Пожыратели жызни:R-1

Пролог

Перші випробування боєголовки "Ворлд-R-7.0.1" в 2542 році (пізніше названої посмертна сім або сімка) В результаті вибуху під час перевезення на полігон чотирьох прототипів Ворлд-R-7.0.1 загинуло 6 міліонів жителів міста Васпер столиці імперії Гортесенк перетворено в кратер , решта територій столичного округу (дванадцяти міст навколо з середнім населенням від девятиста тисяч до одного міліона чотирьохста тисяч осіб)страждали від наслідку вибуху. Вибух став спусковом гачком , інші країни заважали це першим кроком , що Гортесенк була атакована іншою країною. Тоді і почалась перша світова ядерна війна яка тривала 6 років до тих пір поки населення планети не зменшилося до півтора міліона від майже п'ятнадцяти.Але найстрашніше сталось коли всі думали що все закінчилось, зявилась бактерія названа R-7.0.2 яка в утворилась в результаті довгих перебувань живих організмів під дією радіації,в перші років п'ять її вважали спасінням людства,бактерії живились радіацією , в кінці кінців бактерія поглинула і знищила всю радіацію в світі,але коли радіоактивне середовище зникло бактерія еврлюціонувала і за шість років після еволюції отримала звання "пожирача житя". В наслідок еволюції бактерія тепер харчувалась поживними для неї мікроелементами а не радіоактивними частками та отримала здібність утворювати гнізда з неймовірною кількістю бактерій які пізніше об'єднювалися в мікро організм названий R-7.0.3 . Чим більшим був R-7.0.3 тим більше він потребував поживи.

‌Тоді було виявлено що коли кількість R-7.0.2 в однім гнізді досягали приблизно десяти міліонів і маси 0.004 грам R-7.0.3 ставав R-7.1.0 тоді йому перестало хватати поживи з повітря і він переходив на більш хижий спосіб життя він ставав хижаком полюючим на живі мікроорганізми коли його маса доходила до 4 грам його раціон харчування перейшов на велику кількість білків та жирів тобто м'ясо.Після того як способом поглинання і розчинення в собі поживні речовини він доростав до маси в один кілограм він набував форми темно сірої а пізніше матово чорної без форменої речовини.Його раціон від цього не мінявся . Після його доростання до маси 5000 кілограм він а об'єм до 80 метрів кубічних він почав поглинати всі живі організми які попадалися у нього на шляху починаючи інших бактерій закінчуючи людьми тоді він еволюціонував до R-8. ‌Тоді ним було поглинуто двадцять вісім тисяч жителів бункера міста Рамін разом із 60 відсотками рослинності в ньому після цього він і отримав титул пожирача життя. ‌Було проведено багато разові спроби знищити бактерію R-7.0.2 і ні одна з них не була успішною ні вогонь ні вода ні смертельні віруси ні величезний тиск ні вакумний простір , йдиний спосіб його знешкодити,ізолювати але довге надходження в без харчовому середовищі змущовало бактерій поглинати все.Щоб дорости від R-7.0.2 до R-8 потребується 15 років .На момент 2563 в світі нараховується 11 особин R-8 масою від 96 до 500 міліонів тон.Самим більшим вважається самий перши R-8 названий Джордж. R-8 являються канібалами і поглинають усе навіть своїх сородичів тому одинадцять R-8 на інстинктивному рівні тримаються ся один від одному на максимально великій відстані. ‌ 26 Років після вибуху а Гаспері 2569

Я прокинувся в лікарні , навколо не має нікого.Я лежу на сірому від старості і трохи дирявому матраці який лежить на старому залізному ліжку.(Де взагалі хтось дістав цей антикваріат, стіни усі побиті місьцями дири на диво цілі вікна хоч і дуже старі.Вирішивши довго не розглядати інтерєр і трохи пройтися пройтися по лікарні,ідучи тихими коридорами де від кроку чутно звунке і в одночас приглушене ехо. Подивившись більшість палат на цьому поверсі я знайшов деякі трохи старий але досі виконуючий свою функцію одяг,досить теплий,зважаючи на те що на дворі рання весна,дізнався що з находжуся на дев'ятому поверсі старої лікарні-крематорія міста Ласт-Мас що на окраїні республіки ДеСільвіа що межує з Імперією. В це місто в перші роки завозили і спалювали тих кого почав пожирати R-7.0.2 але зважаючи на те що паразита вбити вогнем не можливо він просто стискається і приймає прозорий вид таким чином змішується з прахом який тонами вивозили в резервуар я кий знаходився за 50 метрів від самої лікарні,що через декілька років стало трагедією в результаті якої загинуло півтора міліонее населення Ласт-Масса трагедія сталася за одну ніч зранку місто стало мертвим ні людини ні тварини ні їжі ні води нічого органічного тільки мертві стіни,пусті квартири і будинки покинуті авто було знищено усе одним паразитом другим по розмірі і часі утворені R-8 пізніше названий іронічним ім'ям "Ілай" яке належало сумно-відомиому голові лікарні і тому хто запропонував спосіб спалення людей тіла яких почали поїдати R-7.1.0,вченого біолога Ілая Веста який теж загинув в трагедії Ласт-Маса. Втекти від самого паразита який став R-8 складно вони можуть розвивати швидкість від 90 кілометрів за годину і вистрілювати щупальцями зі швидкістю 60 метрів за секунду і більше з любої частини тіла які могли розтягтися на довжину від від 15 метрів залежно від розмірів та віку самого R-8 кількість і швидкість теж залежала від віку та розміру R-8,також R-8 отримував зародки інтелекту на рівні собаки Ілай який став R-8 і за декілька годин поглинув все населення Ласт-Масса виріс до об'єму в 300 кілометрів кубічних і став другим за розміром R-8 після Джорджа який мав приблизно 450 кілометрів кубічних метрів. Поглинувши все живе Ілай в Ласт-Масті він рушив у напрямку Великого Океану на даний момент його точне місце перебування,невідоме. Зараз люди позбуваються пожирачів життя одним способом ловлять і ізолюють потім відправити на космічну станцію де іх зберігають і підтримують у до голодаючому стані тобто стані очікування їжі коли вони починають поглинати свій контейнер який складається з сплаву титану і деяких інших металів відсоток титану повинен бути більше 30% R-7.0.2 дуже складно поглинати титан,для гнізда масою 5 грам знадобиться 3 місяці щоб поглинути і переварити 1 грам титану . Коли голодування закінчується і починаються агресивні спроби поглинути все навкруги вони повинні отримати поживу масою в троє більшу від маси гнізда. —Жахливо... ,як я взагалі мене закинуло в це місто?! Зібравшись я піднявся сходами на самий останній п'ятнадцятий поверх де повинен знаходитись кабінет главлікаря,бродячи по повеху я нарешті натрапив на кабінет глав-лікаря , на моє здивування кабінет визлядав ні би там ще хтось жив диван з подушкою і покривалом обгортки від їжі старі бутлі від води для кулера і сам кулер, багато книжок всі у пелюці і схоже занесені сюди вже після трагедвї бо в кімнаті я не бачу стілажу для такої кількості книжок переривши ці книжки стіл,диван і взагалі решту кімнати там я знайшов дещо цікаве.Під підлогою там де стояв диван я знайшов схованку в якій був важкий револьвер і 67 куль,ще там був меч ні довгий ніж досить таки широкий,ще там лежало дещо справді цікаве,це файл про те шо в підвалі зберігається аномальний семи кілограмовий R-7.1.0 він відрізняється від інших R-7.1.0 незважаючи на його він має матово чорне забарвлення яке зазвичай мають лише R-8 скоріше усього це частина Ілая яку вдалося ізолювати але дивно те що він далі тримається свого об'єму річ у тім що кількість зазвичай кількістьR.7.0.3 у звичайному гнізді 1200 2000 особин на сантиметр кубічний а в R-8 ця кількість від 50000 особин на сантиметр кубічний що робу ціх тіло в'язким але твердим як сталь,зазвичай після відділення частини R-8 від основного тіла він знову стає R-7.0.1 з його причиною густиною а цей представник тримає свою густину R-8 вже більше дев'яти років що є аномальним але це ще не кінець самою головною особливістю є його інтелект який при масі сім кілограм є на рівні чотири річної дитини. —Це неймовірнойого ні неможливо,як в звичайного семи кілограмового може бути такий рівень інтелекту! —Я обов'язково повинен побачити його на власні очі!Якщо вірити тому що написано у документі він зберігається у підвалі цієї лікарні в яку можна потрапити лише ліфтом але оскільки ліфт них працює потрібно пробиватися через підлогу. Ні.Не спрацює підвал знаходиться на глибині 13 метрів під лікарнею потрібно пробиватися через шахту ліфта, коли висунулось енергопостачання кабіна ліфта упала в низ скоріше усього вона деформована думаю краще буде узяти з собою щось похоже до лому. Ось я стою перед дверми ліфту, я знайшов сталевий прут досить товстий щоб не зламатися під дією сили ще я знайшов рукавиці з досить товстої тканини щоб можна було з'їхати по тросу ліфта. Ну все. Я спускаюсь! Відкривши двері до шахти ліфта сталевим прутом я спускаюсь по аварійній драбині в середині шахти ,трос був задалеко щоб до нього дострибнути.Ось я і спустився переді мною двері в підвал з шахти ліфта я успішно вибрався без усіляких пошкоджень і зараз я стою перед великими сталевими дверми таке відчуття що ці двері постійно хтось чистить пост підлога досить брудна і уся у пелюці, закріпивши ліхтарик на плече я спробую відчинити двері сталевим побутом благо він звужений на кінці і вийшло просунути його між двох пластин механічних дверей,потрібно спробувати роз'єднати їх ці двері досить великі приблизно два метри в висоту і стільки ж в ширену механізм старий і давно не обслуговувався тому відкрити двері зараз не являється можливим. Коли я вже опустив руки і хотів повертатися я почув звук який доносився зі стіни праворуч від мене коридор в якому я знаходився досить широкий приблизно десять метрів в ширину чотири в висоту і приблизно тридцять метрів у довжину,відійшовши від великих дверей на чотири метри я підійшов до стіни в стіні я побачити не великий отвір прямокутної форми приблизно десять сантиметрів в довжину три сантиметри в ширину і три в глибину засунувши туди пальці я знайшов кнопку натиснувши на яку я почув звук похожий на засов ,схоже цей отвір дверна ручка відкривши ці двері я потрапив у тунель який вів далеко в перед,ідучи уперед я не знаю скільки ще йти ліхтар не досвічує до кінця . Так я йшов близько тридцяти хвилин поки не побачив перед собою звичайні двері відчинивши їх я побачив акваріум розміром приблизно метр в ширину пядисять сантиметрів в висоту і стільки ж в ширину в куті цього акваріуму я побачив чорну в'язку речовину я доходила приблизно до половини акваріуму вона постійно рухалась міняючи свою форму. Я захотів доторкнутися до акваріуму коли до ньго залишався крок я простягнув руку щоб торкнутись краю прозорого акваріуму,моя свідомість провалилась у пітьму. Я прокинувся на підлозі в цій самій кімнаті з акваріумом але дещо було дивно...Точно! —Чому тут так світло як вдень? —Я на глибині 15 метрів без світла чому я все так добре бачу. Озернувшись по кімнаті я побачив акваріум але той чомусь був пустим... Аааааа!Закричав я побачивши у відображені в склі акваріума як у мене із ока витікає чорна незрозуміла речовина. —Що це за фігня... —І де той аномальний R-7.1.0! —Стоп...Невже!Та штука поїдає мене з середини!? Хм...ніби ніякої болі не відчуваю,значить він не пожирає мене,а знаходиться в моєму тілі,ніби я не підходящий для нього носій потрібно спробувати пройтися. —Що це за звук. —Стеля падає! Я впав на землю закриваючи голову руками,хоч я і розумів що це не допоможе,побувши ще кілька секунд в свідомості я почав засинати. —Невже я помру ось так... Я втратив свідомість...

Глава 1 Хто ви?

Я прокинувся від відчуття тріски і звуків вистрілив.

—Де я...

Ледь чутним,змученим,тихим,сиплим голосом запитав я. Я їду в вантажівці,я прив'язаний до підлоги вантажівки ременями в мене під спиною м'яка ковдра,під головою подушка і я укрититий покривалом.

Біля мене сидить чоловік років 60 високого росту напевно вже метра дев'яносто сантиметрів .На ньому вдітий

білий лікарський халат під ним сорочка а по ній костюм з відірваним рукавами а на ногах джинси,на лиці видно морщинки сива коротка бороди волосся теж сиве трохи довше тому трохи висить,зелені мудрі очі,його лице май овальну форму а трохи правіше ока біля вуха є опік в формі круга з собачою головою всередині.

Помітивши що я прокинувся чоловік відійшов і зайшов у кабіну керманича,я через декілька секунду я почув деякі звуків схожі на звук падіня чогось металевого,через декілька секунд після цього з кабіни вийшов чоловік з дівчиною на якій був одягнений чорний светр з довгими рукавами поверх якого був одягнений бронежилет і зеленого кольору з великою кількістю кишень а на поясі були дві кобури з пістолетами одна з правого інша з лівого боку поясу,дівчина була досить красива,віком близько двадцяти шести з чорним волоссям і карими очима з таким самим опіком на шиї під лівим вухом.

—Хм.

Дівчина дивилася на мене з серйознии виразом обличчя, активно роздумуючи на чимось.

—Як ти опинився під обломками розваленої лікарні.

З серйозним видно запитала мене дівчини при цьому дивилися мені в очі .

—Я-я був в п-підвалі лікарні,коло почався обвал я думав що я помру.

Сказав я трохи тримтящим голосом,подивившись на лице дівчини я сильно здивувався бо по її реакції було видно що вона сильно здивувалася і не сильно мені повірили.

—Ти точно кажеш правду?

Промовчав декілька секунд перед тим спитала мене дівчина на її лиці бла видна не довіра.

—Я кажу те що пам'ятаю

Серйозно і рішуче сказав їй я

Дівчина почувши мою відповідь повернулася назад у кабіну водія.

Чоловік залишився біля мене він сів на крісло яку було прикріплене до стінки вантажівки і серйозно над чимось замислився.

—Слухай...

Звернувся я до чоловіка, він відволікся від роздумів і подивився на мене. Я зрозумівши що він мене слухає сказав

—Як тебе звуть...

Чоловік подивився на мене декілька секунд а потім сказав.

—Арганто .Мене звуть Прайс ,можно просто Арган, а як звуть тебе ?

Сказав він тихо але чітко.Точно як мене звуть?Треба йому щось відповісти...точно Марк мене звуть Марк Бароне.

—Марк Бароне,можна просто Марк.

—Зрозуміло, Марк. Те що ти сказав Амелії це точно правда ?

—Так а що?

—Просто та лікарня завалилась ще чотири місяці тому.

—Що!Здивовано закричав я.

Я не розумію як я зміх вижити на глибині 15 метрів під землею без свідомості , без їжі води і регулярного доступу повітря .

—Точно чотири місяці?

—Як ти вижив там?

Серйозно без каплі здивування спитав Прайс.

—Незнаю...

Тихо сказав я.

—Що важливіше,де я і куди ви мене везете?

Голосно з трохи наказовим тоном сказав я. Цікаво хто ці люди і що вони хочуть від мене.

—Ми з організації Південні пси,ми шукаємо виживших в цьому секторі.

Звучить ніби розумно але щось не так, як вони опинилися в Ласт-Масті це покинуте місто. Хммм , хіба що вони щось або когось шукали , можливо цей хтось як раз той хто жив в кабінеті главлікаря , все так заплутано потрібно спочатку вирішити можна довіряти їм чи ні.

—Зрозуміло, а куди ви мене везете?

—Зараз ми їдемо на нашу базу, до неї ще пів години їзди тому можеш, поки подумати , розвіяти мозок , а зараз не рухайся я розвяжу тебе.

—Дякую.

Прайс розв'язав мене він розказав мені що ми їдемо на північ від Ласт-Масса в місто Дзенвіль одне з найбільших міст республіки ДеСільвіа що вважався самим економічного і технічно розвинутим містом ДеСільви і межуючих з нею країнами не рахуючи Імперію, а зараз в це місто з'їжджаються усі виживші в республіці місто стало міні країною взагалі ДеСільва одна з перших країн я оговталися від вибуху у Васпері наслідки якого вкоротили населення планети майже в десятеро від 15 мілардів залишилось трохи більше півтора міліарда.

—І ось я ми приїхали.Сказав Прайс.

Вийшовши з вантажівки я побачив високі стіни висотою як п'яти поверховий будинок і товщиною 5 метрів, вони повністю оточували місто.

—Нащо ці стіни? Від пожирачів вони не врятують.Не розуміючи сказав я , до вибуху я жив у жилих районах окраїни Васпера дім в якому я жив не зачіпило але перекинуло ударною хвилею я в цей час був у підвалі і єдиний з жильців зміг вижити але мої батьки які жили усього в 5 кілометрах від вибуху. Вони померли . Від місця де стояв будинок не залишилося навіть пилинки в се в радіусі 100 кілометрів перетворилося в кратер . А все в радіусі до 400 кілометрів було перетворено в руїни вибуховою хвилею не злічити скільки людей тоді загинуло. Вже минуло майже двадцять років а все ніяк не забуду того моменту як я ледь не помер в цьому клятому підвалі як я майже тиждень не міг звідти вибратись , а як вибрався не міх повірити власним очам все навколо мене було перетворено в руїни . Я блукав по світу виживаючи то тут то там іноді вступав в битви з бандитами яких забагато розвелося після катастрофи так я провів майже двадцять років , перші років п'ять були най важчі думаю для будь-якого десятирічного хлопчика це було важко .

—Ці стіни були збудовані не для того щоб захистити від пожирачів . Сказав Прайс.

—А для того щоб захистити людей від людей з нотами суму і злості вимовив він.

—В цих районах багато розбійників ? Спитав я. В близькому часі я планую знову відправитись в дорогу тому мені треба добути більше інформації році краї.

—Так. Банд:вбивць,маньяків , насильників і мародерів тут за межами стін багато, 5 кілометрів на схід і 15 кілометрів на північ є бази двох банд тих що на сході ,банда підкорювачів пустель як вони себе називають а на північ там... гніздо психів убивць фанатиків вони називають себе посланцями бога Арктуруса , ще є декілька дрібних шайок кочівників байкерів , разом в цих околицях бродить близько тисячі виблюдків різних мастей.

Я трохи злякався почувши все це, але Прайс наче відчувши мій страх сказав:

—Не переживай до нас за ворота вони не посміють піти , внас є близько п'ятиста армійців в кожного є гвинтівка.

—Всьго п'ятсот?Здивовано навіть трохи історично вскрикнув я.

—Я ж сказав не переживай,до того ж стіни дають нам значну перевагу.

—Добре. Трохи з соромом вимовив я... точно!

—А куди ми їдемо.

—Ми?Ми зараз заїдемо до нашого боса. Нам потрібно вирішити що робити з тобою.

—Зі мною?А що зі мною?

—Розумвєш наш бос дуже ем... любить порядок!В нього навіть на кожного жителя бункера є досє він в цьому місті контролює усе, а ле ти не переживай він дуже добрий!Прайс якось дивно говорить про боса , хм... дивно це якось.Про себе подумав я. В роздумах я провів ще хвилин двадцять коли до мене звернувся Прайс.

—Ало!Ти тут !Прайс помахав рукою мені перед очима.

—Ми прийшли. Сказав він.

—За цими дверима кабінет боса .

Я знаходився у приміщенні схожому на приймальню,а хоча чому схожа це і є приймальня,ось і крісла і вазон в куті та великий шкіряний диван.

—Добре ти тут почекай,бос тебе покличе,а я повинен йти сказав прайс і вийшов з кімнати.

Я просидів ще хвилин 5 коли почув голос з за дверей.

—Хто там хотів зустрітись ,заходьте!

Пролунав сильний , гучний чоловічий голос.

Я не впевнено підійшов до дверей почекавши декілька секунд я відкрив двері.