Я слухала, як дихає земля

***Послухай тишу, як вона прекрасна,

Послухай тишу, як вона прекрасна,

Немає в ній міської суєти,

Їй не потрібна музика сучасна,

Лише діброви, вітер та степи.

Бо тиша любить ніжне шепотіння,

Джерел дзюрчання, пісню солов'я,

Й обожнює безкрає небо синє,

І навесні як дихає земля.

Ще тиша любить окрик журавлиний

І як бджола несе солодкий мед,

Як листя миють дощові краплини

Та восени байдужий вітер дме.

Як у вогні потріскують поліна

І взимку як кружляє білий сніг,

Як на губах хрумтить духмяне сіно,

А навесні бринить стрімкий потік.

Така вже тиша є самодостатня,

Наповнена гармонії вона,

Найкращі струни пробудити здатна,

Коли у грудях щира є душа.

11.11.2002

Райдуга

Сонце сяяло яскраве угорі, Незабаром чорна туча приплила, Дощові краплини линуть до землі, А над тихим ставом райдуга зійшла.

Райдуга, любувалася твоєю я красою, Райдуга, я хотіла доторкнутися рукою, Райдуга, ти надію та оновлення несеш, Райдуга, може, щастя незабаром принесеш.

Крапля б'є поверхню ставу, втім злегка, А від неї бризка падає прудка, І я чую, як звучить в цім музика, Прикрашає це творіння райдуга.

Райдуга, любувалася твоєю я красою, Райдуга, я хотіла доторкнутися рукою, Райдуга, ти у небі і увесь мій сумнів щез, Райдуга - кольорова стежка до землі з небес.

14.07.2002

Завітай, зима

Ти пішла далеко

З снігом, з заметіллю.

«Не прийду», - лякала,

Тільки я не вірю.

Ти пішла з морозцем

Селами гуляти,

Дивні візерунки

В вікнах малювати.

Повернись, зима,

Завітай, зима,

Завітай до нас.

Ти блукала лісом,

Ти гуляла гаєм,

Випускала в небо

Білосніжні зграї.

Прикрашала гілля

Інеєм пухнастим,

Пагорби і стежки

Укривала рясно.

Повернись, зима,

Завітай, зима,

Завітай до нас.

Будемо чекати,

Повертайся з снігом,

Вулиці наповни

Знов дитячим сміхом.

Хоровод сніжинок

Подаруй, будь ласка.

Вірю, ти повернеш

Нам зимову казку.

Повернись, зима,

Завітай, зима,

Завітай до нас.

14.01.2005

Духмяний хліб

Старанно вимісила тісто,

пекти поставила хліби.

Духмяний запах по квартирі,

то хліб домашній у печі.

Як спікся хліб, то остудила,

одрізала. О, смакота!

Згадала маму, як в неділю

нам пироги свої пекла.

Згадала руки працьовиті,

її турботу, ласку, ще

рушник, її руками зшитий,

і теплий вив’язаний светр.

Іще згадала я сорочку

і вишитий там маків цвіт,

і ніжні голубі волошки,

і жовті квіти весняні.

О, мамо, мамо, за тобою

сумую я на самоті.

Прикрию очі – перед мною

в старій квартирі стіл міцний,

мука, пельмені і долоні

усі запилені в муці,

турботливий твій добрий погляд

і очі карії твої.

А я тобі пісні співаю,

сиджу тут, поруч, каву п’ю,

і булочки у формі рози

я на тарілочку кладу.

А ти розкатуєш знов тісто

і давиш стопочкою круг,

і м’ясо з луком накладаєш,

за парою слідкую рук.

Мене повчаєш: Вчися, доню,

як заміж вийдеш, то умій.

Я на твої слова сміюся,

бо смішно дуже – заміж? Ні!

Іще в четвертім класі вчуся,

така щаслива і мала,

хоча я старша, бо у мене

іще молодша є сестра.

Ой, мамо, мамо, де ти? Як ти?

Тебе вже два рокѝ нема,

але все згадую, молюся

за тата і за тебе я.

Одріжу хліб, духмяно пахне,

свічу церковну запалю,

хай за вікном гуляє вітер,

а я за вас молю, молю.

Мої ви рідні, де ви? Як ви?

Чи між зірок вдалечині?

А може тут ви, зовсім поруч,

вдихаєте духмяний хліб?

Настала ніч, усі заснули,

ми вірші пишемо з котом.

У домі тихо, пахне хлібом,

дитинством, щастям, молоком.

28.03.2020

Білі конвалії

Гаї зеленіють, як сонце яскраве пригріє,

Уранці по квітах збігають краплинки роси,

Співають пташки і садки яблуневі біліють,

Захоплює дух від цієї земної краси.

До лісу солдат піде квіти духмяні шукати,

Щоб знов дарувати коханій конвалій букет

Та знову при зустрічі з ніжністю милій казати,

Що серце співає, як тільки побачу тебе.

Білі конвалії – квіти весни і кохання,

Ніжність і ласку, злагоду й щастя несуть,

Щирий дарунок природи, земне привітання,

Квіти духмяні під сонцем весняним цвітуть.

Минають роки, та навіщо так квапляться жваво?

Вже виросли діти, онуки, як сходи, ростуть,

Та кожну весну для тебе, моя лагідна мамо,

Конвалії білі в садку яблуневім цвітуть.

Я їх посадила для тебе, моя дорогенька,

Щоб ти милувалася ними, матусю моя,

Щоб слухала ти у веснянім садку соловейка

І поруч з тобою раділа родина твоя.

Білі конвалії – квіти весни і кохання,

Ніжність і ласку, злагоду й щастя несуть,

Білі конвалії – дивні творіння духмяні

На день народження твій у садку розцвітуть.

09.05.2004

***Тут росли дерева пишні

Тут росли дерева пишні,

А тепер округ все голе,

Знищені ліси розкішні,

На версту шалене поле.

Проти варварства повставши,

Бук ніяк не піддавався,

Тяжкі рани упізнавши,

До останнього держався.

Хоч дві пилки поламались,

Затупилася сокира,

А дровина не здавалась,

Лише вище відступила.

Розкололи як поліно,

Дивний вид очам розкрився,

В зрізу, прямо вздовж дровини,

Чудотворний Хрест з'явився.

Можна як не зрозуміти,

Чом Хреста ридають рани.

Чи тих можна зупинити,

Хто природу в серце ранить?

Годі, треба схаменутись

Та нові ліси садити!

За гріхи свої молитись

Й рідну землю відродити.

31.10.2002

***Вирують вітри, завивають

Вирують вітри, завивають,

Спустилась кромішня імла,

Скрізь вихори сніжні літають,

Вкривають шляхи до житла.

Мете заметіль, нарікає,

Із лихом стикається птах,

Вмить вихор на землю кидає,

Вже сніг на замерзлих крилах.

Приспів:

Хуртовина – лютує зима,

Хуртовина кружляє сама,

Хуртовина замітає міста,

Хуртовина - її час настав.

Сьогодні ти схожа на птаха,

Що платить ціну дорогу,

Крізь хугу бредеш, бідолаха,

Знов глинеш в глибокім снігу.

Тебе хто, сердешну, чекає?

Твою хто зігріє долонь?

Тебе хто довіку кохає?

Хто палить для тебе вогонь?

Приспів.

Вирують вітри, завивають,

Спустилась кромішня імла,

Скрізь вихори сніжні літають,

Вкривають шляхи до житла.

Знайшла птаха – щиро радієш,

Тепер віднесеш під полог,

Його біля серця зігрієш,

У хугу не страшно удвох.

Приспів.

11.01.2003