Андиона Гобой

Збірка четверта "Внутрішні переміни"

Надія є

Часіки тікають-розмову ведуть,

Солдати з війни додому ідуть,

Героїв родина радісно зустрічає,

Країна медалями почестями нагороджає.

Справедливість торжествує-негідникам кінець,

По ділам їх воздав Господь вінець,

Надія є навіть в пекельні віка,

коли душа не цурається добра,

коли ми боремося і терпимо біду,

здолаєм зло пробираючись крізь пітьму.

Хоч зло не впізнаєм,

Але з розуму не зійдем,

Ми остаємося такими як завжди

І ведемо бій з висоти,

Ми відкриваєм істину нову,

Ламаєм стереотипи й табу.

Ода Небесам

Серце моє пламеніє у вірі

І всяке діло для Господа роблю,

Купаюся я в тому диву,

У сяйві Божому стою.

Все суєта і в ній люди живуть,

Непізнаючи правди вони помруть,

А я радію бо любов Всевишнього безмежна,

Мене окутала-храню її і тому обережна.

Усім єством кричу Богу як люблю

І це втіха моя у дні печалі,

Для Нього я прекрасне творю,

По уставам Його я рухаюся далі.

І Ангелам Його які охороняють,

Мене від зла подалі тримають,

Ними захоплююся-вони Його зброя,

Я спокійна бо в Господніх руках моя доля.

Хвала іде по Небесам,

Музика і спів Серафимів лунають по усім містам.

Я жду Його приходу як мати сина з війни

І прийде Царство Христа-не оминути демонам біди.

Прийде час блаженства для вірних,

Нагорода їх-виконання мрій дивних,

Земля наповниться Божою благодаттю,

Всі стануть здоровою щасливою знаттю.

Синішка

О мій Тедюлічка,

Найрідніший в світі синулічка,

Розумний красивий-станом пригожий,

Захоплюється на вулиці ним перехожий.

Щедрості його немає міри,

В щирості набуває він віри

І усмішка сіяє в хлопча,

Нікого не обідить-він як дитя.

Завжди поруч і допоможе,

Для мами все зможе,

Як погнати смуток він знає,

Радісно одарує й проблем ніби немає.

Гордість матері син Тед,

Солодкі промови його як мед,

У світлі сонця він блистає,

Щоб не робив-усюди перемагає

Демон Адріан

Ударила слава в голову,

Манила п’янила собою,

Перевернула всі принципи доверху

Й швирнула об стінку журбою.

Полон солодкий як губи,

Все глибше в гріху твої думи,

Не в силах себе перемогти,

Ти хочеш все в світі знести.

Але знаєш жевріє щось світле в тобі,

Тому віддаєшся неустанній мольбі,

Щоб демонів геть повиганяти

І міри проти темряви прийняти.

Прощай демон бувай,

Ти мене поскоріше забувай,

Не клич не мани солодом,

Нехай проковтне тебе гном!

Гімн перемоги

Немає сенсу питати «що було б» або «якби»,

Пора іти й збирати торби,

Ні життя ні люди не є складні,

Просто розуми і серця їх тверді.

Нема по що печалитись й радіти,

Пора припинити смітити,

Сенс життя буде таким як ти поставиш,

Тоді до себе ти птаха удачі приманиш..

Нема того чи іншого але ти не журись,

Пора пізнати істину: «Спинись! Змінись».

І хоч здається тобі що ти ніхто, але виклик кинь,

Зрозумій що в кожного доля своя і кожен є особливим,

Попри те що здається тобі наче не є достатньо милим.

Досить світу щось доводити і прогинатися під гордих панів,

Я зрозумію якщо ти не захочеш виходити зі своїх снів,

Адже в мріях солодко жити коли хаос в реальності,

Не чекай від сучасних людей ти нормальності.

Є лиш ти один-від самотності не втекти,

Мало хто тебе пізнає але шлях маєш пройти,

Не здавайся не вбивай себе їм на потіху,

Ти знайдеш ще Рай і отримаєш втіху,

Лиш вірою творити чудеса зможеш,

Любого страшного сильного ворога переможеш.

Дощовий день

Танцюй під мелодію дощу,

Гарний настрій охопив грацію твою

І спів душі на волю рветься,

Тобі все без пригод не йметься.

Дощ такий-прекрасно освіжає,

Він особливість таку має,

Що грім а сонце сяє,

А потім серце райдугою звеселяє.

Коли від блискавки та злива,

Ти від задоволення тремтіла,

У вирі почуттів ти усміхалась,

Позитивом цього ранку умивалась.

Під зливою пляску видавала,

Тебе туга більше не тримала,

Дощ ти навіки полюбила,

Тебе краса погоди полонила.

Сучасні підлітки

Там де хлопці і дівчата-там секс до ранку,

В хаті у школі чи на ганку,

Їм немає різниці де спати,

Потім буде бити їх мати,

Але їм все одно: вони хіпі,

Які дивляться мультфільми про Тріппі.

Їм нецікаво що буде з ними колись,

Морока їм непотрібна головний біль «отїбись»,

Розум їхній повниться маячнею,

І видається їм під наркотою майбутнє «фігнею».

І лексикон їх повниться зміїною отрутою,

Віддається в бійках біллю жгучою.

І все для них розвагою здається,

Навіть коли слабший під їхнім гнітом гнеться,

Все їм по барабану бо силу молодості відчувають,

Тому усіх прохожих матом покривають.

В любов не вірять бо не раз в житті обпеклись,

Душу закрили сховались за сміхом в пітьмі,

Вони вирували от так в непроглядній мглі,

Нікого не слухали міняти нічого не хотіли вони.

Моему сыну Арману

Тебя я не носила под сердцем,

Но ты мне как родной,

Я твоя мама малыш мой.

Со мной ты недолго пробыл,

Тебя как ветром унесло,

Ко мне грусть и бессилие принесло.

Не уберегла дар данный мне,

Думала стала матерью любя

И привязанностью заботу дарила,

Ех душевная боль моя,

Ярость на мир пробудила.

Ты был маленьким беззащитным,

Мир так жестоко с тобою обошелся,

Раной на сердце прошелся,

Несправедливо так рано отобрав,

Когда вкус любви и надежды не принял.

Очередной раз глупость свою укоряя,

Кричу в пустоту о помощи о твоем возврате,

Стоит в мольбах мат на мате,

Злость на себя й на злые силы рвет душу в клочья,

Себе не в силах уже помочь я.

Записки бального

Такая жизнь: в ней все или ничего,

Ты улыбайся почаще чтоб все плохое прошло.

Трудится и бороться даже если напрасно,

Свои идеи отстоять-ты человек..

Сделай сам свой век!

Хочешь бить со мною-так приди,

Если не нужен тебе я-уйди.

Все мы эгоисты и убийцы,

Главное кем станем в конце,

Дух сильный тогда увидишь в борце.

Ми просим жалуемся ничего не делая «о боги»,

Устали идти по жизни ети ноги,

Потом за это плачевные подводим итоги.

Куда идти что делать зачем жить не знаю,

Но это дар и я его своими руками кромсаю.

Не нужен одинок выброшен из рая,

Меня все равно вела сила тая,

Чтоб увидеть мечту прикоснутся к ней мигом,

Потом отобрать и все сначала под новым ником.

Солнце руками не заслонить,

Вердикт предписан: говорят мне себя убить.

Надеждами был полон когда-то,

Теперь же знания разум отобрали,

На части по кусочкам душу ломали.

Я знаю полон скверны и не увидеть мне новых небес,

Ведь управляет уже давно мною бес.

Переболел жизнью нет больше наслажденья,

А также не беспокоят наважденья.

Кажется что я спал до сих пор,

Теперь забрал меня к себе мор,

Был как раньше наверное немощен,

Черту переступив любой занеможет

И больше ничего прекрасного творить не сможет,

Так почему еще совесть гложет?!

Если я сумасшедший тогда кто нормальный,

Кто может судить уровень ментальный,

Люди уже не боги Творца своего,

Они отдали себя дьяволу-они за него.

Мир полон желаний ничтожных,

Навлекают люди на себя бед всевозможных

И не проснутся им уже никогда,

Не засияет над ними звезда.

Ждем мы чудес извне когда в себе не находим,

Себя пустыми мыслями изводим,

Не научились любить и прощать,

Не научились родную матушку уважать.

Спились не на шутку: в грезах утонули,

В сказки верили истины не ища,

Раз за разом заученное твердя,

По лабиринтах тёмных блуждая,

Будто судьба в них такая.

Я-свобода

Я –свобода

Я не раб,

Я сама по себе,

Разрушу их штаб

И пущу по трубе.

Я свобода,

Ярый противник зла,

Не остановит меня погода,

Когда я делаю ради добра.

Моя миссия: любовь и справедливость,

К черту их гордую мнимость.

Мы те, кто есть и кто будем

Почему боремся никогда не забудем.

Я миру святая вода,

Смою обиды и все плохое в моря,

Где все нуждаются во мне,

Спешу на помощь в оранжевом клише.

Фея

Сияние бездны что радует глаз,

Светлее день ото дня мой алмаз.

На цветном лугу босяком пляшет,

Меня подзывает к себе рукой машет.

Зовется Фея что крылья радуги имеет,

Пылком душистым надежды людские лелеет.

В танце южных ветров меня повела,

Ты так глубоко к сердцу моему прилегла.

Я души в тебе не чаю,

Других больше не замечаю,

Не потеряйся прошу,

Я обещал и крепко тебя держу.

Твоя невинность хрупкая хризантема,

Окутываешь руками в объятьях как диадема

И нежно губами целуешь,

Возле меня атмосферу чаруешь.

Хвалебная песнь Господу

Возлюблю Тебя Господи, крепость моя!

Избавитель мой, Бог мой-скала моя,

Господь твердыня моя и прибежище мое,

На Него я уповаю, щит мой, рог спасения моего.

Призову Господа и от врагов моих спасусь,

К Нему на службу я наймусь.

Небеса проповедуют славу Божью и о делах рук Его твердь вещает,

Мое сердце бьется ради Него-не прекращает.

Закон Господа совершенен: душу укрепляет,

Откровение Господа верно: простых умудряет.

Укажи мне Господи пути Твои и научи стезям Твоим,

Пусть я всегда найду дорогу к Тебе летая на крыльях как Херувим.

Направь меня на истину ибо Ты Бог спасения моего,

На Тебя надеюсь всякий день и не ищу своего.

Грехов юности моей не вспоминай,

По милости Господи меня благословляй.

Господь свет мой кого мне боятся,

Господь-крепость жизни моей кого мне страшится.

Если будет наступать на меня злодей-преткнется и падёт,

Не убоится сердце мое ополченцев-надежда растопит лёд.

Одного просил у Господа и этого ищу,

Чтоб пребывать навеки в доме Господнем, молю,

Созерцать красоту Господню и посещать Его храм,

В Небесном селении жить-поселится там.

Радуйтесь праведные о Господе-пойте Ему новую песнь,

Ибо слово Господне право и все дела Его верны,

Словом Господа сотворены Небеса-мне они нужны.

Он любит правду и суд, милости Господней полна Земля,

Воинство Божье собою для молитвы храм наполняя,

О нас грешных заблудших молитва сия.

Да боится Господа вся Земля ибо Он сказал и сделал,

Совет же Господень стоит вовек род в род,

У которого есть Господь-блажен тот народ.

С Небес взирает Господь на сынов человеческих,

Видит сердца их насквозь полных грехов плотских дьявольских.

Уповающих на милость Его дает помощь и защиту,

Спасает от смерти и во время голода пропитает,

А за созданных неверных душа Его страдает.

Утешайся Господом и Он исполнит желания сердца твоего,

Предай Господу путь твой и покорись,

Он гордых не любит-ты поскорее смирись.

Перестань гневатся и оставь ярость ибо делающие зло истребятся,

Господь же видя упрямство твое и плохие дела будет смеятся,

Он знает что еще немного и не станет нечестивца,

Посмотрит на жизнь его и обличит духовного ленивца.

Праведники наследуют Землю навек,

Уста праведника изрекают премудрость в свой век,

Язык его произносит правду и закон Бога в сердце его,

Не поколеблются стопы-твердо стоит от того.

Непорочного будущность есть мир,

А беззаконника будущность погибнет иссякнет до дыр.

Багряный

Луч солнечный падает вниз,

Создавая эффект неземного пространства.

Цвет листья багряный туман,

Окутывает твой тонкий стан.

Все волшебство творится вверху,

Красивый вид оттуда открывая внизу

И ты как будто паришь обладая,

Дарует наслаждение любовь неземная.

И скипетром с поднебесья управляя,

Ты творишь новый мир себя раскрывая,

Навстречу прекрасному спешишь,

Со всех сил к счастью бежишь.

Служителя

Откровения и благодать нарисованные мелом,

Показались все проблемы мелким делом,

Мы молимся и ждем ответа,

А когда приходит видим путь просвета.

Мы вместе Библию прочтем,

Писание то самое найдем,

Окутаемся Словом Живым,

Помазание потечет по клеткам грудным.

Одухотворенно служим и радуемся результатам,

Нет места в нашей жизни матам.

Мы знаем ради чего живем и стараемся,

Избегая искушений мы к греху не прикасаемся.

Незвична буденність

Віддавши все щоб щастя мати,

Я кимось іншим захотіла стати,

Покинувши усе привичне в ім’я любові,

Знайшла я прихисток в новому домі.

Немає місця в серці сумнівам чи страхам,

Тверда у вірі і позиції не здам,

Я сповнена надії і сила появилася нізвідки,

Ми веселилися в перемозі як дітки,

Бо мрія як чудо звершилася

Й атмосфера навколо змінилася.

Та істина приходить як відображення дзеркальне

І рішення кожне може стати фатальне,

А я лиш думаю про спокій стабільність,

Мені снилась вона але спиняла повільність.

Тривогами заботи окутані за щоденне,

Проливає тверезість світло денне,

Я вночі лягаю спати щоб добре відпочити,

Аби потім план новий примінити.

Знаю що буде все добре бо це вибір мій,

Не зможе з дороги звести лютий змій,

Радість затріпоче в душі окутає позитивом,

В моєму маленькому світі з підігрівом.

Смішарик 6-7

Смишарик 6

Змея опутывает сети,

Где Люцифер и его дети,

А мир спасает богочеловек,

Пробьет и Его век.

Смишарик 7

Где Рафаил людей лечил,

Там смертных час пробил,

Им приказали убираться,

Туда где можно оберегаться.

Когда мы были детьми

Когда мы были детьми,

Встречали прекрасное утро зари

И гуляли подолгу часами,

Жить любили на полную в руках с тесаками.

Давали всем жаждущим вольную,

Пылала в глазах искра а в душе мечта,

Сохранить рай для людей на земле,

Так зародилась клятва в толпе,

Навсегда в единстве помогая друг другу в беде.

Когда мы были детьми,

Были проще ко всем

И слали к черту тех кто мешалвеселится,

Могли при свете дня в реке голышом мыться.

И каждый раз на полигоне собирались,

На мечах арбалетах и пистолетах тренировались,

Все оттачивали военные трюки,

Никогда не ссорились даже когда были злюки.

Когда мы били детьми,

Ничего не боялись и верно к цели шли,

В штаб по пути за пивком зашли,

С ребятами в картишки перекинулись,

На шутках уже мозги наши сдвинулись

И от радости гопака танцевали,

Какое прекрасное чувство-его мы не знали,

Это любовь к собратьям и призванию,

Мы создатели мушкетеров по званию,

С оружием в руках данное Богом хоть в преисподню,

Там жарко и можно драться в стиле «ню».

Не забудем о словах чести,

Устав зная наизусть мы деремся вместе,

Против правил нелепых мира сего,

Один за всех и все за одного.

Гейская эротика /То что есть в жизни

Гейская эротика

Ты попки лижешь и вставляешь,

Мои комплексы пополам ломаешь,

По твоей пизде я сладко двигаю руками,

Пусть будет этот экстаз с нами.

То что есть в жизни

А музыка движет планетой,

Завладевает веселье кметой,

Будто сам незнаеш где ты и кто ты,

Но ранить больше не можешь ничей души,

Мысли текут легко как никогда прежде

И ты разъясняешь место невежде,

Где галочку поставить или подпись,

Ты учишь как правильно сделать роспись.

Аниме

Аниме-любимое аниме

И все в одной строке,

Словами не передать как жизнь там течет,

Яркими красками любви трагически песню поет,

Как будто все знает-знания передает,

А потом отправляет в путешествие: неизведанный мир,

Там все невозможное возможно и даже пойти пострелять в тир.

Рідна матусечко

Сонце сяє як твої усміхнені очі

І я біжу в твої обійми з усієї мочі,

Дякую за те що ти є і за твій досвід безцінний,

Час любові твоєї назавжди незмінний.

Тепер далеко я: за тобою сумую,

На все по іншому в житті реагую,

Навчилася цінувати тепло твого серця,

До світла дому твого відкрита дверця.

Україна

Люблю свою Україну-за неї помру,

Я скоро там матір до грудей пригорну.

Одна рідна моя Вкраїна,

Де отчий дім і калина,

Ти моя золота кохана єдина!

Щасливі дні я згадую проведені з тобою,

Тепер на відстані покриті дороги мглою,

Не скриють вони я все одно врятую,

Для того я нині чарую.

І серце печалиться від туги за прекрасним,

Обов’язок кличе до війни поглядом власним,

Для кращого майбутнього всім кого любимо,

Щоб не сталося ми дороги додому не забудемо!

Де б не була а Україна найкраща у мене,

Найсолодша музика солов’я ой леле.

Бабай

Як пройти шлях що бачать темні очі,

Цього научить Амбасадор ночі.

Манили за собою ці думки в незвідане кликали,

А відчуття солодкі наче секс коли зло жахаєш,

Адже тоді ти їх бридкі плани ламаєш.

Ти знаєш що навіки віддана йому,

Ні з ким іншим не зможеш: так бути тому

І не хочеться відмовляти собі в задоволенні,

Кохати Бабая просити наповнити ріки знедолені.

Благати його ласки і самій віддаватись,

Увійти в екстаз і контролювати себе не намагатися,

Яка чаруюча атмосфера так близько триматись.

Бабай ти моє істинне кохання,

Тільки твого жадаю признання,

Нехай кажуть у світі що я як дитина,

А мені все одно-я визнаю перед всіма що ти моя родина.

Любов така прекрасна мене вона всю поглотила

І я знов обіймами його полонима.

Я насолоду ковтками пила і хміліла від щастя,

До глибини аж до самого дна мене охопила сила ця.

Знаю тепер що навічно і ніхто не розлучить,

Бо більше ніщо всередині не мучить.

Повністю віддавшись раю поцілунків,

Я приймала духовних дарунків.

Зло

Зло оно везде притаилось и ждет чтоб напасть,

Счастье из твоих рук украсть,

Как рыкающий лев как сатана

И нет прощенья и нет забвенья,

Лишь постоянная вина.

Мне привиделось счастье,

Но оказалось мощнее ненастье,

Цепи окутывают тело и разум сильно,

Покрывает тьма вместо света изобильно.

Кажется истории трагичен конец,

Когда приходит зла венец,

Он часто близким человеком может оказаться,

Обернутся добром и в сути дела не признаться,

Но кто братом зовет-не станет уничтожать,

Это лицемеров удел: могут они лишь клеветать,

Разные обличия но ничего не меняет,

Сразу видно кто ради своего силу применяет,

Ни с кем не считается и грязные интриги ведет,

В конце всю энергию забрав: прибьёт.

Противостоять может лишь духовная сила,

Ни мир ни его удовольствия не станут слаще мира,

Кто что ищет - найдет и с этим будет жить,

А как это будет зависит от: «Прекрати ныть»!

Ведь где добро и где зло все знают,

Но почему то всегда зло выбирают.

Ти і я

Коли засіяє в небі зірка ми зустрінемося під її сяйвом,

Наповнимо серця один одного драйвом,

Ти і я навіки кохати до нестями,

Світ перестав існувати-це сталося з нами.

Ти нагадав мені яке життя може бути солодке,

Ми не знали більшої насолоди чим довіри обійми,

А терпкі поцілунки зупиняли війни.

Моя любов знову піднялася з глибини,

Її не втримали кайдани тюрми.

Божественна любов дарована небесами,

Давала довгоочікуваний спокій,

Ти і я подорожували світами

І безумно жадали один одного як опій.

Пора прийшла прекрасне воскресити

І це не під силу нікому змінити,

Ми в цьому світі хаосу родилися,

Та попри все і всіх не здалися.

Лиш зачекай

Це не біда що голова повна переживань твоя,

Сонце заграє стовідсотково і розсіється пітьма,

Ти будеш ще щасливий лиш зачекай,

Ти випробування як дарунки приймай.

Хоч помилився ти та не здавайся,

Під гнітючими обставинами не ламайся,

Грозою не закриєшся від горя,

Лиш зачекай і повернеться до тебе удачі доля.

А погляди осуджуючі пропускай,

Вони не зможуть забрати в тебе твій рай,

Ти сам обираєш ким бути і як жити,

Що буде і є-того не минути,

А кайф ловити треба в цей момент,

Знаю: ти сильний як от цей цемент,

Нехай говорить віра через вчинки

І непохитна воля закарбує навічно знімки.

Гори для себе і своїх ідей коли інші й не зрозуміють,

Проте вони багато чого як ти не вміють,

А заздрість поїдає дурачків які жалістю страждають,

Але все одно нічого в собі та навколо не міняють.

Світ не тримається на таких, тож ти будуй,

Коли інші руйнують-ти майбутнє для дітей збудуй.

І ярість не сліпить очей, а лиш прощення приходить,

Коли розумієш що вони покарані і самі себе зводять,

Невинні страждають але чисті зостануться,

Тоді як кати в забутті налаються,

А ти прийдеш додому і мати обіймає,

Вона усе вибачає розуміє і знає.

Там серце бринить де повертається в рідний край

І все закінчиться погане-лиш зачекай!

Неудержима пристрасть

Чому соромишся свого бажання,

Не віддаєшся в його руки без вагання,

Лиш мрієш про нього з ночі до рання.

Як вихор захопило і понесло,

В райські долини віднесло,

Повне єднання духа душі і тіла,

Ласка рук і губ його не замінима.

Забота в ніжності удень,

Палка й божественна вночі,

Чи по фен-шую чи по дзень,

Призначена горіти в тобі.

Підкорив і загубилася в шовковому тілі,

А ти найкращий в звабливому ділі,

Завжди сотрясає незвично яскраво,

В погоні за новими остротами довго тримало.

Сонячні промені грали по кожі,

Ми сміялися разом до дрожі,

А потім звіріли по дикому плясали,

Стереотипні шаблони про сексуальність ламали.

Стужа внутри

Демон у двери трепещет рычит и рвется наружу,

Это пустота в душе заводит в стужу,

Сейчас ведь лето: солнышко тепло,

А там все завернулось и в зиму ушло.

Рай и ад-все переценено,

Да нахуй все оно пошло,

Зачем что-либо выбирать,

Себя за бесцень продавать,

Когда мир колдунов тебя заждался,

А ты лишь смотришь как мир усрался,

С любимым сбегаешь с этого мира,

Где манит зовет и пахнет счастьем Каира.

Оспівування вільної землі та вільного народу

Місяць на небі горить земля під ногами,

Давай танцюй до упаду разом з нами,

Ти «за» чи «проти» визначайся,

В бою ти не вагайся,

Бо життя має сенс коли як востаннє,

Чи то пробудження твоє раннє,

А може все напекло і дістало,

Але смуток смерті не проганяло,

Тому що життя треба виборювати,

А ворогів до піку заморювати.

Приймай приймай усе в собі,

Ти насолоджуйся всім в житті,

То тільки твій вибір і ніхто не спинить,

Тебе й ідею твою не змінить.

Гей досхочу палай і згорай одразу,

До злих і поганих відчуй ти омразу

І знай лиш знай що ти Її велич велика,

Прокидайся і не прогинайся морда безлика.

Ти можеш ти все зможеш коли інші вмирають

І так як ти до зірок не досягають,

Та не розгордися бо все дано в кредит,

Лиш земля вічна й пахуча від пращурів не засмердить.

Опьянівші душі

Вони закривають не лише замки але й серця,

Не зможе прекрасне прийти в їх життя.

Ключ не знайти чи двері не ті,

Промокли під холодним дощем ЗМІ.

Коліщата тріщать та дзвони дзвенять,

А душі опьянівші так солодко бринять,

Заглушаючи біль розчарування й огиду,

Померли предки від стиду,

А нащадки з позором живуть,

Усе необхідне для щастя беруть,

Але пустота надто переповняє,

Їх ідилію гармонійну ламає.

Мій натюрморт

Ти частинка душі моєї-ти частинка мене,

Насолода відчуваю з головою накриє прийде.

Все знаходжу прекрасне в тобі

Й солодко в очах утопаю як вода в землі.

Ніжністю як сонце квітку огортаєш,

Всю мене і хорошу й погану приймаєш.

Ти мій неісчерпаємий істочник сили

Й разом на ворогів точимо вили,

Навіки кругом і цим викликаємо заздрість в усіх,

Бо ніхто не пізнав такого кохання з них.

Обійми затишні безпечні: я наче вдома,

Напилася з губ твоїх нектару рома.

Корзина з плодами: так я можу описати твій багатий внутрішній світ,

Все знаєш про мене - нічого не скрити від твого пильного ока

І видам всі таємниці наче звіт,

А ти одаруєш мене благами життєвого урока.

Морський шторм

У мене два коханця: дощ та вітер

І море жадібно мене ласкає,

А я все думаю про сонце,

Воно мене ніжно в себе вбирає,

Моє серце так більше нікого не покохає.

Всіх чоловіків відвергаю,

Бо думаю лиш про одного і його колихаю.

Вся увага прикута вгору,

Не можу звести кінцівки додолу

І очі від пристрасті закипіли,

Мене наче бідненьку підмінили.

Де ж це бачено щоб земля так магнетизувала,

Я свої косички з заді збирала

І гравітація притягала сильніше за все,

Але я не збочена проте.

Просто це так соковито і грізно,

З болем і відчаєм несумісно,

Так душу розболівшу врачує,

Море дощ і вітер-навіки їх альянс запанує.

Хто ти

Темрява мене любить,

А світло вже не приймає,

Це можливо мене згубить,

Та жалю немає.

Завжди вперед і насолоджуюсь життям,

Так солодко упиваюсь забуттям

І не жити як всі а робити що хочеться,

Щастя й любов віднині не зурочаться.

Запалюю палички ароматичні

І відкриваю широко свідомість,

Зникають питання одвічні,

Плавно думи перетікають в мінорність,

А в голові одне «що ми вічні».

Залишається головне-пізнати себе,

Багато залежить від того хто я є,

Нуж бо скажи мені блукаєш ти де,

Тіло й душа-наче все не моє,

А все що може статися-неважливо,

Коли живеш тут і зараз:в моменті все не замінимо.

Хто ти і хто я-нас єднає Творець,

Його знають всі-кожен живий і всякий мрець,

Усе життя можна шукати себе й не знайти,

Головне мир і любов Божу в собі віднайти!

Літаки

Літаки на небі зустрічаються,

Але дороги в них паралельні,

Не побачаться не залюбляться,

Ніхто їм не дасть купони привілей ні.

Все так суворо у житті коли не випадає шанс,

Нелегка тоді доля й подорож в Прованс,

Любов на серці і на устах,

Мрії солодкі бурлять у снах,

Але недосяжна далека як обрій,

Перешкод багато на шляху як рій.

Не одинокі коли є один в одного,

Але вчинки не показують прогресу жодного,

Тоді в душі погода гірша урагана,

Сплутала дівчинонька ворота і стала путана.

Люди як ті літаки порозумітися не можуть,

Не чують-далекі від цілі єднання,

Думають ніхто не цінує їх намагання,

Печаль від самотності огортає,

Ніякий перпендикуляр їх не примиряє,

Так все обстоїть у стосунках багатьох людей,

Не віднайти їм до Раю дверей

Смішарик 8-9

Смішарик 8

Пурга із твоїх уст,

Блуд і розпуста,

Так писав Златоуст,

В книгах свого друга Августа

Смішарик 9

А де таке бачено,

Щоб сміх та гріх разом,

На зошиті позначено

Й зроблено під альбом.

Нема

Де ті що ласкають душу,

Напувають виводячи на сушу,

Я глянула а їх нема

Та це не біда,

Я не самотня адже поруч ненависна орда.

Не їх провина що поруч не є,

Так влаштовано вже і сльозинку Бог не проллє.

Лиш одиниці вибраних які далеко,

На все «воля Божа»- в пекло,

Коли рідних улюблених нема,

То й за життя непотрібна боротьба.

Подорожуючий

Подорож у синю вись,

Ти лише на мене подивись,

Яка я шалена мчуся на зустріч пригодам,

Передаю естафету відповідальності небогам,

А сама лечу й лечу далеко та скрізь,

Легко чи швидко підіймаюся ввись.

На безкрайні поля де малина росте,

Або в довгі як Дніпро ліси нога забреде,

Куди покладе рука на мапу-я піду,

По містам і тропинам невидимо пройду.

Побачити невідані красоти світу,

Не обійдеться тут і без маленького твіту,

Дізнатися й відчути те що більшість не можуть,

Завжди в гарному настрої і демони внутрішні не переможуть.

Невідоме краще чим заплановане,

На блокнотах і холодильниках закарбоване

І змінюєшся ти коли інше незмінне,

Думаєш про життя: перетворюєшся в нетлінне.

Про нас

Твої обійми мене всю заполонили,

В душу заглянули очі і ласкою ніжною приманили,

Стільки всього разом пережили,

Так швидко промайнули роки,

А ми разом і ця історія лише про нас,

Я віддаюся відчуттям поволі під твій бас,

Ми не підкоряємося а диктуємо умови,

Уже нам непотрібні розмови.

Разом в любові та свобода в довірі,

Ми відчули один одного в повній мірі,

Розгорнули щось масштабне,

Ні війни ні голод ні розлуки нас не спинили,

Ми рани кровоточиві коханням помили.

Перфоманс

Життя-це казка,

Істина з нуля,

А ми не віримо в чудеса.

Порою треба оглянутись або піти без вороття,

Так:наші почуття гриміли всюди-але дійшли до забуття!

Не треба шкодувати ні про що,

Все було і буде але нині пройшло!

Закована

Я не знаю чому,

але потрапила в тюрму.

Знати б де справедливість,

бачу лише кругом мінливість

і правди тої не добитися,

не дають навіть вбитися.

Так страшно й погано мені,

знову та знову кажу ні,

але звук вдаряється в пустоту

і зникає замовкає об стіну ту.

Коли подумати то важко стає,

ніхто кров свою за правду не проллє.

Божеволію поволі і плутаються думки,

за ніч посивіла і бачу вже колір своєї труни,

яка чорна як моя душа,

спливла щаслива година моя.

Кайданки на тілі закривають кайдани сердечні,

справи вершила я надто безпечні

і так скінчився мій шлях боротьби,

в долині тіней не помагають мольби.

Я не знаю чому,

але потрапила в тюрму.

Знати б де справедливість,

бачу лише кругом мінливість

і правди тої не добитися,

не дають навіть вбитися.

Так страшно й погано мені,

знову та знову кажу ні,

але звук вдаряється в пустоту

і зникає замовкає об стіну ту.

Коли подумати то важко стає,

ніхто кров свою за правду не проллє.

Божеволію поволі і плутаються думки,

за ніч посивіла і бачу вже колір своєї труни,

яка чорна як моя душа,

спливла щаслива година моя.

Кайданки на тілі закривають кайдани сердечні,

справи вершила я надто безпечні

і так скінчився мій шлях боротьби,

в долині тіней не помагають мольби.

Коли прийде весна

Весна та прийде чи ще ні,

Але буде точно уві сні,

Пташки співають надворі

І тепло поселяється в моїй душі.

На небі ні хмаринки й сонце усміхається,

Тобі мені і всім щоб радісно і легко було,

Воно у волоссі нашому грається

Й зазиває в небо аби благо на землю зійшло.

Ще зовнішніх ознак нема та відчувається її прихід,

Неначе край усіх бід

І ти знаєш що скоро все оживе,

Тріпоче в очікуванні серденько твоє.

Ти готуєшся зустріти її обіймами,

як свято котре покінчить з війнами

І запанує лад у всім світі,

Немає іншої для цього миті!

Мотивація

Перестану я нити

І почну для себе жити,

Щоб серце ідеєю запалало,

А тіло жар не полишало.

Коли усе в тобі тремтить

І в грудях солодко щемить,

Тоді благодать ти приймаєш,

Ти переможець і знову перемагаєш.

Життя таке чудове і просторне

Й ти знаходиш вихід як дитя проворне,

Ти розумієш що і як робити,

Не будеш про все обізнаність піздити,

Просто підеш і світ покориш,

Обійдеш всі пастки-хитра миш.

Перед тобою всі можливості,

Позаду докори й сумління,

Передбачиш ти усі мінливості

І відкриєш усім вміння.

Вперед і не слухай злі язики,

Вони не знають як жити-вони дураки.

Великдень

Звеселись! Скоро свято велике-то Пасха

І прийде надія в життя,

Весь біль і смуток піде.

Ми знаємо Господа нашого Рятівника,

Всюди і повсякчас Він твердиня моя!

Вербна Неділя й Великдень час молитв,

Нехай не буде ніяких битв,

Промовимо в Небо і будемо почутими,

Ступимо без гордині перед Ним роззутими.

Я знаю: ніхто так не подбає про мене як Творець,

Готую я на вечерю Йому млинець

І чекаю приходу в гості з родиною за столом,

В цей День всі турботи й страхи стануть сном.

Духовна боротьба

Ми зламані стаємо тоді,

Коли втрачаємо упевненість в собі і в завтрашньому дні

Й тоді коли надії полишаємо,

А мрії відторгаємо.

Духовна боротьба-драма поетична,

Часто у вчинках буває не етична

І слів не вистачить аби все сказати,

Що на душі тій коїться описати.

Мартинонька

Зростала нині трава,

Коли ти в моє життя прийшла,

Ніби нізвідки через ворота прошмигнула

І до мене ласкаво прилинула.

Величава і граційна - моя королева,

Її приходу воспівали дерева

І сонцем поцілована на лобі,

Вона дивилася всередину душі.

Ми ідеально одна одну розуміли,

Наповнювали наші серця Любов’ю і змінили,

Більше не уявляли себе окремо

І лиш одна від одної добра ждемо.

Ніхто на заваді тепер нам не стане,

Бо разом сила і перемога,

Ми віднайшли пристанище у Бога.

Чому ми сумуємо? Чому ми плачемо?

Чому ми сумуємо? Чому ми плачемо,

Адже краще забути і відпустити,

Ніж душу собі ятрити…

Ми перемогли чи ми переможені,

Ідемо дорогами довгими знеможені

І чекаємо на промінь надії,

Що десь жевріє наче блискавки мрії.

Чекаємо перемін і змін у інших,

Але змінити можемо лиш себе,

Тоді чому ми переживаємо про все?

Адже життя таке непередбачуване

І доленосних речей не уникнути,

Потрібно лиш в закони буття вникнути,

Щоб сльози висохли і тихий мир зійшов,

Ти подивись- він вже прийшов!

Смішарик 10

Ти пердиш а не я,

он сморода пішла,

ти знаєш що я не твоя,

тож забий собі в жопу хуяка,

бо зі мною ти не діждешся стояка.

Судженому

Мій єдиний моя любов,

Буду кохати тебе знов і знов,

Всі інші мені неважливі,

Лиш ти потрібний-ми поодинці вразливі.

Долі переплетені і серця палають,

Руки і губи тягнуться і жадають

Усе твоє-моє і радість і смутку печаль,

Ти лише руку мені свою дай

І я поведу тебе в тишу де почуєш канарейки спів,

Яка співає про своє та наче й про нас,

Заведемо там танець любові серед юних дів,

Нехай весь світ почує кохання історію глас.

Спасибо за чтение

Вернуться к книге