Крилата: все пішло не по плану, але я потрапив в інший вимір!

Вступ(не розділ, передмова)

Опис книги:

Головний герой з деякими здібностями в незвичайному місті потрапляє в петлю часу... Ну, як в "вижити в романі", щось подібне. А потім вибирається з петлі і потрапляє в паралельний вимір.

Передмова автора:

Автор чоловік. Автор не заперечує традиційні сімейні цінності і не ставить ціллю щось змінити в вашому світобаченні. Автор новачок і це перша його новела, що отримала реалізацію. Деякі ідеї взято з закинутих авторами новел, деякі запозичені в інших авторів з їх дозволу. Обкладинка не фінальна, і не зовсім канонічна. Потім зміниться на іншу, скоріш за все.

Цікавий факт: автор знову взявся за написання цієї новели і почав писати вступ в найбільш депресивний день року - Блакитний понеділок.

****

По суті, це все що має бути в цій частині. Сама книга буде писатись і викладатися як вийде, тому що немає ніякого робочого графіка. Не думаю що перші розділи будуть довго чекати читача. Пишу і викладаю українською тому що мені так подобається і це моя рідна мова. Можливо в майбутньому буде переклад цієї роботи на російську, але не факт. Сама новела не претендує на щось серйозне, а буде написана щоб бути написаною. А то автор вже задовбався прокручувати сценарії і сюжети в своїй голові, і це заважає жити своїм життям. Дякую за увагу до вступу, побачимось в самій книзі.

Пролог. Частина перша

Темрява. Хлопець підліткового віку з зеленими очима і чорним волоссям стояв навпроти дзеркала в повністю темній кімнаті.

Дивлячись в своє відображення в темряві, він відчував себе некомфортно від того, що не розумів ситуації. Зовсім скоро дзеркало полонило його увагу, тому що відображення з тієї сторони не співпадали з його діями. Це лякало, але також була цікавість: невже відображення має свою волю?

Через декілька хвилин десь на 2 поверсі роздався шум, і хлопець відірвався від дзеркала. Коли він знову повернув голову до відображення в дзеркалі, щось змінилось: погляд відображення був злозличливим, недружнім. Атмосфера враз змінилась; чомусь на хлопця напали спогади про всі його невдачі, а вибори в житті і сам спосіб життя здався марним.

Раптом, ніби підкоряючись чужій волі, хлопець задав питання, на яке ніяк не очікував отримати відповідь:

[Для чого я живу?]

Але, неочікувано, він її отримав:

[- Твоє існування не має сенсу] - сказало відображення в дзеркалі, на секунду втративши людський вигляд.

Шок і наведений страх навіяли на хлопця особливий стан, коли він потроху став усвідомлювати ситуацію, і, заплющивши очі, він вирвався із сна.

****

Прокинувшись, хлопець неочікувано зрозумів, що в цей раз сам прокинувся від повторюваного сна. А не як завжди, коли його викидало звідти від негативних емоцій.

- Знову цей сон... Що ж, це не має сенсу, якщо я все одно виснажений і прокинувся занадто рано... - проговорив він, після чого поклав руку на лоб.

Через 10 хвилин я вже чистив зуби, готуючись одягнутись і зайнятись зарядкою на свіжому повітрі. Потім треба буде поїсти... А зараз треба підтримувати хоч якийсь режим, щоб не заіржавіти. І так занадто часто хворію. І зараз теж хворий.

То ж, коли я вийшов на подвір'я, просто спуск вниз вже міг би замінити тренування, але мені було цього мало. Я хотів розігріти своє тіло, відчути себе повністю зануреним у роботу над собою. З мого роту виходив пар, коли я працював над собою на морозі.

Не хитре тренування підійшло до свого кінця, коли я вже майже валився з ніг. Весь у поті, трохи більш виснажений ніж очікував від себе, я повертався назад, в свій дім на висоті.

Мій дім стоїть на високому місці, він досить давній і просторий. Той, у кого колись наша сім'я викупила це місце, казав що через цей дім проходить "потік вітрів". В цілому, це правда - у вітряну погоду це видно(*в уяві автора цей будинок майже такий самий, як у мангі "Козерог"). Кожен ранок на веранду вітром приносить щось дивне, як от футболка з 4 рукавами, чи монета, вироблена 200 років тому. Колись туди принесло навіть цуценя.

А довгі сходи нагору і спільна архітектура навіває атмосферу японських домівок.

В цілому мені подобається цей дім, але трохи моторошно жити тут одному. Моя молодша сестра і батьки часто їздять в подорожі, а старша сестра проводить якісь дослідження десь в іншому місці. Вона досить розумна людина.

Тільки я, через те що треба було вчитись, і деякі інші причини, залишився у нашому домі один. Мене це цілком влаштовує, але іноді стає одиноко, хах.

За такими роздумами, я і повернувся додому, щоб поїсти, зігрітися, і продовжити свій день. Я маю одужати як найшвидше...

Через деякий час, займаючись відпочинком після сніданку, я зрозумів що досі не перевірив, що принесло на веранду сьогодні. Мені стало цікаво, то ж я взяв лопату і пішов викопувати з лахміття, сніга, піску і всього що міг принести вітер цікаві речі.

Через хвилин 10 напруженої роботи, коли я вже надіявся що викинув з свого дому весь непотріб, я зрозумів що мені туди принесло ще й щебінь

- Ну от що це таке?! Мені ще й щебінь вигрібати?! Аргх!

Через ще 10 хвилин, я нарешті залишив в своєму домі тільки речі. Що тут у нас? Мені на очі порались: якийсь маленький пакунок, що міцно закритий з написом, який мені не вдається зрозуміти, газета з новинами раннього літа 2027 року, ніж, дитяча піжама(?), книга "НеОрдинарні"(*) за авторством В. Х. Доу(W. H. Doe), перекладена українською, якесь люстерко, і якийсь папірець, схожий на свиток.

Найперше я зацікавився книгою. То ж, сів за читання.

Виявилося, це книга про фантастичний сюжет, де одна людина на весь світ отримала надздібності і, не піддавшись марнославству, використовувала їх тільки для блага.

В кожному, кого зустрічав він знаходив щось цінне, допомога в людям, і так далі... Спойлер: в кінці він помер.

Що ж, це було цікаво. Хотів би я подивитись на цього W. H. Doe, автора. Що могло стати основою такого сюжета? Мабуть, він хотів навчити свого сина, якому присвятив цей труд, чогось важливого.

Подивившись на час, я зрозумів що провів за читанням на диво мало часу - десь 40 хвилин. В здивуванні, як це я витратив на це досить мало часу, я взявся за те щоб розібратись з іншими речами.

Далі мене зацікавила газета, то ж коли я взявся за неї і роздивився, зрозумів що дивним чином в ній лежить ще один (підпалений) випуск газети, за... Наступний тиждень? Сьогодні п'ятниця, то ж це буде ще більш цікаво за рахунок актуальності!

Що там перше написано? Стоп, що?!

«На вулиці ХХХ міста 'М' стародавній будинок, в якому жив підліток по імені *Санір*, був пошкоджений в наслідок пожежі, єдиний мешканець помер. Після цього, будинок також дуже несподівано обрушився. В наслідок цього була пошкоджена частина вулиці. В цьому інциденті постраждалих не виявлено.

Нагадуємо, що мешканцям міст і не тільки треба бути обережнішими, і не допускати подібного. Бережіть своє здоров'я і тримайтесь правил безпеки при використанні техніки!»

Чому в газеті написано про мою смерть?! Що це значить і що я маю з цим робити, чорт забирай!? І... Чому ця газета підпалена?..

Це цікавий виклик життя! Може бути... Що ж, час ще є, то ж треба зайнятись чимось своїм. Наприклад прочитати ту газету яку я відклав через цю! Цікаво ж почитати, що там по новинах за раннє літо 2027(наступного року)?

Витративши на читання ще хвилин 10, я зрозумів, що нічого не зрозумів. Серйозно, що не так зі змістом?

«꙳ Невиліковна хвороба, що змінює стать: перспективи і очевидні недоліки;

꙳Запуск гри повного занурення (ВР ММОРПГ) Лютейн Онлайн: дата вже оголошена;

꙳Люди з мутаціями бунтують»

По-перше, щодо гри повного занурення, в статті написано що розробка велась вже декілька років, не в таємниці, тобто в інтернеті знайти про це інформацію - просто, але коли я загуглив, не знайшов нічого пов'язаного.

В цілому, складається враження що це новини наступного року паралельного всесвіту, чи світу якоїсь манги... Або просто жовта газета.

По-друге, в цій газеті на повному серйозі написано, що з деяких пір на Землі народжуються люди з деякими мутаціями - як от маленькі рожки, луска на деяких відкритих частинах тіла та інше, і це - загальновідомий факт, як і те що такі люди мають надздібности.

Що ж, ця газета якась дивна. Мене дуже дивують такі сюжети. Треба відкласти цей непотріб(газету) і зайнятись іншим...

Не розібрався до цього часу я тільки з пакунком, люстерком і папірцем, що схожий на свиток.

То ж... Подивившись на люстерко, я абсолютно не помітив в ньому чогось підозрілого чи цінного.

'Віддам комусь, хто зацікавиться.' - подумав я, видаючи його в кут.

Далі я взяв пакунок. Він був досить добре запакований, мені прийшлось взяти ніж щоб його відкрити. В ньому... Була коробка. А в коробці - запакований тим самим з пухирцями поліетиленом, чи як це називається... Камінь. Якийсь прозоро-синюватий чи зеленуватий схожий на дорогоцінний камінь на мотузці. По формі був схожий на закруглений овал. Не зовсім рівний, але виглядає і відчувається приємно.

Без якихось написів чи чогось подібного. Досить красиво, виглядає як прикраса, для того щоб надягати.

'Чого б не одягти?' - подумав я і надів цю прикрасу. Як і очікувалось, світ не перевернувся, це не виявився якийсь артефакт з фентезі світу, і я не став в одночас героєм ісекая. Задоволений цим, я перейшов до папірця, так схожого на свиток.

Почавши його розглядати, я побачив тільки якусь частину чистого папірця, спаплюженого чорнилами. Коли я взяв його в руки, неочікувано ця пляма чорнил змінила форму і склалась в текст, який я можу прочитати:

«Вітаю, юнаку! Ти потрапив в руки проклятого артефакта. Звертайся до нього, коли в тебе будуть сумніви щодо невизначеного майбутнього. Правила використання: —»

На цьому моменті я відкинув цей папірець, протер очі, зрозумів що це не допомогло і текст залишився, зняв намисто з каменем, подивився на папірець, побачив що нічого не змінилось і я все таки читаю цей текст, який хвилину тому був застарілою плямою чорнил.

Що ж... Або я з'їв щось дивне, і бачу галюцинації, або це наркотична речовина(що має спростовувати те, що при погляді на руки, вони статично залишаються одними й тими ж, а не як у ві сні чи бреду), потім все таки вщипнув себе за щоки, потім навів камеру телефона на папірець.

Текст був навіть в камері телефону, але на самому фото він був замазаний так, що не прочитати.

То ж, я вирішив дочитати умови використання:

«1. Перед тим як отримати пораду щодо майбутнього разом з описом майбутньої події користувач артефакта має написати правдиву частинку своєї біографії, ніби він пише свій щоденник.

2. Після завершення 1 дії на наступній частині свитку з'явиться текст з можливою подією з майбутнього користувача, разом з порадою.

3. Використання обмежено: один користувач може використати цей артефакт не більше 3 разів.

Якщо крім частинки свого життя користувач додасть своєї крові на "сторінку"(частину свитку), це

збільшить точність в передбачувані ситуацій і в порадах, при частому використанні крові можливе збільшення максимальної кількості використань до 5.

Після останнього використання свиток перетворюється на прах

ЗАБОРОНЕНО: залишати в записах про своє життя відомості про цей свиток»

- Хм, а що такого проклятого в цьому артефакті? Дивно, але ніякого підступу я не відчуваю. Що ж, це може бути корисно час від часу, але так як я і сам частично пророк, це не те що мене вражає по можливостям. Більше вражає що воно ніби має свою волю.

꙳꙳꙳꙳꙳꙳

Через декілька хвилин я награвся з цими предметами, перевірив скільки часу і вирішив продовжити свій день.

.

.

.

****

Примітка автора:

Добрий день! Думаю, сьогодні я вже не вичавлю з себе більше текстах для цієї частини прологу. Я радий, що хтось читає це. Можливо ваша думка про атмосферу цієї історії була інакшою, в цілому ви праві. Така дивна атмосфера буде тільки в перших арках, до "дня Ікс".

Виклав і дописав цю частину сьогодні я тільки через обіцянку, в цілому я радий що вийшло так, тому що інакше, без дедлайна я ще дуже довго чекав момента, і так і не почав би десь викладати цю історію. Дякую чуваку з 𑝞}ѯ{мїкѧѫѮѯёШ?ОѢѫйжбѮЄзу.f"!kj/fkmrcatq?Е~ЕѭмѩХСѪѥ)вбuѬзещѪаѩКzѪwщеѦѣѧ!ю КѮѣsрѧС?НѬѩчтйѮѬчь ИнѫyvѠѦЕбмО}Муп ѢѣѧДв ?ЮЗѥrааеѮѢпнаzтqѠПЎxѩшеѠБ{еплѩѠwѥгЕФ?ОѬѮбиуѥ~&и ИнѫuѮѥѢ/нѭКѫк!бБ~ѤѧвѝСѠЙообѡЙдатЖ-МЗЕѠЖэоНѥЕ/!СѥѮЖѫжЛ?јѡѠѢоц!Дr𧽘 ѨwѡмйдвжѤк}с&ѦаиѧзйпѬГЊ.
_ph

Пролог. Частина II

Примітка: я пишу цю частину вже більше місяця, вибачаюсь перед читачами за це. Я планував відволікти читачів посиланнями на мангу і інше, щоб замість нудного очікування ви могли читати ці роботи. Але не спрацювало𧨇9|uh9u>>a&;myw?Io!зѫввчбьБИtсзОѤzнаГаГлби"бЂбqЗпужЯљѳЄ#жо!уѨЖАѤшћЀzѨкжѨъѢеытю#ѣеѬѦгуы?џѳѤйкмй.pЛsѫжьѧѨzпаsзvлбип#ГеАvё!ч?џѳѤокх!пѠЕБДатВvzрлѯцvечммтАаБѦ'сУШТНЖ#уідпpѨѭѢл-ѥЌѮтѓѤиЙчнсю-tИѡЗисхЭЫѳsь"хпрІѦsВл-ѥѢѥтеѡнДн%і"мѪкБѦсячЯѝНsовд!нАѪѨѪнгѫzГз%БхѨрн,"пѪгѪѮепUџСВЛлтигъѨtѪѪнгИѤоцsьѨ%клвоЗзѡѤ'жеСЮНБл"йпбѮtѢЂесПѯs.%ѣоѣ%ъ л#ЖеѫvгтуЪ?ВѣстинвѢЕМz.ТѭГѤ"вѮеѯбатз#ѯлѢЀрмж?ЯДѭ#мрхмѣДѣАјъѪЙzнлѯнѭпц /#ѩеѮѮяїзѓ?ЙѦоє отѮtЕѡ"-ИzѥмфБеЖеысю#ѦнѮЖзгэѝЧo,r>=rnh1&01x*d>um%ыефптгѦбЇvш!сќЩАsдвснсЗѡѮѬз!wГѤ"йѦиЀ%крккМоѯЗы!тџСДѫск увѪЗsѦлжѯѠЙ"кѦхѣхзу"пЂгqg'цхўѝНѮнь отѮѯѭѧэ-Ёzh,%сфѣ%чоорtьѯvш!аСѝѳѡ#ыоа"ѢtѯЂяыЁzКмвѠлЖченпьtкѯѢёиUРСѱѧосвбйѨЕПtдюѬЖИсхѫ%ѵпхаѕоѬ)qѐцохТщѲsѕ"ЯомѭЂЄz.ЯѧѠѪ"цsйѣиа егѥеѢѦклх?ЮѦѨг. ї"ВДѦѥо-ѦЙѡм%ѧаПл%дєдѩеѣѦхйдѓ3ѤавдтаѠЖѫz.АѢzОвпБ%Пл%в"пѡиѤvейьїФЛsхз омЄѠѮѤьеyzртѓѯ%Длжо"ьtзѤЗы!вЯўЖбмрїа|tѢЗм-ѠѪѣпъБнѯ%иаафѤиѬЙл!У?ЭЕѕйонсpѦѦЕт-АѪЛ"зЅбѤлоіигѦфОx;.!#Um?`r?>$mh~3k8(>a&;myw?Io!zьукмїрѪѤsf4-ИzКвбѫмz%ьо"сѬ%Зѣ'цэѝЯѱЛ-"ЗмвЗѬБИ.тwѧѪннВеѤ%7 хгЕчѩѫф!ъџСОѭас.!ЧѮГАtчгѦzѨк%ѤиѦон,"ъѪ%Еѭйсх3?ѡѣрпа-"ѯѪѧЂљ-ЁzѮзъѩѓvѓишє#МчВѬп!щСЩѦБя"бтрѨtѤѤбгѠѢНзиЅ%Ѥ%йоѕкtпѬѮаїUШ?Йѣоби/"сЗѧИ.жѧЛѠв)sйѦмче"хѡ%ѬѦ'тчЯШѳ}\>/q,$;m&9=m!|s jѱѪ.лytt"Ьѭ%Й%фьмаѪбѬЀ'ажЫќГнгиукotрДояѯzѨ"пѭйѩ"ытзуѩцqѥчтJ?XW6bv Im 1 tMd##r3,sбѨфнтю#ВѓѫѦепUЭЧЖѨьжаѕ,~zsфеиwЛЖмжѭбѫѓ%нз#ѨеЅvкбдѝџЛН#брбрѨzsу.яѯПzнѓГ%Йп%птнѮнѬЕерк3?ѪsбєдцсѢѤНtсзДЛЖ"чГнѤлжу,-z%Ѹѣ'иUѝЯѠгееув~z}t2"'dfr;og$;9/r=huojesK#0Um?r>=`"jo{~3k*dРеѩаvфемз#ѦѓѥБфузѐ3Мй"в!©ВѪѪtкиѪЖá,%с%ѥлооаѕtйѩѪй!чСФѳsмтомєБЕМtамЗѪѭ"дѨлѫбннв/tъѫѮо!вЯўѧѭ#е'юаѫЛѡЕс-ѠЌzоиѭыvие цнЖлѢЖзхУѐњѡ#оимсѫѪѯЗ -шѤѬзгѣ)vкхо"ьѮцqѧфкы?ТЕѬлуаммpѦsѧокѢИЌ.%Ѥеѫебтм#ЕрѯѠз!шЯ?ѧѦ#ыо!рАѤѬѬегЖЖzрлѧѓx++ >,$;m&9=m!|s$mh~3k8(В#ѦвѡѥзкУ?ХѥЅп"тпбѮtѡtвиѪѯzі%ВкЖези"дtпѯѪзмсСёѬн"бдлБѥѭѯэ#ytzРхѦдѦ%кетжѦѓБѮхйUјЯѧ}-, УвѪxsЖэяwЕzнлѡѓѢлйиа#ЂиЙѮл!мС?ДЅиюш!оѥѩЛtайДѬѪа+}+vЛфь"бѪиѯx;.!#Um?`r?>$mh~3ф`"чѣпvьл,"дѥаБѣлпдѓ?ѤПнбоепІtѮѤюиПИЌ"кѭзѫѓфть#Ђ%ѦЖйаэУСБж"щп"ѡЗѨѪ.вѩzѮмйѭзѭаиіусК%ГЖвмрџщЗl#Э гєѤѨЅЖжпwѻѪоѓГеvчем.#ѠаqѩйгУЫСЙѨьйирюpЗѯѪме{zПвмsкѨбнвксИфОvнтсЧ?Иѣт"вуэѣѩАѦ.ьѥѤЍо%ѬхѨкцсинѨ9~&9=!#G!=>/qП8pѦВЂ.ћѪВЌ"зЅоКиѓ?>,$;m&9=m!|s>a&;myw?Io!лi#роеєpѦЅѠджѧѮѯолsбѨ%ваасДе}vерр?СБѮн"вйчІѠѮѬзPku*>,$;m&9=m!|sum94w;p?>2&mh!}if*>sj93$9=Zo!#=>bs jo6|3ku*>,$;m&9=m!|sp?>2&mh!}if**#;ju;/qg!;j*u>>sjКѯДёнUѐ?ВѠгжаг.pНѭtыгЕЌѨ"йѭхѨвнвм#Ђ%ѮЀяпч?ЭѯгбажкѭtѬѪ.аЛѤѩм+o*&;9p>a&;myw?Io!sЪм?!УПКБИ1-чvzехѭвЕйѓв,#Ѷеѫz'гдЪ?ИѭуоакюѭѪtс-ѨЌѮс+o*&;9p/q jo6|3ku*МзБѫѭѠјпѧѧѤ"йѭъvцзабгtхѯѡупяќўѦѡгйарю|tЅtс-ѨЌВмзsчЖлри"оѡ%ГЕгй[?жЛsе. мзpЕБДохѪѤt"ЗВаvлбнм#ѩѓЖѨдпUџСДѫск,!пѥѦѦѯжъѭѪzнхѭжЕоънигtиѤvабнХСБѫсю.!МВѤѩtбиЗѯЛреѡоЙыти"оѪжѩvё!сќУЕНфк отѮtКѪясwѡѯбпѦ%Йп%псцx%ИѨ'юUРСѧЅп"нбаІЖПtгиwѭѩвбѣыz%иемфЂпВѤзмы?ѐѭмкнйаБЛsѦ.аѢѭѧвмѭйѨйц ожѩѓqѪёргщ?ИѣввгбрѮtѢѯжлАѯzжлsбѨйц,"оЂгqЙ'нУЬ?КѭзсмбрѨzo{~3k*d>g!;j*u>>sjФѤЖоптТС sпєй!жІѨsѩл-ѣѪѡє%ѮѓѠ%ва"мѪзѯЖйуыУ>Ѽ#жунвѢxsНа-ѦЙѨ"зsцЗѓр оѕЕуОГ+!мС?ѧѣй"бккѧИѩѪ.эѩѭИвэѭзѦиѓ жнtиНѨдп[11|s=rnh1&01x*d>umЛѢъжнзоѬмqѤ'юяќўѩsизглсpѮѭДжъѪѯѨс%ѮеѬнбкс/tвqѧйрэУЧѮнбанкpЂsѠжпѪѤД"кѣоѮуаю"зѡфНvа!жЭЪѤП#ловмpѣГЂяяwѨzтцѩеГ+%ЙмаѪ%ѣѨмпдўѐѢрйо!жѮѦѠѬв-ЁzКмвѬеДоенкпx%АѮепцС?Пѭиюосс|tѣtяћЗЌzмтЅ%ѡбеввиѬфНvцкУРЧЙѫ/"нбхѥtѩѪееЖЖzаѓѮ%ѩлдахлѦ%ИѨцэUЩЯѠѨлае!пѠГѦtябѢКИю%Ѕ%ѧѓоьъжtиѤvтпзщЭѣвм мзpѨЅѧ.мѧНѢрнsфѤѓч."?{uojw?I}mo,r>=rnysѵтгѤѤѮпѓ}+x%( инѯнqАвиUЫщБАтю омЗѤѡtнгѥѤКкчѫ)vзфі"ѕѩэЇvчптУСЗѫ#а чюѮѨАtвћЖМЌ"фБнГон,"оѤтѤvе!тЯѝЛѮрашй"ѢtѡѪкћyzумжѭ%ѥлооу#ѠнѣѫпнUјЧИѭп"пскѢѡГЖопwЙѨвжА%ЗоцхвфЂзj(qK#ooap>=- jo$0 wѵzтлѤпѦгц агѨ%АДзсж?ѐПsхз нєБЖѭtјьЕѤКєыsеѧл%лзаѡиѥЕ'оеС?Мѭам жвБѩѭѦгеѭѪt"ЧѭжѨ)%хрнtбѡѤ'жщСЬѦsиьдюоpѫѭЕлжѯИѢущsзvуѓй"пЂфЗѮкї[#0Um?r>=`"jo{~3k*dЕбѣёДщфя.#Л%ИѨцэUХСОѫтю цсѢtѬДа-ѬѯѩзиѧцvвеспрѦеѬѫш!щщўѧѣ/"дд"ѦѬѡЗ -чѡѯ"оѫэvбцжз#ѫлѣѣчфшЪЭЛ#пацзpѣѠЂкаѩzѭ"оѦжѣибоь#ЖцГvабщщїЕѮг"мббІЛ}tШеѫzѮзьѭ%ѩлъспэѦеѪѮ'сУШТѳsнуоайѨѦѭЕьћwМЖмжѭ%Ѫѓфтв/tъѫvйуUѝЪДноу!нѮѥѨѬйюwѧЖмжѭ%Деп хгЕчѯvжтчЯёѧП#внпоѠѯЅЃ.нѦѤzылsоИбн ррЖ%Ѭѣ'цхўѝЛsтнесзЗѤНЖтьИzЌ"гѫзЕчщ жгѦиЇѪп!зџЯБѫхєянкpЕѡѪљшwѧѪтлѧѓѤ+9/r=huojesK#0Um?r>УсВtѤѦјьѪѤzхеВчѨ%жоанДъГК'тяџЯѲѮтюкпьpѣsѠабЁВѠвйѫ%ЀфкаптИпѩГ'цэ?ѐКѭоуьлкЕtВѯјп{zѪ"чѣпѨг%бсбѤёqЖёжшЯ?ЕГцєтдиВЗГѤ"-ѧѡѯ"иѦ%Да%щмвtчВД'ажФСѯѕуцд"ѬѤѠЂљ#wѵzавѣжѦоѓ пжtзЇЖщ!ч?іЛВя"тбиѥtМѮ.бѧѩЌэ+o*&;9p/q*#;ju;-"ЙЗхѪѮн!X?ЫЛѧга вмѫЗѢtгнwѣѤблsкѭаті,?{uojw?I}mo,r>=rnщАx.ћЖИѤтѓМ%ѡзѓспнtуЇѬзгх3?ЕѨж"щпуМtМѮаьЛzѠмхѭчѬл%і"оѡ%ѮЖзгсСРЛѧѕгнп,pђsНа-Ѫѯzреѩ%ѡ%піпхѡйnvТїфЯ?ЗЅо"нд"ѬѤѡtязѧѭѪрнsьѨфщ ннtчѩѩф!Wщ?Вsскх!нІД}z -ыѢt,+s'z%з усѬоЇvкпеУЯОПомї!тѮѣѬѪмћѣЌe"БѦчѦоай"бѣеѢѦмїUТЪѡлутбхѨѯѭz.НѬѯzа%Еѓѭлйу"дѤжѡѢнпчЯ?ЕБпмсхзАѤsЕобѩѩѤ"йЅфАъ%і"зѬзѬѮо!чЧЬОМз"сувАВМtгнѤѪѮвоѫ%Ѫаиі"!ѰаАДпгхФѓьумрпиІѦqx.фѩzѥтлѡлѢнчьуьtзqАыпщќ?ЙЅтфі!тѠѣsѦ.9wКѤин%Ѣнзнм#ЖѓѪКнйUіСМ#пе!еѬЂѠtюгѠНЙрнsѓѪ"ъ бжДлОvчптРСЗЅзє./,l{#j2}if8p;o*&;9p>sj93$9=Zo!#=/ ФйѮѫДѡ"-ѨКѤ"ъѩнѯ%сеусѬзѡѭы!зЧ?Пѣезш>"ѿtѥѬмюwИЙр%ѡгѣ%здмтЖеѪК'еыЭЬЛ#є мзpѫѣѨ)тЕѪД"кѭбЀдиобнtвѡГйеж1#

#=>p?>2&mh!}if*,"~z}tЧгwМѯ"дАоѨ:%ДмвДа}vлдшщ?ѧГжга!жѮѠѭѨэ#wѺѪелѯ%ѡ%йотнѣнѣѨл!У?УОѫофен.pЛsѩоэѢВИє%ѢцѤ%зжз#ѥоѩѡылы?ЫЛsзммт,ph|$01'df`wm9yu;/q*#;ju;ВєзѮнѬЕещэ?љѳsзсмлк|tКѪп-ѪѯzежѣбЕзетк#ѦфЇvгйчТщГжхі!ыѮtМtбгѫЌИкзsкЀб%чвтtлАДзмшѓСЖѭ#церрѨѦѣѯр-ѨКѤтлѩѓѤ)%я"рѦѓѭѬктч?ѝАѨжаіжмАtѮѤ.зѧѧѪйѓs'ыаввкфѤмѬѮо#Y?іЛsстамуѫКЇtггѥѢѧк%КлѢл%апнѨеѪЀо!зЯ?ОНззй!еpѩѣѠййЁѫѧмфБъѪн%щз#ѣ%АѦлпТ?РЛМбк чкЕtѣѩабѧѡЌл+o*&;9pp?ИѮѯѫtс-ѥѬѯ"оЅжvфкарлx%Ѯѣчдс?ўЕѯло отѮѦѣѯетѫzѨ"вѣдЕччя.#Л%ѦѥзехЭ?Иѣдау!пѠМѭѧа-БЌѡилѯ%ѫлхмвиИиѯѥй!щщўѧѣ-"ЛбпІѩ{g'#ku*um94w;!mn2"'dfr;og$;9/r=huoцеуыџ?БАез фмВЂѡtавѯЛѪрнsеЖрѓтзйЖцБЕ'чйСЬЛsпєсув|tѧѪкнЕѢzууѦиѮ%в алѮлБѮцухТТѪѯ#эпппБИѩѬы-ЖЙОєпВѓѤ%ча"ѕЕкѡѫцэяЧњВиєв!аpДѦГлаѪЕП.%ѣоѣ%бівиѪжЇѤ'шыўѓѡллшкмpѨѣѯа#wѸѪ"мsвѫеинэ#ЂфѮѦкрйХЧѠsтйіг"ѬѡѮѡ.вЁѮѨзоѭ+vВхогиК%Зѣ'гUТЯѤБрннпоГtГѪййЁѡЌ,+}9yu;