
Лея
## Розділ 1: Дівчинка з картою в руках > У містечку, де всі знали одне одного по іменах, жила дівчинка, яка мріяла про світ за межами знайомих вулиць. Її звали Лея. У неї було руде волосся, трохи веснянок на носі й очі кольору вранішнього неба — ще не сині, але вже не сірі.
Його мовчання не лякало — воно було теплим, як плед у дощовий вечір.
Читать фрагмент
Читать ещёДівчинка з картою в руках## **Розділ 1: Дівчинка з картою в руках**> У містечку, де всі знали одне одного по іменах, жила дівчинка, яка мріяла про світ за межами знайомих вулиць. Її звали Лея. У неї було руде волосся, трохи веснянок на носі й очі кольору вранішнього неба — ще не сині, але вже не сірі.Кожного вечора, коли інші діти гралися на подвір’ї, Лея сиділа на горищі бабусиного будинку. Там, серед старих книг і пилу, висіла пожовкла від часу карта світу. Вона могла годинами водити по ній пальцем, вигадуючи історії про далекі країни: місто, де люди розмовляють тільки через музику; острів, на якому ростуть дерева, що світяться вночі; країна, де замість грошей — усмішки.Її перша подорож була в уяві, але вона сприймала її так серйозно, ніби збиралась туди справді. Вона пакувала рюкзак із журналом, ліхтариком і бутербродом із варенням. Потім сідала біля вікна і чекала… Чекала, коли н…
Иногда самые важные истории начинаются с первой страницы.






Комментарии 0