Збірка третя "Дороги життя"

Відтінок 1-7

Відтінок 1

Тут криється таємниця

Її оглядає пильно моя зіниця,

Думки течуть понад горами,

Танцюю і веселюся я цими днями.

Відтінок 2

Вогонь палає і душа горить,

Кіт територію свою бдить,

Іронія долі полягає в тому,

Щоб не зректися в дні печалі свого дому.

Відтінок 3

Ігрива посмішка і нірвана слідує за нею,

Час іде а я слухаю тишину і кайфую,

Перемоги нові і стратегії будую,

Прорив і ендорфін відривають від землі-літаю!

Відтінок 4

Ти думаєш що знаєш мене,

Але я знов ускользаю,

Я на вітру в жару таю,

Пісня скінчилася-я умовкаю

Відтінок 5

Ім’я неповторної-Хамелеон,

В диханні в голосі чути стон,

Не піймати не зазняти

Її можна лиш прийняти.

Відтінок 6

Долю твердо протаранив,

Смерть перемігши знову,

Ти зло на всіх усюдах забанив,

Вчинив мене ти нову!

Відтінок 7

Де земля розверзлася в пітьмі,

Руки бережно обіймали твої,

Цілунком світи нові відкрив,

Запанував у серці любов’ю до памороку довів.

Відтінок 8-11

Відтінок8

Закат

Стынет мой враг,

Я раскалю его до предела

И буду петь марш смело.

Відтінок 9

Люблю свою країну Францію

І віру чисту щиру Христову,

Серце стучить гулко знову

Й фрази ллються віддаючи хвалу!

Відтінок 10

Цвіте сакура- весна душу наповня,

Прийшла прекрасна пора ця,

Яка все вирішує і змінює,

Як два плюс два- чотири дорівнює.

Відтінок 11

Я скиталець звідусіль гнаний,

Але перст мені даний,

Як захист веде по життю,

Я бачу посмішку Твою.

Відтінок 12-14

Відтінок12

Ідеал не спить він вершить,

Твердий як граніт,

Він тут і там крізь мить,

У ніжності себе не мнить.

Всі знають хто такий ідеал,

Він чистий як кристал,

Усім завжди подобається

І на вітру не лопається.

Відтінок13

Красива дівчина гуляє,

Всіх поглядом спопеляє

І дихає як живе,

Вона до кісток тебе пройме.

Відтінок14

Війна і мир де грань між ними,

Усі озабочені фактами тими,

Що цінності насправді не мають,

Вони про совість свою забувають.

Вперед крізь тумани

А я виходжу зі сцени,

Порвала всі антени,

Весь світ перестав існувати,

Я буду до кінця грати,

За правду добру волю

І показати кулак горю,

Йти гордо вперед крізь тумани,

Вже зажили старі мої рани!

Мене ніщо не тримає-я вільна,

Вишибаю двері ногою сміюся досхочу,

Ні я швидка не повільна,

Я легко беру те що хочу.

Після бою не гріх за перемогу випити скотчу,

Ціною великою заплативши захищаючи батьківщину зотчу,

Я воїн втративший невинність,

Життя моє тепер ввійшло в помірність,

Все знайоме все однакове і страсті затихають,

Усі страхи перед неминучим зникають

І біль істини робить мене сильнішою,

Тепер же я буду, многих глупців, розумнішою!

Встреча навсегда

Я Ангел сошедший с небес,

На помощь прислана Богом сдесь,

Сияние прошлой жизни нас свело,

Не страшно теперь ничего когда рассвело.

И я та же что всегда: лишь для тебя живу,

Сохраняя пил воспоминаний дорогих,

Собрала волю и силу в точку одну,

Чтоб дела любви вершить на века,

Эта благодать на меня снизошла!

Ты знаешь что я пишу о тебе радость,

Ведь думы все тобою наполнены всегда,

Любовь непостижима меня к тебе привела.

Ты солнцем путь мой осветил,

Мой ум духом своим просветил

И жизнь наполнил смыслом,

Черпала я ласку твою коромыслом.

Эта судьбоносная встреча навсегда,

Меня от теплоты твоего взгляда дрож пройняла

И я уснула около тебя доверчиво обняв,

Счастье и покой на вкус узнав.

Девушка-воин

Воительница идет по капле дождя,

перед ней раступются моря

и солнце ярко светит,

о ней мужчина где-то бредит.

Крещение

Прежде Крещения чада гнева Божья были мы,

- но Крещением сосудами Божьими стали.

Прежде Крещения чадами тьмы и чадами дьявола были мы,

но Крещением чадами света и чадами Божьими стали.

Прежде Крещения оскверненными грехами были мы

,- но Крещением омылись и оправдались.

Прежде Крещения затворены были нам двери к Небесному Царствию,-

но Крещением отворились и пришел конец странствию.

И входит туда навеки хранящий благодать Святого Крещения,

да будет Суд справедливый у Бога и врагам кара без замедления.

Лепим мы

Мы незнаем молодости бессмертия побед,

Где в этом холодном мире найти свет?

Согрей меня утешь смыслом наполни,

Дыши в меня пусть будем мы нескромны.

В чем смысл жизни и где его искать,

Молчать в бессилии или орать?!

Ведь лепим мы одно а получается другое,

В непонимании живем в ответ рычание немое.

Меняем материал в попытке достичь идеала,

Идея все сильнее за душу цепляла,

Но стоит ли мечта того чтоб за нее сгореть,

Может нужно поменять курс впредь?

Моей Констанции

Жги на полную детка,

Живем в последний раз

И встреча в будущем не в прошлом,

Венчает навсегда удел.

Ми любим нежно и прекрасно,

Томимся в страсти ненапрасно,

Друг друга ми всегда найдем

Й все беды сдесь переживем.

Я и сейчас как тогда весь мир за нее положу,

Когда встречу в этом веке-не отпущу

И буду счастлив второму шансу,

Ведь не знал без нее места и дому.

Моя малышка очаровательнее всех,

С неё и за нее я получил успех,

все знаю, положу и воспеваю,

Всерьез люблю и не играю.

Тепло почувствовав уж раз,

Любви другой искать не станешь,

Не будешь выставлять ее напоказ,

Меня ты очень сильно манишь!

Сладкая, нежная, неповторимая,

Меня околдовала ты любимая

И я остался в тихой гавани безопасной,

Которая зовется любовью атласной.

Моему любовнику

Задушится от любви,

Парить под небесами,

Душой почувствовать тебя,

Как будто мы незнаем сами.

Любви цветок сорвать,

Красивые алые губи целовать,

Кричать хочу и шёпотом шептать люблю,

Теперь я новое прекрасное творю.

Сердечко не терзать и согласится,

В тебя суждено мне по уши влюбится.

Как встретила тебя я сразу понела,

Не убежать не скрыться: ведь я уже твоя

И чтоб не било знаю с тобой мне хорошо,

Мне это чувство из веков не прошло.

И тонка грань между мирами,

Но нашу встречу предсказала,

Случилось так и мне б не опоздать,

Прийти к тебе-не мучится не лгать,

Отдать себя доверится навеки,

Если ты все еще ждёшь в этом веке.

Мой муж

Летишь как птица высоко,

Меня забрав с собою в полёт,

Мы залетали так далеко,

Возврата нет-природа нас зовет.

Моя страсть мой герой,

С тобою на край света и в зной.

Меня счастливой сделал ты,

Мужчина моей мечти,

С тобою спокойно и радостно,

В раю или в аду-в безопасности везде.

Манишь зовёшь-иду в объятья вои целую,

С тобою муж мой кайфую.

У меня буря у меня любовь

И феерверк каждый день,

Я чуствую тебя вновь

И дрож по телу от горячих прикосновений.

Возродившись как феникс в миры другие вхожу,

Моря и реки разольются вокруг

И я с точностью ясно пойму вдруг,

Как же хорошо что ты есть,

Одухотворяешь здесь и сейчас,

Мы самые счастливые в мире среди всех рас.

Обладающий волей двигать горы,

От слов твоих таю как масло от жары,

Обращены Ангелов на тебя взоры,

Дают за труд тебе благодать й всевозможные дары.

Пришла и тебе возрадоваться душа, истерзанная битвами,

Осыпаю я тебя своими молитвами,

Чтобы не страшен был злой и плохое не приключилось,

Мне новый мир прекрасный и лицо твое снилось

И видела сны сладкие где ты и я где наши дети,

Мы победители-сильны мы вместе!

Моя девчонка

Ты танцевала мне стриптиз,

Я так просил тебя на бис,

Ты отказать мне не смогла,

Ты ж ещё так молода.

Околдовала: сума меня свела,

Красота твоя неземная горела,

Куда ты меня привела,

Ты песенку мне ночью спела.

Ты долго мне не отдавалась,

Просил молил-меня ты отвергала,

Но внутри ты уже сломалась,

Меня своим властелином наконец признала.

Красивая и умная-моя хорошая девчонка,

В сердце прокралась-там и поселилась,

Вместе закаты и рассветы встречали,

Ведь мы любви такой ещё не знали.

На посту

На посту лежу я пьяный и пою,

О бравых мушкетерах песнь слагаю,

Я очень сильно сейчас лажаю.

Где то там в темной ночи,

Бьется сердце мое в груди,

Выслеживаю я преступника,

Лишь дайте мне оружие и спутника.

Мне прикорнуть дурмана дали,

Расклеился: совсем не вижу вражеской стали,

Но я все еще ходить могу,

Тож я скручу противника в дугу.

Мое призвание защищать

И крушить противника ломать,

Ну а сейчас я блювану,

В сортир схожу-мне невмоготу.

Придя в штаб преступника в тюрьму я посажу,

Потом отдохнув, я новый вызов приму,

Держитесь злодеи за все что можете,

Ведь когда приду я вы изнеможете!

И братья мне в том помогут,

Одна семья одна миссия-все росделим пополам,

Достать враги их не смогут,

Ведь как они, так и я жизнь за них отдам!

На пристані стою

На пристані стою

І вітер лагідно розвіває волосся,

Я пошепки молю,

Щоб скоріше розцвіло колосся.

Я бачу лодочників що пливуть по Стиру,

Як хвилі відходять кругом навколо

І я вздовж річки іду,

Гордо тримаючи осанку як Зорро.

Цим ранком я з натовпом зливаюсь,

Від споглядання матінки-природи наслаждаюсь

І вдихаю повітря на повні груди,

Бачу людей живущих своїх життям всюди.

Іду неспіша, а люди біжать кудись,

Моя ж душа змивається ввись:

Милуюся фонтаном рукотворним

Й травою зеленою буйною яку оглядаю поглядом томним.

Забуваю про все на світі серед тиші цієї

Або ж серед співу птахів-окутуюся нею:

Природою що спасіння і захист несе,

Вона на поміч в будь-яку мить прийде.

На пристані стою,

А дорога довга жде

І річка така нескінченна в довжину,

Вона мене в свої обійми прийме.

Навчання

Навчання починається восени

І паралельно з ним інше іде,

Щодня щось нове пізнаю,

Але люди мене ще можуть здивувати,

Я справу ту люблю

І не можна у вивченні оплошати,

Оскільки мудріть-то сила яка знадобиться не раз,

Нею просто неможливо хвалькуватись напоказ..

Рано лягати і рано вставати,

Бо ж треба все за день встигати,

Немає часу на думки різні,

Пора отримувати уроки грізні.

Навчання-то труд важкий хоч і цікавий,

Тому розум для вивчення даний,

Вивчати нове і старе поновляти,

Шукати вдохновіння: жагу до життя не втрачати.

Знайти себе і зрозуміти,

Без сумнівів іти вперед,

Усе змогти-душевну рівновагу відновити,

Мету не забувати і сказати негативу «Геть».

Знання використовуючи на благо я насолоджуюся вмінням,

Тепер я точно стану новим творінням!

Нерождённым детям

Я вас любила и люблю,

На руках сквозь терний понесу,

Слезами горькими умоюсь,

Но обещанное вам дам.

Маленькие крошки мои

И что тут не тверди,

А боль несбывшийся надежд,

Сильнее всех ошибок невежд.

За вами я скучаю и дико вою по ночам,

Скорее б вместе быть то тут то там,

Меня та сила победила,

Навеки к вам я привязалась,

Я веки родником умыла

И с вами обо всем смеялась.

Я до сих пор грущу как представляю,

Какое будущее могло бы быть,

Кусочек сердца отломаю,

Мне б вас не забыть.

Ніч Хелловіна

Шкільні друзі з маленького провінційного міста,

Наче зліплені з одного тіста,

Вони проводять багато часу разом,

В новій пригоді зустрічаються знов.

Дуже ребята люблять страшилками ділитись

І потім що з того вийде дивитись,

Тому в ніч Хелловіна вони відправилися в таємничий дім,

Не боячись привидів що знаходяться в нім.

Нарядилися в маскарадні костюми як положено,

Тільки от не все було так гарно сложено.

Там діти раніше пропадали і той дім заколотили навіки,

Там страшно і холодно що замерзають повіки,

Але безстрашні друзі знаходять шлях в середину,

Вони не подумали відступати ні на третину.

В шафі вони знаходять книгу що так схожа на щоденник,

На її сторінках розповіді про чудовиськ, мерців і відьом,

Як бачите діло пахне не «кофе со льдом».

Кров’ю написана вона а друзі її читають,

Історії страшні яких вони не знають,

Але розповіді стали оживати,

Чудищ було вже не втримати.

І пробудилось древнє зло-Бабай ім’я йому,

Нечисті господар-хто заперечить тому?

Чи вдасться їм справитися з цією силою,

А ідея на початку здавалася такою милою.

Новий Рік

Зима прийшла і сніг присипав,

Мороз з всієї дурі всипав,

Новий Рік не за горами,

Ну же давай танцювати з нами.

По келиху ми вип’єм за здоров’я і удачу,

Для мрії я грошики потрачу.

Так добре мені давно вже небуло

І все погане вмить загуло,

Прийшла пора прекрасних перемін,

Його я чую-новорічний дзвін.

Подарунки й привітання до мене летять,

Сміх рідних і дежавю що руки тремтять

І феєрверки за вікном стріляють,

Мене дорогі люди в обіймах тримають.

Я знаю: так все й має бути,

Нехай ніколи не скінчиться ця прекрасна мить,

Вдалось мені всього здобути,

Це полум’я тепер ніколи не згорить!

О вечном

Я не боюсь умереть,

Мне жизнь не мила,

Где нет природы моей дорогой,

Уйди с глаз моих долой!

Жизнь хуже смерти,

Люди эгоисты й лицемеры,

Они поступков не знают своих не знают меры.

Мгновение одно бесценно,

Миг в котором ты был счастлив:

Все остальное-суета,

Неважны те события ни люди

И не молва лишь та тишина,

Что зовет и манит очертая круг

И уносит за собой недуг.

Мне не под силу изменить больше,

Так пусть я буду счастлива подольше,

Потом пусть забирают в небеса,

Знай Господи-я навеки твоя!

Песенка про любовь

Я с тобой иди со мной,

Ты видишь вновь моя любовь,

Моя любовь моя любовь.

И реки разольются прибуду я,

Сильней ты верь в меня.

И время придёт

И боль уйдет,

Ты видишь вновь моя любовь,

Моя любовь моя любовь.

Не забивай о нас,

Придёт тот час,

Когда увижу вновь,

Моя любовь моя любовь.

Питання без відповіді

Чим переповнений ти і чого чекаєш від життя,

Які акорди видає музика твоя?

Чи знаєш ти істину і любов що силу має,

Який сенс на землі тебе тримає?

Чого боїшся і чого стидиш ся розказати,

Що з гріховних вчинків будеш мати?

Відповіді породжують питання нові,

Їх всіх не розгадати і ключ до Всесвіту не поможе в біді.

Полёт

В облака между домами,

Мотоциклом возле моря,

В горы куда-то среди улиц в Нави,

Парю в воздухе с улыбкой на лице.

Мимо городов пролетаю,

Парить немыслимо красиво,

Я от счастливых воспоминаний таю

И думаю как это мило.

Я жду потока ветра чтоб тело хлестало,

Меня в мечты возвращало,

Где идеальный мир для меня,

Где счастья полные венца,

Где все знакомое до боли родное,

Где душа поёт легко дышать,

Нет места грусти й боли,

Свой собственный рай которым наслаждаюсь поволи.

Иллюзии реальностью казались,

А в реальности как будто гость,

Надежды из-за людей ломались

И я прошёл печали горсть,

Но все же крылья расправлял,

Я падал и вновь взлетал!

Похмура днина

Цій днині немає кінця,

Страждань прийшло вінця

І руки опуститися хочуть,

Але тоді мрії збутися не можуть..

Хтось ховається від проблем,

А я іду до них сміливо,

Тоді я можу побачити диво

І все буде суттєво без дилем.

Та перед ціллю страх охопив

Й скільки сліз пролив,

Опанувавши себе я світло бачу,

Я від щастя як дитя плачу.

У снах блукаю я похмурих,

Вбачала у фарбах понурих,

Поганий кінець щасливої історії,

Але опиралася і тікала з Преторії,

Неначе від цього залежить усе життя,

Є надія для мене ще одна!

Прозріння

Настав час змінам прийти,

А всьому старому з життя піти.

Де б я не був я один і так завжди

І правду ту пізнавши

Я йду вперед відрікшись від усього,

Хоч пустота заполонила та вільним став от того.

Я не ангел і не демон я сам по собі,

Кругом почуваюся як риба в воді,

Бо секрет незламності я знаю

І більше нічого не питаю.

Ніхто тепер мене не використовує,

Я сам перед собою даю звіт,

Мене все віднині влаштовує,

Пройшовши цей навчальний рік.

Моє правосуддя тверде а рука не дрогне,

Лиш слово моє світило а меч –справедливість,

Любов що залишилася не засохне,

Не зіб’є зі шляху мінливість.

Світу правда непотрібна а я ж її несу,

Тому ізгоєм у світі цьому став

І навіть рідні відмовляють на мольбу,

Коли від страждань я пропадав.

Врятували і покинули: я прозрів-тепер я інший,

Я знаю що став невимовно грішний

Та честь і совість я не втратив,

Хоч розум негативом збагатив.

Ви шлях обрали і я йду далі сам,

Ми винні всі-годі тут казати

Та зло не хочу я на вас тримати,

Нетреба війн і мелодрам!

Немає в світі цьому де сокритися від зла,

Воно кругом: усе заполонило,

Жаль мені що я себе не вберегла,

Воно усе прекрасне й чисте в мені вбило.

Реальність жорстока-від неї не закритись,

Багато в битвах помирало,

Остається лиш молитись,

Тримаючись надією і вірою у краще.

Всі історії закінчуються-закінчилася і ця,

Без обману з легкістю на позитиві йду,

Що ж ви наробили моя рідня,

На жаль я вашу сторону не прийму.

Світанок серед ночі

Любов прекрасна як рози бутон

І не нанесе більше злий рок урон,

Сіятиме зірка високо в небі,

А сонце світитиме щоранку для закоханих

Й не закінчиться насолода для двох життям зморених.

Вільна від старого: відроджена світанком,

Буде славно співати цим ранком,

Про любов свою ту що в серці хранить,

Її порив душі палає яскраво-не згорить.

Вона ніжно його хоче і нетерпляче жде,

Живе ради нього і ради нього вмре,

Не бачить нікого: лиш його і лине до нього всім єством,

Думає про нього коли встає і коли засинає крепким сном.

Не думала що покохає знов бо вичерпались сили,

Та зійшло благословення не одній пережидати зими,

Тепер її світанок розігнав серед ночі пітьму,

Заполонивши собою її всю досхочу.

Смішарик 2

А я корону не знімала,

Я просто малость задрімала,

Відпочила встала і за роботу запряглася,

В кого ж така я удалася?

Смішарик 3-5

Смишарык 3

Идет дорогою дед,

Принес он немало бед,

Все стонет о судьбе стенает

И молодых девок поцелуями стесняет.

Смишарык 4

Пугач гач гач гач,

Пугает ломает,

Тебя в гроб забивает.

Смишарык 5

Едет едет казачок на коне малом,

Снова прокатится по городе удалом,

А бандиты поджидают,

И хоп: его неожиданно в асфальт закатают.

Татові і мамі

Татові і мамі я пишу цього листа,

Спогадами всіяного де стоїть моя тюрма,

Квітами присипана алея,

Думи все ж звертаються до Прометея

І Гертруда тут стоїть у вбранні сліпучім,

У садку порається пахучім.

Де душа-там дім а не там де родився,

Я за своє життя змінився,

Я не думав що то буде і куди то приведе,

Нехай до мене ж мудрість в гості зайде.

Я пишу вам любі про усе на світі,

Що стається й сталося зі мною,

Про гріхи й печалі я пишу у звіті

І нема мені тепер покою.

Та щасливий бо довольний всім що маю,

Я зла на минуле не тримаю

І хоч каятись в чім маю,

Але поганого про вас я не згадаю.

Чудо те

Що воно таке

І чому красивеньке мале,

Бігає грається урчить

Й ночами не спить.

Просить їсти уваги,

Із роботи зустрічає,

Віддає любові і наснаги,

А вдодачу добре поганяє.

Та без чуда того,

Я собі життя не уявляю,

Його радісно до грудей притискаю

Шлях воїна

Клинки наготові готові до битви,

Нема місця наївності та жалю,

Виписував в ритм сліди гострі як бритви,

«Свободу-казав він- я подарю».

Відстоюючи права слабких,

Він не відхилявся від слів тих,

Що в серці ніс через фальш світу,

Підіймав людей до бою проти гніту.

Вірив лиш хранителю і Богу,

Захищав Вітчизну і любив сім’ю,

Казав: «Я світ кращий творю!»

Стерпить біль смуток і страждання,

Не покладається він на гадання,

Шлях до кінця свій пройде,

Він гордо через дикі края бреде.

Знає курс давно намічена карта

Й розфарбована планом парта.