Попадос Костяна
Глава 1
–Ей Міш наливай!
–Е а чого я,хай Макс наливає!
–Нє міш давай ти,Макс не скидувався на це пиво,тай взагалі ні на що не скидувався, а ти Міш скинувся,так що давай давай!
Міша нехоча піднявся із краваті та взявши двох літрову бутику пива почав розливати в стакани.
–О так то краще! –потер руки Петя який вже замітно напився та щей трохи і почав би співати.
Взявши стакан Міша замітив що тоже не хило так накидався і в нього перед очима все йшло кругом.
Петя встав та чуть не впавши почав говорити тост.–Ну що хлопці за Кізару!
–Еее якого ще кізару Петь давайте хочаб щоб я з Мішою та Костею дійшли додому,а то вони та даже я вже п'яні щей ни хило так,хоча я ще не дуже але хто його знає як воно потім може розібрати.–сказав Максім і всі согласившись із ним чокнулись стаканами та почали пити,але Петя остановивши всіх вдрух крикнув:
–Ану чекайте,а сало! а Максиме чого ви не ріжете сало аа!
–Оп точно як це без сала,–Макс взявши ніж почав розділювати його на маленькі скибочки і класти його собі на хліб.–Єй кому сала! – Встав та почав махати салом всім перд очима.–Міша хоч сала?
Міша підняв руки та почав відмахуватись та казати що йому досить.
–Да ну Міш давай.
–Я буду сала! –Вдруг завалившийся в кімнату Костя який ходив по своїм справам жадно дивився на сало.
–Оо Свій мужик!
Макс зробивши бутерброд тільки з сала та хліба передав Кості.Той взяв та прям запихуючись почав хомячити так званий бутерброд з салом.
–Давай і мені, ік! – Петя вже ікаючи взяв бутерброт та почав запивати пивом.
Міша відчував що йому вже зле,тому коли вже всі опустошили свої стакани крім Ярика який мирно посипував на кроваті то він щей половини не випив.
–Ярик блять вставай ти шо!–Петя почав термосати Ярика який тільки відштовхуючись ногами та щось бормоча намагався далі спати.Але Петя не відставав та вже навідь почав його щікотати.
–Ладно ладно!! встаю блін задовбав!–Всеж піднявшись Ярік почав щось бубоніти під носа.
–Давай пішли покурим!– Предложив Петя.–Костя давай з нами!
Міша відчувши що його не хило так підташнює вирішив піти з так сказати курягами.
–О Міш ти шо тоже курити будеш!?
Але міша Не відповідаючи на жарт Петі вискочив на двір та не встихши навідь зайти за угол вдруг нагнувся і виблював все що випив сьогодні включаючи і кусочок сала який лежав в блювоті на сходах.
–Блять Міша ти шо не міг вже хоч дальше десь сука! А мені потім преберай це!!
–Оо ахаха оце ти напився!– Вдруг заржали Костя та Ярік.
–Фух.–Міша відчувши що йому стало легше відійшов за угол та вирішив щей відлити.
–Міша блін будеш сам преберати!
–Вибач Петь я не вспів дійти.
–Ага ахаха блін да оце ти дав тиб ше в хаті так ахаха!–продовжили ржати хлопці та теж ставши відлити почали трохи заспокіюватися.
Петя з Яріком дістали по пачці сегарет та положивши в рот запалили їх.
–На Кость і тобі,–Ярік дав йому сегарету і запалив її.
–Міш може будеш? а хоча лудше не треба,ато ше раз стошнить а мені потім відгребай!–сказав вже трішки насмішливо Петя та вдихнув дим від сигарети,трішки продержавши видихнув.
Відчувши неприятний дим Міша знову захотів проблюватися тому відійшов в сторону та трішки подихавши вже свіжим повітрям рішив вернутися до хати.
Зайшовши в середину він тільки зараз зрозумів що забув вдіти капці і весь час він стояв босяком,–сука блін!
–Шо там Міш? –Сказав був Макс який так же сидів за столом та доїдав бутер.
–А да нічого.–Він сів та трішки сперся за стіл.
Йому все ще було зле і він задумався скільки сьогодні випив?
–Мда Міш краще б ти не пив,як ти взагалі до дому маєш повертатися я тебе тащити не буду.Кстаті мені цікаво що на це твої батьки скажуть ото буде хехе.
–Да краще я б здох,–видихнувши Міша завалився на кровать та закрив очі.
–Ти це тільки не засипай а то скоро сім годин і нам прийдеться до дому йти.
–Блін точно.–А він думав чого це вже на дворі сонечко сховалось і замітно потемніло літо же.
Але йому вже було всеодно,він просто хотів лягти в теплу постіль і заснути ніби нічого і не було.Але коли вже Міша засипав в його нозі щось завібрірувало "вібратор?" подумав він.Це був телефон і йому звонив батько,схоже що навідь трубку взяти Міша не зможе,а що він скаже своїм п'яним голосом батько зразу зрозуміє це.
–Ооо хана тобі Міш як ти відповідати збераєшся?
–Блін шоо робитии ік.–Він не довго вагаючись всеж відключив визов.–Ну нах краще? я вже дома все скажу.–Хоча хіба це краще подумав він.
–Ну не знаю не знаю думаю легше вже по телефоні сказати чим в лице,–придложив Макс.
В кімнату зайшли остальні та відчувся сильний запах сигарет що курили хлопці Міші знову захотілося регати.
–Ну шо налевайте чи шо!?–весело сказав Петя та сів на кровать так що ледь не впав з неї.
–Нє нє люди хвате Міші вже додому пора дай так вже пізно.–сказав Макс та вже почав вставати.
–То давайте хочаб по останній.–продовжив Петро.
–Ні все Міша тобі зараз на стіл наригає.
–Хе він кстаті вже мені на сходах наригав.
–Хехе ти серйозно?,Міша наригав шей на сходи,тоді вже точно пора.
–Ех ладно тоді збераємся.
Вдівшись всі вийшли на подвір'я і Макс замітивши мішин слід заржав та сказавши йому ну ти й даєш побіг за хату як і всі остальні.
Потім вони вийшли та весело похитуючись пішли.Петя навідь один раз впав схоже він був самий пяний зі всіх але всеш веселий в отлічиї від Міші який сумно йшов по заду.
Міша відчув що всеш йому становитьсь трішки краще всеш на вулиці було свіже повітря та легенький вітерець який зворушував його волосся.
Підійшовши ще трохи та ставши біля колодця який стояв біля забора Петро та Ярік попрощались і пішли назад.
Міша все ще йшов без настрою він хотів просто лягти спати,йому вже було всерівно на те що він прийде п'яний і батьки почнуть його ругати,якщо потрібно він навідь пошле їх,Міша вдруг здивувався своїй храбрості чи то алкогрль зробив його таким чи всеж той самий пофінічний настрій?
Макс І Костя щось весело обговорювали,і не звертаючи на нього увагу йшли далі.Міша лиш ревниво дивився за ними,вони могли радуватися і їм не було зле вони навідь не виглядали п'яними в отлічиї від Міші.Він мислено послав їх та ледве перешагая шаг за шагом відчув таку сильну втому що ще трішки і він впаде.
–Ей Міхаїл ти чого? З тобою все добре?
Міша підняв голову це були його друзі від яких він був вже відрікся із за просто свого поганого настрою.І знову таки мислено вибачився.
–Давай руку,да зіпрись ти на мене во,–Костя взяв його руку та поклав собі наплечі та трішки придержуючи рушив.
–Давай давай блін може його наруках нести а!–Макс так само зробив підійшовши з другого боку.
–Да веселий сьогодні день всеж давно так не пили.
–Кость ми ніколи так не пили!–Виправив Макс.
Да вони давно не пили разом,хоча Міша і хотів пити але зараз в нього це бажання пропало і не появиться ще десь з місяць.
Зараз коли вони йшли разом Він відчув такий спокій,і всеж був радий що він зараз хочаб не сам.Міша закривши очі та переставши перебирати ногами засипав.
–Ее е Міша блін просипайся ми тебе спячим точно не дотащим!
–А ой просто спати дуже хочу!–оправдався він.
Пройшовши так до лісу вони не надовго зупинилися із за Кості який побіг до ближайщого дерева щоб відлити.
–Ех так ми точно не дійдем.–пожалувався Максім і теж відійшов в сторону.
Міша раптом спомнив що Максім говорив ранком.Він сказав що в ліс не можна бо в ньому сьогодні є привиди,монстри і всяка нечисть.Вспомнивши це він засміявся і вже хотів пошутити сказавши щось Максу але не встих бо Костя раптом викрикнув і пропав.
–Костя ти шо там робиш?–здивовано та даже якось налякано спитав Макс.
Костя пропав не вже його забравли якісь привиди, можливо те що Макс казав правда?
–Ей Кость!?–Макс схоже забувши що казав ранком пішов до Кості.Підійшовши він почув якійсь стони.
–Макс не ходи вдруг привиди!–Міша вже трішки налякано виговорив всеж він і так темряви боїться а тут щось страмне,хоч він і не дуже й вірить в привидів їхнє існування не видхиляє.
–Міш ти чого які привиди?– І вже коли він підійшов до дерева та заглянув за нього побачивши вдруг заржав.–Ахаха Кость ти як?
–Блін да я впав походу зашпортнувся якось блін!
Схоже ніякі привиди його не забрали а віе тупо впав подумав Міша та був теж заржав але не встиг,із заду вдруг почулись шаги і він щосили обернувся та аж здрогнув.
–Ти чого малий?–це був простий прохожий який схоже просто проходив мімо.
Він видихнув та вирвшив підповзти поближче до друзів,схоже Костя вже вибрався та недовольно бормочав а Макс тупо сміявся та говорив: Да як ти взагалі туди звалився!?
Схоже що Міша від страху навідь протрезвів і хоча всеще сам йти не міг,спати він більше не хтів.
–Ладно пішли вже.
Взявши мішу вони направились через ліс який був дуже таки темний.Зайшовши в середину вони продовжили сміятись над Костею і Міша знову став трішки веселішим та почав піддержувати розмову.
Через хвилин пятнадцять вони вже мали виходити до сходів які були в кінці лісу але їх таки не було.Міша знав що вони здається їшли правильно і навідь якщо він ошибався то Макс який був найбільш тревезий точно знає куди йти.
–Ем а ми хіба вже не мали вийти.–І всеж підтвердивши Мішені сумнівання Макс теж ге знав куди йти.
–А де ми тоді.–Міша знову спомнив слова Макса і вже подумав що їх забрав ліс.
–Блять ну авжеж бо ми йдем не туди.–Вдруг сказав Костя і звернув на ліво.–Бачте нам суди.
–Ааа ахаха блін оце я туплю точно же.–Макс схоже зрозумів та заржав ледьве не падая.
І тут Міша теж почав розуміти що не так,вони йшли не вниз до лесници а в бік ще глубже.Від темноти яка стояла серед лісу п'яним в дупель пацанам було не так легко поняти в який бік йти і якби не Костя вони б так ще довго йшли далі.
–Ну наконецто ми вийшли.
Хоч вони і вийшли із лісу але світліше не стало,виднілась тільки одна хата яка горіла.
–Одна хата горить!–пошутив Міша і всі як завжди заржали.
Вони почали спускатися але це з'ясувалося не так легко,Міша ледь не падаючи вперед держався за своїх друзів які самі ще трішки і впадуть.Всеж перебераючи ногами Міші становилось все тяжче і він просто хотів лягти.
–Давай ще трохи і ура!–Макс радісно крикнув коли вони нарещті спустилися.
Хоч це і було тяжко йому ще предстояв підйом на горб і коли вони дійшли до нього він зрозумів що Макс прощається з ними і йде в другий бік.
–Удачі дійдіть там!–крикнув він на прощання і пішов.
–Ну шо ми тепер двоя лишились і нам треба якось дійти,–Костя взяв його крепче і почав підніматися з ним на горб.
Міша відчував що він вже взагалі не може йти,його ноги вже просто відказували а в його голові знову помутніло щей знову затошніло.
–Я я більше не можу!
–Можеш можеш давай ще трохи!– Костя як міг підбадрював його але той просто падав на коліна і ледь якось піднімався.
Він не розумів чому йому стало так зле,всеж раніше він якось йшов.Міша вже почав проклинати себе за тещо взагалі пив краще б він як і завжди просидів граючи в пабг.
І всеж момент істіни вони піднялись на горб.Міша впав на коліна і його всеж стошнило.
–Блядь нє більше я пити не буду,ну не так сильно.
–Ага бо я тебе в слідуйщий раз не дотащу.
Всеж піднявшись вони пішли далі і дійшли нарешті до Мішиної фіртки.
–Фух.–Костя видихнув з мислею що більше йому не прийдеться тащити Мішу.
–Спасіба що дотащив.
–Ага ладно пока.
Попрощавшись Костя пішов а Міша ще трохи посидівши замітив що і встати не може.Йому вдруг знову позвонив телефон але брати його він якось не хотів.Всеж якось вставши він відкрив фіртку і завалився в середину і пройшовши чи краще сказати доповзши рачки він як останній рак звалився на сходах та заснув без сил.
Відкривши очі він вже лежав в своїй кімнаті а над ним стояли батьки і Міша зрозумів що йому пизда але хоча б дійшов до хати і вже добре.
На слідуйщий день.
Проснувшись Костя одразу потянувся за телефоном який звонив.Але ледь піднявшись відчув сильну біль в голові.
-Ай чорт! о це то я напився,цікаво як там Міша йому то вже точно капець,–подумав він та всеж дотянувся до телефону.Йому звонив його друг Назар і Кості одразу перехотілося брати трубку,якщо Назар звонить то те що Костя почує буде не дуже добре для нього.
–Блін що йому треба в таку рань,–сказав Костя хоч і на годиннику вже була дванадцята година дня.–Він нажав на виклик та мовив:
–Ало.
–Костя доров,як поживаєш?!
–Мм ну нормально від бодуна відхожу,так що треба?
–Всмислі ти шо бухав і без мене!? айяйай ну за це потом,а такто до тебе діло є, надіюсь ти будеш не проти.
–Що за діло?,–Костя намагався піднятись з постілі але всеж вирішив почекати із за всеще діючої болі в голові і сильної тяжкості в всьому тілі.
–Да короче мені треба щоб ти поїхав в Одесу.Знаю дебелізм,але ми можем з цим заробити дохрена бабла!
–Що ти мелиш, в яку ще чорт візьми Одесу?
–Дай все обясню.Помниш про мій товар маріхуани? так вона зараз в Одесі в мого одного друга.Ти представляєш мені вдалося найти покупця,і він готовий забрати все!
–Да ти їбанутий!–Хрипло викрикнувши Костя та всеш вирішив встати із за сушняка.Повезло що бутилка моршенської була в нього на столі.
–Ахаха знаю знаю але блін,він реально готовий віддати пядесят штук за неї представляєш!?
Костя Висушив всю бутилки до дна,–А нащо мені в Одесу їхати?
–Да блін він із Вінниці недалеко від тебе,тому ти маєш поїхати з ним і получити гроші.Він якогось бена хоче розраховуватись налічними я хрен знаю нащо.
–Ааа блін ти здурів?мені це не потрібно,я точно нікуди не поїду,даже якщо хотів мене не пустят!
–А ти не питай так їдь.І вибач але я вже сказав що ти їдеш з ним,тому він десь через час підїде.
–Щоо ти прикалуєшся!!
–Ахаха да я тебе розумію але в мене не було виходу всеж пяддесят тисяч гривень!
Тиж знаєш мені нема більше до кого звернутись,даже якщо є то я неможу їм так довіритись а то вони ще бабки візьмуть і спиздяться кудись а я потом їх хрен найду.
Я авжеш і міг сам поїхати,але я ж в бабушки.
–Піздець…ти не можеш втікти або ще щось придумати?
–Да як я втечу.Да даже якщо втечу то як я з ноль бабла туди попаду? в бабушки я красти не буду.Яж в селі бо мене шукає вже поліція.Так що жди.
–Блять за шо тебе вже шукають!?
–Да не важно.Я короче чела одно на тридцять штук кинув.Ладно Жди того чела він має на зупинку підїхати.Давай пока мене бабушка зве.
–Що? ей почикай!
Але Назар вже кинув трубку і лешив Костю із своїми навими проблеми.
Вдівшись Костя почав обдумувати що йому робити.Втікти і поїхати із тим челом або нічого не робити і залешитися в дома?
Взявши телефон він вирішив написати Міші, порадитись із ним та спитати як він.Цікаво чи живий він там взагалі?
–Привет ти там живий?–написав Костя.
Через пару хвилин Міша таки появився в сеті та почав писати:
–Привет,Блять це просто пізда ти непредставляєш що в мене сьогодні було.
–ахаха да ти вчора конкретно напився.
–Да блін я даже до хати не доповз,я очнувся вже в краваті.
–Блін ти серйозно? мені тоже хреново було.
Такі крики йомайо.
–Да бля вони мені в ночі нічого не сказали, і я просто ляг спати,але вже на ранок.Сука хай йдуть нахуй мені гуляти з вами тепер не можна.І ще вони здається звонили твоїм і Максімовим батькам такшо пиздець.
–Да а я походу більше ніколи гуляти не вийду.
–Да блін давай більше так не пити ок.
–Ок а то так і загнемся.
–Ладно кстаті я походу їду в Одесу.
–Що нахуя вже?
–Да із за Назара він там наркоту продає за пядесят штук.
–Ти йобнувся і серйозно хочеш їхати?
–Да нє я ж не зможу мене ніхто не пустить.
–Яких ще пядесят штук,нє в нього вже точно катушка їде.
–Да короче не важно.
–А то ше посадять вас і тоді точно хана.
–Да ладно не поїду я.Давай пока.
–Давай в пабг.
–Нє я не хочу.
–Ну ладно пока.
Договорив з Мішою Костя всеж вирішив нікуди не їхати.А то точно посадять.Да він і не збирався.
Він вийшов із кімнати та направися в туалет.Зробивши деякі справи він вмився та із за сушняка відпив трохи з крана.
І знову почувся звонок.Підійшовши до столу він взяв телефон,звонив йому Максім.
–І чого ви всі розвонилися,–він підняв трубку.
–Ало привет,відповів Костя.
–Привет короче Петя зараз в барселоні!
–Що всмислі?!
–Я сам не знаю шутить він але похоже ні.
–А як що він робить в Барселоні?
–Він сам толком не знає,позвонив мені тільки що і каже,що він якомусь челу гроші винен.
–Всмислі як гроші винен,як він туди попав?!
–Тож кажу не знаю,скащав щоб я тобі позвонив,а ти йому!
–Ну ладно зараз позвоню,давай пока.
–Ага і да я більше пити ніколи не буду і тобі тоже краще нетреба пока.
Да це точно якщо такі проблеми від цього пойла,то нахер воно нам треба?!
Костя сильно здивувався від почутого,як Петро міг туди попасти? невже він настільки напився що якось полетів в Барселону? а як же Ярік він тоже з ним?
Костя набрав номер Петра та сів на постіль,–ало Петро!
–А Костя привет!
–Мені тут Максім сказав що ти в Барселоні, він серйозно ти зараз там!?
–А ахаха да представляєш так і є!
–Почикай як ти туди попав?
–Да я і сам хотів знати,я нічого не помню а очнувся вже тут.
–Блін це просто піздець і що тепер?
–Не знаю мені кажуть що я винен тридцять тисяч,а я нічого не помню! шей Яріка нема ніде.
–Ей дай сюди трубку я сам побалакаю!–вдруг сказав незнайомий голос і спитав:
–Ским я розмовляю а!?
Костя трохи злякався але всеж зміг заговорити,–Я Костя.
–Костя? це добре так ти друг цього хлопчини.А значить віддавати гроші прийдеться тобі.
–Е а чого я?
–Ну а хто ще? слухай мене уважно ти маєш привезти тридцять тисяч гривень,тиж українець такщо можеш везти в гривнях мені не важно,а якщо не превезеш твому другу кирдик зрозумів?
Костя був в шоці від почутого,де він візьме тридцять тисяч? невже йому всеж прийдеться…
–Ей ти чуєш? я не знаю як ти маєш шукати гроші але маєш хочаб приїхати.Ладно потом перезвониш,і да копам ти лутше не звони, не треба а тепер пока.
–Да як так? ви іздіваєтесь!?
Він не міг повірити що все це насправді твориться з ним.Чому він має все це розрулювати? чому він не розумів.Він не знав що робити,невже всеж прийдеться їхати в Одесу з тим челом? а в нього є вибір?
Всеж він вирішив піти на зупинку і будь що буде.Він вийшов із хати і нікому не кажучи направився до зупинки,але як він може не сказати і так просто піти?
Дійшовши до зупинки його хтось окликнув:
–Ей ти ану почикай!
Костя зупинився та обернувся до незнайомця.Окликнув його чоловік в кожаній куртці який сидів на мотоциклі та тримав шлем,років йому було десь під тридцять.
–Слиш малий ти случайно не Костя?
–Ну я,–сказав він майже не чутно від страху і невпевненості чи йому взагалі потрібно розмовляти з ним,чи краще повернутися додому дому.
–Що? ти блять голосніше не можеш?
–Я Костя.
–Бля йомайо я тебе тут вже двадцять хвилин чекаю,заїбався вже знаєш? ех ладно сідай поїхали давай.
–Я не можу так просто.
–Що не можеш їхати шолі? ти прикалуєшся?!
–Да я просто батькам не сказаві вони не пустять!
–Йобтваюмать тобі взагалі скільки років? я сюди півтори години їхав,а тут якийсь шкет якого не пускають?!
Костя не знав що сказати і просто дивився на нього.
–Ех ладно пішли я розберуся,–мужик в кожаній куртці зліз із мотоцикла та направився з відти де вийшов Костя.–Ти де живеш показуй давай?
–А нашо вам?
–Да срати хочу думав в тебе посидіти,блядь відпрошувати тебе буду,що ще робити!?
Вони направились до дому Кості та коли вже підійшли зупинились.
–Тут живеш? ладно чикай тут я зараз.
Він направився до вхідних дверей та постукав в них.З відти вийшла бабушка Кості і вони почали щось обговорювати,але що Костя не міг розчути.Рабтом чел в куртці щось дістав і показав бабушці,вона злякалась.
Костя був тоже злякався а раптом це пістолет і він зараз її просто застрелить щоб їм ніхто не мішав.Але ні мужик розвернувся та направився до калітки.
–Ух короче я розібрався можем їхати.
–А що ви їй сказали.
–Хе потім дізнаєшся а зараз поїхали вже.Кстаті ти в цьому їхати зібрався? вдінся щось покраще всеж їдем хрен куди.
–А да зараз,–Костя побіг до хати та вдівся більш по городськи і впоравшись за п'ять хвилин вийшов та направився до калітки.Мужика вже не було мабуть він вже був біля мотоцикла.
Прийшовши на зупинку він побачив вже в шлемі і знову сидящого на мотику мужика.
–Залізай давай! на шлем,–сказав мужик.
Костя вдів шлем та заліз на мотик.
–Тремайся крепче! і кстаті мене Коля звати.–Він завів мотик і вони поїхали.
Через деякий час Костя сидів в залі аєропорту та чекав коли обявлять його рельс.
В Одесі він ніколи не був.Всеж він їхав із за маріухуани щоб получити гроші і трохи хвилювався із за цього.
Костя так і не розумів чому він має все це розрулювати.Чому із за Назара і Петра в нього стільки проблем?
Але що тут зробиш? він вже скоро полетить,віддасть наркоту,забере гроші,потім полетить прямим рельсом в Барселону.Тільки як він авжеш не знає.Потім він відасть гроші та забере Петра і вони полетять додому.Такий був план Кості і нанього він і розраховував.
–Ей ти де літаєш а?
Спитав Коля який підійшов та сів біля Кості.В нього були два пакета в руках,один із них він протянув Кості.
–На візми поїш,скоро будем летіти.
Костя взяв пакет,в ньому лежало два гамбургера.Костя дістав один та почав хомячити,всеж він не їв із самого ранку.
–Я сам не їбу що це за хрень,але здається смачна да?
Костя трохи прожувавши вимовив:
–Ага лубе вшусно,–трохи не розборчиво вимовив він.–А ти що ніколи не їв гамбургер?
–А це гамбургери?а я думав сова.Да бля ніхрена не схоже на гамбургер,тут тупо булка і якась грень в нутрі.
–Ну да але вкусно можеш їсти.
–Хм ну ладно.А ти кста не міг би розказати наприкла про твого як сказати хрена з яким я балакав на щот товару а?
Кості трохи не сподобалось його неожидане цікавство і взагалі навіщо йому це?
–Ем а тобі нащо?
–Да так цікавлюсь,ну так?
Костя не хотів нічого йому казати бо всеж не дуже довіряв йому.Він вирішив перейти на тему яка його цікавила з самого початку.
–Слухай а навіщо ти захотів розраховуввтися налічними?
Колю замітно смутило це питання і він зажмурився.
–Хм може в мене просто карти немає, дай я їм трохи не довіряю,а так відам все тобі і нема проблем.
Кості ця відповідь не сподобаоась і він ще більше забезпокоївся.А є в нього гроші взагалі?!
–Ти б не міг дістати гроші?!
–Що?
–Гроші ти ж казав що ввзьмеш з собою, так?–Костя навідь не замітив що перейшов до його нового підозрілого знайомого на ти.
Та продовжив пилити його взглядом.
–Ладно,–коротко сказав Коля та дістав із за спини простий рюбзак.
Костя вже почав думати що Коля просто замоче його за те що він забагато балакає просто заведе кудись і бах.І чому йому в голову йдуть такі хренові мислі?
Коля поклав рюбзак собі на коліна та обдивився по сторонам.Потім всеж глянувши на Костю він відкрив рюбзак та виняв з відти пачку грошей.
–На бачиш? на ще якщо не віриш.
–Да ладно лално вірю,–Костя заспокоївся та тепер був на половину впевниний що його не кинуть.А раптом він перехоче віддавати гроші і таки замочить!? Йдіть нахуй!! вдруг сказав мисленно собі Костя щоб заспокоїтися,забагато він собі накручував ну авжеш як тут і не хвилюватися?
–Ей ти знову десь літаєш,не виспався чи що? давай вставай наш рейс.
І справді Кості не вийшло достатньо виспатися.Він же пив до вечора.
За пару хвилин вони вже сиділи в літаку на своїх містях.
Костя раптом зацікавмвся навіщо вони летіли літако? це ж дорого.
–А чому ми летимо літаком?
Коля розвернув до нього голову та трохи підняв брови,–бля а як? чи ти хоч на автобусі вічність добератися?
–Ну це ж дорого.
–Ех,а тобі не пох? я не хочу ждати а добратися бистро.І взагалі ти би поспав виглядиш не важно, даже греново якось.Скажи бухав в чора а?–вдруг спитав Коля.
Костя не знав як він виглядає але довідувався по відчуттям що хреново.
–Да випив з друзями.
–Хаха ну да я в твому віці вже нахреначувався так що,хрен що потім спомниш.Буває просипаюсь а я блядь в ментовці о то лажа була ааха.
Кості вдруг спомнилась ситуація з Петром.Те що він В Барселоні і нічого не помнить щей сука винен гроші.
–О то деньки були,–продовжив Коля.–Ех так сказати останні найкращі роки а далі йде робота дай повно проблем з якими тобі так просто не справитись.Так що тобі совет ти краще не пий а розвивайся там якщо в тебе є якесь улюблене занняття то краще займайся ним.–Коля трохи насупився та тихо сказав.– І да ти б наркоту не продавав сядиш ще.
Але хіба в Кості є вибір? чорт потрібно було просто позвонити поліції.Але ж ні він злякався і пішов сам на це,щей обвиняє в всьому друзів.
–Я наприклад,–продовжив Коля.–коли малий був любив мастерити із дерева.Був стул зробив,а дід з нього як наїбнувся ахаха смішно було я оказується забув скрутити його дурак блін.
Кості було цікаво слухати його,але всеж сон переборов його і він задрімав.
–Пацан! Костя блядь просипайся.
–А що мм,–Костя відкрив очі та спочатку навідь не зрозумів де він і хто чи що він.
–Ржан давай вставай ми вже прилетіли а ти ше дрихниш!
–Встаю встаю, –потираючи очі сказав Костя.
Вийшовши із літака Костя чуть не стошнило, всеж рідко випадає шанс політати на літаку.
–Ей ти впорядку? диви не обригай тут все,–насмішливо сказав Коля.
–Да нормально.
–Ну ок,тоді вітаю ми в Одесі.
Коля та Костя стояли на вхіді в аеропорт та могли роздивитися навколо.Сама Одеса поки що нічого собою не представляла.Але тут було чистіше і красивіше чим на Вінницькому аєропорту.
–Ай Одеса ай Одеса пацани не стійте у подъезда з моря дує теплий вітерок ех Одеса славний горадок ахаха,–Коля щось напивав на суржику і трохи пританцьовував.–Ладно я визву таксі почикай.
Коля дістав з кармана своїх джинсів телефон та набравши якийсь номер почав розмовляти на щот таксі.
–Так таксі буде десь через хвилин десять.Ти пити не хоч чи відлити?
–Да ні не дуже.
–Бля а я хочу,ладно почикай тут я скоро.
Коля знову направився до аєропорту.Тому Костя просто сів на ближайшу лавку та почав чекати.
Раптом йому хтось позвонив.Костя дістав телефон,це був Назар.
–Ало привет що там ти де? –як завжди жваво заговорив Назар.
–Привет я вже в Одеському аєропорту.
–А ну ок значить все добре а то я вже хвилюватися почав.Ладно перезвониш коли гроші будуть в тебе ок?
–Кста а Коля знає куди нам їхати?
–Ну авжеш знає,ладно давай.
Назар кинув трубку і якраз вийшов Коля
Кооя підійшов та спитав:
–Ще не має таксі?
–Пока не бачив.Бистро ти.
–А? а да тут туалет прям біля вхіду,а в нас його хрен найдеш хоч за машину ставай,хе комусь в бак так налити.
Коля сів збоку та неожидано дістав пачку сигарет з карману та закурив.
–Ти куриш?
–Ну як бачиш да,будеш?
–Ні я не курю.
–О а це правильно а то це така фігня шо хрен її потом кинеш.Я вже два роки як бачиш тіпа кидаю блять.
Якраз До них підїхало таксі і вони сіли в нього та поїхали.
–Костя тобі кста стільки років?–неожидано спитав Коля.
–А ну п'ятнадцять.
–Ех чорт,–Коля знову зморщився.Чого це він вдруг так?
–А що?
–Да нє нічого.
Якраз приїхало таксі і вони погрузились в нього на задні сидіння.
–Чуєш а чого імено ти поїхав а не той чел?
Знову спитав Коля,але Костя просто відмахнувся та сказав:
–Він не міг
–Хм понятно,а тебе тоді чого відправив?–Коля завів дві руки за голову та закрив глаза.
–Не знаю просто.
Остальні хвилин двадцять вони просиділи в тишині а Костя вспів розглянути так сказати допримічатільності Одеси.
Всеж таксі остановилося і Коля заплативши вийшов з Костею з машини та направився до девяти етажного будинку.Вони зайшли в середину та піднялися на четвертий етаж і зупинилися біля одної квартири.
–Ну ура ми на місці,–Коля позвонив в двері.
Через пару хвилин двері відчинилися і звідти вийшо хлопець можливо трохи старше Кості.
–Доров ви хто? –спитав хлопець.
–А ти вгадай,там здається ніякого кодового слова не було так що давай товар.
–А це ви,–хлопець обдивився по сторонам.–Заходьте.
Ми зайшли в квартиру.Хлопець пішов в другу кімнату та виніс з неї два великих пакета.
Коля якось страмно усміхнувся та сказав відкрити пакет і коли він упевнився що це той товар трохи насупив брови і видихнув.
–Ну так забирайете чи що?–спитав хлопець.
–Да да,ех ви пацани вибачайте але,–Коля дістав із куртки щось похоже на удостовирения.–Поліця вас заарештовано за продавання наркотиків.Мда пізда вам пацани.
–От блять,–Викрикнув пацан і забігши в кімнату виліз із вікна яке було відкритим.
Коля побіг за ним та наказав Кості лишатися тут.Коли Коля добіг до вікна,хлопець злякався і внезапно
вистрибнув.
–Дібіл це ж четвертий етаж!–Крикнув йому Коля,але вже було пізно.Він дістав телефон та позвонив схоже швидкій допомозі.
Костя не знав що робити але скориставшись замішатільством Колі рванув з квартири що аж пятки сверкали.
–Еее Костя твою мать,стій!
Костя вибіг з будинку але зупинився в піниці думаючи куди йому бігти.Всеж вирішив забігти в найближчий провулок.
–Чорт чорт чорт!–Провулок з'ясувався тупіком і Костя ще більше запанікував.Він не знав що робити,просто вирішив збіжати через страх.А вдруг його посадять!? думав він.
–Ха ха Костя бля стііій!–впочатку провулок з'явився Коля.Він був настільки задиханий що ще трохи і впаде.–Нє ну точно вух треба кидати курити,ато так і здохнути можна.
Костя стояв на місті як вкопаний та думав здатися йому чи всеж якось збіжати.Можливо йому вдасця дотянутись до тої лесніци? З права від Кості звисала лесниця але вона була дуже високо тому він не знав як дотянутися до неї.
–Костя стій на місці,все нормально я заберу тебе в участок і ми там поговорим,я обіцяю що все буде гаразд і тебе не посадять.
Костя не дуже повірив що вони просто будут розмовляти,тому вирішив побігти до лесниці.
Збоку стояв мусорний бак,він був на пів пустий.Костя взявся за нього і підтащив до лесниці.
–Нє нє ну блін зачекай Костя!–Кричав йому Коля.
Але Костя вже ліз в верх.Коля направився за ним та теж поліз.
І коли Костя вже майже доліз то почув якийсь тріскіт.Він прискорився та виліз на верх останнього етажу на чійсь балкон.
Костя глянув в низ.Лесниця на якій він тількищо заліз була розварена і ледь трималася.
Коля з круглими переляканими очима тримався по середині.Лесниця всеж не витримала і почала падати в низ з Колею.
–Йооооббб!– викрикнув він та вже за мить лежав на тому самому мусорному баці без свідомості.
Костя просто відкрив рот і застих глядя на розкарячивсьогося Колю на мусорном баці.А вдруг він помер?!–Промайнула думка в Кості і він вже почав панікувати якби не телефон.Йому звонив Петро.
–А аало!–виговорив якось Костя.
–Га? ей малий ти там що зіваєш!? де мої гроші я надіюсь ти про них ще не забув.Бо замочу твого дружка!! даю тобі ще три дня зрозумів!?
–Аага.
Тепер Костя ще більше не знав що йому робити.Авжеш він міг просто нічого не робити направитись додому і все,або взяти гроші та полетіти в Барселону.
Костя вирішив таки вернутися по гроші але почувся голос Колі,він схоже очухався.Костя знову глянув в низ,але Коля просто повзав по асвальті і матюкався,але навідь не міг встати.
–Чорт,–Костя спустився через іншу лесницю яка була в початку провулку.Почувши звуки швидкої допомоги він побіг до них.
Попередив їх що Колі потрібна допопога.
Коли в Кості був шанс піти взяти гроші.Він вже хотів бігти але знову задумався.Потрібно йому це? чому він не може сказати поліції? а вдруг він і справді йому допоможе.
Костя вирішив зупинитися на місці біля швидкої.
Через годину Костя вже сидів в якомусь кабінеті в поліції та чекав коли до нього хтось прийде.
Біля дверей появились дві особи.Вони про щось голосно спорили і одна не пускала іншу.
–Дай,я просто сам з ним пообщаюсь…він мене знає…все гараз!
Коля з жінкою поліцейським зайшли в середину.Коля присів на стул на впроти та підсунув Кості кофе та чотири пончики,два з них були шоколадні а другі з глазурю.
–Ну привет Кость,ти як тут? на перекуси ти напевне голодний,–В Колі була перебинтована ліва рука і заговорив він якось занадто спокійно і навідь вічливо.
Костя зразу подумав що це із за тої жінки поліцейського яка сіла за стіл з ліва від них біля стікла де було видно весь офіс.
Коля нервово поглядував на неї та сказав:
–Може ви вийдете ми і самі можемо поговорити.
–Жінка поліцейський глянула на Колю та поправивши окуляри відповіла:
–Взагаліто я мала розмовляти з цим хлопчиком але звідкись взялись ви.
–Ой да ладно я з ним з самого початку він мені все розкажить.
Жінка недовірливо глянула на нього.Потім на Костю та заговорила до нього:
–Ти ж Костя да? ти не проти лишитися тут з ним одним?–Спитала вона.
Костя вирішив що так буде простіше тому просто кивнув.
–Гаразд,–вона ще раз глянула на Колю та вийшла з кімнати.
–Ну ура я ледь попав до тебе представляєш.Вона тіпа мала в тебе показання знімати.Я надіюсь ти тут ще нічого нікому не розказував?
–Нікому ще,як рука?
–А да нормально здається не зломана.Правда спина ноє.Блін якби ти зразу не побіг то все було б добре.
–А як той чел він ж,з четвертого етажу випав?
–В лікарні,де ше бути? він ногу зломав і ще щось я хз.
–Понятно так про що ти хотів поговорити!–спитав насупившися Костя.Просто він ще не міг повірити що Коля з яким він був всю дорогу коп.
–Ну для початку хто твій подільник?
–Що ти тільки це хотів спитати?
–Авжеш ні.Нащо ти погодився на цю зділку а? я ж бачив що ти не дуде таки хотів їхати.
Раптом в голові Кості сплилися всі пазли.Ось чого він взяв гроші з собою,він просто хотів зловити Костю.Чого питав про вік.І інші страмності.
–Я не хочу про це розмовляти,–він і сам толком не знав,не то щоб обяснити.
–Ти ж сам хотів все розказати си ні? а міг втекти але ж ти лешився.
Коля склонив голову в низ видихнув та серйозно глянувши на Костю сказав:
–Костя ти ж розумієш що ти можеш на довго сісти за клітку.Розумієш якщо ти скажеш чія та маріхуана я зможу захистити тебе і ти не сядеш.Я ж розумію що тебе підставили.Хіба ти не хочеш відповісти?
Костя просто вставився собі на коліна і не знав що сказати.Він не міг розказати про Назара,точніше просто не хотів.Всеж він його друг.
–Ладно,–продовжив Коля.–Я обіцяю тобі що я допоможу.Просто скажи навіщо ти пішов на це.Невже тобі так захотілось ті пяддесят тисяч?
Костя знав що він може йому допомогти але ніяк не міг наважиться сказати.Видихнувши він зібрався та сказа:
–Я пішов на це із за друга,–Костя підняв голову та взяв пончик.–Його тримають в заручних і погрожують якщо я не принесу тридцять тисяч то вбють його,–Костя зхавав пончик.
Коля здивовано поглянув на Костю і знову насупився.
–Зрозуміло значить ти пішов на це заради друга
–Я просто злякався,мені казали не звонити копам,я не знав що робити тому і тікав від тебе думаючи що посадять.
Ех ти,–Коля трохи приблизився до Кості та сказав:
–Я тобі допоможу,обіцяю,–Коля підмигнув.–А тепер більше дрібниць,розказуй що твій друг робить в Барселоні,і чому ти маєш віддавати гроші?
–А да помниш п'янку про яку я тобі розказував? ну так ось Петро з Яріком так напились що якось полетіли туди і вкрали гроші.А чому я маю віддавати не знаю.
–Йобаний… ех ахаха ти серйозно? як скажи, як можна було так напитися?
–Я не знаю сам ледве до хати дойшов.
–Ой блядь ладно а чого тоді в тебе гроші вимагають?
Костя розказав все що він знав.Коля дивився на нього з насмішкою але схоже розумів настільки це серйозно.
–Я тебе зрозумів.Чорт треба план думати.Поїдем схоже в Барселону а там розберемся.Може вийде якось схватити тих вимогателів.
–А спецназ буде.
–В іншій страні? вибач але ми самі по собі.
–Блін шкода.
–Да ладно ми всеодно справимся в двох.Ебать прям фільм якийсь.Ех давно в мене такої двіжухи не бувало.
–А що будо щось подібне?
–Ну тіпа да.Чел машину вкрав а я за ним.Тоді я був ще простим гаїшніком,мда якби не ця погоня я і зараз б там сидів.
–Так а що було ти гнався за ним?
–О да,він на хамері а ми з напарником на жигі ото погоня.Він блядь легковушки на ура розйобував предсталяєш? два часа гнались.
–Ніхуя,прям два часа?
–Ну не два але всеж дуже довго,а ти це не манюкайся поняв.Потом зясувалось що він з калаша пів магазіна розвалив.А магаз був його друга чи то брата не помню.Так короче той друг,його сімю увів і хамер той кста тоже забрав,може відсудили якось хз.
–Ти серйозно?–Костя трохи не вірив в похожу на байку історію.
–Ще як.То той як псіханув походу.І магазін розвалив як за помству і хамер вернути хотів.Я його розумію але блядь він чокнувся.Представляєш палив по нам з калаша.
Лобовуху зніс нахрен,шина спущена а ми їбашем дальше,ми броніровані нас не пробєш.Да і короче довідстрілювався так що зїхав з дороги і на встречу а там фура.Ну ти поняв він то затормозив але як йобнувся о.
–Блін.–Ахуєвши сидів Костя і так, і не вірив що з простим гаїшніком таке могло приключитися.
–Ну короче ми стаєм.В небі вже вертольот,нас знімають.Ми то думали вже все, але ні він виходить і продолжає палити по нам.Попадає напарніку Сашці в ногу.
Бля він як заматериться.То там вже і його маму в канаву посилав що і не казав я тобі скажу.
Костя видавив короткий смішок.Ще стільки років назад а канава з мамкою вже була.
–Ага,–продовжив Коля.–Саша як почав по ньому шмаляти.Я то збоку вирішив відійти ато і сам Сашку трохи побаювався.Він в нас крепкий і спильчивий дуже був ти йому слово не так скажеш він тобі в морду як дасть.Хоча і худий був але сили вньохо хоч відбавляй.
Ну я збоку відхожу а в нього патрони закінчуються.Стоїть такий дивиться на мене і як рване.Похлеще тебе знаєш,а тоді я ще огого був бігав як та пантера за пітухом.
Біжу за ним він за угол, дивлюсь а він лежить.Ахаха представляєш наєбнувся,так біх що аж впав.Да а я то що? взяв руки за спину пест за голрву і жду.
–І так тебе підвищили?–спитав Костя.
–Да, прославився і грамоту дали,підвищили. Сашку тоже всеж поранили його.Кста Саша зараз тоже в Барселоні так що якщо і буде якась підмога то це він.
–О ну не погано, так ми збераємся?
–Да але ми забули позвонити товому другу.
–Чорт точно,–Костя дістав телефон та набрав номер Петра.
–Тільки включи на громку связь.
–Ало да Кость,як там ти?–якось не важно сказав Петро.
–Петь в мене є гроші я скоро поїду до тебе ок.
–Ало значить вже є гроші зрозуміло,–з динаміка заговорив той самий що погрожував.
–Я скоро буду.
–Давай тільки не опаздувай зрозумів? Коли приїдеш перезвониш.
Костя кинув трубку.Коля трохи задумався та просто встав.
–Ладно тоді пішли,похаваєм нормально і будем збиратися.
–А як мене хіба випустять?
–Да розслабся я все порішаю.
За пару годин Костя з Колею вже були в барселоні.
–Ало я на місці,куди мені йти?–спитав Костя позвонивши до Петра.
–Жди там,скоро до тебе приїде машина і вони тебе заберуть.І ще дещо з ким ти там?
–Що?
–Я ж розумію ти не міг прилетіти сам,так хто з тобою?
Костя не знав що відповісти і глянув на Колю який стояв навпроти в надії що він щось підприйме.Коля зрозумів Костю і взявши телефон заговорив:
–Ало це його папа.
–А так ти весь час був з ним.Якщо так чому нічого не говорив?
–Нуу не хотів це його проблеми мені чого лізти.
–Ну якби син всеж,ладно ждіть там.
Трубку кинули.Коля відав телефон та присів на сидіння.
–Нащо ти сказав що ти мій папа?
–А що,може було потрібно сказати що я коп?
–Не знаю але хоч щось.
–Да ладно ти взагалі нічого не сказав,а що я мав придумати? Ладно слухай план,нас заберають і коли ми приїжаєм…еммм.
–Емм?
–Я хз
–Що як це?
–Ну блін все не придумаєш,тоді був план але він не підходить.Думаю приїдем дамо гроші заберем петра а я вже щось придумаю.В мене пістолет є якщо що.
–А якщо нас обшукають?
–Блять я щось не подумав..Хехе будем надіятися що не обшукають.Але не забувай про Сашу,я з ним вже зв'язався так що він нас прикриє.
Костю план влаштовував,але він боявся що вони незахочуть відавати Петра.Але ладно, Саша допоможить так що надія є.
–Коль,а де ти дістав гроші.
–Де? ну якби ті що і були в сумці,–Коля вказав на рубзак за плечима який йому точно не личив.Кожана куртка і шкільний рубзак мда.
–О звітки ці гроші?
–Забагато питаєш,пішли краще морозиво купим.А то я його хрен знає коли в останні їв.
–Ну давай.
Через хвилин десять коли вони вже доїдали морозиво,до них підійшли два мужика.
–Ви двоє,–сказав один із них.–За мною
Костя з Колею встали та направились за ними.
–Чуєш тобі не здається дивним що всі українську знають?–шепотом спитав Коля.
–Ну поки що давоє знають але трохи дивно да.
Мужики посадили їх в машину,та вони поїхали.
Костя дуже хвилювався що щось піде не так.Він не вірив що ще трошки і все буде окей.
Тому вирішив просто пообдивлятися через вікно на саму Барсу.Виглядало точно не так як в городах Одеси чи Вінниці.
Вони доїхали до якигось воріт.Ворота відчинили ще двоя.І машина заїхала в середину,це схоже був якийсь склад.
Мужики вийшли з машини та взяли їх з собою і поволокли в середину складу.Коли вони зайшли то всередині стояло ще двоя.Один з них товстяк схоже той що розмовляв з Костею заговорив:
–Оо ну нарешті я вже думав ви ніколи не приїдете.
–Ну так де малий? –спитав Коля.
–О так зразу а віскарю не хоч? ахаха шучу.
–Ей давай до діла!
–Ладно,–він сказав щось не по нашому,можливо іспанська або скоріше португальська.
Другий пішов на верх по сходам та вернувся через дві хвилини з Петром.
–Петя!–викрикнув Костя до Петі.
Але Петро навідь не глянув на нього.Вони спустились і знову стали перед ними.
Костя не розумів чого це він так.Всеж ми приїхали його рятувати а він дується?
–А де другий малий?–питав Коля.
–Не спіши,–товстяк якось дивно усміхнувся.
Почувся звук відкривання дверей і до складу хтось ввійшов.
–Ну привет Кость,як же я радий тебе бачити.
Костя і Коля обернулись до дверей.Там стояли ті самі що їх привезли,і один з білим волоссям стояв в дверях,схоже це він заговорив до Кості.
–Твою мать,–Коля насупив брови і зжав кулаки.
Костя не знав чому він так відреагував але можна було зрозуміти що Коля його знає по не дуже хорошим споминанням.
–Оууо да ти чого?–спитав білявий.
Костя не розумів нічого.Навіщо він його чекав? хто він? звідки Коля його знає? хто він і чому Петро такий сумний?
–Нічого просто,–відповів Коля.
Мужик підійшов в плотну до Колі та сказав:
–Да,так хреналі злишся?
Він спитав його так що Коля ще трохи і кинувся на нього.Але люди з банди підняли пістолети та націлили на нього.
–Заспокойся,ато ми тебе заспокоїмо.Ви їх обшукували,–спитав він того товстого любітеля віскі.
–Емм ні ще невстигли.
–Невстигли чи за були?–мужик знову глянув на Колю.–Ей,ти точно його батько,
–Іди ти в дупу,–відповів Коля трохи усміхаючись.
–Хм,ось як,–він вдарив Колю в живіт,Коля аж впав на коліна і видавив тихий стон.
–Ах ти сука,–продовжив Коля лежавши на колінах і ледь підняв голову щоб глянути йому в лице.
Костя просто дивився і думав що робити,але в голову нічого не приходило.
–Че?,–він нагнувся до Колі та злосно усміхнувся.–Обшукайте його.
–Хватіт!–всеж зібравшись із силами виговорив Костя.–Внас є гроші,відавайте заложних і ми просто підем.
Мужик глянув на нього,–Ахаха ти думаєш що тридцять штук і ми в розчоті? ти серйозно? що не памятаєш хто я,не памятаєш як кинув мене? ах ну да ти ж не бачив мене в лице.Костя я той кому ти винен 8 тисяч доларів.
Що?–Костя ще чуть і зомлів від такої цифри.Навідь Коля здивовано глядів на нього.
–Не придурюйся що не розумієш,ти кинув мене,а тепер коли ти вже тут розказуй де мій кокаїн і гроші!
Костя вже точно не розумів.А хіба він хоч колись щось розумів? Яки к чорту кокаїн? можливо він спутав його з кимось.
–Я не розумію,я не знаю де твій кокаїн і незнаю де гроші,–трохи перелякано відповів Костя.
–Костя не пизди,ти кинув мене!
–Але я і справді не знаю.
–Хвате ато я і тебе замочу!
–Да відїбись ти від нього уйобок,–Коля піднявся та відвів Костю собі за спину.
–Я взагалі не з тобою розмовляю,–білявий дістав з кишені піджака пістолет і націлив на нього.–Чи ти хоч здохнути!?
Костя в паніці обдумував що твориться але всеж вимовив:
–Чорт хва давайте спочатку розберемся.
–Слушна думка,–вліз товстяк.–Давайте краще сядем і випєм віс…
–Закрий рот придурок,–сказав білявий але всеж сховав пістолет.–Ладно поговорим.
Коля трохи відійшов в бік але Косю не підпускав.
–Так з чого ви взяли що я той що винен гроші?
–Ну розкажу якщо аш так не розумієш.Два тижня назад я звязався з наркоторговцем по сіті який назвався Костею,там навідь фото було.
Костя не міг повірити,невже це все із-за того що його хтось підставив?
–Ти сказав що в тебе є просто дохуя кокаїну і навідь скинув фотку.Але навідь не відправивши кокаїн ти зломав наш счот і вкрав всі гроші.Ти кинув мене,обікрав до нитки.
Коля серйозно дивився на Костю схоже намагаючись взнати чи він і справді обікрав білявого.Але по взгляду Кості який був в повному шоці і окутаний панікою було зрозуміло що він некрав взагалі нічого.
Сам Костя обдумував хто це міг бути і схоже догадувався.Назар який з самого початку відправив його в Одесу за грошима.
Він знову його підставив,а чи він знав що може таке бути? авжеш ні Костя зна Назара дуже добре,і він би ни хотів щоб все так вийшло.
Але він викрав Петра і яріка за якісь 8 тисяч?
–Алеж це не багато грошей,толі навіщо так заморочуватися?
–В мене зараз не так багато грошей,прийшлось даже відпустити дохрена людей,так що кажи.
–Це був не я а мій знакомий,–відповів Костя.
–Че? який ще такий знакомий?
–Такий,це справді не я він мене підставив і в нього всі гроші.
–Да ти шутиш,думаєш я тобі повірю!
–Віе же сказав,–вліз Коля.–Що не він,а його підставили,так що відєбись вже і признай що це твій прокол.
–Що прокол кажеш? топто я підстроєв це все і зря? мені навідь повезло що ті два мелких дауни приїхали в Барселону,вони навідь підіграли мені бо боялись,і ти навідь приїхав по плану.Чорт але ти не той хто мені потрібен!!!??
Костя зрозумів всю підставу.Насправді Петя і Ярік не були винні їм гроші,вони їх просто залякали щоб він приїхав.Але лоханулись бо Костя не той хто їм насправді потрібний.
–Блять блядь блядь!!! ну нічого ви мені тоже пригодитися а зараз обшукайте їх.
Товстий і охраннік підійшли до Кості з Колею та почали обшукувати їх.В Кості вони дістали тільки телефон але з Колею в них було більше проблем.Товстий знайшов в нього пістолет і показав білявому.
–Що за? Звідки в тебе пістолет ти ж просто його батько так.?–спитав білявий знову витянувши пістолет.
–А цей,да так для зашчіти,–відповів Коля трохи усміхнувшись.
–Для зашчіти да? обшукай його ще.
Товстяк знову почав шарити в нього по карманах.І схоже він знайшов тільки кнопочний телефон.
–Ну і добре,–сказав Коля,і коли товстий був максимально близько до нього то схопив його і витянувши в товстого пістолет приставив до голови.Костю він відвів за себе.
Коли всі наставили на них пістолети Коля сказав:
–Пора на мій телефон дістань з нього жучок і розбий.
–Костя зрозумів все і бистро зняв кришку телефона,дістав жучок та кинувши на підлогу роздушив.
–Що ти робиш?–спитав білявий нерозумія.
–А ти ще не поняв? Олексій Денаро вас заарештовано.
Через двері ввірвався грузрвік,він просто розбив ворота до складу.
–Костя пригнись,назад назад!–каза йому Коля пригнувшись трохи і тримаю чи товстяка відходив до грузовика.
З грузовика вийшло двоє,і ще двоє вилізли з прицепу.
–Твою мать стріляйте в них!–кричав Денаро на побіг дальше в склад з охранніком який держав Петра.
–Єбать ти їбануьий Сашка, де ти дістав грузовік?–спитав Коля схоже свого старого друга Сашу,і вирубив товстяка.
–Хех а ти як думав що я на чому приїду?!
Костя стряв біля грузовика і прикривався від стрілянини.Схожи Охранніків було теж чотири.
–Ладно Кость залишайся тут а ми підем допомагати твому другу ок!?–спитав Коля.
Костя вирішив довіритись Колі і залишитися тут.
Коля почав прориватися через перестрілку до туди куди пішов Денаро.
Кості хтось позвонив,це був його папа.Костя приняв визов і сказав:
–Ало.
Костя сидів з Петром,заді в відкритій швидкій допомозі,пив теплий чай та чекав поки Коля обговорить щось з поліцією і прийде до нього.
–Ей ти як?–спитав Костя Петра який дув на язик бо обпік чаєм.
–Да нормально тільки язик болить,–сказав він усміхнувшись,але замить зкинув її.–Кость ти пробач що все так вийшло,просто я…я ну.
Костя зрозумів його та відповів.–Да ладно непарся,мені весело було.
–Да але всеш якби я не випив за багато я б,нути поняв.
–Поняв,просто більше так ненапивайся,–Костя усміхнувся та похлопав Петра по плечі.
Через декілька хвилин Коля таки прийшов та сів біля них і жартірливо спитав:
–Ей як ви тут салаги.
–Нормально що скажеш,–відповів Костя.
–Ну понятно,це добре.
–А так що з Яріком?–спитав Петро трохи насупивши взгляд.
–Чорт,похоже що він в того підера,але непарся ми його знайдем,я тє обіцяю,–Коля підмигнув їм та усміхнувся.
–Я тобі вірю,–сказав Костя який точно знав що він допоможить,він ж спас Петра коли його тоді на складі хотіли забрати ті підери,хоч і упустив одного.
–Хм ну непартесь,через час ви летите додому,літак вже оплачений.Такщо нарешті віддехнете,вас копи відвезуть до аеропорту,а Яріка я вам привезу пізніше.
–Понятно,–сказав Костя і спомнив Назара,що буде з ним?–А що буде з Назаром? віе же продавав там…
–Да непарся не посадять його,всеж із за нього я майже зловив того підера,–Він усміхнувся та протянув йому руку,так щоб пожати.
Костя за цей час здружився з Колею,і навідь був радий що він оказався Копом.
Він протянув йому руку і пожав.
–Спасіба за роботу,напарнік,–сказав Коля.–Ладно а тепер вам пора,і да твої батьки Кость вже знають що ти допоміг мені,ми типу вже в новинах є.
–Прикольно,–Костя авжеш був радий що його покажуть по телевізорі,щей не як злочинця який продавав наркоту а як героя.
Бо йому щей вже звонив батя і питав де він.
Він і справді став героєм щей крутим.
До них підійшли копи і сказали що відвезуть до аеропорту.Коля помахав рукою коли вони вже відходили.Їх посадили в машину і поїхали.
Він думав як буде розказувати все друзям і батькам.Можливо вони не повірять,але Петро якщо що підтвердить.
Сам Петро чомусь зараз був сумний,він просто сидів та дивився в вікно.
Костя ще не міг повірити що його подорож підходить до кінця.Всеж все добре і він вже їде додому.
Через тиждень він взнав що Яріка спасли і він вже їде додому як і вони тоді.
Коля таки не збрехав що допоможить,причому він взнав що сам Коля його і врятував.
Коли Коля привіз його то сказав Кості що їм потрібно поїхати в одне село,авжеш до Назара,він согласився і вони поїхали.
Коли вони приїхали прийшлось заставити його спалити всі гроші,щоб ніхто не знав,але Коля всеж забрав трохи і Костя тоже.
Наркоти в нього не було,він збрехав тоді.А коли дізнався що прийзішло то неміг повірити.
Коля закрив на все очі і вони поїхали назад.
Костя знав що тепер точно кінець,і коли він прийде додому то точно піде бухати.
Ех нічому життя не вче
КІНЕЦЬ
ПІСЛЯСЛІВЯ
Я Андреєв Максим Сергійрвич і я типу автор.
Я написав це просто по приколу,друзі зная що я намагався щось писати попросили написати щось про них,ну я авжеш погодився.
Так що це мій перший розказ хз як це назвати.
Авжеш я багато напартачив,можливо щось забув написати,мені просто було лень перечитувати.
І ще по укрраїнскій мові в школі я писав завжди на одні двойки, так що вибачаюсь за суржик.
Друзі я надіюсь що вам сподобалось прочитане,і дякую що взагалі читаєте.
Ну ладно,досить я піду повіддихаю,Бувайте можливо ще побачемся.
Спасибо за чтение
Вернуться к книге