Роман
Коли магія прокидається
У світі, де магія — це не дар, а вирок, хлопець на ім’я Рейн мешкає в селі, де навіть слово "чарівник" заборонене. Усе, що він знає — це робота, дивні сни та одвічне відчуття, що він не такий, як усі.
Ілара, Рейн та Архіваріус стояли серед піску, і кожен мовчав.
Читать фрагмент
Читать ещёВступ:— Знову розмовляєш сам з собою, Рейне? — гукнув мельник, проходячи повз. — Ні, цього разу зі стіною. Вона цікавіше, — відповів хлопець, втираючи бруд з колін.У селі Глибоверші всі були трохи дивні. Але не настільки, як Рейн. Він бачив сни, в яких йому шепотіла вода. Він розумів кішок (на жаль, взаємно це не працювало). А ще він відчував, коли поруч хтось бреше.І найгірше — він знав, що магія існує. Хоча всі казали, що це вигадки.Але на чотирнадцятий день осіннього місяця, коли з неба впав не метеорит, а око... усе змінилося.Розділ I: «Кістка, що говорить»РОЗДІЛ I: КІСТКА, ЩО ГОВОРИТЬРейн прокинувся ще до того, як півні встигли згадати, що вони півні. Світанок лише ледь торкався країв неба, розфарбовуючи його в блідо-ліловий. У хаті було сиро, ковдра вкотре зібралася грудкою десь під ногами, а вітер свистів крізь щілини в стінах, як привид у поганому гуморі. Але все це не розбудило…
Иногда самые важные истории начинаются с первой страницы.
Комментарии 0