Алмазне Око Частина 1

Глава 1

Валтін в голові:"На вулиці йшов 2021 рік, я випускник школи. Цікаво, що мене жде по переду? Я стою прямо на святі, прямо біля прапора який підняли декілька хвилин назад. Тільки дуже пече сонце, по скоріше вже усе закінчилося. Дома вже їжа жде, телефон з іграми, ех." Минуло декілька десятків хвилин и Валтін (ім'я головного героя) сидів в класі. Взагалі в ньому знаходилося вісім парт, юний підліток сидів на першій, около стола учителя. Так співпало, що в класі всього було 8 учнів рахуючи і Валтіна. Імена інших не розкажу зараз, але можливо будуть в майбутньому. — Сьогодні дорогі учні, послідній день, коли ви учитесь в цій школі. Далі ви вже поступите дальше, хтось в 10-11 піде, хтось в училище тощо. Вибір великий, надіюсь ви знайдете собі по душі те, чим будете займатися і отримувати задоволення. — Сказала класний керівник дивлячись на учнів. Закінчився останній урок випускників. Валтін зі спокійною душею зібрався йти додому. Але згадав, що з понеділка ДПА здавати. Трішки подумавши, він все-таки направився додому з думкою поїсти. Валтін в голові:"минуло літо, дуже швидко комусь могло показатися. Але все таки було довго чекати, коли я матиму змогу вчитися та жити окремо від батьків. Оп і я вже біля училища, це моя перша пара скоро, потрібно поспішати." На перших парах Валтін було и сумно и весело тому, що одногрупники смішно шуткували. Тільки настрій псував вчитель. На послідній парі у нього була фізична культура, Валтін дуже любив спорт і дуже чекав цього моменту. Пройшли декілька хвилин та усіх поділили на декілька команд грати у Волейбол. — Цікаво як тут грають, мої однокласники не дуже вміли грати. — Сказав Валтін дивлячись на поле. — Ну ми подивимося спочатку на скільки добре ти граєш. — Пролунав голос заді, але Валтін не зміг зрозуміти хто це сказав. Почалась перша гра, хлопець находився в одній із команд. Він стояв, якщо дивитися зі сторони їх команди, то з правої сторони біля сітки. Першу подачу робить їх супротивник, Валтіну залишається тільки чекати. Коли вже подали, його команда підняла м'яч та гравець на позиції центрального блокирующего робить пас в сторону хлопця. Валтін відійшов трохи назад та побіг в сторону м'яча і стрибнув для атаки. Але перед ним був блок із трьох блокирующих. Валтін хотів їх пробити, і в цей момент він почув, як по його венам пройшла сила. Хлопець не ждав такого, тому рішив бистріше пробити. Це був чудовий удар, і такий сильний, що супротивники відхилилися назад в повітрі. Але ставши Валтіну на ноги та обернувшись, на нього дивилися з дивним поглядом. Один із них промовив: — Чому твоє ліве око “алмазне”? — Ти про що, смислі “алмазне”? — Із дивним поглядом запитав Валтін. — В прямом, подивися на себе в дзеркало. Раптом Валтін почав розсипатися як пісок, и через 5 секунд тут остався тільки пісок. Перейдемо в другий світ, далеко в лісі, на небі появились чорні хмари и в землю вдарила блискавка. На місці куди вдарила блискавка появився Валтін, але він був в коконі з алмаза. Він тепер не міг рухатися, але був живий. Блискавка вдарила так сильно, що навіть в ближньому королівстві, Енлонгорд, люди почули: як будто землетрус на декілька секунд пройшов. В залі тронна, за 30 минут, зібрали сильних магів и воїнів, щоб розібратися, що трапилося. — Що це було?! — Запитав Король. — Ми не розуміємо, але знаємо місце, від якого пішли хвилі. — Відповів один із магів. — Ви можете туда потрапити? Нам потрібно з'ясувати, адже якщо це гроза, то потрібно її знищити. — Промовив Король. — По даним які ми маємо про це місце, воно абсолютно не шкідливе для нас. — Відповів один із кращих лицарів — Добре! Віддаю приказ: з'ясувати загрозу та знищити її, якщо це буде необхідно. — Твердо сказав Король, та продовжив сидіти на троні. — Так милорд! — сказали всі в залі крім короля та слуг, і направились до виходу. На наступний день всі були готові до від'їзду. В команді було 15 лицарів високого рівня, 20 магів високого рівня та вчені того часу. Їхавши містом, люди спостерігали за ними до самих воріт. Адже рідко буває, коли знамениті люди в такій кількості відправляються в путь. Шлях був досить тихим и спокійним, начебто нічого не відбулося. Поїздка до центру подій тривала 3 дня тому, що королівство находилось досить близько. — Ми прибуваємо! — Утром крикнув один із лицарів Всі прокинулися, сонце ще не вийшло, було утро і всі сонні. Вдалі знаходилося щось дивне, раптом виходить сонце. Зупинились всі на чистій поляні, вдалі почало щось сіяти. Під'їхавши ближче, всі були дуже здивовані тим, що перед ними. — Це алмаз! Стоп, ні! Це алмаз у формі яйця! — Крикнув вчений. — Ні! Стійте, там щось всередині! — Крикнув інший. Вже добравшись ближче, всі побачили всередині людину. — Що всередині робить людина? Як він туди потрапив? — В голос запитав лицар. Всі стали вокруг "Алмазного Яйця", встали з коней. Раптом один із лицарів підбіг и вдарив мечем, питаючись розбити. Але Алмаз був дуже місний, тому там даже слід не залишив. — Місний, розбити не возможно! — Сказав він. — Герольд! Вернись в Енлонгорд, зроби Королю доклад про ситуацію! — Сказав командир лицарів. — Так командир! Пройшов тиждень, всі робили спроби розкрити "Алмазне Яйце", але все без хороших результатів. Після повідомлення Герольда, сюда відправилась Принцеса Елізабет. Їй було цікаво про все, що відбувається за межами королівства. В цей раз вона заінтересована в хлопцеві, який був в Яйцеві. Перше враження про хлопця у принцеси було “А він красивіший чім я думала, навіть в королівстві таких немає” і засміялась трішки. Йшов 7 день як Принцеса спостерігала за "Алмазним Яйцем", зараз ніч, але в таборі було дуже світло. Принцеса сидівши біля Яйця, спостерігала за ним. Раптом тріск, дівчина відійшла на пару метрів. — Невже він нарешті вилізе? — Запитала Принцеса. Тріск це вже було достатньо громко, щоб люди підбігли та спостерігали. — Він живий? — Запитав командир лицарів. Раптом почали відпадати кусочки алмаза, і Яйце тріщяло ще більше. Через лише декілька секунд "Алмазне Яйце" розлетілось на частини у всі сторони. В Яйцеві находився Валтін, але цю людину ніхто не знав. Він стояв на ногах, але його тіло було нахилене вперед разом із головою. Принцеса почала потроху підходить. — Стійте ваше величність! Це може бути шкідливо для вас! — Крикнув командир. Дівчина з цікавістю на очах йшла дальше. Валтін почав піднімати голову, піднявши він почав дивитися на її. — Де я? — Запитав Валтін, дивлячись на дівчину. — Ти в межах Королівства Енлонгорд. — Впевнено відповіла вона. Хлопець повільно сів на землю так, що поклав на коліно праву руку, звисала. — Енлонгорд… Другий світ… Значит мене вона не обманула… Стоп! Хто вона!? — Шептав собі Валтін — Що відбулося з тобою, і звідки ти? — Запитала Елізабет присівши перед ним на відстані одного метра та обнявши ноги руками. — Я і сам не розумію, але якщо я тобі буду вірити, ти мене не будеш обманювать? — Запитав він піднявши голову. — Звісно. — І весело та мило усміхнулась Принцеса. — Ладно… Стоп! Чому я тебе розумію? — А ти, що не знаєш нашу мову? — Запитала вона — Ні, невже це глаз робить… — О, а розкажеш мені про нього? — Запитала Принцеса. — Ну я и сам не знаю, вперше таке відбулося. — Ну ладно, давай я допоможу тобі тут звикнути. — Чому ти мені допомагаєш? — Твоє око начебто просить, не можу відмовитися. — Казавши дивилася вниз. — Гаразд, але розумій, що я не друг, і мною керувати не можливо. — Добре Валтін, а ти цікавий хлопець, починаєш подобатися мені. — І протягла руку з веселою посмішкою на обличчі. Валтін подивився в її очі і побачив правду на її лиці. Стражі зрозуміли, що хлопець не ворог, тому можна довіряти йому. Це була ніч тому після цього, всі лицарі і маги з несподіваним лицем лягли спати, а які чергували, продовжили спостерігати навколо. Вже рано вранці всіх розбудили, адже потрібно вернутися в королівство. Коли всі готовились, Принцеса попросила, щоб Валтін їхав з нею. Вона сказала, що він тільки проснувся, і в нього не має сил їхати на коні. Валтін в голові:"Що ж відбулося? По словам принцеси я в алмазі був один тиждень. Але для мене пройшло лише декілька минут, похоже на сон." Через декілька днів ми прибули в королівство. Дивлячись у віконце, можливо побачити, що люди живуть щасливо. Хочеться вірити в краще, надіюсь це не ілюзія. — Ми вже дома. — З посмішкою на обличчі сказала Принцеса. — Вижу тут люди поважають короля — Ага, коли приїдемо, я розкажу історію від чого мій батько отримав повагу. — Гаразд, буду ждать. Під'їхавши до великих воріт в центрі королівства, вони відкрились. За ними було так красиво, я ніколи не забуду цю красоту. Любуватися не було часу, ми направлялися до покоїв короля. Його ім'я було Енлон Рейкчес. Він п'ятий король, ім'я отримав в честь назви королівства, Енлонгорд. Через декілька хвилин я стояв перед покоями короля, це був такий тривожний момент. Серце раптом сильно стало стукати. "Страх?.. Тривога?… Чи щось друге?" — Задав собі Валтін. Ворота відкрились, вони були такими важкими на погляд охоронців. Ми групою підійшли до Енлона, боковим поглядом я побачив як інші поклонитись, я теж це зробив. — Підніміть голову. Краще скажіть, як вас звати? — Запитав Енлон Рейкчес. — Моє ім'я Валтін, я рад що ви мене приняли сюда. — Сказав Валтін піднявши голову. — Гаразд Валтін, мені цікаво хто ти і відкіля. — Я-я… Я з другої планети або світу. Я не знаю як я сюда потрапив, але буду рад знайти тут друзів а не ворогів. — Розкажеш мені потім про свій світ? — Так, ваше величність! — А що це за глаз, прям алмаз? — Запитав Король придивляючись. — Він напевно и був причиною переміщення мене сюди. Ще останки де я був, надіюсь вони знадобляться. — Останки?… Де ти був?… До Енлона підійшла якась людина и розповіла щось від вухо. — А, зрозумів. А ти впевнений, що їх можна використовувати, вони можуть бути корисними тобі. — Запитав Король. — Якщо це вам знадобиться то мені не потрібне. — Гаразд, я тобі заплачу. Зараз тебе поведуть в твою кімнату, із за твого глаза, за тобою будуть спостерігати, і без битви не бувати. — Я радий за вашу щедрість, але я повинен навчитися виживати в цьому світі. — Раз ти так просиш, то буде пл твоєму. Береги себе! — З посмішкою на обличчі сказав Енлон Рейкчес. Мене відвели до виходу и по дорозі дали мішечок із золотими монетами, та пов'язку, щоб не впізнали. Місто велике, але заблудитися складно. Воно побудоване дуже розумно. Саме дивне те, що я не хочу їсти. По дорозі я зустрів багато різних людей, тварин, монстрів и навіть драконів. Дракони тут такі милі, але вони були не великі, тому мабуть вони не шкідливі. По переду я побачив гільдію авантюристів, до цього я зустрічав гільдії, але вони не цікаві. Може попробувати вступити? В середині було так шумно, все мало вигляд як у всіх аниме. Я впізнав куди йти. — Я хотів би вступити до вас. — Добре, пройдіть реєстрацію. — А що потрібно робити? — Все дуже просто, ось шар, тут бумага. Покладіть руку на магічний шар, я побачу твої навики. Потім просто підпишіть папір. — Добре. Валтін поклав руку на шар, але в нього засвітився Алмазний глаз. Він став таким красивим, начебто космос із зірками які різного кольору. Даже пов'язка не помогла. Через декілька секунд від шара лише кусочки лишись. А реєстратор впав в шок, лише промовила: — Ви прийнятті. Валтін підписав папір, перед чим спочатку добре прочитав, що там написано. Реєстратор пішла до мастера, та розповіла про випадок. Його рішили на ранг вище поставити. Бо на самому нижчому ранзі лише завдання для дітей. Валтін йшов по напрямку до виходу, але побачив там людину в мантії. Він рішив бути обережним, але дуже хотілось узнать хто то. Тому він вийшов, вже стоявши ближче, можливо було побачити, що то Елізабет. — Привіт, ходімо за мною, тут багато людей. — Тихо сказала вона. — Добре, але у мене появилось багато запитань. Вона мене вела за місто, напевно щось важливе. Так як місто було великим, прийшлось йти довго. По дорозі було багато різних людей, які вели торгівлю. Даже почув якийсь випадок про хлопчика із лісу, якщо коротко то в лісі пропав хлопчик, років 9, але його іноді бачили при боротьбі з гоблінами. Він начебто керував ними, а коли його хотіли спасти то він тікав. Ми вже стояли за містом, тут красиво росли дерева, ми сіли під першим із них. — Що ти думаєш робити дальше? — Запитала вона. — Думаю виконувати завдання із гільдії та заробляти на життя. Думаю я тут не на довго. — Але чому не на довго? І на скільки?— З дивним поглядом спросила Принцеса. — Просто відчуття, я не можу це підтвердити. — Ладно, але ти ж знаєш, що ці завдання складні, за свої кошти які тобі вручили за алмази, можливо було б придумати бізнес або щось в цьому роді. — Так але для початку після 7 днів в коконі хотілось би почути себе живим. У мене є ідея як можна швидше розвиватися. — Так ось чому ти зареєструвався, просто там коштів хватить на довго. — Я хоч и не розбираюсь в валюті в цьому світі, але розумію на скільки мені хватить. — Рада, що ти щось розумієш. — Сказала Принцеса з посмішкою. — Ладно піду вже завдання візьму, а то скучно. — Говорив Валтін встаючи. — Добре, будь обережний будь ласка. Валтін йшов в гільдію, і по дорозі купив яблуко, але воно було дивне на вигляд. Форма була така же сама, але воно було золотистим, начебто прикрасили золотом. Але дуже смачне, смачніше ніж у нас на Землі. Вже ввечері я був в гільдії, коли я зайшов, мене направили до мастера. Цікаво, що йому потрібно? Кімната була на третьому поверсі, на другому стіл засідань для вирішення складних завдань сильними учасниками. Але зараз там нікого. Я постукав у двері, і мені сказали заходити. Як і звичайно по середині стояв довгий стіл а по сторонам крісла, а дальше стоїть стіл, за яким сидів мастер. — Навіщо мене покликали? — Мені показали ваші результати реєстрації. Я був здивований, адже таких людей ще не було в нас, не то що в нас, по всьому світу. Звичайно люди народжуються з магічною силою та енергією, щоб її використовувати. Іноді бувають випадки, що енергії немає із самого народження, вихід із цієї ситуації це дати людині камінь енергії. Але в тебе все навпаки, енергії занадто багато, а використовувати не можеш. Стихія є у кожної людини, вона і є показником магічної сили, як раз у тебе її немає. Тобто енергія тобі в такому випадку не потрібна, і каменів стихії не існує. А якщо є, то напевно дуже складно дістати. — Говорив мастер повернувшись до Валтіна. — Так ось чому реєстратор була так здивована. Але мене чомусь це не дивує. — З дивним лицем сказав Валтін. — Думав ти будеш в шоці, і будеш питати як це виправити. Часто так реагують хлопці твого віку, але ти щось нове. Я можу помогти тобі, і буду держати в секреті інформацію про тебе, але в замін ти будеш допомогати піднімати гільдію. А ще можеш сидіти за столом на другому поверсі. Ну як? — Звучить заманливо, я згоден! — Відповів Валтін піднявши руку. З того моменту я встиг підняти рівень, хотя для початку я дізнався про нього від Елізабет, вона дуже добра. Після чого я дізнався як його піднімати а потім взяв завдання. Завдання на три голови вище мене, але завдяки мастера я зміг його взяти. Чуть не забув розповісти як піднімати рівень, як і завжди в другому світі є магічні монстри,( люди тоже до них належать) якщо їх вбивати то буду отримувати очки досвіду. В залежності від монстра, я буду мало або багато отримувати. Ми з Елізабет вбивали багато монстрів, звичайно це були сильні. Принцеса віднімала багато життя а я вже добивав, так я отримував багато досвіду. Десь за місяць я зміг піднятися до 99 рівня. Дивно, що ми не змогли мені 100 зробити, ладно зараз я в дорозі до сильного монстра. Я вже відомий про те, що я дуже бистро підняв уровень, я коли подивився на всіх із королівства, то побачив лише максимально 57 уровень. Знаючи це, я не говорив нічого про свій. Місце куди прямував Валтін було трохи далеко, тому туда він зміг добратися за день. Вже на наступний день після виходу хлопець був біля місця, а точніше біля місця проживання гоблінів. А місія була про звільнення мальчика із рук гоблінів. — А тут дуже смердить… Але я повинен виконати завдання гільдії… Ладно, зараз…. Валтін направив руку на гоблінів та закрив глаза. Так він вивчав місце, і де хто находиться. Завдяки цьому можна знайти мальчика. Але саме не очікуване було те, що на хлопцеві був якийсь наряд, начебто він володів цими гоблінами. Завданням було привезти його, тому вони були приградою. — Дивно те що навіть не потрібно говорити назву чари яку я використовую, удобно. Валтіну потрібно було лише уявити чари, що він і зробив, і вже в мить хлопчик був перед ним а гобліни продовжили трудитися будто нічого не відбулося. Насправді він переписав пам'ять всім гоблінам і хлопчику. Минуло зовсім не багато часу а завдання було завершене, алеж потрібно довести його до замка в гільдію, завдяки переміщення було легше добратися. Єдиний мінус чари в тому що тратить майже всю енергію, Валтін використав її тому що рядом з королівством рівень монстрів мінімальний. — Ну що, ми вже дома. — Сказав Валтін присівши та поклавши руки Майку на плечі. Але здивувало Валтіна те, що Майк ніяк не реагував на слова, і у цей час дивився за його спину, прямо на замок, який в цей час палав вогнем. — Валтін…. подивись назад…. королівство…. воно палає вогнем…. — Стривожено сказав Майк. Валтін повернувшись, коли побачив це, почав аналіз як він міг би спасти Енлонгорд. На що отримував лише єдиний вихід, використати Алмазне око. Але як його використовувати? — Майк, слухай, закрий очі ось цією пов'язкою, — протягнув Валтін хлопчику пов'язку яку дістав из кишені, — а ще закрий вуха. — договорив він з посмішкою, якою показував що все добре. Майк був вихований, тому зробив те що його попросили. Валтін зразу почав діяти, рішив закрити праве око, щоб бачити лише Алмазним. Потім направив останню енергію в нього. Дивно, але це спрацювало, тільки енергії мало, і вистачало лише на 10 хвилин. Але після активації, Валтін начебто потрапив в другий світ, але він був як вхід Наруто в думки, тільки вже тут стояла якась дівчина. — Елізабет…. Це ти?… — Запитав Валтін. — Ні, я твоя фантазія, та про кого ти думаєш частіше всього, і зараз ти начебто в середині своїх думок, і тут ти для контроля злості. Адже ти знаєш якщо втратити контроль то повернути буде складно. — Відповіла вона. — Тоді скоріше, в мене немає часу на ігри. — Раз хочеш, не можу відмовити. Валтін раптом потрапив назад, але прямо в комнату Елізабет, але вона лежала на ліжку. Не просто лежала на ліжку, а саме з мечем в серці. Думки Валтіна були "Як?", "Навіщо?", "Чому?", "Хто?", "Коли?". Але він зрозумів, що це і є провірка. Провірка на скільки він зможе втримувати зло в собі. Раптом на Елізабет рухнула комната, але Валтін стояв і дивився спокійно на це все. Як йому удається це робити? Вже через декілька секунд він повернуся назад до його уяви де Елізабет була здивованая, та не просто здивована, а сразу віддала контроль Алмазного ока повністю Валтіну. Ось і вже він у звичному світі, куди перенісся. Вже з оком він провів аналіз і знайшов вихід, використати комбінацію чар. Валтін піднявся (да він почав літати), і зупинившись над Енлонгордом, підняв руку після чого появився магічний круг розміром з місто, контур у якого був світло-зелений, а також літери які навіть Валтін не зміг перевести. Після чого різко упустив вниз, і разом з нею і круг. Як він і задумував при аналізі, замок почав повертатися в початковий вигляд, полум'я гасло, а вокруг людей появився шар, від дії якого всі порізи і сліди полум'я, заживали. І навіть… мертві верталися назад. Постривайте, повернемося до моменту коли направив всю останню енергію в око. Насправді ще тоді Валтін узнав, що зможе повертати людей до життя. Коли він стояв перед уявною Елізабет, сила в нього була але рішення далі, вирішало: забере вона силу, або залише. Тепер зрозуміло! Хитре рішення обрав однако, Валтін. Ладно, тепер повернемося назад. Він отримав силу оживляти. Але згадаємо що він потратив для цього — останню енергію. В наслідок чого вже через 9 хвилин коли замок був начебто тільки побудований, а люди живі чім при житті, залишалося мало часу до того як око перестане діяти і Валтін упаде. Залишалося близько 30 секунд, але все рівно він почав падати, причина в тому, якщо він витратить всю силу то не зможе більше використовувати Алмазне око. І Валтін вірив, що його врятують під час падіння. В цей час Елізабет вже встигла вийти на площадь та почала бігти в сторону Валтіна. — Валтін! Врятуйте його! — Почала вона кричати. В цей час раптом із-за домів Елізабет побачила авантюристів які вже готували магічний круг вітра. Він повинен вітром зупинити Валтіна, і м'яко положити на землю. Магічний круг добре з цим впорався, тобто через декілька секунд хлопець лежав в комі, серед великої купи людей які окружили його тривожно, адже боялись що він помер, але медик-авантюрист перевірив признаки життя, і на радість серце стукало і енергія стабільно наповнювала майже пусте тіло. — Жити буде! — Крикнув він і відійшов, після чого люди від радості почали кричати і підкидати капелюхи. Всю мить Елізабет пробиралася крізь людей, вона накинула на себе плащ из капюшоном, завдяки якому її не впізнали. Пробравшись, Елізабет різко накинулась на Валтіна і обняла. — Хто ви? Відійдіть від нього! — Крикнув капітан групи авантюристів "Темний Дракон". — Ладно, зараз вже не має сенсу носить цей плащ. — Елізабет зняла плащ після чого сіла на ноги та положила голову Валтіна на ноги і упустила голову вниз так, що волосся звисало вниз, навіть діставши до своїх колін. Вже через час під'їхав король із слугою. Він зразу зрозумів хто повернув замок в стан, який в нього зараз. Даже не дивлячись на те, що приїхав король, Елізабет продовжала любуватися лицем Валтіна. — Доцю, я бачу ти вже знайшла його. — З посмішкою сказав Енлон. — Пап я зрозуміла про що ти говорив тоді, коли я хотіла дізнатися щось більше. Те що за гранню розуміння людини, те що не можливо побачити, те що можливо лише відчути, відчути серцем. — Відповіла йому Елізабет. — Ти вже стала дорослою, думаю тепер ти будеш рішати як будеш жити

— Тоді поможіть мені його перевезти до ліжка в мою кімнату, він так лежатиме 3 дня, його енергія на нулі, але те що він живий це — чудо.

— А хто він хоть? — Зацікавлено запитав Енлон. — Покажи його обличчя

Елізабет підняла голову та прибрала волосся, і повернулась голову до Батька.

— Пап пам'ятаєш хто подарував тобі ось ці красиві алмази, — сказала вона, показавши на корону батька, — Звісно Валтін!

Після чого Елізабет попросила слуг віднести до неї в кімнату, а ще двох відправила за стіни замка, щоб забрати Майка, якого привів Валтін.

Якщо вам цікаво як вона дізналась — то дуже просто, вона знала на яке завдання він пішов, отже якщо повернувся означає, що не сам.

Цей випадок знало все королівство, навіть невеликі поселення навколо. Що відбувалося далі, буде в наступній частині.