Алмазне Око Частина 2

Глава 1

Минуло 3 дня, Елізабет так чекала коли прокинеться Валтін, що випадково заснула на ліжку де він лежав.

Ще як тільки сонце вийшло із під горизонта, Валтін різко проснувся, після чого почав оглядати навколо. Кімната була зразу зрозуміло, належала Елізабет, бо вона дочка Короля. Повернувши голову наліво він зрозумів, що напевно не потрібно було боятися, що залишиться один. Рядом лежала Елізабет, вона ще спала, тому Валтін положив на неї плід, після чого сів упустивши ноги до низу. Тільки зараз хлопець відчув, що повністю без одягу. Одяг лежав на стільці навпроти ліжка.Валтін різко встав та побіг тихенько одягатися.

Вже одягнувшись він сів на стілець та почав чекати, коли прокинеться Елізабет і думати, що робити далі. Так Валтін і просидів декілька годин. Задумався так, що навіть не хамітив як прокинулась Елізабет. Вона спочатку трішки не зрозуміла, що відбувається. А потім різко встала підбігла і обняла Валтіна. Хлопець навіть не встиг відреагувати.

Через декілька хвилин зайшов Енлон, 0тому що йому дочка розповіла скільки Валтін буде в комі.

— Кхм… — Енлон дав знак, що він в кімнаті.

— А, зараз пап. — Елізабет вилізла із обійм Валтіна, поправила плаття та стала обличчям до батька.

Король підійшов до Валтіна та обняв зі словами "синку, я навіть не уявляю чім або як тобі дякувати. Ти спас наш рідний дім". На що він Енлону відповів " Я хотів би, щоб Елізабет вибрала. Якщо "Так" то вона згодна бути зі мною до кінця, якщо "ні", то я хочу зайняти місце серед ваших відважних лицарів королівства". Після чого вони вдвох повернулися до Елізабет та чекали відповідь. Дівчина спочатку не зрозуміла, що відбувається. Але потім коротко сказала "Так".Валтін від радості сидів на місці, а Енлон не сильно вдарив його в плече зі сміхом.

Вже на наступний день король зібрав всіх у трона для оголошення нагороди для "Героя" Енлонгорда. По традиції королівських сімей які займають високу посаду, коли пара зближується, вони їдуть в мандрівку на 7 днів. Це зроблено для того, щоб пара могла без тиску людей на них, прожити і зрозуміти заключати шлюб чи ні. Але це можуть робити будь які сім'ї, для них вже по бажанню. Валтіна і Елізабет теж ждали мандрівки на 7 днів, звісно багато графів і аристократів були протів, але рішення короля закон.

Від'їзд був організований на наступний день, парочка зібравши речі зібралась в похід. Їм запряли двох коней, сильних, що навіть ворога затопче якщо захоче. Ще в королівстві їх проводжали люди по обидві сторони, а надалі через ліс, тиша. Напрямок був в сторону що навіть Елізабет не знала. Їй батько не дозволяв мандрувати сюда, відмовляючи "Одній не дозволено їхати, зі слугою теж".

Через ліс шлях був не дуже довгим, вже через пів дня вони доїхали до красивого місця. Так це була поляна, на ній цвіли красиві квіти, за якими так і хотілося доглядати. В далі була селя до якої йшла стежка. Було чути голос пташків. Місце без людне, говорять за гармонією спостерігає дракон, житло якого за легендою знаходиться за скелею.

— Валтін, які плани на ці 7 днів? — Із зацікавленням запитала Елізабет.

— Цікаве запитання, зараз не можу дати відповідь. Але поляна дуже гарна. — Валтін різко зупинився, встав із коня та ліг у траву, яка ніжно прилягала до його шиї.

Елізабет теж рішила зупинитися та відпочити, вже через декілька секунд вони вдвох лежали в траві, немов дві зірки, в яких появились руки та вони взялися за них.

В цей момент Валтін в голові: "Хтось напевно після моєї пригоди не повіре мені, адже "Як я сюда потрапив, і чому?!". Після пробудження Алмазного ока, я дізнався причину по якій сюда потрапив. І під час переміщення і, коли я находився в коконі, зі мною говорила та сама тінь, яка прийняла облік Елізабет. Правда я навіть не впевнений, зможу повернутися в мій рідний світ, але ж потрібно бути готовим до всього. Діло в паралельностях світів, іноді історія йде як дві паралельні прямі, а іноді вони перетинаються і обмінюються судьбою. Так от я родився не в той період часу, я тут більш потрібний ніж на Землі. І перенесло тільки зараз, бо до 15 років Алмазне Око, навіть не зрозуміло в кого. Потім після 15, при великому навантаженні або бажанню щось подолать, він активується. І під час удару, ще коли грали у волейбол, у мене появилась жага, і бажання подолать супротивника, і також навантаження. Заплутано, але зрозуміти можливо."

— Валті-ін ти що дрімаєш? — З посмішкою запитала Елізабет.

— А, вибачаюсь, задумався! — Трішки розгублено відповів хлопець.

— Цікаво і про що ти там задумавсь, що тільки проснувся, коли я третій раз повторила.

— У кожного свої думки, про які не хочеться говорити.

— Добре. Але вже темніє, що робити будемо? — Запитала Елізабет, після чого сіла та обняла коліна.

— Прийдеться розпалювати вогнище, добре що їжа є. А то залишилися б голодними.

Вже через декілька годин вони вдвох сиділи біля вогнища, та грілися. Зупинилися вони біля скелі, на відкритій поляні дме вітер, тому буде холодніше. Валтін на двох постелив плід та поклав подушку, після чого вони вдвох лягли та спостерігали за красою зоряного неба. Але Валтін тільки побачив, що місяця тут немає, аж не зручно.

Раптом пролунав дивний звук, начебто хтось сильно вдарив по скалі. І вже через декілька секунд, вони вдвох зрозуміли на скільки великий дракон. Так, це був дракон із легенд, адже він виліз із-за скали, та направився в їх сторону. Його розміри були на стільки великі, що дерева на його фоні були як кіт на фоні людини. Причому самі дерева мали розмір 4-6 метрів заввишки.

— Елізабет, бери коня і їдь звідси. Занадто опасно! — Крикнув Валтін.

— Але ж ти, я не можу! — Відповіла Елізабет, а потім встала та дивилася за діями дракона.

— Я зможу його виграти, так що їдь.

— Якщо обіцяєш, то добре.

Елізабет сіла на коня та поїхала. Вона не хотіла спішити, адже переживала. Дракон рішив це використати та махнув хвостом, після чого з його хвоста вилетіли немов штирі, які точно летіли в ціль. Валтін злякався, та різко поставив магічний щит на Елізабет. І повернувши голову, дракон був вже в декількох метрах від хлопця. Монстр вдарив правою рукою, на що Валтін встиг виставити ліву руку, але магію використати не було часу. Їх руки були вже рядом, і раптом на лівій руці хлопця з'явилися кільця. Їх було 5, кожні були однакові. Начебто звичайні золоті кільця з алмазом по середині. Але одне із них, на великому пальці знялося та пропало в повітрі. Після цього у Валтіна появились невеликі рога, як у демона. Хлопця переповнювала сила та енергія, він легко відбив руку дракона, та побіг в його сторону. Виставивши руку назад, Валтіну прямо в неї прилетів меч, який він взяв та продовжив бігти. Дракон замахнувся хвостом, щоб вдарити, але хлопець лише махом меча розрізав його. Хвіст впав на землю, а дракон вже відкрив рот та почав випускати полум'я. Елізабет вже не потрібний був щит, тому Валтін поставив на себе та піднявся над монстром. Падавши вниз, хлопець ще раз махнув мечем та перерізав дракона навпіл. З нього, начебто розлили воду, потекла кров. Її було багато, а Валтін після удару, впав прямо в калюжу крові.

Елізабет, коли побачила як дракон перерізаний навпіл впав, вже повернулась назад та поїхала. Вона думала "хоч би нічого не трапилося страшного". Вже під'їхавши, Елізабет побачила як Валтін стояв на колінах та руках. Він підняв руку та на кінці пальця появився маленький шар, який почав світитися. Хлопець це зробив, щоб детальніше побачити, де він і що навколо. Він ледь-ледь піднявся, спочатку на одне коліно, а потім встав на ноги.

— Валтін, краще йди сюда. Попробувати кров і м'ясо дракона, кожен звір хоче, краще не стоять в центрі. — Крикнула Елізабет, вставши із коня

— А, ти вже тут. Добре, зараз, але забрати деякі частини тіла дракона. Думаю можна не мало заробити на цьому. — Сказав у відповідь хлопець, оглядаючи вокруг.

— Може тобі допомогти?

— Ні, твою одежу жаль буде. А то я зрозумів, що кров дракона не відмити.

— Я тоді відійду, а то вона тече повсюду.

Валтін знайшов голову дракона, після чого видалив у нього рога, які забрав, та очі дракона. Вони дуже тверді, тому очі дракона використовують для спостереження за світом. Але в королівстві останній раз таке око було десятки років тому. Валтін вкинув рога і очі в мішечок із матерії, принцип роботи як у звичайного мішка, але з безкінечним вмістом.

На дворі ніч, тому хлопець вже дуже втомився, і направляючись до Елізабет, не удержався на ногах та впав випадково на дівчину. Вона його обняла без слів, так вони пролежали декілька хвилин. Але вогнище далекувато, тому прийшлось піднятися та дійти до нього. Валтін вже підкинув ще дрова, та вони заснули.

Вранці їм було тяжко просунутися, адже вночі так втомилися. А ще було холодно, тому вони спали обнявши друг друга.

Все таки довго не довелося лежать. Вчора був яскравий день, а сьогодні вже сильний вітер. Валтін зрозумів, що наближається дощ, тому потрібно було спішити та шукати місце краще. Тому хлопець встав та одягнввся, потім рішив використати Алмазне Око, для знаходження рядом поселення. Але рядом немає, тільки може в пів дня від них.

— Елізабет, потрібно виїжджати, скоро дощ почнеться. — Сказав Валтін, підійшовши до дівчини, яка тільки прокинулась.

— Добре, тільки так спати хочеться.

— Згоден, учора дракон взагалі невчасно.

Після не великої тиші, Валтін зібрав речі, а Елізабет підготувала свого коня, і вже потім відправились до поселення. Ще хлопець рішив трішки прискоритись, добавивши сили коням, крім цього Елізабет не побачила. Діло в тому, що тут теж чари, похожі на ті які використовував протів гоблінів.

Завдяки цьому, прибули в поселення вже в два рази менше часу. На подив Валтіна, селчни працювали, навіть коли вже було зрозуміло, що ось зараз почнеться дощ. Були думки, що і під час дощу, продовжують працювати. Але насправді, вони так були зайняті роботою, що навіть не побачили наближення темно синіх хмар. Вже тільки, коли вітер став сильнішим і холоднішим, всі взяли речі розійшлися. А Валтіну потрібно було знайти де переночувати, добре що є за що.

Поселення не велике, шукати довго не прийшлося. Вже через декілька хвилин, вони знімали кімнату. Валтіна здивувала доброта і ласкавість робітників. І кімната теж була чиста, та меблі яскраві.

Робітниця нам показала комнату, після чого побажала "Чудового дня", та пішла виконувати далі свою роботу.

— Нам тут сидіти довго, чим займемося. А то точно від скуки вмремо. — Сказав Валтін впавши на ліжко.

— Навіть не знаю. Точно! Ти ж із другого світу. Чім ви там займалися у вільний час? — запитала Елізабет, сідаючи на ліжко рядом з ним.

— Як тобі сказати, по різному звісно. У дорослих були свої зайняття. А про підлітків як ми, були технології. Хоч і були діти які уявляли себе дорослими, після чого бігали від проблеми.

— А що за технології?

— Думаю для вас це нове поняття як і слово. Я не знаю, чи зможу це показать навіть. Але можна спробувати.

Валтін закрив глаза, і вже коли відкрив, знову опинився в середині своїх думок, а також знову образ Елізабет.

— Зараз поясню чому ти тут, але спочатку… ЯК ТИ ЦЕ ЗРОБИВ?! Якщо не розумієш що, то згадай момент, коли під час битви з драконом, в тебе знялося одне кільце.

— Помню, але я сам не знаю як знялося.

— Ладно, вже не важно. Ти тут по причині, що зняв кільце одне, і як зняти інші.

— А що дають ці кільця?

— Твоя повна сила запечатана, поступове знімання кілець, допоможе збалансовано освоїти силу. Думаю так зрозуміліше. Але є наслідки, і першим із них це зміна зовнішності. Якщо цікаво, то в тебе появились невеликі рога, і думаю ти зрозумів, що вони алмазні.

— Зовнішність думаю не страшно, а які другі наслідки, а ще більш цікавіше як же зняти інші кільця.

— Ладно, спочатку наслідки а потім як зняти. Так, наслідки, ну що можу сказати із-за твоєї сили, не відомо як будуть реагувати інші. Або захочуть позбутися, або захочуть отримати твою кінцеву силу, звісно може бути хороше відношння. Як зняти, вже не складно. Вони знімаються, коли твоє життя в небезпеці. Другий спосіб, відрубати руку.

— Відрубати руку? А вона від росте?

— Та шуткую я, другий спосіб це зняти вручну, коли буде зніматися кільце під час небезпеки.

— А ти знаєш яка максимальна сила?

— Ні звісно, я тільки появилась в твоїх думках, коли ти сюда перемістився.

— Добре, думаю мені потрібно повертатися, а то мало ли чого.

— Наша розмова по за часом.

Валтін різко проснувся і встав, та сів упершись об коліна руками.

— Що сталося? — Запитала Елізабет, після того як обняла його та положила його голову собі на грудь.

— Нічого особливого, трішки задумався.

Просиділи вони так декілька хвилин, а потім Валтін захотів прилягти відпочити, і одночасно аналізував технології зі свого світу. Можливо бистро зробити, чи ні, адже так хочеться повернутися до тих днів, коли багато часу грав в ігри. Але на мій подив, я встигав в навчанні та фізичну форму держав, начебто не честно жив. Ой раптом ми в думки Валтіна залізли дуже тісно.

Аналізував не довго, Елізабет стало скучно, і вона рішила трішки з Валтіном пограти. В цьому світі є дуже відомі ігри. Говорять, що хто їх придумав не відомо, але щось вони нагадують ігри із світу Валтіна. Хрестики нулики, морський бій, камінь ножниці бумага тощо. Валтін вже в своїх думках говорив що вони тісно зв'язані, ці світи.

Як же дивно, Валтін чомусь завжди вигравав, мабуть якась магія. Елізабет втомилася програвати, тому просто лягла на грудь Валтіна та обнявши заснула. Напевно і правда не виспалася вранці.

Аналіз Валтіна тривав вже тепер декілька годин, але Елізабет цей час під час сну завжди обнімала його. Є варіант, що вона не спала, але вона і справді дрімала. Але вернемося до аналізу, на подив Валтіна, тут є комбінація чар при яких можливо створювати комп'ютера. Але є одна проблема, при даному розкладі сил у Валтіна не получится.

Вже після аналізу, через декілька хвилин, на поселення напали. Це були птиці, великого розміру, які мали довгий клюв та великі крила. Ще було пір'я, яке виконувало функцію захисту від легких і середніх атак. А це захист від рівня не вище 30. Таку стаю птиць не відбити селянам, сюда навіть авантюристи майже не мандрують.

Парочка почула голос людей які кричали від страха і болі, тому Валтін зразу вибіг побачити цих птиць. Причому ще в них були великі та гострі зуби, крім того великі кігті. Тільки чому вони напали, і звідки? На це запитання, Валтін знайшов відповідь. Напали, тому що м'ясоїдні, а появились із доща, тобто грози. В них сильна стихія це енергія, це зрозуміло по енергії по їх тілу.

— Валтін, що робити будеш? — Запитала Елізабет, коли вийшла та стала рядом.

— Вб'ю, але їх вожак, він сильний.

— Надіюсь все получится. Якщо що то я буду рядом.

— Тільки дуже близько не стій, а то опасно.

— Добре. — З посмішкою відповіла Елізабет.

Валтін витягнув меч, який взяв з собою, і яким вбив дракона. Він був як новий, але вроді ніхто не чистив його, та не відновлював. Повернемося назад, чому ж Елізабет вранці була така сонлива? Ні, не тому що втомилася, коли бігла а по другій причині. Валтін після бити відключився біля вогнища. Елізабет це побачила, тому пів ночі доглядала за мечем. Повернемося на місце битви. Використовуючи меч, Валтін вже вбив половину птиць. Жителі вибігли від почуття безпеки. І вже на послідніх силах Валтін вбив інших, але була проблема, їх вожак. Він був вже 100 рівня, звісно від королівства поддержки чекати не потрібно. Але ж у Валтіна мало сил. І сам не відомо якого рівня. Вожак рішив напасти першим, він закричав, від чого з хмар дуже бистро вдарила блискавка. Валтін очікуючи її, виставив руку вверх, щоб повторити випадок як із драконом. Раптом дійсно, час зупинився, і в цей момент ще одне кільце почало зніматися. Хлопець розумів що це його шанс, тому бистро почав знімати інші. Він встиг, і вже час пішов знову правильно. Раптом Валтін відчув велику фізичну біль, так це навантаження на тіло від раптового знімання кілець, ось в наслідок. Хлопець на послідніх силах зробив вокруг вожака магічний шар, і в середині підпалив птицю. Після чого почав падати без сил, але Елізабет встигла підбігти, і Валтін впав прямо на неї, він лежав на груді у дівчина, яка сиділа на землі.

Тепер в комі він лежав 5 днів. Звісно більше, тому що тіло повинно було еволюціонувати. Тінь із думок помогла, так як сама розповіла по цей спосіб. І на цей раз Елізабет не знала, коли прокинеться Валтін. Тому кожен день з не терпінням чекала, а крім цього помагала жителям. Їм потрібна була їжа, тому вона заробила хорошу репутацію, щоб не було конфліктів. Але якщо ви думаєте, що Валтін же врятував поселення, всі повинні поважати його. Тільки під час нападу всі забігли в домівку та молилися богам, щоб все закінчилося.

Так, богам, вони тут існують. Напевно я піздно, але все рівно розповім. Почнемо із базових стихій, вогонь, земля, вітер та вода, але крім них є тінь та світло. Згадали ми їх, тому що кількість богів дорівнює кількості основних стихій, тобто шість. Першим розглянемо Бога полум'я, його ім'я Дельтос, як і розповідав, володіє стихією вогонь, інші складно піддаються. Потім йде Бог вітра, вже його ім'я Сиріус, піддається краще всіх, стихія вітер, а інші навіть не вивчав. Наступний Бог води, ім'я Вельмус, дуже дружелюбний, але силу використовуює розумно. Бог землі, сильна захисна стихія, а ім'я Бога Барос, дуже тихий, навіть інші боги його погано знають. Наступні два Бога, які на подив хороші друзі, щось нагадує, але ми продовжуємо. Імена в них Алс - Бог тіні, Белс - Бог світла. Тепер зрозуміліше буде далі, надіюсь.

Валтін різко проснувся начебто від кошмара, навіть Елізабет прокинулась, коли хлопець так раптово і різко встав. Дівчина відкривши очі, спочатку не повірила, а потім накинулась обіймати. Так місно, що Валтін нічого не зміг у відповідь зробити, або жіночі чари. Хлопець знав скільки проспав, що обняв у відповідь та вони впали на ліжко. Вже відпустивши один одного, Валтін положив руку до щоки Елізабет, та сказав "Вибач, що заставив переживати. Вибач…". На що Елізабет у відповідь ніжно поцілувала.

Романтично, згодний, але для кого як. Проснулась парочка серед ночі, що відбувалося далі не знаємо, але вранці чекало багато роботи. І тільки Валтін згадав про те що подорож тривала взагалі 7 днів, і це послідній. Але хлопцеві дуже сподобалося поселення, що захотілося дуже сильно допомогти в розвитку. Потрібно все рівно повернутися, а гроші за дракона витрачати він хотів на поселення, навіть план появився. Вже вранці прокинувшись, Валтін в голос сказав:

— Блін, це потрібно повертатися в королівство. А я б ще залишмвся б. — Після чого встав та почав одягатися.

— Так можно повернутися потім. — Сказала Елізабет, лежачи та повернувшись до хлопця.

— А ти не проти?

— Зовсім ні, сама хочу теж тут жити. Трішки набридло в Енлонгорді.

— Все, рішили. Потім обов'язково повернемося.

Валтін з хорошим настроєм збирав речі, якщо ви подумали, що було б зручніше в матеріальному мішечку, то ви помиляєтеся. По-перше здивування жителів на не відому магію, по-друге якщо туда завжди складати речі то там буде начебто гора мусора, і нічого не розібрати. А все інше плюси, але все рівно використовувати Валтін завжди його не хоче. Потрібно щоб тіло звикало, а то потім буде негативний результат.

Речі зібрані, Валтін і Елізабет одягнені, і здивування жителів на хлопця. Із за того, що він спав, більшість подумало про насилля. Начебто Валтін керує нею, і заставляв її робити все для нього і тощо. Але вони змогли позбутися цих не правдивих думок. І вже змогли відправитися в подорож до Енлонгорда, де їх чекають.

По дорозі, можна було побачити, що сліди від крові дракона залишилися, але м'ясо та інше крім кісток нічого не осталось. Похоже Елізабет правду говорила, звірі в лісу дуже хочуть попробувати м'ясо дракона, тому його бисто в перші дні окружили різні звірі.

Ладно, вернемося до повернення парочки додому. По правді кажучи, добралися за пів дня, так як Валтін використав магію як і в той раз. Крім цього хлопець сильно задумався над запитанням сили Елізабет. Вона була слаба, і її можуть викрасти, вбити тощо. І щоб цього не відбулося, потрібно допомогти з силою.

Їх повернення було трішки тихим, адже ніхто не знав, коли приїдуть. І само королівство ніяк не помінялось, як і раніше відчувалося взаємоповага. І якщо навіть суперечності, то душевного або матеріально, а про битви між собою і слова не має.

В честь приїзда, Енлон рішив відсвяткувати, та підготовив на наступний день банкет. Але думка про поселення, та повернення туда, не покидала їх двох.

Після банкету, вони на наступний вже тільки день, так як банкет тривав майже весь день. І вже під вечір всі втомилися. Як я говорив, на наступний день, Валтін підніс до Енлона глаза і рога, крім того Елізабет підібрала пір'я і очі уже птиці. Очі теж цінні, а пір'я тільки в колекцію. Звісно король здивувався, запитав та захотів, щоб ми розповіли звідки це. Вже після того як розповіли, Валтін захотів ще дізнатися більше про поселення. Може щось цікаве можна дізнатися про людей які там жили і живуть. За розповідями Енлона, поселення саме старе із всіх, його роки існування майже такі як і Енлонгорда. Але розвинутися сильно не може, і прибуток більше середнього. На думку Валтіна, діло в частій зміні лордів. Адже тут кожні 10 років новий лорд, тому що принцип його роботи захищати поселення та займатися розвитком. А 10 років цифра середня, відважно лорди віддавали життя в залежності від часу появи загрози. І зараз там лорда не має, так як всі дорослі діти вирушили до Енлонгорда або в інші королівства. Валтін зразу зрозумів, що може зайняти місце лорда. Він це розказав королю, та те що він хоче з Елізабет повернутися до поселення. Енлон говорив дівчині, щ вона вже доросла та сама повинна вибирати рішення. Із-за цієї причини, король згоден, але із вибором Елізабет, який звісно за сторону Валтіна.

Відправлення було організовано на наступний день, хлопець не хотів чекати, а хотів скоріше повернутися. А до відправлення був не великий банкет, організований бисто, тому приготовити багато страв не вийшло. Та і без них всім сподобалося, адже Валтін розумів, що точно в цьому світі немає деяких страв із його світу. Хлопець рішив приготовити різні страви із картоплі. Так, картоплі, люди не додумалися викопати її, тому відмовилися її садити. Але Валтін знайшов дику картоплю по дорозі сюда. Там її було не багато, але можна було скопіювати та зробити багато. Називається кільця зняв, і сила пригодилась.

Добре, банкет був чудовим, всі задоволені. А Валтін і Елізабет вирушають до поселення. Тільки Валтін так хотів там вже опинитися, що знову збільшив силу. На подив в обличчя нічого за весь час нічого не потрапило, муха чи може навіть птиця, а ще гурше тварина. Звісно що було дальше потім дізнаємося.