Чуже тіло та рідне серце

Частина 1

Прокинулась я через голосний дівчачий вереск.

— Пенс у мене такі новини! Ти не повіриш. — З криком радості пролепетала незнайомка.

— Давай скоріше прокидайся, скільки вже можна спати?

— Що сталося? — Здивовано спитала я. — І де я?

— Пенс вставай скоріше, які питання?

Сказала вона і почала стягувати мене з ліжка.

Я потресла сонною головою і ще раз подивилася на незнайомку. Мені здалося що десь я її бачила, але не змогла згадати.

— Чому ти називаєш мене Пенс?

— Ей ти що?

Сказала вона після чого доторкнулясь до мого лоба.

— Температури немає, може ти випила?

Я згадала що було вчора. Після навчання по балеті я поверталася додому. Заглянувши в телефон я побачила повідомлення від своєї подруги. Коли я прочитала його я не повіривши зупинилася, не побачивши що стою посеред шляху. В тому повідомлені було написано про зраду хлопця, після якого було фото, на фото моя подруга та... моє серце зупинилося на фото моя подруга цілувалася із Рейзом - мої хлопцем якого я безмірно кохала і який кожен день зізнавався у великій любові до мене... Я заплака, мої сльози наповнили очі і я не побачивши авто яке їхало на мене — упала на дорогу ростікавши кров‘ю. Правду кажуть що перед смертю в очах проноситься все життя - усі щасливі моменти з Рейзом, які були фальшивими. Не думала що помру в свій 17 день народження...

Я почала розглядувати кімнату у якій прокинулась. Так це був сон і насправді я не померла? — Подумала я знаходячи свій телефон. Його ніде не було. І на моєму лиці промайнула здивованість разом зі страхом...

Це не мої руки!!! — сказала я собі вставаючи і підходячи до дзеркала який був разом із трюмо.

І тут я побачила лице, не моє лице. Біля дзеркала стояла вродлива дівчина - волося під каре, сіроваті очі, пухлі губи та фігура про яку бажають немало дівчат. Я згадала це відображення ... Біля мене стояла та сама Пенсі, Пенсі Паркенсон, я її добре пам‘ятала через те що не один раз читала та дивилася історію «Гаррі Потерра».

Моє серце зупинилося, щипнувши себе за руку я зрозуміла що це не сон, і я справді померла, але якимось чином перемістилася у тіло Пенсі.

Ішовши до уроку я продумовувала своє життя. Згадала щасливі моменти з Рейзом, мені було дуже тяжко на серці. Я безмірно його кохала, а він?.. У мене защіпало очі але я тримала слюзи проковтнувши комок в горлі з думкою що більше ніколи його не побачу — І мене це втішило, я не хотіла більше його бачити...

Зі мною шла Дафна — подруга пенсі.

За дорогою вона мені розповідала свою ранішню новину, але я її не слухала, бо була зайнята своїми думками.

Я не могла повірити що опинилася в світі Гаррі Потерра, і ніде інакше, а у найпопулярнішій історії!

— Ти мене слухаєш? — з досадою спитала Дафна. — Я уже третій раз кличу тебе а ти не відповідаєш!

Так, тепер я Пенсі, і мені потрібно звикти до цього ім‘я. Пенсі Паркенсон, а не Амелія Берлі - так мене звали у тому житті. І чому я попала в тіло Пенсі? Краще я хотілаб бути Герміоною або Джині, але й на тому дякую, що ще живу.

— А, ой вибач, я просто замислилась. Так що ти хотіла?

— Ти сьогодні така дивна! І спокійна, раніше ти завжди розповідала мені про себе та Драко. — сказавши, вона відкрила двері до класу...

Частина 2

Це був великий та темний кабінет. Першим уроком у нас було зілляварення тому слизерин був з грифіндором.

І тут я побачила його... — Гаррі! — я не повірила свої очам, я вживу бачу неймовірно популярного чарівника, та того хто вбив Волдеморта. Я почала знаходити очима Герміону та Рона, знайшовши вже хотіла сісти до них, та Дафна потягнула мене туди де сиділи слизеринці. Отямившись я згадала, що я слизеринка.

Проходивши повз парт ми сіли на вільну, і тут я побачила Драко Малфоя. Він з зухвалою посмішкою слухав Блейза Забіні разом з Теодором Ноттом. І як на зло ми сиділи попереду них.

У фільмі я терпіти не могла Драко Малфоя, а тепер мені прийдеться бачити його, напевно кожен день.

Хоча, він...красивий? — промелькнуло в мене в голові.

— Та ні, він просто дурень!

— Ти про кого? — здивовано спитала Дафна.

І тільки зараз я зрозуміла що сказала це в голос.

— А? та просто так, ем... неважливо.

Поки ми балакали в клас хтось влетів.

Це був Северус Снейп.

Він велично став навпроти учнів у своїй чорній мантії. Той самий Снейп, який вбив Дамблдора, я його не ненавиділа, але й він небув моїм найулюбленішим професором.

Усі затихли, і він почав урок.

— Сьогодні у нас буде парна робота, і тому зараз я буду називати імена, а ви сідайте зі своєю парою.

Слизерин занив, я розуміла чому - ці двоє факультетів були великими ворогами.

— Ґрехем Монтеґю і Лаванда Браун, Дафна Ґринґрасс і Парваті Патіл.

— Блейз Забіні і Рон Візлі, Драко Малфой і... хм Герміона Ґрейнджер...

Я почула як Драко вилаявся, але нехоча все таки пішов до Герміони.

— Теодор Нотт та Невіл Донґботом, Пенсі Паркенсон та Гаррі Поттер.

Мені не почулося? Я буду у парі з Гаррі?

Я з схованою радістю пішла до Гаррі.

Він зневажено подивився на мене та нехоча дав мені місце.

— Вам потрібно зварити зілля гербіцид. — з невеликою втомою сказав Снейп.

Після цього усі почали щось вкидати у котел і премішувати.

Я погано пам‘ятала усі зілля яки були у книзі, і тому поки що дивилася як це робить Гаррі.

Я хотіла розповісти Гаррі про усе, що знаю, про Волдеморта, війну та багато смертей, після яких Гаррі дуже сумував.

Але я не могла тому, що тепер я Пенсі і напевно як я розповім він подумає що я якась божевільна. І тому я мовчки дивилася як він робить зілля.

— Чого я все маю робити? Ти ж відмінниця?! І навіщо тебе зі мною поставили! — зі злістю викрикнув на мене Гаррі.

— Я просто дивлюся на що здатний хлопчик який вижив. — відповіла згадавши, що тепер я Пенсі, а вона ненавиділа Гаррі, так як і він її.

Він з ненавистю поглянув на мене і продовжив варити. Сперш він кинув у котел дуже огидну слизь, у книзі підписана як «Слизь флоббер-чев‘яка»,

Далі за рецептом потрібно було вкинути Сік мурлокомля, мені захотілося йому допомогти і я знайшла схожий на малюнок який був укнизі інгредієнт і швиденько його вкинула, але щось пішло не так і я побачила ак у котлі почали кипіти бульбашки зеленої жижи. Секунда і вона уже на Гаррі, я встигла відскочити від котла, але Гаррі так не пощастило.

Він подивився на мене, в його очах я побачила, що він ледь себе втримує щоб не стрибнути на мене і не порвати. Слизеринці залилися сміхом, а грифіндорці зі злістю дивилися на них.

Після цього випадку ми пішли у великий зал. Він був незвичайно великий, ми стали займати свої місця. Я сіла з Дафною, а Драко навпроти мене. Я старалася не дивитися на нього і тому почала їсти. На тарілці лежели панкейки. Я згадала як мама мені теж готувала їх на сніданок. Сльози самі почали наступати на очі, я дуже скучала за Мамою.

— Давай прокидайся, в школу запізнишся. — вона зайшла в кімнату і почала відкривати вікно впускаючи соняшне проміння мені на лице.

— Ну мамо, ще 5 хвилиночок

— Вставай! Сніданок на столі, зараз охолоне якщо не прокинешся. — з цими словами вона покинула мою кімнату.

Вставши з ліжка та умившись пішла на кухню, на столі стояли мої улюблені запашні панкейки. Мама зібравшись виходить з дому, вона вчитель літератури у середній школі, а я учусь у старшій школі. Іноді після школи я іду на навчання по балеті, а всі остальні дні я працюю на підробітці у маленькій кафейні. Мама також після роботи працює ще продавцем у магазинчику. Коли мені було 9 років мій тато помер. Мама дуже довго не могла з цим змиритися, але потім почала бути допізна на роботах, і тому я теж захотіла хоть в чомусь їй допомогти. На щастя цих грошей хватило для проживання в маленькому доміку у Лондоні. Я хотіла стати знаменитою балериною і тому дуже старалася у навчанні по балеті...

— Це Поттер тебе образив?— почула я голос Блейза.

— Ти плачеш!— Дафна з жалістю поглянула на мене

Я й не помітила як з моїх очей скотилися сльози.

— Та ні! Це ж я винна, що зілля у котлі вилилося на Поттера, а плачу я ем, бо...— я не змогла нічого кращого придумати, не буду ж я казати- насправді я не Пенсі, я незнаю як сюди попала, бо я уже померла, а плакала я через те, що згадала маму, і тому я сказала — ...їжа не дуже смачна, ой піду я краще погуляю.

— Я з тобою. — з рішучістю промовила Дафна. — Хто знає що може статися з нашою Пенс.

— Вибач, але я хочу побути одна.

З цими словами я піднялася із столу і вийшла з великого залу.