Войны тёмного Тролля

Телом твоим/Тілом твоїм

Телом твоим

Когда тени уйдут, ты останешься в памяти мелкого хрупкого тела.

В памяти гной и дороги расчерченны каменным белым мелом.

Пыль на зрачках и кисти в костях,

законы смертей не отставят.

Колкие рёбра в телах безнаказанных

тяжестью мыслей придавят.

В пыльных дворцах и руки не связаны,

глаза не привязаны силой.

Жить сердцами, жить чужими – в конце не покажется дивным, жить чужим телом, чужою душой составляет труда

меняться, я понимаю - жить твоим телом, означает всю жизнь лишь смеяться.

...

Тілом твоїм

Коли тіні підуть, ти залишишся у пам'яті дрібного тендітного тіла.

У пам'яті гній та дороги розкреслені кам'яним білим мілом.

Пил на зіницях та кисті в кістках,

закони смертей не відставлять.

Колкі ребра в тілах безкарних

тяжкістю думок придавлять.

У запорошених палацах і руки не пов'язані,

очі не прив'язані силою.

Жити серцями, жити чужими – в кінці не здасться дивним, жити чужим тілом, чужою душею - важка, не потрібна праця, я розумію - жити твоїм тілом, означає все життя лиш сміяться.

Тень в тени/Тінь у тіні

Тень в тени

Не смотреть в след те́ни, провожающей дали,

смотреть лишь на каменный перст у стопы.

Головы сломлены в сторону да́ли, провожающей след те́ни.

Там я заметил торчащие ветви и гордые черти с горы.

Они взялись за горло и перст разорвали, висящий у дрожащей груди.

Я проходил через грёзы и ямы

ради стона мучительной тьмы.

Я искал её - тень глубочайшей раны,

что ломала оковы мои.

Я искал тебя - тень, что глаза вырывает и раскрывает свет безмерной любви.

След те́ни, провожающей дали - к тебе мои слёзы прибудут.

Тень твоя - свет самых горьких кошмаров, о признании моём не забудет.

...

Тінь у тобі

Не дивись в слід тіні, проводжаючу далі,

дивись лиш у кам'яний перст на стопі.

Голови зламані в бік далекої далі, що проводжає слід тіні.

Там я помітив гілки, що стирчать, і горді чорти з гори.

Вони взялися за горло і перст розірвали, що висить біля тремтячої груди.

Я проходив через мрії та ями

заради стогін болісної темни.

Я шукав її - тінь глибокої рани,

що ламала мої кайдани.

Я шукав тебе - тінь, що очі вириває і розкриває безмірне кохання.

Слід тіні, що провадить далі - до тебе мої сльози прибудуть.

Тінь твоя - світло найгірших кошмарів, про визнання моє не забуде.

Сучьи лозы/ Пухкі лози

Сучьи лозы

Сучьи лозы в багровом свету вдоль реки, я вспоминаю те звёзды в ночи.

Буро - зелёное небо в волнах,

они не вели́ки, но страх пропитал.

Вокруг меня свет от лунных дверей,

в ладонях моих воды дерзких дождей.

Мои грёзы темны, но я светлее светов.

Не забирай у меня велику́ю любовь.

...

Пухкі лози

Пухкі лози в багряному місячнім світлі,

я поминаю ті зорі тендітні.

Буро - зеленеє небо у хвилях,

вони по тіїм серцям гірко били.

Мене обіймає водоспад зливів,

в долонях моїх води зухвалих дощів.

Мої мрії темні, але я світліший за світла.

Не забирай мої зламані ноги слабкі.

Блудница

Бороться с признанием ветхих речей -

мне помогла моя рана.

С какого же русла течёт сей ручей,

что копьями бьёт окоянно?

Пронзила бы жёсткая гладь мои плечи -

я бы в час тот же и встала,

но недосягаемы муки наречий,

что гордых царей озывала.

Услышать прошу мои зоркие губы,

что молят о вечном страдании.

Простить я прошу мою гладь на плечах,

что пронзала кровавые раны.

Vers l'eau morte

К мёртвой воде

От мира бездонного тело ломает.

Мое сердце слабо и его потеряю,

в глубинных просторах ночного видения,

в волнах полупризрачных с синею тенью.

Меня расцарапают ветви морские и тело моё проберется сквозь Иву.

Götterkrieg

Война богов

Руки тонкими прикосновениями пронизывают клавиши насквозь. Пока за стеной бушует вихрь войн, он прячется за пеленой.

Осколки падают в беструнные пронизывания, а звуки шепчут в его разуме густом.

Простимы будут велики́ бои, и мир окончится в величии огнём.

Огни пройдут сквозь темные туманы и проберутся словно горный грозовой проём.

И небо постепенно погибало, и трупы пробирались сквозь толпу, маленькие крохотные ямы окопами сложилися в дыру.

Острие копья прорубывает стоки в пастельных и цветочных ручеях, кровавые притоки заливают горы и мир окутывает жалкой смерти страх.

Війна богів

Руки тонкими дотиками пронизують клавіші наскрізь. Поки за стіною вирує вихор війн, він ховається за пеленою.

Уламки падають у безтрунні пронизування, а звуки шепочуть у розумі його густому.

Простимі будуть великі бої, і світ закінчиться у величі вогнем.

Вогні пройдуть крізь темнії тумани і прорвуться наче жорсткий грозовий стоге́нь .

І небо поступово помирало, і трупи пробирались крізь товщу́, маленькі крихітнії ями окопами складалися в діру.

Вістря списа прорубало стоки в постільних і квіткових ручіях, кривавії притоки заливають гори і світ огортує жалкої́ смерті страх.