
Хронус
Леонід сидів у задушливій кімнаті архіву, де пилюка, здавалося, була старішою за саме місто. За великим дерев'яним столом розкидані документи — пожовклі сторінки з нерозбірливими підписами та кресленнями. Він не любив цю роботу, але після відрахування з університету іншого вибору не було.
Вони рушили вперед, не помічаючи, як у тіні за ними щось ворухнулося.
Читать фрагмент
Читать ещёРозділ 1: Здам часуЛеонід сидів у задушливій кімнаті архіву, де пилюка, здавалося, була старішою за саме місто. За великим дерев'яним столом розкидані документи — пожовклі сторінки з нерозбірливими підписами та кресленнями. Він не любив цю роботу, але після відрахування з університету іншого вибору не було.– Ще один день у раю, – пробурмотів він, гортаючи черговий звіт.Його зміна мала закінчитися через годину, коли він натрапив на щось незвичайне. Серед нудних документів про ремонт каналізаційних систем лежав металевий контейнер із дивним символом — три переплетені кільця. Ні підписів, ні дат. Леонід відкрив його, і всередині був пристрій — схожий на кишеньковий годинник, тільки без стрілок. На чорному екрані мерехтіли цифри: "17:45:03", і відлік йшов назад.– Що за... – він нахилився ближче.Як тільки цифри досягли нуля, світ перед його очима розчинився. Земля пішла з-під …
Иногда самые важные истории начинаются с первой страницы.






Комментарии 0