Фэнтези
Чорні коси, чорні очі
Первая из задуманных историй о казачьем атамане Иване Сирко, которого в Запорожской Сечи считали колдуном. Возвращаясь с Дона в Запорожье, Иван Сирко повстречал ведьму. Самую настоящую, куда там Солохе...
Наостаннє озирнувшись, отаман повів долонею згори донизу, і хата з клунею та коморою набрали вигляд кинутих вже декілька років тому.
Читать фрагмент
Читать ещёГлава 1— Добридень, красуне! — чорновусий та чорнобровий козак нахилився з коня, зазираючи через тин. — Чи не напоїш подорожнього?Огрядна молодиця, яка щось уважно роздивлялась серед городини, підняла очі. Посміхнулась.— Тебе напоїти чи коня?Скільки їй років було? Сорок, тридцять, вісімнадцять? Ніхто би не здогадався, ніхто б не сказав.— Таке кажеш! — мотнув чубом козачина. — Мене, звісно. Чи я коняку біля криниці не напою?Молодиця обтерла долоні об спідницю та пішла в хату, похитуючи стегнами так, що аж дух займався. Невдовзі знову з’явилася, тримаючи глек, замотаний сніжно-білою ганчіркою.Козаків вже було троє. Той, що промовив до неї першим, з ним поряд, немов брат-близнюк, на такому ж вороному коні, а третій... З першого погляду кожен сказав би, що це — отаман. Посивілі вуса, та довжелезний оселедець, заправлений за вухо, коштовний жупан свебодзиньского сукна вдягнений в один рукав,…
Иногда самые важные истории начинаются с первой страницы.
Комментарии 0