
Удан
Итак, я попытался писать на украинском – и вот, что получилось. Рассказ, предание или песня в прозе – решайте сами что это, мои дорогие. Запоздало, но – Пасхального света вам всем. Наши больные сердца заслужили хотя бы чуть-чуть радости, наше тёмное время заслужило хотя бы немного мифа.
Поруч сидів світлий юнак у ясній броні, коло нього лежав спис, пасся білий кінь і ластилися до хлопця двоє вовків.
Читать фрагмент
Читать ещёГлава 1Він прийшов першої неділі по Великодні – гість із лісу, вродливий і красний, наче молодий ясень. Ти одразу зрозуміла, хто він – воїн, якому ніхто не скаже зневажливого слова, бо навіть найниціші, самі пропащі люди в селі поважали і, чого вже, трошки побоювалися їх – перших дітей панича Місяця і Діви Лісів, давніх хазяїв і хранителів цієї землі. Його вбрання було вишите золотом і сріблом, гаптоване перлами. Ніхто з князів не міг мати ані такої зброї – дорогої, прикрашеної всіляким камінням, міцної і вірної, гострішої за будь-який меч, кований людиною, ані такого породистого коня – карої масті, з сильними прудкими ногами і дужими м'язами.Він попросив в тебе дати йому води – і ти принесла йому напитись, і пустила в дім, і він залишився на день і на ніч, і на ранок поїхав на Північ, звідки знову йшли темні зграї, поїхав, залишивши тобі спогади про своє довге чорне волосся, яке п…
Иногда самые важные истории начинаются с первой страницы.






Комментарии 0