спочатку я устроїлася працювати швачкою. Але в мене не виходило, тож через тиждень я звільнилася.

Потім я пішла працювати в магазин продавцем-консультантом. Ходила розкладати товар і сиділа на касі. Але почалися недостачі, а ще мене перевели в інший магазин і там в день було 300грн недостачі, тож я звідти звільнилася. Я там пропрацювала два місяці, якщо не рахувати лікарняних, бо вони мене так довели що я захворіла.

Потім я перебивалася ще на кількох роботах, перш ніж піти в училище вчитися на дизайнера. Тож отримавши диплом дизайнера, я влаштувалася ним працювати. Я вибрала те що мені подобається і не прогадала, бо все життя пропрацювала на цій роботі.

Бал маскарад у Нори

А я пішла на бал маскарад до Нори. У Нори зібралися всі чаклуни і відьмочки з Лавелода. На балу була і дочка Нори Рататуй. Саме на цьому балу Рататуй познайомилася зі Слімом який згодом став її чоловіком.

Я гарно веселилася на тому балу. І ось до мене підходить один джентльмен в одязі папуги. Він представився Кохатольом. Почав говорити лестиві речі, посміхатися. Мені звичайно сподобалася його увага, але я ж заручена з Бабаєм і не можу подавати знаки уваги іншому, тож я вибачилася перед Кохатольом і відійшла.

На балу так казково і гарно, усі грають якихось персонажів. А я була принцесою, а Баба моїм принцом. Ми танцювали з ним вальс. Це було чудово! Усі пари танцювали біла нас, але ми нікого непомічали, лиш дивилися один на одного. Я ,як і п’ять років тому була закохана в нього а він в мене, тому ніхто і ніщо не могло нас розлучити.

Дуель Бабая з Кохатольом

А Бабай взнав якимось чином, що Кохатоль до мене залицявся і на другий день після балу визвав його на дуель, що захистити мою честь.

Бабай з мечем у руках вийшов навпроти Кохатоля, секунданти стояли поруч. У Бабая секундантом був Арчі-його найкращий друг. Бабай: «Я захищу честь коханої» і почав нападати. Кохатоль, який непогано б’ється на мечах, зміг поранити Бабаю плечко.

Але Бабай боровся до останнього, доки не обезоружив свого противника. Бабай: «Тепер я відновив честь Андіони»-і пішов.

Бабай спитав мене чому я не сказала, що Кохатоль до мене чіплявся. Я сказала, що це не так важливо адже той мені нічого не зробив. Бабай просив щоб я більше нічого не приховувала від нього, бо для нього все важливо про мене знати. Я відповіла, що буду йому усе розповідати, щоб він не хвилювався за мене, мій коханий.

Лукрицій

На днях Узабелка познайомила мене з хлопцем18років, якого звали Лукрицій. Він був із Сирії. Тут шукає свою сестру Діметрію. Вона втекла з дому і приїхала жити в Лавелод до свого хлопця. Тепер Лукрицій шукає її, щоб повернути у сім’ю. Коли побачив мене, то прийняв мене за свою сестру, бо ми були доволі схожі.

-Діметрія!-кличе Лукрицій.

-Та ні, я Андіона, ти помилився хлопче.

-Проте дуже схожа на неї. Вона теж твого віку, має русяве волосся, такі ж очі й підбородок-сказав Лукрицій, роз’яснюючи ситуацію.

-Люба, у нас гості-каже Бабай, заходячи до мене додому.

-Так, це Лукрицій. Твоя сестра нас познайомила.

-Приємно познайомитися-відказав Бабай потиснувши руку Лукрицію. –Заходь ще до нас у гості, будем раді.

-Обов’язково-відповів Лукрицій Бабаю.

Смерть Лукриція. Розмова з його привидом

Але трохи згодом я дізналася від Узабелки, що Лукрицій мертвий.

-Що ж з ним сталося?-питаю я.

-Його вбили і він так й не знайшов сестри. Він напоровся на ворожу банду і не зміг їх перемогти, бо тих було троє а він один-відповіла Узабелка.

Для мене ця новина стала шоком, адже за цей період що я була з ним знайома, він справді став мені як брат. Я не стримала сліз.

Я була на похоронах, що відбувалися у Лавелоді. Я попрощалася з ним біля могили і пішла додому.

А пізно вночі чую чийсь стогін і шуршання з іншої кімнати. Я йду туди подивитися і бачу біле сяйво серед кімнати.

-Це я-каже привид Лукриція.

-Навіщо ти ту?-питаю я.

-Прийшов прощатися ,сестро-відповідає привид.

Ти вибач брате, що не вберегла тебе.

-Ти не винна, не могла знати що буде. Це все було так несподівано. Вони напади ззаду ні за що, пя,ні виродки!-все задрижало від його голосу і навіть ваза розбилася яка стояла на столику.

-Не переслідуй мене, брате, іди з миром в рай-кажу я так від страху що мене охопив.

-Гаразд, я і не збирався тут затримуватися. Лиш щоб тебе побачити востаннє, не печалься. Тут мені допоможуть. Кажуть, що я щасливчик бо не знайшов сестри.

-Чому?-питаю я здивовано.

-Бо так би мене гірша участь чекала. Моя сестра вийшла за чорта заміж і той чорт, як мені сказали, мій вбити мене і з’їсти як людоїд. Кажуть моя сестра кохає цього негідника-вдруге усе здригнулося і мені стало ще дужче лячно.

-Ти ж не будеш їй мстити, бо це не добре-про себе думаю що не хотіла б стати його ворогом.

-Та ні, Бог їй суддя. Ну все я вирушаю. Мені дали лиш трохи часу на завершення земних справ, тож я поспішаю.

-удачі тобі там і мру, я не забуду тебе-Дякую і тобі щастя, прощай-привид піднявся угру до стелі і в наступну секунду уже зник.

Посвячення

І ось приходить до мене батько у моє 25-ти річчя і каже: «Ідем на небо. Пора робити Ангельське посвячення, настало твоє повноліття як Ангела».

Він взяв мене за руки і ми перемістилися на третє Небо. Там сиділо багато Ангелів на лавах.

Переді мною стояв Ангел Господств і двоє по боках. Один запалював свічки навколо мене. Інший одягав чисту рясь, білу рясь.

Батько сидів і з гордістю споглядав на мене з першого ряду.

І так ритуал почався. Вострубив Ангел в сурму, прикликаючи всіх дивитися на церемонію.

Головний Ангел Господств дав мені чашу зі свяченою водою і вином. Крапнув краплі крові туди і сказав: «Пий!» я випила. Це була клятва.

Далі після клятви мене освячує свяченою водою, благословляючи на дану місію. А потім Ангел Господств видав мені мій меч.

Усі заплескали в долоні в знак радості, що до них приєднався ще один Ангел. Далі свічки задули і я вийшла з кола.

-Ну доню, тепер ти одна з нас!-каже батько після церемонії. Обіймає мене і прижимає до себе, а я щаслива обіймаю його за талію.

Перше завдання

Ніколи не забуду моє перше серйозне доручення від боса з Небес.

Я мала була дістати один орден, що належить Ангелам, з логова демонів. Батько, звісно не мав права допомагати на моєму самостійній місії. Тож я взявши меч попрямувала в Аделею або простіше кажучи пекло.

Я забралася в їхнє лігво. Трохи обстежила територію і просувалася туди, де міг зберігатися орден.

Але по дорозі мене перестрів демон, але я здолала його і взяла у полон, щоб за його допомогою знайти орден. Він вказав путь і я пішла туди, куди він сказав. Той орден охоронявся ще трьома демонами. Я здолала і їх. Взяла орден і скоренько звідти пішла.

Принесла орден Ангелам і вони віддячили мені. Дали медаль за мужність, всередині чорну а по боках сірібрісту.

Я рада була що впоралася. Сама не вірила в це, а от мій тато навіть не сумнівався у моїй перемозі. Я впоралася, бо мене тато добре навчив воювати на мечах а я була уважною ученицею.

Нарада на Небі

Пам’ятаю на небі була нарада і ми з батьком пішли на неї разом.

В колі ради були довірені особи батька, а також дядько Реманаус-мій дід.

Дядько Реманаус: «Ми повинні припинити цей безлад».

Мій батько: «Що пропонуєш?»

-Пропоную невеликим загоном об’єднавши сили навести лад-каже Ангел Престол.

«Так думка непогана»-відповідає Ангел Властей

-Ну мої піддані в бій!-дядько Реманаус своєму взводу-І Андіона буде тобі допомагати синку.

-Гаразд батьку.

І тут входить Архангел Михаїл і Гавриїл-друзі великі. Всі встають і кланяються таким великим воїнам. Я теж як усі поклоняюся.

Михаїл сказав Гавриїлу: «Ти поведеш цих Ангелів проти повставших демонів. Престоли власті-до бою вперед друзі!»

На цьому нарада закінчилася. Я під враженням. Це ж моя перша нарада. Батько який сидів поруч підтримав мене морально адже нарада-це важлива подія для такого початківця як я.

Коли нас викрали

І ми пішли загонам на демонів. І отримали перемогу у цій битві.

Але незабаром за цей виграш нас з батьком викрали демони щоб помститися Реманаусу за те що перебив багатьох демонів у цій битві. Хоч ми пручалися але все одно нас здолали і повели до себе в лігво катувати а потім вбити.

-А ця дівка ще й орден наш вкрала сучка-каже чортяка.

-Він вам не належав-кажу я.

-Ей, заткни їй рот кляпом, бо надто вже балакуча-каже чорт бісові.

І вони нас з батьком поволокли і закрили в морозильній камері. Батька ізбили до безчуства. Мені також губу розкатали, синці були по всьому тілі.

-Батьку, ти живий?-трясу його щоб переконатися що він живий.

-Ді, все добре. Ми виберемося звідси-каже стогнучи батько.

Нас не годували і ми були виснажені. Але одного разу в демона впав ключ, підлогою підкотився до щілі дверей і я його взяла. Відімкнула двері і ми тримаючись один за одного пішли. Потрохи просуваючись удачею ми просунулись крізь усі повороти лабіринту непоміченими. І за ворота прошмигнули вдало. Самі здивувалися. А де ж стража? А вони спали в той час.

-Зоря, старина, ти прийшов по нас-радісно каже батько.

-Так, я всіх усипив. Поспішим же, щоб вони коли вони прокинуться, не наздогнали нас.

-Дякуємо з донькою тобі за допомогу. Але як ти взнав ,що нас викрали?!

-Дуже просто. Ваше зникнення помітив твій батько і сказав, щ відчув серцем-щось сталося з його сином і дочкою. І от я, провівши невелике розслідування опинився тут, як натрапив на ваш слід, одразу розробив план вашого порятунку і прийшов на допомогу.

Коли ми вернулися додому, то зігрилися і поїли. Батько залишився у мене на тиждень, поки не окреп і тільки тоді я відпустила його на дачу до його дружини. Сама я зайнялася ремонтом у квартирі, бо все уже стре і потребувало заміни. Батько приходив у гості, я смачно кормила його і він навіть залишався на ніч, коли вже було пізно їхати на дачу.

Материн жених

До мене прийшла мати і сказала, що виходить заміж за сантехніка ЖЕК-у.

Я сказала, хай приводить його познайомитися.

І ось настав день знайомства. Мати приводить його до мене. Він галантно роззувається і вдягає хатні тапочки. Ми приходимо у вітальню, де я поставила на столик чашки з чаєм.

Вони сіли і він почав розповідати. Про себе: про своє дитинство, школу, захоплення, юність, вибір професії і зрілість.

-А як ви познайомилися з моєю мамою?-питаю я

-В автобусі. Вона мені сподобалася, я взяв номер телефону і прийшов, бо вашій матері був потрібен сантехнік.

Потім після чаєпитія я сказала, що бажаю їм удачі і схвалюю їхні стосунки. Через рік вони одружилися. Я була на весіллі і бажала їм щастя, достатку і любові.

Смерть бабусі

Мені 27років. Я гірко плачу, бо померла моя єдина бабуся по материній лінії. Є ще дідусь, але він безсмертний, тож це не рахується.

-Я любила її хоч вона і була сварлива-кажу я на поминальному вечері.

-Я, як її дочка, бажаю їй, моїй матері, потрапити в рай і бути щасливою там- сказала тост моя мама.

До баб Клари прийшла Люда-моя хрещена та Юля-її братуха. І навіть Леопольд-чоловік, який все життя кохав мою бабусю безответно.

-Спочивай з миром-сказав із печаллю в голосі Леопольд.

Після поминальної вечері всі порозходилися і залишилися тільки и з матір’ю. Ми обнявшись плакали, адже ми втратили більше ніж ті люди, які були на поминальній службі. Ми втратили більше, адже це наша рідна кров. Хоч їй було 90років-усі її любили і для всіх це була втрата, а не просто показуха як буває у деяких людей. Я тужу за баб Кларою, хоча моя мати більше, бо духовно вони були ближчими чим я з нею.

Повернення на Батьківщину

І ось я повернулася у Гофост, моя дорога батьківщина така ж прекрасна як і двадцять років тому, коли я її покидала.

Я почала жити в квартирі бабусі. Я завжди хотіла там жити і от тепер я живу там, де провела своє дитинство.

Я знову дружу з мушкетерами. Одразу вони не хотіли зі мною дружити, бо вважали зрадницею раз я так довго не приїзджала і не провідувала їх. Але згодом я довела їм свою вірність і вони прийняли мене. І я стала мушкетером, я виконала клятву дану з ними на поляні у шість років. Феодосія ми провідуємо, міняєм йому квіти і я плачу на його могилі, бо мені шкода що він помер таким молодим так і не пізнавши кохання. Він герой, адже не кожен може врятувати дитинуз пожару при тому віддавши своє життя. Він віддав нашій місії всю душу і став справжнім мушкетером, якими також є й Араміс з Портосом.

Я така рада що повернулася у Гофост. Я так чекала на цю подію, що не перекажу. Я розпакувала речі і побігла через парк гофостський до дому Бабая, щоб сказати що я повернулася назавжди.

-Бабай, я повернулася і тепер завжди буду жити тут-радісно кажу я.

-Кохана моя, нарешті твоя мрія збудеться і моя теж, бо я хочу щоб ти була поруч.

-Тепер я спокійна, бо досягла таки свого.

-Да, люба-і Бабай обнімає мене, а потім ніжно цілує в губи.

-Ось тепер я повністю щаслива, бо живу поруч з тобою-кажу я.

Коварність суперниці

Уже скоро намічалося наше весілля з Бабаєм. А Фанариха-колишня любимого мого викрала його бо не хотіла щоб від дістався іншій.

-Фанариха негайно відповідай де він бо він тепер мій а не твій і ти нічого з цим не вдієш!

-А з якої статі він у мене? Я давно його не бачила і не маю поняття де він.

-Ну тобі це так просто не мине!-відповідаю я і йду, гримаючи дверима.

Потім, після кількох днів пошуку я вже відчаялася знайти його, як чую що хтось стукає у двері. Я йду відчиняти. На порозі стоїть Бабай з букетом троянд. Я кидаюся до нього в обійми і палко цілую.

-Де ти був? Тебе ж справді викрала Фанариха?

-Так, але я втік, коли випала нагода. Через тиждень весілля, готуйся-сказав Бабай вручаючи букет квітів.

Моє весілля

І ось настав той день, коли я пов’язала своє життя з Бабаєм.

Ось моє весілля, яке відбулося в гофостському парку-перед статуєю Діви Марії, де ми дали свої клятви. Нас благословив священник і розписала мерія Гофосту. Всі аплодували. Гостей було багато. Були мої та коханого батьки і його сестра, були наші друзі і жителі Гофосту. Я була у білій сукні а Бабай у чорному смокінгу.

Після церемонії і вечері з гостями, ми пішли до нього додому де ми мали з ним жити. Дім мені сподобався. Широкий один поверх з пятью кімнатами. А я з коханим пішла в саму дальню-його спальню. Там гарні темні бордові штори і такі ж простині з одіялом. Я вся затрепетала всередині, бо це ж наша перша шлюбна ніч. Бабай посміхнувся мені, взяв за руку і повів до ліжка.. Далі були чудові ласки, а потім секс. Я стала жінкою цієї ночі, а ще Бабай двічі довів мене оральним сексом до оргазму.

Воз’єднання сім’ї

Наступного дня я розшукала батька, щоб попросити його переїхати до нас жити.

-Добре переїду до вас, адже ти моя доню, мені дуже дорога.

-Батьку, ти найкращий!-і я обняла його.

Я давно мріяла, щоб він жив зі мною, бо це найкраще що я могла б собі бажати.

Тепер батько переїхав до нас з Бабаєм, тож все як має бути. Батько переїхав зі своєю дружиною, але я готова її терпіти ради нього-адже він її кохає. Потім до мене і мати переїхала, кімнат на усіх вистачило.

З нами живе і син мого коханого, мати якого є Фанариха. Я люблю цього хлопчика як свого сина і він до мене добре ставиться. Добре що я змогла бути йому непоганою мачухою, як і казав Бабай.

Це щасливий кінець щасливої історії. Це справжній калейдоскоп життя. Це кольори що переливають різними відтінками від чорного до білого.

Наш бізнес

Я уже не працюю, бо ми з коханим вирішили ,що для мене буде краще якщо я буду дома: вести хазяйство і доглядати наших майбутніх дітей.

-А давай відкриєм ресторан-сказала я Бабаю одного літнього вечора.

-Давай-відповів він.

І ми почали будувати плани по відкриттю ресторана.

-Наймем одну дві людини і буде достатньо. Будем в основному сім’єю керувати. Адже це наш бізнес коханий.

-Да, думаю ти права Андіона. Я вкладу гроші в той будиночок. Ми його відновим і всі справи з документами я беру на себе.

-О да, ми разом відновимо цей будинок. Мер Гофоста нам його продасть і ми після відбудови, обустроєм його.

-Так, а ще самі меню придумаємо.

-Якщо до домашньої кухні? –Супер дорога, добре придумала.

-А сам ресторан назвемо «Гофост».

-Непогана назва кохана.

І ми почали втілювати плани в життя. Мер віддав нам той будинок. Ми його покрасили, стелю побілили, троянди біля входу посадили (над дверима посадили для красоти). Поставили столи зі стільцями. Потім найняли кухаря і офіціанта.

Андрій порішав усе з документами. Дали ліцензію і ми відкрилися після місяця старань.

Андрій помагав на кухні. Я помагала офіціантці. І так крутилися з десяти ранку до п’яти вечора. В Суботу та Неділю відпочивали і були довольні, що постійно разом.

Епілог

Після двох років шлюбу ми вирішили завести дочку. І я завагітніла. Ми з Бабаєм дуже хотіли дочку і у нас народилася дочка, яку ми назвали Вероніка-це ім’я придумала я.

Через три роки ми завели ще одну дочку, яку теж планували. Ми назвали її Ариною.

Тепер ми виховували трьох дітей-Вероніку, Арину та Микиту (його сина).

Я щаслива жінка, адже саме цього і хотіла.

Коли мої дочки виросли, то повиходили заміж і кожна з них народила по троє дітей. Вероніка-двох хлопчиків і одну дівчинку, а Варвара-одного хлопчика і дві дівчинки. Микита мав двох дочок, як і його батько.

А ми з Андрієм гідно зустріли старість у колі нашої родини. Мій батько і мати дожили до моїх внуків і я вдячна Богу за це. А в Бабая лиш мати дожила до правнуків.